Рішення № 17883015, 25.07.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

№ 27/11025.07.11 За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Ласка Лізинг» доПублічного акціонерного товариства «Мостобуд»

простягнення 850804, 09 грн.

Суддя Дідиченко М. А.

Секретар Приходько Є. П.

Представники сторін:

від позивача:ОСОБА_1 представник за довіреністю від 18.05.2011 року;

від відповідача:не зявились. ОБСТАВИНИ СПРАВИ: На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Ласка Лізинг»до Публічного акціонерного товариства «Мостобуд»про стягнення 3 % річних у розмірі 133693, 53 грн. за період до дати набрання рішенням від 21.05.2010 року у справі № 54/412 законної сили, 3 % річних у розмірі 74376, 42 грн. за період з дати набрання рішенням від 21.05.2010 року у справі № 54/412 законної сили, збитків від інфляції у розмірі 336161, 16 грн. за період до дати набрання рішенням від 21.05.2010 року у справі № 54/412 законної сили та збитки від інфляції у розмірі 306572, 98 грн. за період з дати набрання рішенням від 21.05.2010 року у справі № 54/412 законної сили, що разом складає 850804, 09 грн.

Вимоги позивач обґрунтовує тим, що через невиконання відповідачем своїх обовязків згідно укладеного між позивачем та відповідачем договору фінансового лізингу № 347/07/2006 від 31.07.2006 року, звернувся до господарського суду за захистом своїх прав. Рішенням Господарського суду міста Києва по справі № 54/412 від 21.05.2010 року стягнуто з ПАТ «Мостобуд» на користь ТОВ «Ласка Лізинг»4543588, 38 грн. основного боргу, 319427, 50 грн. неустойки, 104046, 53 грн. інфляційних витрат у період по серпень 2009 року, 47410, 12 грн. процентів річних у період до 21.09.2009 року.

Звертаючись з даним позовом до суду позивач просить суд стягнути з відповідача збитки від інфляції у розмірі 622783, 08 грн. та 3 % річних у розмірі 191204, 16 грн. за період з 22.09.2009 року по 15.02.2011 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.05.2011 року порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 14.06.2011 року.

Представник позивача у судовому засіданні 14.06.2011 року позовні вимоги підтримав у повному обсязі та частково подав витребувані ухвалою суду від 26.05.2011 року докази.

Представник відповідача у судове засідання 14.06.2011 року не з'явився, вимоги ухвали суду від 26.05.2011 року не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив.

Ухвалою суду від 14.06.2011 року розгляд справи відкладено на 04.07.2011 року.

Представник позивача в судовому засіданні 04.07.2011 року вимоги підтримав у повному обсязі, у якості доказу часткового виконання відповідачем рішення від 21.05.2010 року у справі № 54/412 подав банківські виписки з особового рахунку за 13.01.2011 року та за 19.08.2011 року та надав витяг з ЄДРПОУ від 20.06.2011 року.

Представник відповідача в судовому засіданні 04.07.2011 року подав витребувані ухвалою суду документи та відзив на позов, у якому проти позовних вимог заперечував посилаючись на те, що за своєю природою індекс інфляції визначає рівень знецінення національної валюти, тому нарахування відповідачеві збитків від інфляції є безпідставним; крім того відповідач зазначив, що з урахуванням незадовільного майнового стану відповідача, який виник через незалежні від нього обставини, суд може зменшити розмір надмірно великих порівняно із збитками кредитора штрафних санкцій, тому, посилаючись на відсутність в матеріалах справи доказів понесення позивачем збитків через несплату відповідачем заборгованості, відповідач просить суд зменшити розмір неустойки та 3 % річних;

В судовому засіданні 04.07.2011 року було оголошено перерву до 18.07.2011 року.

13.07.2011 року через загальний відділ діловодства Господарського суду міста Києва позивач надав пояснення по справі, відповідно до якого просив стягнути з відповідача 3 % річних у розмірі 191204, 16 грн. та збитки від інфляції у розмірі 622783, 08 грн., що разом складає 813987, 24 грн. Так, ціна позову зменшилася до 813987, 24 грн.

Представник відповідача в судовому засіданні 18.07.2011 року заявив клопотання про відкладення розгляду справи для надання можливості мирного врегулювання спору.Представник позивача в судовому засіданні 18.07.2011 року підтримав позовні вимоги та заперечував проти відкладення розгляду справи.

В судовому засіданні 18.07.2011 року було оголошено перерву до 25.07.2011 року.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, однак 22.07.2011 року через загальний відділ діловодства Господарського суду міста Києва відповідач подав доповнення до відзиву, у якому зазначив, що оскільки відповідно до положень Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало було виконане, то збитки від інфляції та 3 % річних від простроченої суми можуть бути стягнуті з боржника не більше як за шість місяців від дня, коли зобовязання щодо оплати основної заборгованості за договором мало бути виконане відповідачем; відповідач також зазначив, що оскільки збитки від інфляції та 3 % річних вже були застосовані до відповідача як міра відповідальності за порушення зобовязань за договором фінансового лізингу № 347/07/2006 від 31.07.2006 року, то враховуючи положення Конституції України, повторне застосування до відповідача тих самих заходів відповідальності за те саме порушення не підлягає стягненню; у відзиві відповідач до того ж зазначив, що на підставі положень ст. 258 ЦК України до стягнення 3 % річних та збитків від інфляції має застосовуватись строк спеціальної позовної давності, терміном в один рік; крім того відповідач подав клопотання, у якому просив продовжити строк розгляду справи, відкласти розгляд справи та не розглядати справу без участі представника відповідача, посилаючись на те, що представник ПАТ «Мостобуд»на дату та час, до яких була оголошена перерва, має судове засідання у Голосіївському суді міста Києва.

Відповідно до ст. 28 ГПК України, справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника. Представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації. Тобто, ГПК України не обмежує кількості представників, яких може призначити одна особа.

Враховуючи вищезазначене, оскільки ПАТ «Мостобуд»є юридичною особою, яка має право уповноважити іншого представника захищати інтереси товариства у даному судовому засіданні, а також беручи до уваги те, що згідно ч. 1 ст. 69 ГПК України строк розгляду справи обмежений, суд відхилив клопотання відповідача про відкладення розгляду справи.

Представник позивача в судовому засіданні 25.07.2011 року позовні вимоги підтримав у повному обсязі та заперечував проти відкладення розгляду справи.

Розглянувши подані сторонами матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва по справі № 54/412 від 21.05.2010 року за позовом ТОВ «Ласка Лізинг»до ПАТ «Мостобуд»про стягнення 5014965, 32 грн. та за зустрічним позовом ПАТ «Мостобуд»до ТОВ «Ласка Лізинг»про визнання недійсним договору фінансового лізингу № 347/07/2006 від 31.07.2006 року встановлено, що згідно укладеного між ТОВ «Ласка Лізинг»та ВАТ «Мостобуд»(правонаступником якого є ПАТ «Мостобуд») договору фінансового лізингу № 347/07/2006 від 31.07.2006 року позивач набув у свою власність механізм і передав його відповідачеві у тимчасове володіння та користування за плату, а відповідач свої обовязки щодо внесення лізингових платежів виконав частково.

Рішенням Господарського суду міста Києва по справі № 54/412 від 21.05.2010 року за позовом ТОВ «Ласка Лізинг»до ПАТ «Мостобуд»про стягнення 5014965, 32 грн. та за зустрічним позовом ПАТ «Мостобуд»до ТОВ «Ласка Лізинг»про визнання недійсним договору фінансового лізингу № 347/07/2006 від 31.07.2006 року, вимоги за первісним позовом були задоволені частково, стягнуто з ПАТ «Мостобуд»на користь ТОВ «Ласка Лізинг»4543588, 38 грн. основного боргу, 319427, 50 грн. неустойки, 104046, 53 грн. інфляційних витрат, 47410, 12 грн. процентів річних, 25497, 49 грн. державного мита та 235, 97 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; в задоволенні зустрічного позову відмовлено повністю.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 15.09.2010 року по справі № 54/412 вказане рішення Господарського суду міста Києва від 21.05.2010 року по справі № 54/412 було залишено без змін.

Відповідно до ч. 2 ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Звертаючись з даним позовом до суду позивач зазначає, що на теперішній час рішення Господарського суду міста Києва по справі № 54/412 від 21.05.2010 року відповідачем виконано частково, а саме у розмірі 346420, 00 грн.

Так, оскільки відповідач продовжує користуватися грошовими кошами позивача та беручи до уваги, що рішенням Господарського суду міста Києва по справі № 54/412 від 21.05.2010 року стягнення трьох процентів річних було задоволено у період до 21.09.2009 року, збитків від інфляції - у період по серпень 2009 року, позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення з відповідача збитків від інфляції у розмірі 622783, 08 грн. та 3 % річних у розмірі 191204, 16 грн. за період з 22.09.2009 року по 15.02.2011 року.

Згідно з частиною 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Заперечуючи проти позову відповідач зазначив, що стягнення збитків від інфляції та 3 % річних вже були застосовані до останнього як міра відповідальності за порушення зобовязань за договором фінансового лізингу № 347/07/2006 від 31.07.2006 року.

Як було зазначено вище, рішенням Господарського суду міста Києва по справі № 54/412 від 21.05.2010 року з відповідача було стягнуто збитки від інфляції у період по серпень 2009 року та 3 % річних у період до 21.09.2009 року, натомість в даному випадку позивач просить стягнути їх за порушення виконання відповідачем грошового зобовязання у наступному періоді, а саме з 22.09.2009 року по 15.02.2011 року.

Враховуючи те, що збитки від інфляції та 3 % річних відповідно до положень ст. 625 ЦК України підлягають стягненню за весь час прострочення, суд не приймає до уваги дане заперечення відповідача.

До того ж у відзиві відповідач наголошував на тому, що з урахуванням незадовільного майнового стану відповідача суд, на підставі положень ст. 233 ГК України може зменшити розмір надмірно великих порівняно із збитками кредитора штрафних санкцій. Відповідач вказав, що відповідно до положень п. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало було виконане, тому збитки від інфляції та 3 % річних від простроченої суми можуть бути стягнуті з боржника не більше як за шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконане; у відзиві відповідач до того ж зазначив, що на підставі положень ст. 258 ЦК України до стягнення 3 % річних та збитків від інфляції має застосовуватись строк спеціальної позовної давності, терміном в один рік.

Суд не погоджується із вказаними запереченнями відповідача із наступних підстав.

Нормами ст. 526 ЦК України встановлено, що зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог-відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (п.1 ст. 612 ЦК України).

Штрафними санкціями у ГК України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання (частина 1 статті 230 ГК України).

Приписами ст. 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно п. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Поряд з цим, передбачене ч. 2 ст. 625 ЦК України право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть якого полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.

Таким чином, відповідач помилково ототожнює нарахування збитків від інфляції та трьох процентів річних із штрафними санкціями.

Відповідач також вказує у відзиві на безпідставність нарахування останньому збитків від інфляції на заборгованість, виражену в іноземній валюті із посиланням на те, що за своєю природою індекс інфляції визначає рівень знецінення національної валюти.

Однак з рішення Господарського суду міста Києва по справі № 54/412 від 21.05.2010 року вбачається, що з відповідача було стягнуто основну заборгованість саме в національній валюті України, тому заперечення відповідача судом відхиляються.

Відповідно до ст. 193 ГК України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. ст. 526, 530 ЦК України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться та у встановлений строк.

Одностороння відмова від виконання зобовязання не допускається (ст. 525 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач рішення Господарського суду міста Києва по справі № 54/412 від 21.05.2010 року виконав частково, а саме 19.08.2011 року оплата в сумі 276420, 00 грн., 13.01.2011 року оплата в сумі 70000, 00 грн., що разом складає 346420, 00 грн.

Однак, з урахуванням встановленої ст. 534 ЦК України черговості погашення вимог за грошовим зобовязанням, часткове виконання рішення Господарського суду міста Києва по справі № 54/412 від 21.05.2010 року не зменшило основну заборгованість за договором фінансового лізингу № 347/07/2006 від 31.07.2006 року, тому 3 % річних та збитки від інфляції підлягають нарахуванню на суму визначеної в рішенні господарського суду основної заборгованості.

Так, згідно розрахунку суду три проценти річних за період з 22.09.2009 року по 15.02.2011 року становлять:

4543588, 38 грн. х 3 % х 512 днів (22.09.09 р. - 15.02.11 р.) / 365 = 191204, 16 грн.

Тому вимогу позивача про стягнення з відповідача трьох процентів річних суд вважає законною та такою, що підлягає задоволенню у повному обсязі, саме у розмірі 191204, 16 грн.

Рекомендацією Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.1997 року щодо порядку нарахування індексів інфляції при розгляді судових справ передбачено, що сума, яка внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, наприклад, травня, індексується за період з розрахунком травня, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця червня. Для визначення індексу за будь-який період необхідно щомісячні індекси, які складають відповідний період, перемножити між собою.

З урахуванням зазначеного згідно перерахунку суду розмір збитків від інфляції становить:

4543588, 38 грн. х 113, 53 % - 4543588, 38 грн. = 614747, 51 грн.

Тому, позовну вимогу щодо стягнення з відповідача збитків від інфляції суд вважає обґрунтованою, але такою, що підлягає задоволенню частково, а саме, у розмірі 614747, 51 грн.

Витрати по оплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу згідно ст. 49 ГПК України покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 32-34, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Мостобуд»(01033, м. Київ, вул. Паньківська, буд. 5; ідентифікаційний код: 01386326) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ласка Лізинг»(03150, м. Київ, вул. Димитрова, буд. 5, корпус 2; ідентифікаційний код: 33104543) збитки від інфляції у розмірі 614747 (шістсот чотирнадцять тисяч сімсот сорок сім) грн. 51 коп., 3 % річних у розмірі 191204 (сто девяносто одна тисяча двісті чотири) грн. 16 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 8059 (вісім тисяч пятдесят девять) грн. 52 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Дідиченко М. А.

Дата підписання 01.08.2011 року