Рішення № 17883012, 29.06.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 56/12929.06.11 Господарський суд міста Києва, у складі судді Джарти В.В.,

при секретарі судового засідання Пархоменко Ю.Л., розглянувши матеріали

За позовомДочірнього підприємства «ТАРКЕТТ УА»

ДоТовариства з обмеженою відповідальністю «Меблевий термінал»

про стягнення 1839748,41 грн.

Представники сторін:

від позивача - ОСОБА_1 дов. № б/н від 11.04.2011 р.

від відповідача -Не зявився ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Дочірнього підприємства «ТАРКЕТТ УА»до Товариства з обмеженою відповідальністю "Меблевий термінал" про стягнення попередньої оплати за товар у розмірі 1783.928,07 грн., неустойки за непоставлений товар у розмірі 18250,54 грн., процентів за користування попередньою оплатою в розмірі 21966,22 грн., інфляційних та трьох відсотків річних за несвоєчасне виконання грошового зобовязання у розмірі 15603,58 грн.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобовязань по договору поставки, в результаті чого відповідачем істотно порушені умови договору, що є підставою для повернення сплаченої попередньої плати за товар. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача пеню, проценти за користування чужими грошовими коштами інфляційні збитки, 3% річних.

Відповідач відзив на позов не надав, явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, про час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином.

Відповідно до ст. 64 Господарського процесуального кодексу України суддя, прийнявши позовну заяву, не пізніше трьох днів з дня її надходження виносить і надсилає сторонам, прокурору, якщо він є заявником, ухвалу про порушення провадження у справі, в якій вказується про прийняття позовної заяви, призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення, необхідні дії щодо підготовки справи до розгляду в засіданні. Ухвала про порушення провадження у справі надсилається зазначеним особам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Ухвала суду, що надсилалась за адресою вказаною у позовній заяві була отримана представником відповідача, про що свідчить поштове повідомлення про вручення повернуте відділенням поштового звязку з відміткою про вручення поштової кореспонденції 26.04.2011 р.

За таких обставин, відповідач про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Відповідно до положень статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Представники позивача клопотання щодо фіксації судового процесу не заявляв, у звязку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, заслухавши його пояснення, всебічно і повно зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва

В С Т А Н О В И В:

16.12.2010 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Меблевий Термінал ", як постачальник (надалі - відповідач) та Дочірнім підприємством "ТАРКЕТТ УА", як покупцем (надалі - позивач) укладено договір № МТ-1611/10, за умовами якого постачальник зобовязується у зумовлений Договором строк поставити у власність Покупця визначений згідно зі Специфікацією Товар, а Покупець зобовязується прийняти вказаний Товар і сплатити за нього Постачальнику грошову суму у розмірі та на умовах, визначених у Специфікації (п. 2.1. договору).

Відповідно до п. 5.1 Договору строк поставки товару 60 календарних днів з моменту здійснення Покупцем першого авансового платежу в розмірі 50% загальної вартості Товару, визначеної в Специфікації.

Згідно п. 6.1 Договору ціни на Товар, а також загальна вартість Товару, встановлюються з урахуванням ПДВ у грошових одиницях України гривнях, виходячи із їх еквівалентів в Євро, зазначених у Специфікації та офіційного курсу гривні до Євро, встановленого Національним банком України на день виставлення рахунку Постачальником.

Пунктом. 7.2 Договору передбачено, що розрахунки з оплати загальної вартості Товару, що поставляється згідно з Договором, проводяться у наступному порядку:

- перший авансовий платіж здійснюється Покупцем протягом 5 календарних днів після отримання від Постачальника відповідного рахунка-фактури, що виставляється в день підписання цього договору повноважними представниками обох сторін. Розмір платежу складає 50 % від загальної вартості товару та визначається виходячи із зазначеного в Специфікації її еквівалента в Євро та офіційного курсу гривні до Євро, встановленого Національним банком України на дату виставлення рахунку;

- другий авансовий платіж - здійснюється Покупцем протягом 5 календарних днів після отримання від Постачальника відповідного рахунка-фактури, що виставляється одночасно з наданням копії повідомлення від заводу-виробника Постачальника про готовність здійснити відвантаження загальної кількості Товару. Розмір платежу складає 25% від загальної вартості товару та визначається виходячи із зазначеного в Специфікації її еквівалента в Євро та офіційного курсу гривні до Євро, встановленого Національним банком України на дату виставлення рахунку.

На виконання умов договору, позивач перерахував перший авансовий платіж відповідно до виставленого рахунку-фактури № МТ-0007820 від 16.12.2010 р. Сума платежу складає 1180479,29 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 1792 від 17.12.2010 р., наявним в матеріалах справи.

Отже, відповідно до умов договору Товариства з обмеженою відповідальністю «Меблевий Термінал» повинно було поставити товар до 15.02.2011 р.

Другий авансовий платіж сплачений позивачем у розмірі 603448,78 грн. (платіжне доручення № 1974 від 28.01.2011 р.) відповідно до виставленого рахунку-фактури № МТ-0000335 від 28.01.2010 р.

Таким чином, позивач, на виконання договору перерахував 1783928,07 грн.

Як зазначає позивач, поставка товару у строки до 15.02.2011 р., так і станом на момент вирішення справи судом, відповідачем здійснена не була.

Відповідачем жодних доказів в підтвердження здійснення ним поставки товару на користь позивача на виконання договору, доказів в спростування вказаних обставин до суду не надано.

За таких обставин, судом встановлено неналежне виконання відповідачем зобовязань по договору, оскільки поставка товару повинна була відбутись до 15.02.2011, а доказів поставки товару сторонами суду не надано.

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договір поставки.

Частиною 1 статті 712 Цивильного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

У частині другій вищевказаної статті передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Частина 1 статті 530 Цивільного кодексу України говорить, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

За таких обставин, судом встановлено неналежне виконання відповідачем зобовязань по договору, оскільки відповідач не здійснив поставку товару у строки передбачені договором.

Частина 1 ст. 665 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі відмови продавця передати проданий товар покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу.

Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати (ч. 2 ст.693 Цивільного кодексу України).

Враховуючи відсутність поставки товару, позивач керуючись ч. 2 ст. 693 ЦК України набув право вимагати від відповідача суми попередньої оплати, яке позивачем реалізовано шляхом направлення відповідачу листа-вимоги вих. № 44/11 від 28.02.2011 р. про негайне здійснення поставки товару у строк до 04.03.2011 р., яка відповідачем залишена без відповіді та виконання.

Позивач повторно звернувся до відповідача листом вих. № 53/11 від 04.03.2011 р. у якому вимагав повернути грошові кошти, отримані в якості попередньої оплати за товар, в сумі 1783928,07 грн., та сплатити штрафні санкції. Однак, відповідач кошти не повернув і відповіді на претензію не надав.

Враховуючи вищевикладене, вимога позивача про повернення попередньої оплати у розмірі 1783928,07 грн., є правомірною та такою, що підлягає задоволенню.

Також, позивач просить стягнути з відповідача неустойку у розмірі 18250,54 грн., проценти за користування попередньою оплатою в розмірі 21966,22 грн., інфляційні та три відсотки річних за несвоєчасне виконання грошового зобовязання у розмірі 15603,58 грн.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання.

Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Згідно ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобовязання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобовязання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

У відповідності до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано.

Відповідно до положень п. 10.3 Договору, сторони погодили, що у випадку, якщо з вини Постачальника буде допущене прострочення у виконанні його зобовязання щодо поставки товару в строк, визначений згідно п. 5.1 Договору, Постачальний сплачує на користь Покупця неустойку у розмірі подвійної облікової ставки НБУ (що діяла в момент прострочення ) від вартості непосталеного товару, за кожний день прострочення поставки товару та відшкодовує усі збитки, що понесені покупцем.

Позивач нараховує пеню у розмірі 18250,54 грн. за період з 15.02.2011 р. по 04.03.2011 р.

Перевіривши розрахунок пені, суд визнає його частково не вірним, у звязку з арифметичними помилками. За розрахунком суду, за допомогою Інформаційно-аналітичної системи «Ліга-Закон»програми «Калькулятор», розмір пені становить 18248,72 грн. За таких обставин, позовні вимоги про стягнення пені підлягають задоволенню частково.

Вимоги позивача про стягнення з відповідача процентів за користування чужими грошовими коштами 21966,22 грн., розрахованими за обліковою ставкою НБУ, що діяла в періоді, в якому допущено прострочення поставки товару, задоволенню не підлягають виходячи з наступного.

Включення процентів, які передбачено ст. 536 Цивільного кодексу, до глави “Виконання зобов'язання” свідчить про те, що вони не належать ні до пені (ст. 549 Цивільного кодексу, глава “Забезпечення виконання зобов'язань”), ні до процентів як виду цивільно-правової відповідальності (ст. 625 Цивільного кодексу, глава “Правові наслідки порушення зобов'язань. Відповідальність за порушення зобов'язання”).

При цьому суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до ст. 536 ЦК України розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Згідно ч. 4 ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобовязання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобовязання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Проценти за користування чужими грошовими коштами нараховані позивачем згідно з положеннями ст. 1048 ЦК України в даному випадку не можуть бути стягнуті з відповідача, оскільки між сторонами розмір відсотків не погоджувався, таких домовленостей не існує.

Посилання позивача на ст. 1048 ЦК України суд визнає безпідставним, оскільки вказана стаття регулює відносини що виникли з договору позики (передбачає сплату процентів за договором позики). В даному випадку договірних відносин позики з приводу перерахування грошових коштів в сумі 1783928,07 грн. між сторонами не існувало, доказів зворотного суду не представлено.

Позивач просить стягнути з відповідача 3 % річних в сумі 3518,91 грн.

Положеннями статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок 3% річних, наданий позивачем, суд визнає його не вірним. За розрахунком суду, за допомогою Інформаційно-аналітичної системи «Ліга-Закон»програми «Калькулятор», розмір 3% річних більшим, ніж той, який просить позивач. Оскільки заяв про вихід суду за межі позовних вимог, до суду не надходило та не заявлялось, то задоволенню підлягають 3% річних у розмірі заявленому позивачем.

Як зазначено в Рекомендаціях Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.1997 року щодо порядку нарахування індексів інфляції при розгляді судових справ, при нарахуванні індексу інфляції слід приймати до уваги, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а середньомісячний показник, тому слід вважати, що сума, яка внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, наприклад, травня, індексується за період з розрахунком травня, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця червня. Для визначення індексу за будь-який період необхідно щомісячні індекси, які складають відповідний період, перемножити між собою.

У своїх розрахунках позивач нараховує індекс інфляції з 17.03.2011 р. по 31.03.2011 р., отже відповідно до Рекомендацій Верховного Суду України, розрахунок повинен починатись з наступного місяця, тобто з квітня 2011 р. Тому суд відмовляє у стягненні з відповідача 12084,67 грн. індексу інфляції.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Згідно із ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторін пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 47, 49, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Меблевий Термінал" (04176, м. Київ, вул. Електриків, 8, код 35016941 з будь якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконавчого провадження) на користь Дочірнього підприємства «ТАРКЕТТ УА»(01133, м. Київ,вул. Старонаводницька, 13, літера А, секція Г, офіс 126 Б, код, 24254372) кошти у розмірі 1783928,07 (один мільйон сімсот вісімдесят три тисячі девятсот двадцять вісім) грн. 07 коп., 18248,72 (вісімнадцять тисяч двісті сорок вісім) 72 грн. неустойки, 3518,91 (три тясічі пятсот вісімнадцять) 91 грн. 3 % річних, 18056,97 (вісімнадцять тисяч пятдесят шість) грн. 97 грн. витрати по сплаті державного мита у розмірі та 231,63 (двісті тридцять одну) грн. 63 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.В іншій частині позову відмовити.

4.Повернути з Державного бюджету України на користь Дочірнього підприємства «ТАРКЕТТ УА»(01133, м. Київ,вул. Старонаводницька, 13, літера А, секція Г, офіс 126 Б, код, 24254372) надмірно сплачене державне мито у розмірі 2 (дві) грн. 52 коп.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання та може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

Суддя

В.В. Джарти Дата складення повного рішення 04/07/2011