Рішення № 17883022, 14.07.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 4/15814.07.11 За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «УніКредит Лізинг»

До 1. Спільного українсько-французького підприємства з іноземними інвестиціями «Основа-Солсіф»

2. Товариства з обмеженою відповідальністю «Основа»

Простягнення 5 640 994.24 грн.

Суддя Борисенко І.І.

Представники:

Від позивача Букова Ю.В.

Від відповідачів Крупник О.М.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідачів Спільного українсько-французького підприємства з іноземними інвестиціями «Основа-Солсіф»та Товариства з обмеженою відповідальністю «Основа»3337962,17 грн. основного боргу, 304823,28 грн. неустойки, 102861,01 грн. 3% річних, 282586,05 грн. індексу інфляції, а всього 5640994,24 грн. заборгованості за договором фінансового лізингу № 786-LD від 26.09.2008р.

В процесі розгляду справи Позивач уточнив (збільшив) свої позовні вимоги. Так, відповідно до пояснень від 13.07.2011р.Позивач просить сягнути з відповідачів Спільного українсько-французького підприємства з іноземними інвестиціями «Основа-Солсіф»та Товариства з обмеженою відповідальністю «Основа»4950 723,90 грн. основного боргу, 304823,28 грн. неустойки, 102861,01 грн. 3% річних, 282586,05 грн. індексу інфляції, а всього 5640994,24 грн. заборгованості за договором фінансового лізингу № 786-LD від 26.09.2008р.

Відповідно до ч.4 ст. 22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення у справі, зокрема збільшити розмір позовних вимог.

Під збільшенням розміру позовних вимог слід розуміти зміну (у бік збільшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, в тому числі ціна позову.

Згідно з ч.3 ст. 55 ГПК України ціну позову вказує позивач.

Отже, позивач збільшив позовні вимоги, просить стягнути з відповідачів солідарно заборгованість в розмірі 5640 994,24 грн., тому має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір.

Відповідач-2 надав контррозрахунок позовної суми, в якому просить зменшити розмір пені та розстрочити виконання рішення суму до грудня 2015 року рівними частинами.

Позивач вважає контррозрахунок Відповідача таким, що не відповідає вимогам нарахування штрафних санкцій та вимогам нарахування індексу інфляції та 3%річних, відповідно до ст. 625 ЦК України.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, зясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення проти позову, обєктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

26.09.2008 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Основа»та Товариством з обмеженою відповідальністю «УніКредит Лізинг»укладено Договір фінансового лізингу № 786-LD від 26.09.2008 р.

Згідно п. 1.1 Договору, ТОВ «УніКредит Лізинг»(Лізингодавець) бере на себе зобов'язання придбати Предмет Лізингу у власність від Продавця (відповідно до встановлених Лізингоодержувачем специфікацій та умов, передбачених у цьому Договорі, зокрема, у Додатку № 1 цього Договору) та передати Предмет Лізингу у користування Лізингоодержувачу на строк та умовах, визначених цим Договором, з урахуванням того, що Продавець був обраний Лізингоодержувачем.

ТОВ «УніКредит Лізинг»виконало свої зобов'язання за Договором в повному обсязі, що підтверджується Актом приймання-передачі від 21.05.2009 р.

Згідно Договору, за користування Предметом Лізингу Лізингоодержувач сплачує на користь Лізингодавця Лізингові Платежі у гривнях на Дати Платежів, вказані в Додатку № 2 до цього Договору.

Однак, Лізингоодержувач не своєчасно сплачує Лізингові Платежі, що відповідно є порушенням умов Договору.

В свою чергу, виконання зобов'язань за Договором фінансового лізингу № 786-LD від 26.09.2008 р. забезпечено порукою.

Згідно Договору поруки № 786/SUR від 26.09.2008 р. Поручитель (Спільне Українське-Французьке підприємство з іноземними інвестиціями «Основа-Солсіф»), як солідарний боржник, зобов'язується безвідклично та безумовно сплатити Лізингодавцю за його першою вимогою, всі необхідні платежі за Договором фінансового лізингу загальною сумою до 2 277 892,80 Доларів США, що на день укладення цього договору становить 11074431,43 гривень та сплатити всі інші платежі, що належать до сплати Лізингоодержувачем відповідно до умов Договору фінансового лізингу, в тій же сумі, валюті, та в той же самий час, як це визначено в Договорі фінансового лізингу.

Згідно п. 1.2 Договору поруки Поручитель зобов'язується сплатити платежі, зазначені в п. 1.2 Договору, якщо їм надіслана Лізингодавцем письмова вимога - протягом 5 (п'яти) робочих днів з дати такої вимоги.

Так, в зв'язку з наявністю боргу по Договору фінансового лізингу Позивачем було направлено Поручителю - Відповідачу 2 Вимогу № 1711 від 18.10.2010 р. якою повідомлено про те, що станом на 14.10.2010 р. заборгованість по сплаті лізингових платежів по Договору фінансового лізингу становить 4 366 554,57 грн. Вказану вимогу отримано 22.10.2010 p., однак Відповідачем 2 не виконано своїх зобов'язань за Договором поруки та не сплачено заборгованість за Договором фінансового лізингу у вказані в вимозі строки, тому Відповідач порушив зобов'язання за вказаним Договором поруки, а відповідно несе відповідальність за таке порушення.

Згідно п. 7.7 Договору Лізингоодержувач сплачує на користь Лізингодавця Лізингові платежі у гривнях на Дати Платежів, вказані в Додатку № 2 до цього договору на рахунок, зазначений в розділі 16 цього договору, в сумі, яка визначена в повідомленні про Лізинговий платіж.

Згідно п. 8.2 Договору фінансового лізингу у випадку несплати Лізингоодержувачем в належний термін будь-якої суми, яка має бути сплачена ним за цим Договором, Лізингоодержувач сплачує Лізингодавцю неустойку з простроченої суми за період з дати настання терміну платежу до дати фактичної оплати в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України за кожен день прострочення.

Згідно Договору поруки № 786/SUR від 26.09.2008 р. Поручитель (Спільне Українське-Французьке підприємство з іноземними інвестиціями «Основа-Солсіф»), як солідарний боржник, зобов'язується безвідклично та безумовно сплатити Лізингодавцю за його першою вимогою, всі необхідні платежі за Договором фінансового лізингу загальною сумою до 2 277 892,80 Доларів США, що на день укладення цього договору становить 11 074 431,43 гривень та сплатити всі інші платежі, що належать до сплати Лізингоодержувачем відповідно до умов Договору фінансового лізингу, в тій же сумі, валюті, та в той же самий час, як це визначено в Договорі фінансового лізингу.

Оцінюючи наявні в матеріалах справи документи та досліджуючи в судовому засіданні докази, Господарський суд вважає позовні вимоги до Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав:

Відповідно до ст. 806 Цивільного кодексу України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом.

До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Основа»та Товариством з обмеженою відповідальністю «УніКредит Лізинг»укладено Договір фінансового лізингу № 786-LD від 26.09.2008 р., відповідно до умов якого, ТОВ «УніКредит Лізинг»(Лізингодавець) бере на себе зобов'язання придбати Предмет Лізингу у власність від Продавця (відповідно до встановлених Лізингоодержувачем специфікацій та умов, передбачених у цьому Договорі, зокрема, у Додатку № 1 цього Договору) та передати Предмет Лізингу у користування Лізингоодержувачу на строк та умовах, визначених цим Договором, з урахуванням того, що Продавець був обраний Лізингоодержувачем.

Відповідно до ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Згідно Договору, за користування Предметом Лізингу Лізингоодержувач сплачує на користь Лізингодавця Лізингові Платежі у гривнях на Дати Платежів, вказані в Додатку № 2 до цього Договору.

Однак, Лізингоодержувач (Відповідач) не своєчасно сплачував Лізингові Платежі, що відповідно є порушенням умов Договору.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України один субєкт господарського зобовязання повинен вчинити певну дію на користь іншого субєкта, а інший субєкт має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог-відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Згідно зі ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.

Відповідно до ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно.

Відповідно до ст. 543 ЦК України у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Факт наявності боргу у Відповідача за договором фінансового лізингу № 786-LD від 26.09.2008р. у сумі 4950723,90 грн. Позивачем належним чином доведений, документально підтверджений і Відповідачами не спростований, і тому ця сума має бути стягнута з відповідачів солідарно.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (п. 1 ст. 612 ЦК України).

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Згідно п. 8.2 Договору фінансового лізингу у випадку несплати Лізингоодержувачем в належний термін будь-якої суми, яка має бути сплачена ним за цим Договором, Лізингоодержувач сплачує Лізингодавцю неустойку з простроченої суми за період з дати настання терміну платежу до дати фактичної оплати в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України за кожен день прострочення.

Отже, порушення відповідачем строків оплати за прострочений платіж, передбачений п. 8.2 Договору фінансового лізингу № 786-LD, є порушенням зобов'язання, що відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України тягне за собою правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплату неустойки.

Тому, Позивачем також правомірно заявлена вимога про стягнення з відповідачів солідарно пені за неналежне виконання зобов'язання, відповідно до договору.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою визнається визначена законом або договором грошова сума, яку боржник повинен сплатити кредиторові в разі невиконання або неналежного виконання зобов'язання, зокрема в разі прострочення.

Таким чином, за прострочення терміну платежу з відповідачів належить стягнути солідарно пеню у сумі 304823,28 грн., відповідно до розрахунку Позивача з яким суд погоджується та вважає обґрунтованим.

З огляду на наявність прострочення грошового зобовязання, позивач також правомірно нарахував відповідачам суму боргу з урахуванням 3% річних від простроченої суми та боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, відповідно до ст. 625 ЦК України.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений за договором або законом.

Згідно здійсненого позивачем розрахунку з відповідачів підлягає стягненню солідарно 282586,05 грн. індекс інфляції та 102861,01 грн. 3% річних, відповідно до ст. 625 ЦК України, з яким суд також погоджується та вважає обґрунтованим.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Виходячи з вищенаведених норм закону, відповідачами належним чином протягом розгляду справи не було надано належних доказів по справі на спростування позовних вимог. Заперечення Відповідачів на позовну заяву спростовуються матеріалами справи, тому судом не приймаються.

В судовому засіданні, допустимими доказами, які знаходяться в матеріалах справи позивач довів, що його вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Витрати по оплаті держмита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу згідно ст. 49 ГПК України покладаються на відповідачів.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути солідарно з Товариства з обмежено відповідальністю «Основа»(03150, м. Київ, вул. Ковпака, 17 ЄДРПОУ 13669489) та Спільного Українсько-Францезького підприємства з іноземними інвестиціями «Основа-Солсіф»(03150, м. Київ, вул. Ковпака, 17, код ЄДРПОУ 20057315) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УніКредит Лізинг»(04070, м. Київ, вул. Сагайдачного,22/1, код ЄДРПОУ 33942232) 4950 723 (чотири мільйони девятсот пятдесят тисяч сімсот двадцять три) грн. 90 коп. - основного боргу, 304823 (триста чотири тисячі вісімсот двадцять три) грн.. 28 неустойки, 102861 (сто дві тисячі вісімсот шістдесят одну) грн. 01 коп. - 3% річних, 282586 (двісті вісімдесят дві тисячі пятсот вісімдесят шість) грн.. 05 коп. - інфляційні втрати, 25500 (двадцять пять тисяч пятсот) грн. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати відповідно до ст. 116 ГПК України.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя І.І.Борисенко

Повне рішення складено: 29.07.2011р.