Постанова № 17877298, 17.08.2011, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 серпня 2011 року <ЧАС >м.ПолтаваСправа № 2а-1670/4405/11 Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Головка А.Б.,

при секретарі Ковальові Д.О.,

за участю:

представника позивача - Федорович Є.І.,

представників відповідача - Вєльдіної К.М., Клименко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Приватного підприємства "Регіон-Запчастина"до Державної податкової інспекції у м. Полтавіпро скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

25 травня 2011 року Приватне підприємство "Регіон - Запчастина" (далі - ПП "Регіон-Запчастина", позивач)звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Полтаві (далі - ДПІ у м. Полтаві, відповідач)про скасування податкових повідомлень-рішень від 07.04.2011 року № 0003401502, від 13.05.2011 року № 0004241502 та податкової вимоги від 29.04.2011 року № 1191.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що вважає безпідставними та таким, що не відповідають дійсності, висновки контролюючого органу у актах перевірок щодо завищення позивачем податкового кредиту за листопад - грудень 2010 року по взаємовідносинах із ПП “Нафта-Капітал”. Вказував, що правомірність формування податкового кредиту від даного контрагента підтверджується наявними у позивача первинними документами, отриманий товар використаний у господарській діяльності позивача. Зазначив, що на час здійснення господарських операцій між позивачем із зазначеним контрагентом, останній був зареєстрований в установленому законом порядку та мав свідоцтво платника ПДВ, на підставі чого просив визнати протиправними та скасувати спірні податкові повідомлення рішення та податкову вимогу.

Ухвалою суду від 09.08.2011 року у даній справі роз'єднано, поєднані в одне провадження, позовні вимоги про скасування податкових повідомлень-рішень від 07.04.2011 року № 0003401502, від 13.05.2011 року № 0004241502 та податкової вимоги від 29.04.2011 року № 1191, шляхом виділення у самостійне провадження вимоги про скасування податкової вимоги від 29.04.2011 року №1191, оскільки спільний розгляд зазначених позовних вимог ускладнював та сповільнював вирішення справи по суті.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.

Представники відповідача у судовому засіданні проти позову заперечували, просили відмовити у задоволенні позовних вимог. У письмових запереченнях відповідач посилався на порушення позивачем вимог частин 1, 5 статті 203, частин 1, 2 статті 215, частини 1 статті 216, статті 228 Цивільного кодексу України. Зазначав, що укладений позивачем із ПП “Нафта-Капітал” договір є нікчемним, та таким, що не створює юридичних наслідків, крім тих, що повязані з його недійсністю, оскільки укладався з метою штучного формування податкового кредиту і не має реального товарного характеру. Позивачем віднесено до складу податкового кредиту суми ПДВ за операціями, що проведені на підставі нікчемного правочину, в результаті чого вважає правомірними прийняті податковим органом спірні податкові повідомлення-рішення.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши та дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ПП «Регіон-Запчастина» (ідентифікаційний код 36065937) є юридичною особою та перебуває на податковому обліку в ДПІ у м. Полтаві.

ПП «Регіон-Запчастина» є платником податку на додану вартість з 12.08.2008 року, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію платника податку на додану вартість від 12.08.2008 року № 100133444.

У період з 09.03.2011 року по 14.03.2011 року головним державним податковим інспектором ДПІ у м. Полтаві Вєльдіної К.М. проведено документальну невиїзну перевірку ПП «Регіон-Запчастина» з питань правильності визначення повноти нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість по взаємовідносинам з ПП “Нафта-Капітал” за період з 01.11.2010 року по 30.11.2010 року.

За результатами перевірки складено акт від 21.03.2011 року № 2329/15-2/36065937, у якому відображено порушення позивачем підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" в результаті чого ПП «Регіон-Запчастина» завищено податковий кредит за період з 01.11.2010 року по 30.11.2010 року та занижено податок на додану вартість на суму 30 470 грн. 06 коп.

На підставі зазначеного акту перевірки ДПІ у м. Полтаві винесено податкове повідомлення-рішення від 07.04.2011 року № 0003401502, яким позивачу збільшено суму грошового зобовязання за платежем: податок на додану вартість на загальну суму 38 087 грн. 58 коп., в тому числі: 30 470 грн. 06 коп. - основний платіж, 7 617 грн. 52 коп. - штрафна санкція.

У період з 11.04.2011 року по 15.04.2011 року головним державним податковим інспектором ДПІ у м. Полтаві Вєльдіної К.М. проведено документальну невиїзну перевірку ПП «Регіон-Запчастина» з питань правильності визначення повноти нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість по взаємовідносинам з ПП “Нафта-Капітал” за період з 01.12.2010 року по 31.12.2010 року.

Результати перевірки оформлено актом від 22.04.2011 року № 3322/15-2/36065937, у якому відображено порушення позивачем підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" в результаті чого ПП «Регіон-Запчастина» завищено податковий кредит за період з 01.12.2010 року по 31.12.2010 року та занижено податок на додану вартість на суму 14 372 грн.

На підставі вказаного акту перевірки ДПІ у м. Полтаві винесено податкове повідомлення-рішення від 13.05.2011 року № 0004241502, яким позивачу збільшено суму грошового зобовязання за платежем: податок на додану вартість на загальну суму 21 558 грн., в тому числі: 14 372 грн. - основний платіж, 7 186 грн. - штрафна санкція.

Проте позивач не погодився із зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями та оскаржив їх до суду.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Надаючи оцінку спірним податковим повідомленнямрішенням, суд виходить із наступного.

Преамбулою Закону України “Про податок на додану вартість” від 03.04.1997 року № 168/97-ВР (далі - Закон України № 168/97-ВР) визначено, що цей Закон визначає платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету.

Пунктом 1.7 статті 1 Закону № 168/97-ВР встановлено, що податковий кредит це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду.

Податкова накладна відповідно до підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Підпунктом 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР визначено, що якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Згідно із підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у звязку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп. 7.2.6).

При цьому підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону № 168/97-ВР передбачено, що датою виникнення права платникаподатку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів(робіт,послуг),датавиписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Із системного аналізу вказаних вище норм, можливо дійти до висновку, що для отримання права на податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання в господарській діяльності.

З матеріалів справи судом встановлено, що 01.11.2010 року між ПП «Регіон-Запчастина» та ПП «Нафта-капітал» укладено договір постачання товару № 01/11.

Згідно умов договору, Постачальник (ПП “Нафта-капітал”) передає у власність Покупця (ПП «Регіон-Запчастина») товар в асортименті, кількості та по ціні за попередньою домовленістю, а Покупець зобовязується прийняти та оплатити його на умовах викладених в даному Договорі. Оплата товару здійснюється на підставі рахунків та проводиться шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника.

У своїх запереченнях контролюючий орган наполягає на тому, що договір постачання від 01.11.2010 року № 01-11, укладений між ПП «Нафта-Капітал» та ПП «Регіон-Запчастина» підписаний не уповноваженою особою, оскільки відповідно до наказу 1-К ПП «Нафта-Капітал» «Про виконання обовязків директора ПП «Нафта-Капітал», ОСОБА_4 приступив до виконання обовязків директора вказаного підприємства з 3 листопада 2010 року.

В свою чергу суд зазначає, що згідно статті 241 Цивільного кодексу України від 16.01.2003 року № 435-IV правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.

Як свідчать матеріали справи, ПП “Нафта-капітал”, після підписання договору постачання, вчинялися дії направлені на його виконання, а отже правочин вважається схваленим.

На виконання умов вищевказаного договору ПП “Нафта-Капітал” виписано ПП «Регіон-Запчастина» податкові накладні на загальну суму 269052 грн. 39 коп. в т.ч. ПДВ - 44842 грн. 06 коп., накладні та рахунки.

На підтвердження розрахунку за придбаний товар позивачем надано копії квитанцій до прибуткових касових ордерів ПП “Нафта-капітал”.

Транспортування товару від Постачальника (ПП “Нафта-капітал”) до Покупця здійснювалася із використанням власного транспортного засобу директора ПП «Регіон-Запчастина» ОСОБА_5 ГАЗ 2705 ЗНГ, реєстраційний номер НОМЕР_3, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 та товарно-транспортними накладними, копії яких долучено до матеріалів справи.

Зберігання товару здійснювалося в орендованому приміщенні за адресою: вул. Кагамлика, 37 м. Полтава (договір оренди нежитлового приміщення із ВАТ “Керамік” від 01.07.2010 року).

В ході судового розгляду встановлено та підтверджено матеріалами справи, що у подальшому позивач використовував придбані у ПП “Нафта-Капітал” автозапчастини у своїй господарській діяльності, а саме: для подальшої реалізації ВАТ «Укрнафта» НГВУ «Полтаванафтогаз», ВАТ «Укрнафта» НГВУ «Охтирканафтогаз».

ПП «Регіон-Запчастина» на підставі податкових накладних, виписаних ПП “Нафта-Капітал”, включено до складу податкового кредиту до податкових декларацій з ПДВ за листопад 2010 року суму ПДВ 30 470 грн. 06 коп. та за грудень 2010 року - 14 372 грн.

У актах перевірок податковим органом зазначено, що надані ПП «Регіон-Запчастина» податкові накладні виписані із порушення порядку їх заповнення, а саме, не виділено поміткою, чи є податкова накладна оригіналом або копією, не заповнено номер телефону як продавця, так і покупця, не вказано прізвища особи, яка підписала податкові накладні.

Однак суд зазначає, що наявність недоліків у податкових накладних не може однозначно свідчити про неправомірність віднесення позивачем понесених ним витрат по сплаті ПДВ до податкового кредиту, оскільки відповідно до вимог підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” підставою для відповідальності платника податку є саме непідтвердження сум податку, включеного до податкового кредиту, на момент перевірки платника.

Таким чином, реальність господарських операцій між позивачем та ПП “Нафта-Капітал” підтверджується первинними документами бухгалтерського обліку та податкової звітності, автозапчастини використані у господарській діяльності позивача - для подальшої їх реалізації.

З огляду на зазначене, податковий кредит позивачем сформовано на підставі, виписаних ПП “Нафта-Капітал” податкових накладних, отриманих в ході виконання господарських операцій, підтверджених належними первинними документами, що ґрунтується на вимогах Закону України “Про податок на додану вартість”.

Суд зазначає, що згідно підпункту 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Відповідно до пункту 9.8 статті 9 вказаного Закону реєстрація особи як платника податку на додану вартість діє до дати її анулювання.

Із матеріалів справи вбачається, що на момент здійснення господарських операцій та складення податкових накладних, ПП “Нафта-Капітал” мало свідоцтво платника податку на додану вартість, яке не було анульовано.

Посилання відповідача на анулювання 20.01.2011 року за ініціативою Кременчуцької ОДПІ свідоцтва платника ПДВ ПП “Нафта-капітал”, судом до уваги не приймаються, оскільки анулювання здійснено після завершення фінансово-господарських взаємовідносин позивача із ПП “Нафта-Капітал”. З цієї причини суд не бере до уваги також посилання відповідача на незнаходження ПП “Нафта-Капітал” за юридичною адресою, згідно акту обстеження від 17.01.2011 року № 18.

Таким чином, оскільки ПП “Нафта-Капітал” на момент виникнення спірних правовідносин було зареєстроване як платник ПДВ у встановленому Законом порядку, тому формування позивачем податкового кредиту від цього підприємства є правомірним.

Посилання відповідача на порушення ПП “Нафта-Капітал” своїх податкових зобовязань як на підставу визнання неправомірним формування податкового кредиту ПП «Регіон-Запчастина» по контрагенту ПП “Нафта-Капітал”, суд оцінює критично, оскільки, Закон України “Про податок на додану вартість” не ставить право платника податку на додану вартість на податковий кредит в залежність від дій чи бездіяльності його контрагентів, оскільки, платник податків не може нести відповідальність за не виконання чи неналежне виконання податкових зобовязань іншими платниками податків, якщо інше прямо не встановлено законом.

У разі якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, а тому вказана обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на віднесення сплачених ним у ціні товару відповідних сум податку на додану вартість до податкового кредиту, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо цього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Крім того, суд зазначає, що згідно податкових декларацій з податку на додану вартість за листопад, грудень 2010 року ПП “Нафта-Капітал” задекларовані податкові зобов'язання по операціям у звітних періодах з платником податку покупцем ПП «Регіон-Запчастина»на загальну суму податку 44842, 18 грн.

Твердження відповідача про те, що угода є нікчемною, суд оцінює критично, з огляду на наступне.

Згідно частини 1 статті 203 зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до абзацу 1 частини 2 статті 215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Абзацом 1 частини 1 статті 216 ЦК України визначено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що повязані з його недійсністю.

Частина 1 статті 228 ЦК України зазначає, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Правові норми, які прямо передбачають нікчемність правочину містяться: у частині 1 статті 219 ЦК України, згідно з якою у разі недодержання вимоги закону про нотаріальне посвідчення одностороннього правочину такий правочин є нікчемним; у частині 1 статті 220 ЦК України, відповідно з якою у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним; у абзаці 1 частини 2 статті 221 ЦК України, відповідно з якою у разі відсутності схвалення правочину, який вчинено малолітньою особою за межами її цивільної дієздатності батьками (усиновлювачами) малолітньої особи або одним з них, з ким вона проживає, або опікуном, цей правочин є нікчемним, тощо.

Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що відповідачем не доведено обставин, які підтверджують той факт, що укладаючи вищезгаданий договір, сторони діяли з метою, яка суперечить інтересам держави і суспільства, а їхні наміри були спрямовані на ухилення від сплати податків, а тому висновки щодо нікчемності укладених правочинів, зроблені відповідачем в акті перевірки, є безпідставними.

Відповідно до частини 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних стравах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач як субєкт владних повноважень не довів правомірності прийнятих ним податкових повідомлень - рішень.

Враховуючи вищевикладене та виходячи з положень частини 2 статті 11, пункту 1 частини 4 статті 105 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов до висновку про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень рішень ДПІ у м. Полтаві від 07.04.2011 року № 0003401502, від 13.05.2011 року № 0004241502.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ПП «Регіон-Запчастина» є обґрунтованими, підтверджені матеріалами справи, а тому підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 7, 8, 9, 10, 11, 71, 94, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Приватного підприємства "Регіон-Запчастина" до Державної податкової інспекції у м. Полтаві про скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Полтаві від 07.04.2011 року № 0003401502, від 13.05.2011 року № 0004241502.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства "Регіон-Запчастина" витрати зі сплати судового збору у розмірі 3 грн. 40 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 22 серпня 2011 року.

СуддяА.Б. Головко