Ухвала суду № 17878483, 20.07.2011, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-14471/10/4/0170

20.07.11 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого суддіЦикуренка А.С.,

суддів Ілюхіної Г.П. , Омельченка В. А. секретар судового засіданняЛюфт Ю.Є.

за участю сторін:

представник позивача, Відкритого акціонерного товариства "Суднобудівний завод "Залів"- не зявився

представник відповідача, Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Сімферополі АР Крим- Москвіна Ірина Стефанівна, довіреність № 10/10-0 від 20.05.11

розглянувши апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Сімферополі АР Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Циганова Г.Ю. ) від 14.04.11 у справі №2а-14471/10/4/0170

за позовом Відкритого акціонерного товариства "Суднобудівний завод "Залів" (вул. Танкістів,4,Керч,Автономна Республіка Крим,98310)

доСпеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Сімферополі АР Крим (вул. М. Залки, 1/9,Сімферополь,АР Крим,95000)

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 14.04.2011 позов - задоволено. Визнано противоправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в місті Сімферополі від 06 жовтня 2010 року №0000120700/0 про зменшення Відкритому акціонерному товариству "Суднобудівний завод "Залів" суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 110108,00 грн.

Не погодившись з постановою суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову.

Доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що судом першої інстанції порушені норми матеріального та процесуального права, а також неповно з'ясовані обставини, що мають істотне значення для справи.

У судовому засіданні відповідач підтримав доводи апеляційної скарги.

Позивач у судове засідання не з'явився. Про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Відповідно до пункту 4 статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання сторін, належним чином повідомлених про дату, час та місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

На підставі та за правилами статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Матеріалами справи встановлено, що відповідачем проведено документальну невиїзну перевірку позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника у банку за лютий 2010 року, яке виникло за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось за січень і лютий 2010 року.

За результатами перевірки складено акт від 27.09.2010 №327/07-00/14307251 та зафіксовані порушення підприємством позивача приписів пункту 1.8 статті1, підпункту 7.4.1 та підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7, підпункту 7.7.10 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до завищення суми податкового кредиту за лютий 2010 року на 110108,00 грн. та відповідно суми бюджетного відшкодування з ПДВ за лютий 2010 року на 110108,00 грн.

Після чого, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 06 жовтня 2010 року №0000120700/0 про зменшення суми бюджетного відшкодування по податку на додану вартість за лютий 2010 року у розмірі 110108,00 грн.

Перевіркою встановлено, що позивач відніс до складу податкового кредиту у лютому 2010 року суми ПДВ, сплачені в ціні робіт постачальнику (ТОВ "Корабел-Сервіс", який, у свою чергу видав покупцю 27 податкових накладних, які виписані у лютому 2010 року. Недоліків щодо форми та змісту вказаних податкових накладних перевіркою, проведеною податковим органом не встановлено.

Так, згідно підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Позивач при проведені господарських операцій зі своїми постачальниками отримав такі документи (чого не заперечує відповідач), які і відобразив в своєму податковому обліку.

Відповідно до пункту 1.3 статті 1 вказаного Закону платник податку це особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України. Тобто обовязок внесення податку до бюджету покладається на продавця товару, а не на покупця.

Платники податку, визначені у підпунктах «а», «в», «г», «д»пункту 10.1 цієї статті, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту і своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону.

Якщо в ланцюгу постачання контрагент не виконав свого обовязку по сплаті податку до бюджету негативні наслідки (відповідальність) наступають тільки для нього. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення добросовісного платника податку права на податковий кредит, якщо останній виконав всі передбачені законом умови і має відповідні документальні підтвердження.

Відповідач не заперечує факту сплати цього податку позивачем та не надає доказів невключення контрагентами у ланцюгу постачання отриманих сум податку до складу податкового зобов'язання відповідного звітного податкового періоду.

Згідно підпункту 7.4.5 пункту 7.4, підпункту 7.7.10 пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Джерелом сплати бюджетного відшкодування (у тому числі бюджетного боргу) є загальні доходи Державного бюджету України. Забороняється обумовлювати або обмежувати виплату бюджетного відшкодування наявністю або відсутністю доходів, отриманих від цього податку в окремих регіонах України.

Також, згідно статті 228 Цивільного кодексу України правочин, спрямований на незаконне заволодіння майном держави, вважається таким, що порушує публічний порядок (частина 1), а отже, є нікчемним (частина 2). Як установлено в ч. 2 ст. 215 цього Кодексу, визнання судом нікчемних правочинів недійсними не вимагається. Відповідно до ч. 1 ст. 216 зазначеного Кодексу недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Отже, суперечність правочину моральним засадам суспільства або спрямованість його на незаконне заволодіння майном держави, за даних обставин, може мати місце у разі наявності наміру сторін, який спрямований на неправомірне отримання податкової вигоди, шляхом штучного формування податкового кредиту і валових витрат.

Суд зазначає, що позивачем не надано жодних доказів наявності такого наміру у позивача.

Невиконання зобов'язань перед бюджетом іншими контрагентами є підставою для застосування заходів відповідальності виключно до таких контрагентів, і само по собі не свідчить про порушення правил оподаткування позивачем.

Пунктом 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»підставою для бухгалтерського обліку є первинні документи. Згідно пункту 2 статті 3 цього Закону податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Позивач при проведені господарських операцій зі своїми постачальниками оформив первинні документи, які і відобразив в своєму податковому обліку, що не заперечувалось відповідачами. Недостовірність жодного з цих документів не встановлена. Документи про стан розрахунків з бюджетом інших платників податків не відносяться до первинних документів позивача, в звязку з чим не підлягають врахуванню в його обліку. Вони взагалі позивачеві невідомі.

Крім того, підтверджено реальне виконання сторонами правочинів, встановлено факт сплати позивачем заборгованості постачальникам, в тому числі ПДВ в ціні товару. Це підтверджено також висновками проведеного у справі експертного дослідження. Тому доводи відповідача щодо нікчемності укладених правочинів не мають під собою матеріально-правового і фактичного обґрунтування.

Також встановлено, що обґрунтовуючи свої доводи відповідач посилається на те, що у Приватного підприємства "Антарес-М", за даними звітності, наданої до податкових органів, були відсутні наймані працівники, необхідні умови для здійснення господарської, економічної діяльності, відсутні основні фонди та виробничі активи, складські приміщення і транспортні засоби.

У акті перевірки вказано, що відповідно до довідки №1171/07-100/35988766 від 27.07.2010, отриманої від Державної податкової інспекції в Центральному районі міста Миколаєва, Приватне підприємство "Антарес-М" є посередником, постачальником робіт є Товариство з обмеженою відповідальністю "Ам-Рест", втім жодних даних про вказану особу під час проведення перевірки не досліджувалось.

Отже, зменшуючи у спірному податковому повідомленні-рішення суму бюджетного відшкодування за лютий 2010 року податковий орган не врахував загальних принципів оподаткування податком на додану вартість та порядку визначення суми, що підлягає бюджетному відшкодуванню.

Згідно підпунктів 7.7.1, 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг);

б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Таким чином, сума податку, віднесена до складу податкового кредиту у лютому 2010 року, у будь-якому разі могла бути віднесена до складу бюджетного відшкодування не раніше березня 2010 року.

Судова колегія зазначає, що податковий орган зменшив суму бюджетного відшкодування, задекларованого в лютому 2010 року, на суми податку, віднесені до складу податкового кредиту лютого 2010 року, за податковими накладними, виписаними в тому ж податковому періоді - лютому 2010 року.

З урахуванням викладеного, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, оскільки постанова суду першої інстанції прийнята при правильному застосуванні норм матеріального та процесуального права, а також при повному зясуванні обставин, що мають істотне значення для справи.

Керуючись статтями 195, 198, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в місті Сімферополі - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 14.04.11 у справі №2а-14471/10/4/0170 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною пятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддяпідписА.С. Цикуренко

Судді підпис Г.П.Ілюхіна підпис В.А.Омельченко З оригіналом згідно

Головуючий суддя А.С. Цикуренко

Повний текст судового рішення виготовлений 25 липня 2011 р.