Рішення № 17872987, 12.07.2011, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

12.07.11 р. Справа № 13/71

Суддя господарського суду Донецької області Макарова Ю.В., при секретарі судового засідання Крищук К.В., у відкритому судовому засіданні розглянувши матеріали справи

за позовною заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю „Склопластик” м. Бердянськ

до відповідача: Державного підприємства „Торезантрацит”, м. Торез

про: стягнення 3% річних у сумі 4176грн.29коп., індекс інфляції в сумі 12681грн.89коп.

за участю представників сторін:

від позивача – не з’явився

від відповідача – не з’явився

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Склопластик” м. Бердянськ (далі – позивач) звернулося з позовом до господарського суду Донецької області, в якому просить стягнути з Державного підприємства „Торезантрацит”, м. Торез (далі – відповідач) 3% річних у сумі 4176грн.29коп., індекс інфляції в сумі 12681грн.89коп., нарахованих на суму заборгованості, стягнутої за рішенням господарського суду Донецької області від 14.09.2009р. по справі № 28/208 та не сплачену відповідачем на виконання наказу суду.

Свої вимоги позивач мотивує тим, що оскільки відповідач не виконує рішення господарського суду Донецької області від 14.09.2009р. по справі № 28/208, позивач просить захистити порушене право шляхом стягнення суми збитків від інфляції та річних.

Позивач заявив позов на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України, яка регулює умови відповідальності боржника за порушення ним грошового зобов'язання та визначає правові наслідки прострочення боржником такого зобов'язання.

Ухвалою від 26.05.2011р. судом порушено провадження по справі, призначено до розгляду на 16.06.2011р., сторони зобов’язані надати документи та вчинити певні дії.

У зв’язку з неповною явкою сторін та не належним виконанням вимог ухвали суду, суд відкладав розгляд справи, востаннє на 12.07.2011р.

Представник позивача жодного разу не направив свого представника для прийняття участі в судових засіданнях, хоча в матеріалах справи є докази належного повідомлення позивача про розгляд справи.

Під час судового засідання 16.06.2011р. представник відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог з підстав, викладених письмово у відзиві № 1-04/01-638 від 15.06.2011р., стверджує, що з дня відкриття виконавчого провадження у боржника – відповідача вже існує обов’язок виконати рішення суду, а не сплатити борг. На підтвердження своєї позиції відповідачем надана засвідчена копія постанови Відділу Торезької державної виконавчої служби від 08.10.2009р. про відкриття виконавчого провадження з виконання наказу суду № 28/208 від 25.052009р.

В судове засідання 12.07.2011р. представники сторін не з’явилися, про причини не явки суд не повідомили.

Суд вважає, що неприбуття сторін не є перешкодою для прийняття рішення, оскільки в матеріалах справи достатньо документів для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин та вирішення спору по суті. Про необхідність витребування від сторін будь–яких інших доказів, без яких неможливо розглянути дану справу, до суду не заявлялося.

Вислухавши у попередньому судовому засіданні представника відповідача, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд ВСТАНОВИВ:

В рішенні господарського суду Донецької області від 14.09.2009р. по справі № 28/208 встановлено, що позивач свої обов`язки за договором поставки № П-27008 від 22.04.2008р. виконав належним чином, здійснивши поставку продукції на загальну суму 83986грн.00коп., що підтверджується видатковою накладною № РН – 0000611 від 04.08.2008р. Відповідач свої зобов`язання щодо повної та своєчасної оплати отриманої продукції не виконав, у зв`язку з чим виникла заборгованість у розмірі 83986грн.00коп.

Рішенням господарського суду Донецької області від 14.09.2009р. по справі № 28/208 стягнуто з Державного підприємства „Торезантрацит” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „СКЛОПЛАСТИК” заборгованість в розмірі 83986грн. 00 коп., пеню в розмірі 4926 грн. 40 коп., інфляційні витрати в сумі 12093грн. 98 коп., 3% річних в сумі 2165 грн. 53 коп. а також витрати по сплаті державного мита в сумі 1031 грн. 72 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 117 грн. 99 коп.

В силу ст. 35 ГПК України, встановлені обставини не потребують доказування.

Дане рішення набрало законної сили та 25.09.2009р. господарським судом видано наказ про примусове виконання рішення.

Як вбачається із наявних в матеріалах справи доказів, відділом Торезької державної виконавчої служби постановою від 08.10.2009р. відкрите виконавче провадження з примусового виконання наказу по справі № 28/208.

Незважаючи на відкриття виконавчого провадження з примусового виконання рішення господарського суду від 14.09.2009р. по справі № 28/208, рішення суду станом на 24.05.2011р. не виконано, що не заперечено відповідачем.

Позивач, вважаючи, що відповідач не виконав свої зобов’язання встановлені рішенням по справі № 28/208 (повністю та своєчасно не оплатив поставлену продукцію за накладною), звернувся до суду за захистом порушеного права яке полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а саме, просить суд стягнути з відповідача інфляційні нарахування у розмірі 12681грн. 89коп. за період з 28.07.2009р. по 24.03.2011р., 3% річних у розмірі 4176грн.29коп. за аналогічний період, нарахованих на суму заборгованості, стягнутої за рішенням господарського суду Донецької області від 14.09.2009р. по справі № 28/208.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає вимоги позивача до відповідача такими, що підлягають задоволенню повністю, враховуючи наступне:

Згідно з ч.ч.1,2 ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтями 598 - 609 Цивільного кодексу України рішення суду про стягнення боргу не є підставою для припинення грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Позивач своєчасно реалізував своє право на звернення до суду за захистом свого порушеного права, яке полягало у невиконанні відповідачем договірних зобов’язань щодо оплати отриманої ним продукції, і вказане право захищено судом шляхом стягнення з відповідача боргу, про що є рішення господарського суду Донецької області від 14.09.2009р. по справі № 28/208, яке набрало законної сили 25.09.2009р., і у відповідача виник обов'язок його виконати.

В порушення ст. 33 ГПК України, відповідач не надав доказів повного виконання рішення господарського суду Донецької області по справі № 28/208.

Системний аналіз законодавства свідчить, що обов'язок боржника відшкодувати кредитору причинені інфляцією збитки з нарахуванням процентів річних, випливає з вимог ст. 625 ЦК України.

У зв'язку з тим, що в країні відбулися інфляційні процеси, то позивач має право на збереження реальної величини грошей, присуджених до стягнення рішенням суду, але не виплачених у зв'язку з його не виконанням.

При цьому, застосування положень ч. 2 ст. 625 ЦК України не передбачає наявність вини боржника, оскільки згідно частини першої цієї ж статті боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Таким чином, частина перша ст.. 229 ГК України та ч. 1 ст.625 ЦК України встановлюють виняток із загального правила ст.. 218 ГК України та 614 ЦК України, які закріплюють принцип вини як підставу відповідальності боржника. За невиконання грошового зобов’язання боржник відповідає, хоч би його виконання стало неможливим не тільки в результаті його винних дій чи бездіяльності, а і внаслідок дії непереборної сили або простого випадку. Тобто боржник не звільняється від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання грошового зобов’язання за будь-яких обставин.

При цьому, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Згідно ст. 598 ЦК України, зобов’язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Водночас, приписи статті 625 Цивільного кодексу України не заперечують звернення кредитора з вимогою про стягнення з боржника, який прострочив виконання грошового зобов’язання, суми, на яку заборгованість за грошовим зобов’язанням підвищена в порядку індексації, а також процентів річних від простроченої суми за невиконання грошового зобов’язання, зокрема, за період після прийняття судом відповідного рішення за весь час прострочення.

Зобов’язання відповідача щодо сплати 83986грн.00коп. основного боргу за поставлений йому товар ґрунтуються на поставці за накладною № РН – 0000611 від 04.08.2008р, обсяг цього зобов’язання визнано рішенням господарського суду Донецької області від 14.09.2009р. по справі № 28/208.

Судовим рішенням по справі № 28/208 встановлений факт прострочення оплати продукції. За змістом рішення строк оплати визначався укладеним між сторонами договором № П-27008 від 22.04.2008р., а саме розрахунки за поставлену постачальником продукцію здійснюється покупцем шляхом перерахування грошових коштів протягом 30 банківських днів з моменту поставки товару. Рішенням суду встановлено, що оскільки товар був поставлений і відповідно отриманий відповідачем за видатковою накладною № РН – 0000611 ще 04.08.2008р., то гранічний строк оплати наступив 16.09.2008р., а вже з 17.09.2008р. почалося прострочення виконання зобов’язання. Позивачем по справі № 28/208 заявлені вимоги про стягнення індексу інфляції в сумі 12093грн.98коп. та 3% у розмірі 2174грн.43коп., розрахованих за період з 16.09.2008р. по 27.07.2009р., однак суд своїм рішенням від 14.09.2009р. заявлені вимоги задовольнив частково, стягнувши з відповідача інфляційні витрати в розмірі 12093грн.98коп. та 3% річних у розмірі 2165грн.53 за період з 17.09.2009р. по 27.07.2009р., у зв’язку з невірним визначенням позивачем моменту виникнення права вимагати виконання зобов’язання по оплаті поставленого товару.

В розглядуваємій справі позивач просить суд стягнути інфляційні нарахування та 3% річних, розраховані за період з 28.07.2009р. по 24.03.2011р. на суму боргу 83986грн.00коп. Сув вважає заявлений позивачем період заборгованості обгрунтованим та таким, що відповідає вимогам законодавства, оскільки основною підставою нарахування індексу інфляції та 3% річних є прострочення виконання зобов’язання, у зв’язку з чим у кредитора виникає право вимагати оплати нарахованих інфляційних витрат та 3% річних за весь час не оплати боржником суми заборгованості. У зв’язку з тим, що сума основного боргу в розмірі 83986грн.00коп. не була оплачена відповідачем на час звернення позивача до суду – 24.05.2011р. як в добровільному, так і примусовому порядку, позивач вправі вимагати у відповідача оплати зазначених нарахувань за весь час користування останнім грошовими коштами позивача.

За підрахунком суду за допомогою відповідної програми системи інформаціно-правового забезпечення „Законодавтво”, з урахуванням Рекомендацій Верховного Суду України відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ” Лист ВСУ від 03.04.97р. № 62-97р, за період з 28.07.2009р. по 24.03.2011р. (в межах заявленого періоду) включно, встановив, що заявлені позивачем суми інфляційних нарахувань у розмірі 12681грн. 89коп. та 3% річних у розмірі 4176грн.29коп, не перевищують розмір, який може бути нарахований за заявлений період, а отже, підлягають стягненню з відповідача у заявленому розмірі (враховуючи межі позовних вимог).

Обставини, які б свідчили про припинення грошового зобов’язання відповідача на підставі договору чи глави 50 ЦК України, у матеріалах справи відсутні і це не оспорюється відповідачем, як і обсяг боргу, а тому, суд прийшов до висновку, що боржник зобов’язаний відшкодувати збитки кредитора від інфляції та три відсотки річних від простроченої суми за весь час прострочення.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 цього ж Кодексу господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Суд, розглянувши та оцінивши за своїм внутрішнім переконанням подані позивачем докази, дійшов висновків, що вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в розмірі 12681грн. 89коп. - інфляційні нарахування, 3% річних - 4176грн.29коп.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати при задоволенні позову покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Склопластик” м. Бердянськ до Державного підприємства „Торезантрацит”, м. Торез про стягнення 3% річних у сумі 4176грн.29коп., індекс інфляції в сумі 12681грн.89коп. задовольнити в повному обсязі..

Стягнути з Державного підприємства „Торезантрацит” (юридична адреса: 86600, Донецька обл, м. Торез, вул. Енгельса, будинок 88, код ЄДРПОУ 32366906, р/р 26001309461602 в філії ПІБ м. Торез, МФО 334282) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Склопластик” (юридична адреса: (71116, Запорізька область, м. Бердянськ, вул. Донецька, 1, ЄДРПОУ 23855885, п/р 26007010505100 в відділенні №84 АКІБ „Укрсиббанк” м. Бердянськ, МФО 351005) суму інфляційних нарахувань у розмірі 12681грн.89коп. та 3% річних в розмірі 4176грн.29коп., витрати на оплату державного мита в сумі 168грн. 59коп., інформаційно – технічного забезпечення судового процесу в сумі 236грн. 00коп.

У судовому засіданні 12.07.2011р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Видати наказ після набрання рішення законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

Повний текст рішення складено та підписано 18.07.2011р.

Суддя Макарова Ю.В.

< Список > < Довідник >

< Список > < Довідник >

< Текст >