Рішення № 17882469, 08.08.2011, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

08.08.11 р. Справа № 40/134

Господарський суд Донецької області у складі судді Е.В. Сгара,

при секретарі судового засіданні М.І. Прилуцьких,

Розглянувши матеріали справи

За позовом: Донецького державного науково-дослідного та проектного інституту кольорових металів, м. Донецьк

До відповідача: Приватного підприємства „Анмат-Сервіс”, м. Донецьк

Предмет спору: стягнення 52 166 грн. 69 коп.

За участю представників:

від позивача: ОСОБА_1. - довір.;

від відповідача: не зявився;

СУТЬ СПОРУ:

Донецький державний науково-дослідний та проектний інститут кольорових металів, м.Донецьк звернулось до господарського суду з позовними вимогами до Приватного підприємства „Анмат-Сервіс”, м. Донецьк стягнення 52 166 грн. 69 коп., у тому числі, заборгованість 37611,35 грн., інфляційні 5152, 75 грн., пеня 6769, 80 грн., штраф 2632, 79 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на заяву б/н від 14.11.2003р., договір оренди державного майна №825-78/2004 від 22.03.2004р. з додатками та додатковими угодами; лист №05-1-1262 від 11.12.2009р.; лист б/н від 01.01.2010р., претензію №01-8/01-141 від 04.03.2011р.; рахунки-фактури №308 від 10.12.2009р., №265 від 11.11.2009р., №250 від 0.10.2009р., №211 від 09.09.2009р., №185 від 11.08.2009р., №159 від 10.07.2009р., №133 від 11.06.2009р., №108 від 15.05.2009р., №80 від 09.04.2009р., №54 від 11.03.2009р., №29 від 11.02.2009р., №21 від 22.01.2009р., наказ №116 від 12.11.2010р.

У судових засіданнях позивач позовні вимоги підтримав.

Відповідач у жодне судове засідання не прибув, письмовий відзив на позов не надав, причин такого не повідомив, хоча про дату та час судових засідань був повідомлений належним чином, докази чого містяться в матеріалах справи.

Згідно витягу з ЄДРПОУ, на момент розгляду справи Приватне підприємство „Анмат-Сервіс” зареєстровано як юридична особа за адресою: 83008, м.Донецьк, вул.Бутурлинівська, 50, кв. 5.

У звязку з вищенаведеним, справа розглянута за наявними в ній матеріалами відповідно до приписів ст. 75 ГПК України.

У звязку із обранням судді Ю.О.Підченко на посаду судді господарського суду м.Києва, справу передано 11.07.2011р. на повторний автоматичний розподіл. У відповідності до статті 2-1 Господарського процесуального кодексу України, для розгляду даної справи призначено суддю Сгара Е.В.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача суд ВСТАНОВИВ:

22.03.2004р. між сторонами укладено договір оренди державного майна №825-78/2004 від 22.03.2004р. (далі Договір). Договір укладено з додатками та додатковими угодами до нього, які, в тому числі містять умови про строк дії Договору.

З матеріалів справи та пояснень представника позивача вбачається, що у спірний період Договір був чинним.

Згідно п.1.1. Орендодавець (позивач) передає, а Орендар (відповідач) приймає окреме індивідуально-визначене майно, яке знаходиться на балансі позивача приміщення загальною площею 35,4 м2 під офіс у платне користування (згідно додатку №1).

Вступання орендатора у користування майном наступає одночасно з підписанням сторонами Договору та акта прийому-передачі вказаного майна (додаток №1) (п.2.1 Договору).

Згідно додатку №1 до Договору, обєкт оренди переданий відповідачу 22.03.2004р., в підтвердження чого на самому додатку (акті) містяться підписи та печатки обох сторін.

Ціна Договору, умови передачі та повернення орендованого майна, облік та використання амортизаційних відрахувань визначені сторонами у розділах 2-4 Договору.

За умовами Договору, орендар зобовязався плату по Договору перераховувати орендодавцю щомісячно не пізніше 30 числа поточного місяця згідно виставленого рахунку до 20 числа місяця (п.3.5 Договору).

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 2 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Відповідно до ст.ст. 10, 18, 19 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” орендна плата є істотною умовою договору, яка вноситься орендарем своєчасно, в повному обсязі та незалежно від результатів господарської діяльності орендаря.

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.ст. 526, 527 Цивільного кодексу України боржник зобовязаний виконати свій обовязок та зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства.

Відповідач свої зобовязання за Договором оренди стосовно внесення орендної плати за належним чином не виконав у звязку з чим у нього виникла заборгованість по орендній платі та платі за утримання приміщення в загальній сумі 37611, 35 грн., яка підтверджена матеріалами справи і підлягає стягненню в повному обсязі.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі вищезазначеної норми права позивач просить стягнути з відповідача інфляційні в сумі 5152, 75грн.

Інфляційні перераховані судом у відповідності до діючого законодавства. Розрахунок здійснено позивачем арифметично вірно, відповідно до вимог діючого законодавства.

Таким чином, вимоги про стягнення інфляційних в сумі 5152, 75грн. підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст.ст.216218 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Згідно зі ст.ст. 1, 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань” від 22.11.1996р. №543-96-ВР, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п.3.7 Договору в редакції додаткової угоди №4/2009 від 30.12.2008р. до Договору, за порушення строків перерахування орендної та плати за утримання приміщення, передбачених п.3.5 Договору, або внесення орендної плати та плати за утримання приміщення не в повному обсязі, орендатор сплачує орендодавцю крім суми боргу (з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення платежу) пеню в розмірі 0,1% від суми недоплати за кожен день прострочення.

Враховуючи наведені вище приписи, позивач просить стягнути з відповідача пеню у сумі 6769, 80 грн.

Правильність нарахування пені перевірена судом, пеня нарахована арифметично вірно, у відповідності до умов договору та приписів чинного законодавства, у звязку з чим підлягає стягненню з відповідача в повному обсязі.

Позивач також вимагає стягнути з відповідача 7% штрафу в сумі 2632, 79 грн. нарахування якої він обґрунтовує ч.2 ст. 231 ГК України.

Вимогами вищевказаного Договору за порушення строків оплати передбачена сплата пені в розмірі 0,1% від суми недоплати (п.3.7 Договору в редакції додаткової угоди №4/2009 від 30.12.2008р.)

Згідно ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч.2 ст.231 Господарського кодексу України, у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг); за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Виходячи із положень зазначеної норми, застосування до боржника, який порушив господарське зобов'язання, штрафної санкції у вигляді штрафу, передбаченого ч.2 ст. 231 ГК України, можливо при сукупності відповідних умов, а саме: якщо інший розмір певного виду штрафних санкцій не передбачений договором або законом; якщо, між іншим, порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, якщо допущено прострочення виконання негрошового зобов'язання, пов'язаного з обігом (поставкою) товарів, виконанням робіт, наданням послуг з вартості яких і вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафу.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для застосування до відповідача штрафної санкції, передбаченої ч.2 ст. 231 ГК України, оскільки останнім допущено прострочення виконання саме грошового зобов'язання.

Зазначена позиція викладена також в постановах Верховного суду України від 06.12.2010р. по справі №42/562 та від 20.12.2010р. по справі №06/113-38.

Згідно ст. 111-28 Господарського процесуального кодексу України рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішеннями Верховного Суду України.

За таких підстав вимоги в частині стягнення з відповідача 7% штрафу в сумі 2632, 79 грн. задоволенню не підлягають.

Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін, яка, зокрема, проявляється в тому, що, як зазначається в частині 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З урахуванням вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Судові витрати розподіляються у відповідності до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі ст.129 Конституції України, Закону України „Про оренду державного та комунального майна”, Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань” від 22.11.1996р. №543-96-ВР, ст.ст. 526, 527 Цивільного кодексу України, ст.67, 193, 216218, 230, 231 Господарського кодексу України, керуючись ст.ст. 2-1, 4-2, 4-3, 4-6, 22, 33, 34, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р I Ш И В :

Позовні вимоги Донецького державного науково-дослідного та проектного інституту кольорових металів, м. Донецьк до Приватного підприємства „Анмат-Сервіс”, м. Донецьк про стягнення 52166, 69 грн. задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємства „Анмат-Сервіс” (83008, м.Донецьк, вул.Бутурлинівська, 50, кв. 5, ЄДРПОУ 32088154) на користь Донецького державного науково-дослідного та проектного інституту кольорових металів (86086, м.Донецьк, пр.Лагутенко, 14, р/р 26009301751401 філії „Головне управління Промінвестбанку” ПАТ в Донецькій області м.Донецьк, МФО 334635, ЗКПО 00201514) заборгованість 37611,35 грн., інфляційні 5152, 75 грн., пеня 6769, 80 грн., державне мито 495, 34 грн., витрати по сплаті інформаційно-технічного забезпечення судового розгляду 224, 09 грн.

В залишковій частині вимог відмовити.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського суду в порядку передбаченому розділом ХІІ Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення підписаний 09.08.2011р.

Суддя Сгара Е.В.

< Список ><Довідник >

< Список ><Довідник >

< Текст >