Рішення № 17882256, 22.08.2011, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 216

РІШЕННЯ

Іменем України

22.08.2011Справа №5002-25/2830-2011 за позовом Головного управління комунальної власності м. Києва, вул. Хрещатик, 10, м.Київ, 01001

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпро», м. Алушта, вул. Набережна, 16, 98500

третя особа - Управління справами виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), м. Київ, вул. Хрещатик, 36, м. Київ, 01044

про виселення та спонукання до повернення комунального майна

за зустрічним позовом - Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпро», м. Алушта, вул. Набережна, 16, 98500

до Головного управління комунальної власності м. Києва, вул. Хрещатик, 10, м. Київ, 01001

за участю третьої особи - Управління справами виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), м. Київ

про визнання договору оренди поновленим

Суддя Копилова О.Ю.

представники сторін:

від позивача (за первісним позовом) ОСОБА_1, дов. №042/1/1-1951 від 04.03.2010, начальник юр. відділу

від відповідача (за первісним позовом) ОСОБА_2, дов. №б\н від 04.08.11, представник

від третьої особи ОСОБА_3, дов. №075-13/284 від 19.07.2011, представник

Обставини справи:

Позивач Головне управління комунальної власності м. Києва звернувся до господарського суду АР Крим з позовною заявою до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпро», просить суд виселити відповідача з цілісного майнового оздоровчого комплексу «Дніпро», переданого відповідачу на підставі договору оренди від 12 жовтня 1994 року укладеного між Управлінням комунального майна м. Києва Київської міської державної адміністрації (правонаступником якого є Головне управління комунальної власності м. Києва) та організацією орендарів пансіонату «Дніпро» (правонаступником якого є Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпро»); зобовязати Товариство з обмеженою відповідальністю «Дніпро» повернути Головному управлінню комунальної власності м. Києва цілісний майновий оздоровчий комплекс «Дніпро», переданий відповідачу на підставі договору оренди від 12 жовтня 1994 року укладеного між Управлінням комунального майна м. Києва Київської міської державної адміністрації (правонаступником якого є Головне управління комунальної власності м. Києва) та організацією орендарів пансіонату «Дніпро» (правонаступником якого є Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпро»).

Позовні вимоги мотивовані посиланням на ч. 2 ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» та ст. 785 Цивільного кодексу України.

Разом із позовною заявою позивач представив суду заяву про вжиття заходів щодо забезпечення позову, відповідно до якої позивач просить суд забезпечити позов шляхом накладення арешту на майно, що передано в оренду відповідачу в складі цілісного майнового оздоровчого комплексу «Дніпро», а саме: будівлю пансіонату площею 5018,3 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Алушта, вул.. Набережна, 16.

Суд, розглянувши зазначену заяву дійшов висновку про наступне.

Відповідно до ст. 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Статтею 67 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що позов забезпечується: накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві; забороною відповідачеві вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Перелік заходів забезпечення позову, встановлених Господарським процесуальним кодексом України, є вичерпним, оскільки зазначена стаття не містить припису про те, що суд може застосовувати інші заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається, якщо невжиття таких заходів може ускладнити або зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Згідно до п. 3 Розяснення Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову» від 23.08.1994 року № 02-5/611 умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

З огляду на викладене, суд не вбачає підстав для задоволення зазначеної заяви, з мотивів її не вмотивованості та не обґрунтованості та вважає за необхідним відмовити в її задоволенні

Ухвалою господарського суду АР Крим від 21 липня 2011 року строк розгляду справи продовжений на 15 днів; залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Управління справами виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (вул. Хрещатик, 36, м.Київ).

15 серпня 2011 року до суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпро» надійшла зустрічна позовна заява до Головного управління комунальної власності м. Києва про визнання договору оренди від 12.10.1994 із змінами від 12.10.2004, укладеного між Головним управлінням комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Дніпро» щодо оренди оздоровчого комплексу «Дніпро», поновленим до 28 лютого 2016 року.

Ухвалою господарського суду АР Крим від 15 серпня 2011 року зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпро» до Головного управління комунальної власності м. Києва про визнання договору оренди поновленим прийнятий до спільного розгляду з первісним позовом; залучено до участі у справі за зустрічним позовом в якості третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору - Управління справами виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), м.Київ.

Зустрічний позов ґрунтується на тому, що відповідно до пункту 7.1. договору оренди із змінами від 12.10.2004 термін дії договору оренди становить 11 років та 2 місяця (з 12 жовтня 1994 року по 31 грудня 2005 року). Враховуючи те, що після 31.12.2005 орендодавець не вчиняв будь-яких дій спрямованих на припинення орендних правовідносин, договір вважається пролонгованим до 28 лютого 2016 року.

У судовому засіданні відповідач (позивач по зустрічній позовній заяві) заявив суду ряд клопотань, у тому числі: про колегіальний розгляд справи, про відкладення розгляду справи та про призначення по справі судової почеркознавчої експертизи, за результатами розгляду яких, господарським судом АР Крим 22 серпня 2011 року прийняті ухвали.

Також, відповідач (позивач по зустрічній позовній заяві) надав суду відзив на первісний позов, та просить суд відмовити в його задоволенні.

Третя особа, в результаті розгляду справи, представила суду письмові пояснення, відповідно до яких просить суд задовольнити первісні позовні вимоги в повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, надані сторонами докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд

встановив:

12 жовтня 1994 року між Управлінням комунального майна Київської міської державної адміністрації та організацією орендарів пансіонату «Дніпро» укладений договір оренди державного комунального майна, пунктом 1.1. якого визначено, що орендодавець дає, а орендар приймає а оренду майно оздоровчого комплексу «Дніпро», загальна вартість якого по відновлювальній вартості складає 409712,2 тис. карбованців.

Головне управління комунальної власності м. Києва є правонаступником Головного управління комунальної власності м. Києва Київської міської державного адміністрації (рішення Київської міської ради IV сесія XXIV скликання від 10 липня 2003 року №584/744), яке є правонаступником Головного управління майном Київської міської державної адміністрації, створеного на підставі розпорядження Київської міської державної адміністрації «Про реорганізацію Головного управління житлового господарства та майна міста» від 08.06.98 р. N 1195), яке є правонаступником Головного управління житлового господарства та майна міста Київської міської державної адміністрації, створеного на підставі Розпорядження Київської міської державної адміністрації від 31.07.96 р. N 1226, яке є правонаступником Управління майном міста Київської міської державної адміністрації.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Дніпро» є правонаступником організації орендарів пансіонату «Дніпро» (установчий договір про створення та діяльність товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпро» затверджений протоколом №1 від 11 листопада 2003 року).

Пунктом 7.1. договору встановлений строк дії договору, який складає 3 роки з моменту його підписання.

Відповідно до пункту 6.4. договору, при відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміні договору про закінчення строку він вважається продовженим на той же строк та на тих же підставах, які були передбачені договором.

Відповідно до ст. 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Статтею 764 Цивільного кодексу України встановлене, якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

З матеріалів справи вбачається, що до жовтня 2009 року сторони не заперечували проти дії договору оренди, у звязку із чим він продовжувався на той же строк та на тих же підставах, які визначені договором оренди.

16 квітня 2005 року в преамбулу договору оренди від 12 жовтня 1994 року внесені зміни, текст договору викладений у наступній редакції: «Головне управління комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) в особі начальника Головного управління ОСОБА_4, надалі «орендодавець» з однієї сторони і Товариство з обмеженою відповідальністю «Дніпро» в особі директора Ярошенко П.І., перереєстроване управлінням по економіці Алуштинського виконкому від 19.03.2004 №04055736Ю0010469, надалі «орендар» з другої сторони, уклали цей договір про наступне: …..далі по тексту».

Правовідносини, що стосуються оренди комунального майна врегульовані Законом України „Про оренду державного та комунального майна”, Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України. Відповідно до пункту 6 статті 283 Господарського кодексу України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Як вбачається з матеріалів справи, спірне нежитлове приміщення є державною власністю, тому, відносини, повязані з передачею в оренду спірного майна регулюються також Законом України “Про оренду державного та комунального майна”. Відповідно до приписів статей 2, 3 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" правовою підставою користування державним майном є договір оренди. Статтею 17 вказаного Закону унормовано, що термін дії договору визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди упродовж одного місяця після закінчення терміну дії договору, він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Дана норма кореспондує з приписами статті 764 Цивільного кодексу України. Зі змісту вказаних статей вбачається, що після закінчення строку договору оренди він може бути продовженим на такий самий строк, на який цей договір укладався, за умови, якщо проти цього не заперечує орендодавець. При цьому такі заперечення мають бути висловлені ним не пізніше одного місяця після закінчення строку договору. Таким чином, якщо на дату закінчення строку дії договору оренди і протягом одного місяця після закінчення цього строку відсутні заперечення орендодавця щодо поновлення договору на новий строк, то такий договір буде вважатись поновленим на той самий строк.

Відповідно до частини 1 статті 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» термін договору оренди визначається за погодженням сторін. Термін договору оренди не може бути меншим, ніж п'ять років, якщо орендар не пропонує менший термін.

Як вже було зазначено, пунктом 7.1. договору встановлений строк дії договору, який складає 3 роки з моменту його підписання.

У звязку із відсутністю заперечень з боку сторін щодо продовження дії договору, він продовжувався кожні три роки на той же строк та на тих же умовах.

Листом від 14 жовтня 2009 року (вих. №042/15/6-8313) позивач звернувся до відповідача з повідомленням про припинення договору оренди державного комунального майна від 12.10.1994 року, строк якого закінчився 12 жовтня 2009 року.

Зазначений лист був отриманий представником відповідача за первісним позовом 17 жовтня 2009 року, про що свідчить поштове повідомлення №58817750, оригінал якого був оглянутий судом в судовому засіданні, та світлокопія якого знаходиться в матеріалах справи, (а.с. 17).

Отже посилання відповідача за первісним позовом про неотримання зазначеного листа є голослівними та необґрунтованими.

Враховуючи те, що в матеріалах справи наявні докази належного повідомлення відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпро» про припинення дії договору оренди, суд вважає його таким, що закінчив свою дію у жовтні місяці 2009 року.

Однак, відповідач, за первісним позовом, не зважаючи на закінчення дії договору оренди, продовжує користуватись орендованим майном.

01 листопада 2010 року Головне управління комунальної власності м. Києва направило на адресу ТОВ «Дніпро» лист (вих. №8088) з вимогою звільнити та повернути орендодавцю орендоване майно.

Однак, відповідач за первісним позовом, вимоги позивача не виконав, орендоване майно не звільнив та не повернув.

Згідно ст. 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Крім того, положеннями ст. 27 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

Згідно до ч. 3 ст. 27 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» у разі припинення договору оренди за обставин, зазначених у частині першій цієї статті, орендар окремого індивідуально визначеного майна зобов'язаний повернути це майно відповідному підприємству, господарському товариству, створеному в процесі приватизації (корпоратизації), або його правонаступнику.

Відповідач за первісним позовом у відзиві на позовну заяву та у зустрічній позовній заяві посилається на існування додатку до договору оренди державного комунального майна від 12.10.1994, що укладений сторонами 12 жовтня 2004 року, яким сторони нібито домовились змінити пункти 2.2. та 7.1., та виклавши пункт 7.1. договору в наступній редакції: «договір діє з моменту підписання до 31 грудня 2005 року».

Засвідчену представником товариства за довіреністю ОСОБА_2 світлокопію додатку до договору оренди державного комунального майна від 12.10.1994, що укладений сторонами 12 жовтня 2004 року, відповідачем за первісним позовом додано до зустрічній позовній заяві, (а.с. 68).

Однак, при візуальному огляді даного додатку до договору, у суду виник сумнів щодо його справжності.

Так, на підписі начальника головного управління ОСОБА_4 відсутня відбитка печаті, та крім того, підпис начальника головного управління ОСОБА_4 на додатку до договору оренди від 12.10.2004 значно відрізняється від підпису на інших документах, у тому числі зміни до договору оренди від 12 жовтня 1994 року (а.с. 15).

Впродовж розгляду господарським судом АР Крим даної справи, відповідачем за первісним позовом не представлено оригіналу додатку до договору оренди державного комунального майна від 12.10.1994, що нібито укладений сторонами 12 жовтня 2004 року.

З огляду на викладене, суд не може прийняти світлокопію додатку до договору оренди, у якості доказу існування обставин, на які посилається відповідач за первісним позовом в зустрічній позовній заяві та запереченнях до первісного позову.

Окрім того, позивач за первісним позовом державний орган в судовому засіданні наполягав на відсутності в природі додаткової угоди.

Статтею 764 Цивільного кодексу України встановлено, якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Однак, судом встановлено, що наймодавець виявив бажання припинити дію договору оренди, що підтверджується матеріалами справи, отже посилання відповідача (позивача за зустрічним) на норми ст. 764 Цивільного кодексу України є необґрунтованими та безпідставними.

Також, суд не приймає до уваги посилання відповідача за первісним позовом відносно того, що оскільки позивач за первісним позовом не повертав орендну плату товариству, фактично дія договору оренди продовжувалась.

Відповідно до ст. 785 Цивільного кодексу України, якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Таким чином, виходячи зі змісту ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, відповідачем під час розгляду даної справи не був доведений суду факт звільнення та повернення орендованого майна орендодавцю.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком (стаття 546 Цивільного кодексу України).

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Застосування господарських санкцій до суб'єкта, який порушив зобов'язання, не звільняє цього суб'єкта від обов'язку виконати зобов'язання в натурі, крім випадків, коли інше передбачено законом або договором, або управнена сторона відмовилася від прийняття виконання зобов'язання.

Таким чином, суд вважає за необхідним відмовити ТОВ «Дніпро» в задоволенні зустрічних позовних вимог та задовольнити первісні позовні вимоги.

Згідно ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України оплата держмита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу підлягає покладанню на відповідача за первісним позовом у повному обсязі.

У судовому засіданні були оголошені вступна та резолютивна частини рішення згідно статті 85 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складений та підписаний у відповідності до вимог статті 84 Господарського процесуального кодексу України 23 серпня 2011 року.

На підставі викладеного, керуючись ст.82-85 Господарського процесуального Кодексу України, суд

вирішив:

1.Первісний позов задовольнити.

2.Виселити Товариство з обмеженою відповідальністю «Дніпро», (м. Алушта, вул. Набережна, 16, 98500, ідентифікаційний код 01565885) з цілісного майнового оздоровчого комплексу «Дніпро», переданого Товариству з обмеженою відповідальністю «Дніпро» на підставі договору оренди від 12 жовтня 1994 року укладеного між Управлінням комунального майна м. Києва Київської міської державної адміністрації (правонаступником якого є Головне управління комунальної власності м. Києва) та організацією орендарів пансіонату «Дніпро» (правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «Дніпро»);

3.Зобовязати Товариство з обмеженою відповідальністю «Дніпро» (м. Алушта, вул. Набережна, 16, 98500, ідентифікаційний код 01565885) повернути Головному управлінню комунальної власності м. Києва (м. Києва, вул. Хрещатик, 10, м. Київ, 01001, ідентифікаційний код 19020407) цілісний майновий оздоровчий комплекс «Дніпро», переданий Товариству з обмеженою відповідальністю «Дніпро» на підставі договору оренди від 12 жовтня 1994 року укладеного між Управлінням комунального майна м. Києва Київської міської державної адміністрації (правонаступником якого є Головне управління комунальної власності м. Києва) та організацією орендарів пансіонату «Дніпро» (правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «Дніпро»).

4.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпро» (м. Алушта, вул. Набережна, 16, 98500, ідентифікаційний код 01565885) на користь Головного управління комунальної власності м. Києва (м. Києва, вул. Хрещатик, 10, м. Київ, 01001, ідентифікаційний код 19020407) 170, 00 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно технічне забезпечення судового процесу.

5.Видати накази після набрання рішенням законної сили.

6.Відмовити Головному управлінню комунальної власності м. Києва (м. Києва, вул. Хрещатик, 10, м. Київ, 01001, ідентифікаційний код 19020407) в задоволенні заяви про вжиття заходів щодо забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно, що передано в оренду Товариству з обмеженою відповідальністю «Дніпро» (м. Алушта, вул. Набережна, 16, 98500, ідентифікаційний код 01565885) в складі цілісного майнового оздоровчого комплексу «Дніпро», а саме: будівлю пансіонату площею 5018,3 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Алушта, вул.. Набережна, 16.

7.В задоволенні зустрічної позовної заяви відмовити.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки КримКопилова О.Ю.