Рішення № 17872986, 07.07.2011, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

07.07.11 р. Справа № 13/68

Суддя господарського суду Донецької області Макарова Ю.В., при секретарі судового засідання Крищук К.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовною заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю „Спецтехмонтаж -метал” м. Донецьк

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Алес” м. Донецьк

про: стягнення заборгованості у розмірі 1574грн.18коп., 3% річних в сумі 5грн.18коп., пені в розмірі 26грн.74коп., інфляційні в сумі 22грн.04коп..

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 (за довіреністю б/н від 01.07.2010р.) - адвокат

від відповідача: не зявився

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Спецтехмонтаж -метал” м. Донецьк (далі позивач) звернулося до господарського суду Донецької області із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю “Алес” м. Донецьк (далі відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 1574грн.18коп., 3% річних в сумі 5грн.18коп., пені в розмірі 26грн.74коп., інфляційні в сумі 22грн.04коп.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем грошового зобовязання щодо своєчасної та повної оплати поставленого товару за договором купівлі продажу № 66 від 10.03.2010р.

На підтвердження свої позиції позивачем надані засвідчені копії: договору купівлі продажу № 66 від 10.03.2010р., рахунку фактури № СФ 17518 від 21.12.2010р., видаткової накладної № РН 12248 від 21.12.2010р., довіреності № 426 від 20.12.2010р., платіжного доручення № 350 від 12.03.2011р. про часткове оплату поставленого товару, вимоги від 03.03.2011р. до відповідача про оплату суми заборгованості, акту звірки взаємних розрахунків за період з 21.12.2010р. по 30.03.2011р.

Супровідним листом б/н від 14.06.2011р. позивач надав через канцелярію суду акт звірки взаємних розрахунків станом на 14.06.2011р., згідно з яким кінцеве сальдо на користь позивача становить 1574грн.18коп.

Супровідним листом б/н від 24.06.2011р. позивач надав для залучення до матеріалів справи № 13/68 податкову накладну № 15237 від 21.12.2010р. до видаткової, довідку № 304/2011 від 23.06.2011р. за підписом директора, згідно з якою позивач повідомляє, що борг відповідача становить 1574грн.18коп. та ніяких взаєморозрахунків по даній сумі не проводилось; докази відправки акту звірки взаємних розрахунків відповідачу.

Справа слуханням неодноразово відкладалась у звязку з неявкою відповідача та з метою надання йому права на захист, востаннє слухання справи було відкладено на 07.07.2011р., але відповідач у судові засідання не зявився, витребуваних документів не надав.

Судом були вжиті усі належні заходи для повідомлення відповідача про місце, дату та час проведення судових засідання. Ухвалою про відкладення від 14.06.2011р. суд зобовязав Управління державної реєстрації виконавчого комітету Донецької міської ради надіслати на адресу суду витяг з ЄДР стосовно статусу та місцезнаходження відповідача.

25.06.2011р. через канцелярію суду супровідним листом № 5343 від 22.06.2011р. від Управління державної реєстрації виконавчого комітету Донецької міської ради надіслав витяг з ЄДР серії АЕ № 742746 станом на 22.06.2011р., з якого вбачається, що місцезнаходження Товариства з обмеженою відповідальністю “Алес” м. Донецьк, ідентифікаційний код 32728014, значиться за адресою: 83059, м. Донецьк, Калінінський район, вул. Гутченка, будинок 26Б. Обізнаність відповідача про розгляд спору підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення рекомендованого поштового відправлення з ухвалою господарського суду представнику відповідача, яка була надіслана за адресою, вказаною в витягу.

Під час судових засідань представник позивача підтримав позовні вимоги.

Суд вважає за можливе розглянути спір в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в справі матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин, неявка відповідача істотним чином не впливає на таку кваліфікацію та не є перешкодою для вирішення спору.

Вислухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВСТАНОВИВ:

10.03.2010р. між позивачем (продавцем) та відповідачем (покупцем) був укладений договір купівлі продажу № 66, згідно з яким продавець зобовязується поставити у власність покупця товар, в асортименті, кількості, з якісними характеристиками та по ціні, зазначеній в рахунках фактурах, видаткових накладних та погоджених сторонами, що є невідємною частиною даного договору.

Згідно п. 1.2 договору продавець та покупець підтверджують, що інших договірних відносин не мають, усі виписані рахунки фактури, видаткові накладні під час дії цього договору відносяться до даного договору.

Відповідно п. 1.3 договору покупець зобовязується оплатити та прийняти, зазначений в п. 1.1 даного договору, товар, на умовах, передбачених цим договором.

Згідно п. 1.4 договору ціна одиниці товару та загальна вартість партії поставляє мого товару зазначаються в рахунках фактурах та видаткових накладних, в кожному конкретному випадку поставки.

Пунктом 3.1 договору сторони передбачили, що розрахунки за товар здійснюються покупцем на умовах відстрочення платежу протягом 3-х календарних днів з моменту відвантаження зі складу продавця.

Згідно п. 7.1 даний договір вступає в силу з моменту його підписання обома сторонами та діє до 31.12.2010р.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що на виконання умов договору здійснив поставку товару за видатковою накладною № РН - 13248 від 21.12.2010р., всього позивачем був поставлений товар загальною вартістю 2574грн.18коп.

Одночасно з поставкою товару, позивачем був виставлений рахунок-фактура № СФ 17518 від 21.12.2010р. на оплату відповідачем вартості отриманого товару.

Факт отримання відповідачем товару за вказаною накладною підтверджується підписом представника відповідача в графі „Отримав”, чим останній надавав свою згоду на прийняття саме такої кількості та такого асортименту товару за передбаченою ціною.

У суду відсутні сумніви відносно отримання товару саме представником відповідача, оскільки в матеріалах справи наявна засвідчена копія довіреності серії № 426 від 20.12.2010р., якою відповідач уповноважив свого працівника на отримання цінностей електродів від позивача.

Висновок стосовно того, що товар за вищевказаною накладною був поставлений відповідачу позивачем саме на виконання договору № 66 від 10.03.2010р. суд робить виходячи з того, що в зазначеній видатковій накладній є посилання на договір № 66 від 10.03.2010р. Крім того, п. 1.2 договору продавець та покупець підтверджують, що інших договірних відносин не мають, усі виписані рахунки фактури, видаткові накладні під час дії цього договору відносяться до даного договору.

Більш того, підставою часткової оплати отриманого товару у платіжному дорученні № 350 від 12.03.2011р. є рахунок № СФ -17518 від 21.12.2010р., який теж містить посилання на вищезазначений договір. Відповідачем даний факт не спростований. Тобто, з цього питання спір між сторонами відсутній.

Станом на час розгляду справи, відповідач належним чином не виконав взяті на себе зобовязання за договором, сплативши платіжним дорученням № 350 від 12.03.2011р. лише частково вартість отриманого товару в розмірі 1000грн.00коп., внаслідок чого сума заборгованості в розмірі 1574грн.18коп. не погашена, що підтверджується наданими позивачем довідкою № 304/2011 від 23.06.2011р. за підписом директора, згідно з якою позивач повідомляє, що борг відповідача становить 1574грн.18коп. та ніяких взаєморозрахунків по даній сумі не проводилось.

Вимогою від 03.03.2011р. позивач просив відповідача підписати акт звірки взаємних розрахунків та здійснити погашення виниклої за договором суми заборгованості в розмірі 1574грн.18коп. протягом 3 календарних днів.

Однак, станом на день прийняття рішення відповідач не направив жодної відповіді на вимогу позивача, не вчинив жодних дій, спрямований на врегулювання виниклого між сторонами спору.

Позивач, вважаючи, що відповідач не виконав свої зобовязання за договором (повністю та своєчасно не оплатив отриманий товар), звернувся з позовом до суду за захистом порушеного права.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає вимоги Позивача до Відповідача такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі, враховуючи наступне:

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобовязання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

Як вбачається із змісту позовної заяви предметом даного позову є стягненні з відповідача суми заборгованості у розмірі 1574грн.18коп. у звязку з неналежним виконанням умов договору купівлі - продажу № 66 від 10.03.2010р., що підставою для нарахування 3% річних в сумі 5грн.18коп., пені в розмірі 26грн.74коп., інфляційних витрат в сумі 22грн.04коп.

Зазначений договір є підставою для виникнення у його сторін прав і обовязків, визначених ним та за своєю правовою природою є договором поставки, містить усі необхідні та істотні умови даного виду договору.

Враховуючи статус сторін та характер правовідносин між ними, останні (правовідносини) регулюються насамперед відповідними положеннями Господарського і Цивільного кодексів України та умовами укладеного між ними договорів.

Відповідно до ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона постачальник зобовязується передати (поставити) у зумовлені строки другій стороні покупцеві товар, а покупець зобовязується прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку. Зобовязання виникають зокрема з договору або іншого правочину.

Відповідно до ст. 526 того ж Кодексу зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Як встановлено ч.ч.1, 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобовязаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або законодавством не встановлений інший строк оплати товару.

У відповідності до норм ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 530 ЦК України якщо у зобовязанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Як зазначалося, сторони у п. 3.1 договору сторони передбачили, що розрахунки за товар здійснюються покупцем на умовах відстрочення платежу протягом 3-х календарних днів з моменту відвантаження зі складу продавця.

Відповідно до видаткової накладної № РН - 13248 був поставлений і відповідно отриманий відповідачем товар 21.12.2010р. на загальну суму 2574грн.18коп. Враховуючи часткову оплату у розмірі 1000грн.00коп., з урахуванням п. 3.1 договору щодо строків оплати, строк оплати залишку вартості товару у розмірі 1574грн.18коп. наступив 24.12.2010р., а вже з 25.12.2010р. почалося прострочення виконання грошового зобовязання зі сплати отриманого товару.

Доказів погашення боргу в сумі 1574грн.18коп. суду не представлені, у звязку з чим суд вважає, що на момент прийняття рішення грошове зобовязання відповідача всупереч нормам законодавства та умовам договору перед позивачем залишилося невиконаним, в результаті чого виникла заявлена до стягнення заборгованість у розмірі 1574грн.18коп., в цій частині позовні вимоги підлягають задоволенню.

Посилаючись на несвоєчасне виконання грошового зобовязання відповідачем щодо оплати поставленої продукції позивач на підставі п. 4.3 договору просить суд стягнути з відповідача пеню у сумі 26грн.74коп., яка заявлена до стягнення за період з 10.03.2011р. по 18.04.2011р. у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу 1574грн.18коп. за кожний день прострочення платежу. Зазначений період обраний позивачем, керуючись ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, з урахуванням семиденного строку від дня предявлення вимоги б/н від 03.03.2011р.Оскільки заявлений період не суперечить моменту настання права вимоги виконання зобовязання 25.12.2010р., остільки суд розглядає вимоги позивача в рамках заявленого періоду.

Відповідно до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України та ст. 230 Господарського кодексу України виконання зобов'язань може забезпечуватися в т.ч. неустойкою.

Нарахування позивачем пені здійснюється з врахуванням граничного строку та розміру пені, що передбачено ст. 1,3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань” та ч.6 ст. 232 Господарського процесуального кодексу України.

Суд перевіривши розрахунок позивача в частині нарахування пені в розмірі 26грн.74коп., вважає його обґрунтованим та таким, що відповідає вимогам діючого законодавства, у звязку з чим задовольняє в повному обсязі.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 3% річних у сумі 5грн.18коп. та інфляційні витрати в розмірі 22.04грн. за період з 10.03.2011р. по 18.04.2011р. на суму боргу в розмірі 1574грн.18коп. з урахуванням часткової оплати в сумі 1000грн.00коп.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та трьох процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Суд, перевіривши арифметичних розрахунок в частині позовних вимог про сплату інфляційних витрат за допомогою відповідної програми системи інформаціно-правового забезпечення „Законодавтво”, з урахуванням Рекомендацій Верховного Суду України відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ” Лист ВСУ від 03.04.97р. № 62-97р, за період з 10.03.2011р. по 18.04.2011р. включно, встановив, що заявлена позивачем сума інфляційних нарахувань у розмірі 22грн.04коп., не перевищує розмір, який може бути нарахований за заявлений період, а отже, вимоги позивача в цій частині підлягають задоволенню в повному обсязі, а саме в сумі 22грн.04коп.

Перевіркою розрахунку суми 3% річних судом встановлено, що даний розрахунок позивача відповідає вимогам чинного законодавства та фактичним обставинам справи, тому приймається судом як належний доказ у даній справі. Таким чином, вимоги позивача щодо стягнення 3% річних у розмірі 5грн.18коп. є доведеними та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача витрати на оплату послуг адвоката в розмірі 516грн.00коп.

Оскільки статтею 44 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката, то суд вважає, що в контексті цієї норми судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають оплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами, а також в тому випадку, коли відповідні послуги надавались адвокатом стосовно конкретного боржника та повноваження адвоката підтвердженні відповідними документами.

Як вбачається з матеріалів справи, правовідносини між позивачем та адвокатом Тітовим Яном Олександровичем підтверджуються письмовим договором № 25 від 25.03.2011р., про надання адвокатських послуг, відповідно до якого адвокат зобовязується надати замовнику (позивачу) весь комплекс адвокатських послуг, повязаних зі захистом прав та охоронюваних законом інтересів замовника, повязаних зі стягненням боргу за поставлений та неоплачений товар з Товариства з обмеженою відповідальністю „Алес”;

- підготовка та подача позовної заяви до господарського суду Донецької області про стягнення боргу за поставлений та неоплачений товар;

- представлення інтересів замовника в господарському суді Донецької області, при розгляді позовної заяви про стягнення боргу з Товариства з обмеженою відповідальністю „Алес”;

- здійснення правового аналізу всіх документів та матеріалів справи, необхідних для вияснення всіх фактичних обставин справи, первинної документації, процесуальних документів, всіх інших документів правового характеру;

- формування та доведення до суду, відповідними процесуальними засобами правової позиції замовника по справі;

- здійснення підготовки необхідних процесуальних документів по справі та представлення їх в суді;

- застосування всіх можливих, передбачених законом, методів для забезпечення захисту прав та охоронюваних законом інтересів замовника, які можуть сприяти прийняттю рішення суду в його користь.

Відповідно п. 2.3 договору замовник уповноважує адвоката приймати всі рішення та використовувати всі необхідні заходи для виконання умов договору, які не заборонені законодавством України.

Пунктом 4.1 договору сторони передбачили, що вартість наданих адвокатом послуг замовнику визначається додатковою угодою.

Додатковою угодою № 1 від 31.03.2011р. до договору про надання адвокатських послуг № 25 від 25.03.2011р. замовник та адвокат визначили вартість юридичних послуг адвоката, яка становить 516грн.00коп.

Сплата позивачем юридичних послуг за зазначеним договором підтверджується копією прибуткового касового ордеру № 31 від 31.03.2011р. на суму 516грн.00коп.

Одночасно, для того, щоб витрати позивача на правову допомогу вважались судовими витратами в розумінні ст.44 Господарського процесуального кодексу України, повноваження адвоката повинні бути підтвердженні відповідними документами.

За приписом ст.2 Закону України „Про адвокатуру”, адвокатом може бути особа, яка має вищу юридичну освіту, підтверджену дипломом України або відповідно до міжнародних договорів України дипломом іншої країни, стаж роботи у галузі права не менше двох років, володіє державною мовою, склала кваліфікаційні іспити, одержала в Україні свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю та прийняла Присягу адвоката України.

Таким чином, належним підтвердженням повноважень адвоката є свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю.

В підтвердження повноважень адвоката, позивачем до матеріалів справи додано копію свідоцтва про право заняття адвокатською діяльністю №2887 від 23.04.2008р. на ім`я Тітова Яна Анатолійовича.

Виходячи з наведеного, суд робить висновок, що зазначені документи підтверджують факт надання відповідних послуг адвокатом позивачу у зв`язку з невиконанням відповідачем своїх зобов`язань та вартість цих послуг.

Згідно статті 48 Господарського процесуального кодексу України, витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України „Про адвокатуру”.

До факторів, що повинні братися до уваги при визначенні обґрунтованого розміру гонорару, відносяться обсяг часу і роботи, що вимагаються для належного виконання доручення, ступінь складності та новизни правових питань, що стосуються доручення, вірогідність того, що прийняття доручення перешкоджатиме прийняттю адвокатом інших доручень або суттєво ускладнить їх виконання в звичайному часовому режимі, необхідність виїзду у відрядження, професійний досвід, науково-теоретична підготовка, репутація, значні професійні здібності адвоката тощо.

Позивач 07.07.2011р. надав через канцелярію суду акт приймання здачі виконаних робіт за додатковою угодою до договору про надання адвокатських послуг № 25 від 25.03.2011р., згідно з яким зауважень у замовника до виконавця по виконанню договору відсутні. Крім того, в зазначеному акті сторони зазначили, що адвокатом здійснено надання адвокатських послуг замовнику, замовник зобовязується оплатити адвокату суму 516грн.00коп.

Враховуючи, що адвокат ОСОБА_1 приймав участь в усіх судових засіданнях по слуханню справи № 13/68, відстоював правову позицію позивача, шляхом надання усних пояснень в судових засіданнях, займався підготовкою та подачею в суд необхідних для розгляду справи документів а також беручи до уваги, що підписавши та скріпивши своєю печаткою акт приймання здачі виконаних за додатковою угодою до договору про надання адвокатських послуг № 25 від 25.03.2011р. позивач фактично прийняв та погодився з повним виконанням адвокатом свої обовязків по наданню правової допомоги, суд робить висновок що вартість наданих послуг є обгрунтованою, обєктивною та співрозмірною з розміром заявлених вимог. Отже, суд задовольняє вимоги позивача по відшкодування витрат по оплаті послуг адвоката в сумі 516грн.00коп. в повному обсязі.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 цього ж Кодексу господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Суд, розглянувши та оцінивши за своїм внутрішнім переконанням подані позивачем докази, дійшов висновків, що вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у заявленому розмірі.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати при повному задоволенні позову покладаються на відповідача

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Спецтехмонтаж -метал” м. Донецьк до Товариства з обмеженою відповідальністю “Алес” м. Донецьк про стягнення заборгованості у розмірі 1574грн.18коп., 3% річних в сумі 5грн.18коп., пені в розмірі 26грн.74коп., інфляційні в сумі 22грн.04коп. задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Алес” (юридична адреса: 83059, м. Донецьк, вул. Гутченка, будинок 26Б, код ЄДРПОУ 32728014, р/р 260050230588 в ВАТ БМ Банк м. Київ, МФО 380913) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Спецтехмонтаж - метал” (юридична адреса: 83031, м. Донецьк, вул. Будьоннівських партизан, будинок 7-А, код ЄДРПОУ 33956931, р/р 26000060007968 в Філії КБ ПАТ „Приватбанк” Донецьке РУ, МФО 335496) суму основного боргу в розмірі 1574грн.18коп., пеню в сумі 26грн.74коп., 3% річних у сумі 5грн.18коп., інфляційні витрати 22грн.04коп., витрати на оплату державного мита в сумі 102грн.00коп., інформаційно-технічного забезпечення судового процесу в сумі 236грн.00коп., витрати по оплаті послуг адвоката в сумі 516грн.60коп.

У судовому засіданні 07.07.2011р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Видати наказ після набрання рішення законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

Повний текст рішення складено та підписано 12.07.2011р.

Суддя Макарова Ю.В.

< Список ><Довідник >

< Список ><Довідник >

< Текст >