Ухвала суду № 17878756, 18.08.2011, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2а/0270/458/11 Головуючий у 1-й інстанції: Поліщук І.М.

Суддя-доповідач: Мельник-Томенко Ж. М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 серпня 2011 рокум. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Мельник-Томенко Ж. М.

суддів: Залімського І. Г., Голоти Л. О.

при секретарі: Чернишук О.М.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_2, представник на підставі довіреності

відповідач не з'явився, причини неявки суду не відомі

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Вінниці на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 20 квітня 2011 року у справі за адміністративним позовом Державної податкової інспекції у м. Вінниці до товариства з обмеженою відповідальністю "Вір-Консалт" про стягнення заборгованості , -

В С Т А Н О В И В :

Державна податкова інспекція у м. Вінниці 07.02.2011 року звернулась до Вінницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Вір-Консалт" про стягнення заборгованості по сплаті податкових зобов'язань, нарахованої рішенням ДПІ у м. Вінниці № 14781/23 від 18.06.2010р.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 20.04.2011 року в задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись із судовим рішенням, позивач оскаржив його, подавши апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду та прийняти нову про задоволення позову. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом І інстанції допущено порушення матеріальних та процесуальних норм. Так на проведену перевірку судом безпідставно поширено норми ч. 1 ст. 3, ст. 43 Митного кодексу України. Однак, в ході даної перевірки встановлено, що ТОВ "Вір-Консалт" при визначенні бази оподаткування податком на додану вартість операцій з поставки товарів вантажних автомобілів, причепів, напівпричепів, сідлових тягачів, які були у використанні на митній території України використано продажну вартість автомобілів, встановлену на основі договорів, укладених з покупцем, не врахувавши при цьому зміни до п. 4.1 ст. 4 Закону України "Про податок на додану вартість" № 168/97-ВР від 03.04.1997 року із змінами та доповненнями, за результатами якої складено акт № 205/2310/33716554 від 04.06.2009р. Суд І інстанції відмовляючи в задоволенні позову не враховував вищевказані норми, а також п.п. 1.20.10 п.1.20 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", ст. ст. 259, 261, 268, 268 Митного кодексу України, п. 13 Указу Президента України "Про деякі заходи дерегулювання підприємницької діяльності ", а тому невірно вирішив справу.

У судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги апеляційної скарги.

Відповідач у судове засідання не з'явився, причини неявки суду не відомі. Про дату, час і місце судового розгляду повідомлено завчасно і належним чином.

Враховуючи те, що явка відповідача не визнавалась судом апеляційної інстанції обов'язковою, а неявка, у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України, не перешкоджає судовому розгляду справи, суд апеляційної інстанції ухвалив здійснювати розгляд за відсутності представника відповідача.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом І інстанції вірно встановлені обставини справи, що підтверджуються матеріалами справи та полягають у наступному.

На підставі направлень № 211/23 від 30.04.2010р., № 232/23 від 19.05.2010р., виданих ДПА у Вінницькій області, головним державним податковим ревізором-інспектором Окунь Л.І., старшим державним податковим ревізором-інспектором Майстром Ю.М., головним державним податковим ревізором-інспектором Тичинською Л.І., згідно з п.2. ст. 11-1 Закону України "Про державну податкову службу в Україні", відповідно до плану-графіку проведення планових виїзних перевірок суб'єктів господарювання, проведено планову виїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю "Вір-Консалт" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2008р. по 31.12.2009р., за результатами якої складено акт № 205/2310/33716554 від 04.06.2009р (а.с.17-56).

Плановою виїзною перевіркою ТОВ "Вір-Консалт" встановлені наступні порушення:

1. п.п..4.1.1, п.п.4.1.6 п.4.1 ст.4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 22.05.1997р., в результаті чого занижено податок на прибуток за 2008р. на 361 грн. та встановлено недоплату податку на прибуток за 1 кв. 2009р. на 2563 грн.

2. п.п. 7.3.1 п. 7.3 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997р., в результаті чого:

- завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду по ряд.26 Декларації по ПДВ в сумі 2067793грн.

- занижено податок на додану вартість у сумі 1675650 грн., у тому числі: січень 2009 року на суму - 744482 грн., лютий 2009 року на суму - 125870 грн., квітень 2009 року на суму - 106274 грн., травень 2009 року на суму - 112528 грн., липень 2009 року на суму - 277248 грн., серпень 2009 року на суму - 81652 грн., листопад 2009 року на суму - 19770 грн.

Відповідач не погодився з п.п. 3.2.1, п.п. 3.2.3 акту, п.2 висновків про що зазначив на останній сторінці акту, засвідченої підписом директора ТОВ "Вір-Консалт".

Головою ДПА у Вінницькій області в ході перевірки було прийнято рішення №2/23 від 27.05.2010р. про застосування "звичайних цін" при визначенні податкових зобов'язань ТОВ "Вір-Консалт" за період з 01.10.2008р. по 31.12.2009р.

На підставі вказаного акту перевірки, відповідно до рішення №2/23 від 27.05.2010р., в.о. начальника ДПІ у м. Вінниці прийнято рішення № 14781/23 від 18.06.2010р. в якому сума податкового зобов'язання, визначена із застосуванням звичайних цін в загальній сумі 3351300 грн., з них 1675650 грн. - за основним платежем, 1675650 грн. - за штрафними санкціями.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд І інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги є безпідставними, оскільки позивачем не доведено обґрунтованість його припущень про те, що договірна ціна на реалізовані відповідачем транспортні засоби більше ніж на 20% відрізняється від звичайних цін на них, відповідно, що базу оподаткування операцій з поставки транспортних засобів необхідно визначати за звичайними цінами. В акті перевірки відсутні розрахунки визначення звичайних цін на вживані транспортні засоби, будь-які відомості щодо них, обґрунтованість визначення такої ціни. Отже, висновки податкового органу про встановлення звичайної ціни на рівні митної вартості не відповідають положенням чинного законодавства.

Суд апеляційної інстанції погоджується з такими висновками суду І інстанції, з огляду на наступне.

Суть спірних правовідносин полягає в тому, що відповідач імпортував вантажні автотранспортні засоби, причепи, напівпричепи, сідлові тягачі, які були у використанні на митній території України, використано продажну вартість автотранспортних засобів, визначену на основі договорів укладених з покупцем, без врахування при цьому зміни до п.4.1 ст.4 Закону України "Про податок на додану вартість" (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) №168/97-ВР від 03.04.1997р., внесені Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань оподаткування" від 30.11.2006р. №398. Позивачем зроблено висновок про те, що відповідач безпідставно при поставці на митній території України визначив базу оподаткування, виходячи з договірної вартості, нижчою за митну вартість товару, що призвело до заниження податкового зобовязання з податку на додану вартість за період з січня 2009 року по листопад 2009 року на загальну суму 1675650 грн.

На підставі акту перевірки позивачем прийнято рішення № 14781/23 від 18.06.2010 року, в якому сума податкового зобов'язання визначена із застосуванням звичайних цін в загальній сумі 3351300 грн., з яких 1675650 грн. - основний платіж, 1675650 грн. - штрафні санкції.

Однак з висновками відповідача, що викладені в акті перевірки погодитись не можна, враховуючи слідуюче.

Відповідно до пунктів 1.20.1, 1.20.2, 1.20.8 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін. Обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладається на податковий орган у порядку, встановленому законом.

Цією нормою Закону передбачено, що для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах. Зокрема, враховуються такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів (наприклад, обсяг товарної партії), строки виконання зобов'язань, умови платежів, звичайних для такої операції, а також інші об'єктивні умови, що можуть вплинути на ціну. При цьому умови договорів на ринку ідентичних (у разі їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) визнаються співставними, якщо відмінність між такими умовами суттєво не впливає на ціну, або може бути економічно обґрунтована. При цьому враховуються звичайні при укладанні угод між непов'язаними особами надбавки чи знижки до ціни. Зокрема, але не виключно, враховуються знижки, пов'язані з сезонними та іншими коливаннями споживчого попиту на товари (роботи, послуги), втратою товарами якості або інших властивостей; закінченням (наближенням дати закінчення) строку зберігання (придатності, реалізації); збутом неліквідних або низьколіквідних товарів; маркетинговою політикою, у тому числі при просуванні товарів (робіт, послуг) на ринки; наданням дослідних моделей і зразків товарів з метою ознайомлення з ними споживачів.

Судом І інстанції вірно встановлено, що при визначенні рівня звичайних цін податковий орган діяв не у межах наведеної норми законодавства.

Позиція ж податкової інспекції про те, що митна вартість товару є його звичайною ціною є такою, що не ґрунтується на приписах законодавства, жодною нормою якого не передбачено, що митна вартість товару, яка визначається для товарів, що ввозяться на митну територію України, є звичайною ціною для такого товару, який реалізується на території України.

За таких обставин, не може вважатися доведеним податковим органом той факт, що ціна товарів, реалізованих позивачем на митній території України, є нижчою за звичайні ціни. Виходячи із положень п. 1.20.1 п. 1.20 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», необхідно вважати, що така ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Відповідно до пункту 4.1 статті 4 Закону № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг)). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг). У разі якщо звичайна ціна на товари (послуги) перевищує договірну ціну на такі товари (послуги) більше ніж на 20 відсотків, база оподаткування операції з поставки таких товарів (послуг) визначається за звичайними цінами.

Також вірним є висновок суду І інстанції про те, що митна вартість застосовується для нарахування податків і зборів для товарів, які перебувають під митним контролем, оскільки у відповідності до ст. 259 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є їх ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, обчислена відповідно до положень цього Кодексу.

У свою чергу, всі вживані автомобілі, в звязку з реалізацією яких виникло бюджетне відшкодування, не перебували під митним контролем в момент продажу, оскільки митний контроль у відповідності до ст. 43 Митного кодексу закінчився до продажу вживаних автомобілів, що підтверджується актом перевірки і поясненнями представників сторін в судовому засіданні. А тому митну вартість до них не можна застосовувати.

З огляду на наведене суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що при визначенні бази оподаткування операцій з реалізації на території України імпортованого товару, митна вартість та звичайна ціна не є тотожними. Таким чином, якщо товари продані за ціною, вищою від контрактної (фактурної), але нижчою від митної, база оподаткування ПДВ визначається виходячи з продажної вартості товару.

Отже, база оподаткування податком на додану вартість відповідачем визначена вірно відповідно до пункту 4.1.статті 4 Закону № 168 із договірної вартості цих засобів, яка не нижча за звичайні ціни. При цьому, визначення позивачем податкових зобовязань із застосуванням звичайних цін згідно рішення № 14781/23 від 18.06.2010р. на підставі 4.3 названого Закону який вказує, що ціна такого товару при його подальшій поставці, не може бути меншою за митну вартість, є хибним. Даною нормою визначено порядок нарахування податку на додану вартість для товарів, які імпортуються на митну територію України, тобто перебувають під митним контролем, а не для товарів, які вже імпортовані і розмитнені на території України та митний контроль щодо яких закінчився. Тобто зазначений порядок регулює оподаткування операцій виключно із імпорту товарів на митну територію України і не стосується правил оподаткування інших господарських операцій.

Податковим органом при проведенні перевірки не здійснено визначення звичайної ціни реалізованих позивачем на внутрішньому ринку України автомобілів згідно вимог п.1.20 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств". А викладені в позовній заяви доводи про те, що митна вартість товару є його звичайною ціною є такою, що не ґрунтується на приписах законодавства, жодною нормою якого не передбачено що митна вартість товару, яка визначається для товарів, що ввозяться на митну територію України, є звичайною ціною для такого товару, який реалізується на території України.

За таких обставин не можна вважати доведеним позивачем той факт, що ціна товарів, реалізованих відповідачем на митній території України, є нижчою за звичайні ціни. А тому твердження позивача про заниження ТОВ "Вір-Консалт" суми податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на 1675650 грн. є безпідставним.

Враховуючи викладене, вимоги апелянта - є безпідставними, а висновки суду першої інстанції не спростовуються доводами апеляційної скарги.

З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Вінниці, залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 20.04.2011 року, без змін.

Ухвала суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. ст. 212, 254 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 23 серпня 2011 року .

Головуючий <Список >Мельник-Томенко Ж. М.

Судді< Список >Залімський І. Г.

< Список >Голота Л. О.

<Список >

<Список >