Ухвала суду № 17878563, 27.07.2011, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-15727/10/2/0170

27.07.11 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого суддіЦикуренка А.С.,

суддів Омельченка В. А. , Ілюхіної Г.П. секретар судового засіданняЛюфт Ю.Є.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м.Сімферополі АР Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Яковлєв С.В. ) від 18.04.11 у справі №2а-15727/10/2/0170

за позовом Колективне підприємство "Проціон" (вул. Мате Залки, 3, кв. 49,Сімферополь,Автономна Республіка Крим,95053)

до Державної податкової інспекції в м.Сімферополі АР Крим (вул. Мате Залки 1/9,Сімферополь,Автономна Республіка Крим,95053)

про визнання протиправними дій

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 18.04.2011 позов - задоволено. Визнано протиправними дії Державної податкової інспекції в м.Сімферополі щодо проведення позапланової невиїзної перевірки Колективного підприємства "Проціон", за результатами якої складено акт № 6495/23-4/ 3179508 від 18.05.2010. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в місті Сімферополі № 0020492301/0 від 18.05.2010.

Не погодившись з постановою суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову.

У судове засідання представник сторін не з'явились. Про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що судом першої інстанції порушені норми матеріального та процесуального права, а також неповно з'ясовані обставини, що мають істотне значення для справи.

Згідно пункту 2 частини 1 статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

На підставі та за правилами статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Матеріалами справи встановлено, що Державною податковою інспекцією у місті Сімферополі проведено перевірку підприємства позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ на розрахунковий рахунок за квітень, травень, червень, липень, серпень 2007 року та зменшення суми податкового кредиту за серпень 2007 року.

За результатами якої перевірки 18.05.2010 складено акт №6495/23-4/31795080, в якому зафіксовані порушення позивачем підпункту 7.4.1. пункту 7.4. статті 7 Закону

України «Про податок на додану вартість», в результаті чого зменшено податковий кредит серпня 2007 року в сумі 25000 грн. та стр. 26 «Залишок відємного значення, яким після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду»за вересень 2007 року на 22675 грн. , по результатам перевірки встановлено , що в порушення підпунктів 7.7.1, 7.7.2 пункту 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»не можливо підтвердити ряд. 25.1. Декларацій відповідних періодів, залишок суми заявленого та невідшкодованого бюджетного відшкодування в розмірі 2325 грн. Сума бюджетного відшкодування заявлена позивачем в розмірі 2325 грн. вважається не підтвердженою .

Після чого, відповідачем 28.05.2010 прийнято податкове повідомлення рішення № 0020492301/0, згідно з яким позивачу зменшено бюджетне відшкодування по ПДВ за квітень 2010 р. на суму 559 грн., за травень 2007 року на суму 1766 грн.

Так, згідно підпункту 1.8 статті 1 Закону України “Про податок на додану вартість” було визначено поняття бюджетного відшкодування , яким визначалась сумою, яка підлягала поверненню платнику податків з бюджету, у звязку з надмірною сплатою податку у випадках визначених у законі.

Відповідно до пунктів 1.6 та 1.7 статті 1 Закону України “Про податок на додану вартість” податковим зобовязанням була загальна сума податку , одержана ( нарахована) платнику податку у звітному ( податковому) періоді , визначена згідно з Законом, а податковим кредитом сума, на яку платник податку мав право зменшити податкове зобовязання звітного періоду , визначена цим законом.

Відповідно до підпункту 7.4.1. пункту 7.4. статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” податковий кредит звітного періоду визначався, виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізнялась більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складалась із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст.8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а також зв'язку з придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Якщо платник податків використовував (виготовляв) матеріальні і нематеріальні активи (послуги), які не призначались для їх використання в господарській діяльності такого платника , то сума податку, сплаченого у звязку з таким придбанням (виготовленням) не включалась до складу податкового кредиту.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважалась дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно підпункту 7.7.1 пункту 7.7. статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” сума податку, що підлягала сплаті ( перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначалась як різниця між сумою податкового зобовязання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При відємному значенні суми розрахованої згідно з п.п.7.7.1 цього пункту закону, така сума враховувалась у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди , а при його відсутності зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, мала відємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягала частина такого відємного значення, яка дорівнювала сумі податку, фактично сплаченого отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок відємного значення після бюджетного відшкодування включався до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (пп. 7.7.2 Закону).

Відповідно до підпункту 7.7.4 пункту 7.7. статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” було встановлено, що платник податку, який мав право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування , подавав відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування , яка відображалась у податковій декларації. До зазначеної декларації подавався , зокрема, розрахунок суми бюджетного відшкодування .

Підпунктом 7.7.5 пункту 7. 7 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” визначено, що протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводив документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган мав право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування. Податковий орган був зобов'язаний у п'ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Якщо за наслідками документальної невиїзної (камеральної) або позапланової виїзної перевірки (документальної) податковий орган виявляв невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий податковий орган: а) у разі заниження заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування щодо суми, визначеної податковим органом унаслідок таких перевірок, надсилав платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначав сума такого заниження та підстави для її вирахування. У цьому випадку вважалось, що платник податку добровільно відмовлявся від отримання такої суми заниження як бюджетного відшкодування та враховував її згідно з підпунктом 7.7.3 цього пункту у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів; б) у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною податковим органом внаслідок проведення таких перевірок, податковий орган надсилав платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначались сума такого перевищення та підстави для її вирахування; в) у разі з'ясування внаслідок проведення таких перевірок факту, за яким платник податку не мав права на отримання бюджетного відшкодування, надсилав платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначались підстави відмови у наданні бюджетного відшкодування.

Встановлено, що на час проведення перевірки відповідачем та прийняття податкового повідомлення - рішення, яке оскаржує позивач, діяв Наказ ДПА України № 327 від 10.08.2005 «Про затвердження Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства»(далі Наказ № 327) , який визначав правила оформлення матеріалів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, суб'єктами господарювання - юридичними особами, їх філіями, відділеннями та іншими відокремленими підрозділами (далі - суб'єкти господарювання).

Пунктом 1.3 Наказу № 327 визначено, що за результатами проведення невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок фінансово-господарської діяльності суб'єктів господарювання оформлявся акт, а в разі відсутності порушень податкового, валютного та іншого законодавства - довідка. Актом був службовий документ, який стверджував факт проведення невиїзної документальної або виїзної планової чи позапланової перевірки фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання і був носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання. Довідкою визначався службовий документ, який стверджував факт проведення невиїзної документальної або виїзної планової чи позапланової перевірки фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання і був носієм доказової інформації про невстановлення фактів порушень вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання.

Крім того вбачається, що відповідач провів позапланову невиїзну перевірку позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ за розрахунковий рахунок за квітень, травень, червень, липень, серпень 2007 року, склавши 18.05.2010 акт № 6495/23-4/31795080.

Також, податкова звітність з ПДВ за квітень, травень, червень, липень, серпень 2007 року раніше перевірялась податковим органом, яким за результатами вказаних перевірок відповідно до зазначених вище положень статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” та Наказу № 327 були оформлені довідки або акти.

Суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що податковий орган ще у 2007 році відповідно до положень чинного на той час законодавства, зокрема, Закону України “Про податок на додану вартість”, провів невиїзні перевірки податкової звітності позивача по ПДВ за квітень, травень, червень, липень, серпень 2007 року, прийняв необхідні документи за наслідками їх проведення ( акти , довідки).

Таким чином, у відповідача не було будь-яких правових підстав у травні 2010 року ще раз проводити позапланову невиїзну перевірку позивача з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування ПДВ на розрахунковий рахунок за квітень, травень, червень, липень, серпень 2007 року.

Тому, відповідач діяв з порушення порядку, встановленого чинним законодавством , в умовах відсутності підстав для проведення такої перевірки, використовуючи свої повноваження з метою, яка відрізняється від тою, з якою вони надано. З огляду на зазначене таки дії відповідача мають бути визнані протиправними.

Позивачем залучені копії документів, яки свідчать про те, що суми ПДВ , заявлені до відшкодування у квітні та травні 2007 року ним були сплачені своїм контрагентам, товар був отриманий для подальшого використання в господарській діяльності підприємства.

Відповідачем до суду першої та апеляційної інстанції не надано доказів відсутності у позивача правових підстав вимагати бюджетного відшкодування ПДВ за квітень 2007 року у сумі 559 грн., за травень 2010 року - 1766 грн.

Вірним є висновок суду першої інстанції, що податкове повідомлення - рішення відповідача № 0020492301/0 від 18.05.2010 є неправомірним.

З урахуванням викладеного, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, оскільки постанова суду першої інстанції прийнята при правильному застосуванні норм матеріального та процесуального права, а також при повному зясуванні обставин, що мають істотне значення для справи.

Керуючись статтями 195, 198, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в місті Сімферополі - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 18.04.11 у справі №2а-15727/10/2/0170 - залишити без змін.

Згідно частини 5 статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова або ухвала суду апеляційної чи касаційної інстанції за наслідками перегляду, набирають законної сили з моменту проголошення, а якщо їх було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі. Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддяпідписА.С. Цикуренко

Судді підпис В.А.Омельченко підпис Г.П.Ілюхіна З оригіналом згідно

Головуючий суддя А.С. Цикуренко

Повний текст судового рішення виготовлений 01 серпня 2011 р.