Ухвала суду № 17878443, 13.07.2011, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-1821/11/0170

13.07.11 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого суддіЦикуренка А.С.,

суддів Омельченка В. А. , Ілюхіної Г.П. секретар судового засіданняЛюфт Ю.Є.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Бахчисарайському районі АР Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Гаманко Є.О. ) від 25.03.11 у справі №2а-1821/11/0170

за позовом Державної податкової інспекції у Бахчисарайському районі АР Крим (вул. Сімферопольська, 3,Бахчисарай,98403)

доВідкритого акціонерного товариства "Бахчисарайська ПМК-№8" (вул. Кримська, 2-б,Бахчисарай,Автономна Республіка Крим,98400)

про надання дозволу

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 25.03.2011 у задоволені позову Державної податкової інспекції у Бахчисарайському районі АР Крим до Відкритого акціонерного товариства "Бахчисарайська ПМК-№8" про надання дозволу - відмовлено.

Не погодившись з постановою суду, позивач звернувся з апеляційною скаргою, просить скасувати постанову.

Доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що судом першої інстанції порушені норми матеріального та процесуального права, а також неповно з'ясовані обставини, що мають істотне значення для справи.

У судове засідання представники сторін не з'явились. Про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Згідно пункту 2 частини 1 статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

На підставі та за правилами статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Матеріалами справи встановлено, що 14.10.2010 позивачем проведено перевірку підприємства відповідача з питання своєчасності подання податкової звітності.

За результатами перевірки складено акт перевірки №210/1501/00415155 від 20.10.10 в якому зафіксовано порушення відповідачем строків подання податкової звітності з податку на прибуток.

Після чого податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення №0001821501/0 від 20.10.2010 про нарахування штрафних санкції у сумі 1360грн.

Так, згідно підпункту 6.2.4 пункту 6.2 статті 6 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»у разі коли податковий орган або пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення або податкові вимоги у зв'язку з незнаходженням посадових осіб, їх відмовою прийняти податкове повідомлення або податкову вимогу, незнаходженням фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків, податковий орган розміщує податкове повідомлення або податкові вимоги на дошці податкових оголошень, встановленій на вільному для огляду місці біля входу до приміщення податкового органу. При цьому день розміщення такої податкової вимоги вважається днем її вручення.

Вищенаведене податкове повідомлення - рішення було розміщено на дошці податкових оголошень 15.11.2010.

Вбачається, що 11.11.10 позивачем на адресу відповідача було винесено першу податкову вимогу №1/194 на суму 1322,08 грн., яка була направлена відповідачу рекомендованим листом з повідомленням. Лист був повернутий позивачу у зв'язку із незнаходженням відповідача за зазначеною адресою, про що був складений акт про неможливість вручення податкової вимоги від.15.11.10.

Позивачем 16.12.10 на адресу відповідача направив другу податкову вимогу №2/215 на суму 1322,08 грн., яка була направлена відповідачу рекомендованим листом з повідомленням. Лист також був повернутий позивачу у зв'язку із незнаходженням відповідача за зазначеною адресою.

Судова колегія зазначає, що 01.01.2011 набув чинності Податковий Кодекс України, який встановлює перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства. Відповідно до пункту 2 Прикінцевих положень Податкового кодексу України з 01.01.2011 Закон України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" та Закон України "Про систему оподаткування" втратили чинність.

Тому, права органів державної податкової служби передбачені статтею 20 Податкового кодексу України.

Відповідно до підпункту 20.1.28 пункту 20.1 статі 20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов'язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом, стягувати суми простроченої заборгованості суб'єкта господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитом (позикою), залученим державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державну (місцеву) гарантію, а також за кредитом з бюджету порядку, визначеному цим Кодексом.

Згідно пункту 95.3 статті 95 Податкового кодексу України стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини. Орган державної податкової служби звертається до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі. Рішення суду щодо надання вказаного дозволу є підставою для прийняття органом державної податкової служби рішення про погашення усієї суми податкового Боргу. Рішення органу держава податкової служби підписується його керівником та скріплюється гербовою печаткою органу державної податкової служби. Перелік відомостей, які зазначаються у такому рішенні, встановлюється центральним органом державної податкової служби.

Відповідно до пункту 95.1 статті 95 Податкового кодексу України орган державної" служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Слід зазначити, що Конституційний Суд України висловив у рішенні у справі №1 -9/2005 від 24.03.05 свою думку та вказав, що розмір податкової застави виходячи із загальних принципів права повинен відповідати сумі податкового зобов'язання, що забезпечувало б конституційну вимогу справедливості та розмірності. Розмірність як елемент принципу справедливості передбачає встановлення публічно-правового обмеження розпорядження активами платника податків за несплату чи несвоєчасну сплату податкового зобов'язання та диференціювання такого обмеження залежно від розміру несплати платником податкового боргу. Забезпечення надходження до бюджетів та державних цільових фондів податків і зборів має здійснюватися шляхом запровадження податкової застави на активи платника податків у такому, розмірі, який би забезпечував гарантоване відшкодування державі несплачених податків у повному обсязі. Можливість поширення права податкової застави на будь-які види активів платника податків незалежно від суми податкового боргу, порушує справедливе вирішення питань застосування права податкової застави.

Судова колегія звертає увагу на те, що позивач не скористався правом наданим йому підпунктом 20.1.28 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України щодо стягнення до бюджетів та державних цільових фондів податкового боргу, а звернувся до суду з позовом про Надання дозволу для прийняття позивачем рішення про погашення усієї суми податкового боргу, при цьому не визначивши яке саме рішення позивач просить суд дозволити, прийняти (рішення про стягнення коштів а рахунків платника податків у банках, чи про стягнення за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі). Суд також звертає увагу на те, що у прохальній частині позову не зазначено про яку саме суму йде мова, за який рахунок чи майно.

Суд першої інстанції зробив вірний висновок, що неможливо розглядати альтернативні позовні вимоги, оскільки позовні вимоги повинні бути чітко викладені.

Вірним є висновок суду першої інстанції про необґрунтованість позовних вимог та недоведеність позивачем підстав для задоволенні позову у спосіб визначений позивачем.

З урахуванням викладеного, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, оскільки постанова суду першої інстанції прийнята при правильному застосуванні норм матеріального та процесуального права, а також при повному зясуванні обставин, що мають істотне значення для справи.

Керуючись статтями 195, 198, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Бахчисарайському районі - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 25.03.11 у справі №2а-1821/11/0170 - залишити без змін.

Згідно частини 5 статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова або ухвала суду апеляційної чи касаційної інстанції за наслідками перегляду, набирають законної сили з моменту проголошення, а якщо їх було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі. Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддяпідписА.С. Цикуренко

Судді підпис В.А.Омельченко підпис Г.П.Ілюхіна З оригіналом згідно

Головуючий суддя А.С. Цикуренко