Ухвала суду № 17878725, 03.08.2011, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2270/3997/11

Головуючий у 1-й інстанції: Михайлов О.О.

Суддя-доповідач: Смілянець Е. С.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 серпня 2011 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Смілянця Е. С.

суддів: Сторчака В. Ю., Сапальової Т.В.

при секретарі: Пачевській А.П.

за участю представників сторін:

апелянта - Мельника О.Г.

позивача - Ямчука О.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Ізяславської міжрайонної державної податкової інспекції на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 18.04.2011 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Бартнік" до Ізяславської міжрайонної державної податкової інспекції про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

У 2011 році товариство з обмеженою відповідальністю «Бартнік» (далі ТОВ «Бартнік») звернулось до Хмельницького окружного адміністративного суду із позовом до Ізяславської міжрайонної державної податкової інспекції (далі Ізяславська МДПІ), в якому просить визнати нечинними та скасувати податкові повідомлення-рішення №0000222301 та № 0000232301 від 09.03.2011 року.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 18 квітня 2011 року вказаний позов задоволено повністю.

Не погоджуючись із вказаною постановою суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу з підстав невідповідності висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, у звязку з чим, апелянт просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити позивачу в задоволенні позову.

29.07.2011 року на адресу суду надійшли письмові заперечення ТОВ «Бартнік», у яких товариство проти доводів апелянта заперечує та просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

У судовому засіданні представник апелянта вимоги апеляційної скарги підтримав у повному обсязі та просив суд їх задовольнити, окремо наголосивши на тому, що судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення не взято до уваги факт недоведення товариством використання маркетингових та інших послуг у власній господарській діяльності та відсутність підстав для включення вартості даних послуг у витрати підприємства без підтвердження відповідними первинними документами.

Представник позивача у судовому засіданні проти тверджень апелянта заперечив, водночас зазначаючи про відповідність висновків суду першої інстанції дійсним обставинам справи, зокрема обґрунтованості висновків щодо правомірності віднесення витрат повязаних з передпродажними та рекламними заходами до складу валових підприємства. Відтак, просив у задоволенні апеляційної скарги Ізяславської МДПІ відмовити, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 18 квітня 2011 року залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 198 Кодексу адміністративного судочинства (далі-КАС) України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.

Суд першої інстанції, при ухваленні оскаржуваної постанови та задовольняючи позов, виходив з того, що законодавство не пов'язує право підприємства з віднесення витрат до складу валових від наявності права власності на товар у такого підприємства на момент проведення передпродажних та рекламних заходів відносно відповідних товарів.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів апеляційної інстанції погоджується, виходячи з наступного.

Завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших субєктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (ч. 1 ст. 2 КАС України).

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, працівниками податкового органу проведена виїзна позапланова перевірка ТОВ «Бартнік» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2008 року по 30.09.2009 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2008 року по 30.09.2009 року, про що складено акт №70/2301/23829801 від 22.02.2011р. За результатами перевірки винесено податкові повідомлення-рішення №0000222301 та № 0000232301, якими позивачу донараховано суму податкового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 80136 грн., в т.ч. штрафних санкцій у розмірі 20034 грн., та податку на додану вартість у розмірі 60230 грн., в т.ч. штрафних санкцій 15058 грн.

Судом першої інстанції також зясовано, що ТОВ «Бартнік» являється суб'єктом господарювання, основним предметом систематичної діяльності якого є торгівля медом.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правовідносини, що виникають у зв'язку з формуванням платником податку на прибуток і податку на додану вартість валових витрат та податкового кредиту, регулюються статтею 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та статтею 7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Так, підпунктами 7.4.1 і 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" у редакції Закону, що діяв на момент виникнення спірних правовідносин, передбачено, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" визначальною ознакою валових витрат є їх зв'язок з господарською діяльністю платника податку. При цьому неодмінною характерною рисою господарської діяльності в податкових правовідносинах є її направленість на отримання доходу в грошовій, матеріальній чи нематеріальній формах (пункт 1.32 статті 1 цього Закону).

Згідно з п.1.32 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 цього ж Закону встановлено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією і веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) та охороною праці з урахуванням обмежень, установлених підпунктами 5.3 - 5.8 цієї статті.

Колегія суддів не бере до уваги посилання апелянта, що понесені ТОВ «Бартнік» витрати на передпродажні, маркетингові та мерчандайзингові послуги не належать до складу валових витрат оскільки не пов'язані із господарською діяльністю позивача, враховуючи наступне.

Як зясовано колегією суддів, основною діяльністю ТОВ «Бартнік» є оптова торгівля медом, мета якого полягає в тому, щоб кінцевий покупець споживав саме його продукцію, а для досягнення цієї мети підприємству необхідно довести до відома споживача про існування цієї продукції; викликати інтерес споживача до неї шляхом бездоганного зовнішнього вигляду, високої якості та смаку зазначеної продукції; підтримувати зацікавленість та прихильність споживача до неї.

Дана мета може бути досягнута, в тому числі, шляхом постійного й безперебійного розміщення продукції позивача в доступних для її придбання місцях продажу.

Разом з тим, оскільки, товариство не має власних торгівельних приміщень, та враховуючи, що його контрагенти - ТОВ «Торгівельний будинок «Амстор», ТОВ «Торгова мережа «Барвінок», Підприємство з 100% іноземними інвестиціями «Білла - Україна», ТОВ «Болден», ТОВ «Вестер Україна», ТОВ «Експансія», ТОВ «Караван Чернівці», ТОВ «Караван Житомир», ТОВ «Караван» в особі Дніпропетровської філії №1, ТОВ «Кайлас-2006», ЗАТ «КСейдінг», ТОВ «Локомотив 2005», ТОВ «Холдінг-Лінде», ТОВ «Торгівельна мережа «Сарепта», ТОВ «Сайприс», ТОВ «Сільпо-55», ВАТ «Будинок Торгівлі «Південний буг», ТОВ «Норман Плюс», ТОВ «Ріал-Істейт Ф.К.А.У.», ТОВ «Фоззі-Порт», ТОВ «Фоззі-Фуд», ТОВ «Форвард-2007», ДП «Ф.Формула», ТОВ «МГБ Метро Груп Байінг Україна», ТОВ «Метро Кеш енд Кері Україна», ДП «Мережа-Трейд», ПП «Реарді», ТОВ «Алоіс Карго» мають матеріальну базу та фактичні можливості у допомозі ТОВ «Бартнік» досягти поставленої мети шляхом постійного й безперебійного розміщення продукції на своїх торгівельних площах, позивачем були укладені відповідні договори з метою отримання певних послуг, що містяться в матеріалах спарви та досліджені судом апеляційної інстанції.

Зокрема, зазначеними договорами обумовлено надання покупцями позивача послуг мерчандайзингу, інформаційно-консультаційних та маркетингових послуг, послуг по додатковому розміщенню продукції ТОВ «Бартнік» в торговельних площах контрагентів.

Пунктом 19 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», яке затверджене наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 №318, встановлено, що витрати на збут включають такі витрати, які зв'язані з реалізацією (збутом) продукції (товарів, робіт, послуг), а саме, витрати на рекламу та дослідження ринку (маркетинг), витрати на передпродажну підготовку товарів та інші витрати, пов'язані зі збутом продукції, товарів, робіт, послуг.

Вказане свідчить про те, що позивач, отримуючи вищезгадані послуги, використовує їх в межах своєї господарської діяльності, оскільки основними видами його діяльності є оптова та роздрібна торгівля медом.

Окреслюючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що придбання маркетингових, інформаційних та інших послуг у контрагентів, яким здійснюється поставка продукції товарів ТОВ «Бартнік», безпосередньо пов'язано з господарською діяльністю позивача.

Колегія суддів також критично ставиться до послань апелянта стосовно підтвердження передпродажних, маркетингових та мерчандайзингових послуг неналежно оформленими первинними документами.

Абзацом 4 пп.5.3.9 п.5.3.ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» встановлено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно з пп.7.4.5 п.7.5 ст. 7 Закону України «Про додаток на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Аналізуючи наведені норми, колегія суддів зазначає, що діючим законодавством не встановлено конкретного (особливого) переліку документів, ведення якого є необхідним для підтвердження витрат на послуги мерчандайзингу, інформаційно-консультаційні та маркетингові послуги.

Матеріали справи містять акти приймання-передачі виконаних робіт, що включають всі обов'язкові реквізити і підтверджують факт отримання послуг ТОВ «Бартнік». У відповідності до умов договорів, на підставі яких надано послуги, вбачається прямий зв'язок наданих ТОВ «Бартнік» послуг із його господарською діяльністю.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції, що підписані акти приймання-передачі послуг, є достатньою підставою для віднесення витрат на ці послуги до складу валових. Факт надання таких послуг не має підтверджуватися будь-яким іншим додатковими документами.

Колегія суддів також наголошує на тому, що пункт 5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачає вичерпний перелік витрат платника податку, що не включаються до складу валових. Проте зазначений перелік не містить послуг, які були виключені відповідачем зі складу валових витрат ТОВ «Бартнік».

Крім того, п.5.11 ст.5 цього Закону не дозволяє встановлювати додаткові обмеження щодо віднесення до складу валових витрат платника податку крім тих обмежень, що зазначенні в Законі.

У відповідності до пп.5.4.4 п.5.4 ст.5 до складу валових витрат платника податку включаються витрати на проведення передпродажних та рекламних заходів стосовно товарів (робіт, послуг), що продаються (надаються) такими платниками податку.

Аналізуючи наведене, колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції, що чинне законодавство не пов'язує право підприємства з віднесення витрат до складу валових від наявності права власності на товар у такого підприємства на момент проведення передпродажних та рекламних заходів відносно відповідних товарів.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про необхідність скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень №0000222301 та № 0000232301 від 09.03.2011 року.

Отже, наведені в апеляційній скарзі доводи не викликають сумнівів щодо правильності висновків суду першої інстанції та застосування норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч.1 ст.200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Зважаючи на те, що Хмельницький окружний адміністративний суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а постанову суду без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Ізяславської міжрайонної державної податкової інспекції залишити без задоволення, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 18.04.2011 року без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 08 серпня 2011 року .

Головуючий <Список >Смілянець Е. С.

Судді< Список >Сторчак В. Ю.

< Список >Сапальова Т.В.