Ухвала суду № 17878405, 06.07.2011, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-548/11/2770

06.07.11 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого суддіЦикуренка А.С.,

суддів Омельченка В. А. , Ілюхіної Г.П. секретар судового засіданняЛюфт Ю.Є.

за участю сторін:

представник позивача, Приватного підприємства "Віата"- не зявився

представник відповідача, Державної податкової інспекції у Балаклавському районі м. Севастополя- Куделін Антон Васильович, довіреність № 8540/11 від 15.12.10

розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Балаклавському районі м. Севастополя на постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополь (суддя Куімов М.В. ) від 10.03.11 у справі №2а-548/11/2770

за позовом Приватного підприємства "Віата" (вул. Ген. Коломійця, 2,Севастополь,99040)

до Державної податкової інспекції у Балаклавському районі м. Севастополя (вул. 7 Листопада, 3,Севастополь,99042)

про визнання дії протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду міста Севастополь від 10.03.2011 позов - задоволено. Податкове повідомлення-рішення Балаклавської державної податкової інспекції в Балаклавському районі м. Севастополя №0002891503/0 від 31 січня 2011 року, - визнано противоправним та скасовано.

Не погодившись з постановою суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову.

Доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що судом першої інстанції порушені норми матеріального та процесуального права, а також неповно з'ясовані обставини, що мають істотне значення для справи.

У судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги.

Представник позивача у судове засідання не з'явився. Про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Відповідно до пункту 4 статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання сторін, належним чином повідомлених про дату, час та місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

На підставі та за правилами статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Матеріалами справи встановлено, що 18.01.20011 Державною податковою інспекцією у Балаклавському районі міста Севастополя було проведено невиїзну документальну перевірку з питання своєчасності сплати узгодженого податкового зобовязання по податковому повідомленню-рішенню №0001431503 від 29.12.2009, узгодженого податкового зобовязання за грудень 2009 року та січень 2010 року.

За результатами вказаної перевірки складено акт №4/30/1503/32789318 від 18.01.2011, на підставі якого відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення №0002891503/0 від 31.01.2011 про застосування до Приватного підприємства «ВІАТА» штрафних санкцій у сумі 1211,22 грн. за несвоєчасну сплату орендної плати за землю за грудень 2009 року та січень 2010 року.

Проте, обставини, які відображені в акті перевірки, а саме несвоєчасна сплата орендної плати за землю за грудень 2009 року та січень 2010 року, виникли в результаті направлення Державної податкової інспекції у Балаклавському районі міста Севастополя, за власною ініціативою, коштів Приватного підприємства «ВІАТА», внесених в рахунок сплати орендної плати за землю за грудень 2009 року та січень 2010 року, на погашення наявної заборгованості.

Суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що вказані дії Державної податкової інспекції у Балаклавському районі міста Севастополя не відповідають нормам чинного законодавства.

Матеріалами справи підтверджено, що позивачем було самостійно визначене податкове зобовязання зі сплаті поточних податкових зобовязань та сплачене ним у встановлений строк, з вказівкою призначення платежу.

Суд застосовує норми норми Закону України "Про погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", оскільки події відбулись до прийняття Податкового кодексу України.

Так, згідно підпункту 4.1.1. пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(що діяв до 01.01.2011), платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає у податковій декларації, крім випадків, передбачених підпунктом "г" підпункту 4.2.2 пункту 4.2, а також пунктом 4.3 цієї статті.

Пунктом 5.1. статті 5 вказаного Закону визначено, що податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.

Згідно підпункту 5.3.1 пункту 5.3. статті 5 цього ж Закону, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

У разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги.

Відповідно до підпункту 16.5.1 пункту 16.1 статті 16 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” за порушення строків перерахування податків, зборів (обов'язкових платежів) до бюджетів або державних цільових фондів, встановлених Законом України "Про платіжні системи та переказ грошей в Україні" банк сплачує пеню за кожний день прострочення, включаючи день сплати, у розмірах, встановлених підпунктом 16.4.1 пункту 16.4 статті 16, та штрафні санкції, встановлені підпунктом 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 цього Закону, а також несе іншу відповідальність, встановлену цим Законом, за порушення порядку своєчасного та повного внесення податку, збору (обов'язкового платежу) до бюджету або державного цільового фонду. При цьому платник податків, зборів (обов'язкових платежів) звільняється від відповідальності за несвоєчасне або неповне зарахування таких платежів до бюджетів та державних цільових фондів, включаючи нараховану пеню або штрафні санкції.

Днем подання до установ банків платіжного доручення за всіма видами податкових платежів вважається день його реєстрації у цих установах (підпункт 16.5.2 пункту 16.5 статті 16 Закону).

Також, відповідно до пункту 22.4 статті 22 Закону України “Про платіжні системи та переказ коштів в Україні” при використанні розрахункового документа ініціювання переказу вважається завершеним з моменту прийняття банком платника розрахункового документа на виконання. Банки мають забезпечувати фіксування дати прийняття розрахункового документа на виконання.

Згідно пункту 7.7 статті 7 Закону України в “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) і у рівних пропорціях. Проте порядок такого стягнення в Законі не визначений, та не зазначено про те, що вказана заборгованість може погашатися за рахунок інших платежів платника податків.

З аналізу норм Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” та Інструкції про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету виходить, що контроль за справлянням податкових зобовязань, що здійснюється органами державної податкової служби України, не передбачає прав податкового органу змінювати призначення платежу, визначеного платником податку у платіжних документах та направляти ці суми на погашення податкового боргу попередніх податкових періодів при веденні оперативного обліку платежів до бюджету.

Статтею 3 Закону України “Про платіжні системи та переказ коштів в Україні” визначено, що кошти існують у готівковій формі (формі грошових знаків) або у безготівковій формі (формі записів на рахунках у банках).

Згідно статті 8 Закону України “Про платіжні системи та переказ коштів в Україні” банк виконує доручення клієнта у точній відповідності з інформацією, що міститься в розрахунковому документі.

Нормами статті 317 Цивільного кодексу України передбачено, що власник користується своїм майном на свій власний розсуд. Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном, що встановлено статтею 391 Цивільного кодексу України.

Тобто, жодна норма податкового законодавства не наділяє органи державної податкової служби правом розпоряджатися коштами платника податків всупереч його волі, вираженій у призначеннях платежів на платіжних дорученнях, на свій власний розсуд.

У зв'язку з чим слід зробити висновок про відсутність у відповідача повноважень змінювати призначення платежу, визначене платником податків в платіжних документах.

Крім того встановлено, що змінюючи призначення платежу на свій розсуд, відповідач діяв з перевищенням своїх повноважень.

Тому, вказані дії відповідача призвели до прийняття ним неправомірного рішення про застосування до позивача штрафних санкцій.

З урахуванням викладеного, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, оскільки постанова суду першої інстанції прийнята при правильному застосуванні норм матеріального та процесуального права, а також при повному зясуванні обставин, що мають істотне значення для справи.

Керуючись статтями 195, 198, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Балаклавському районі міста Севастополя - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополь від 10.03.11 у справі №2а-548/11/2770 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною пятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддяпідписА.С. Цикуренко

Судді підпис В.А.Омельченко підпис Г.П.Ілюхіна З оригіналом згідно

Головуючий суддя А.С. Цикуренко

Повний текст судового рішення виготовлений 11 липня 2011 р.