Рішення № 17871918, 26.07.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5/4426.07.11 За позовом Приватного акціонерного товариства «Калина»

доТовариства з обмеженою відповідальністю «Деснагрейн»

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю «Континент»

простягнення 351759,67 рн.

Суддя Ломака В.С.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1. за довіреністю № 240111 від 24.01.2011 р.;

від відповідача: ОСОБА_2. за довіреністю № 257 від 24.12.2009 р.;

від третьої особи: Сєров В.М. директор.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство «Калина» (далі позивач, ПАТ «Калина») звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Деснагрейн»(далі відповідач, ТОВ «Деснагрейн») про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 351759,67 грн., з яких: 351211,20 грн. основного боргу, 548,47 грн. 3% річних. Також позивач просить судові витрати по сплаті державного мита у розмірі 3517,60 грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236,00 грн. покласти на відповідача.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилався на не оплату поставленого товару за видатковою накладною № ЦБ-0000134 від 06.11.2009 р. При цьому, право вимоги набуто позивачем на підставі договору уступки права вимоги від 18.04.2011 р., укладеного між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Континент»(далі ТОВ «Континент»). Вимогу позивача про виконання грошового зобовязання залишено без відповіді та задоволення, відтак станом на 29.04.2011 р. позивач також просив стягнути з відповідача на свою користь 548,47 грн. 3% річних.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 30.05.2011 р. порушено провадження у справі № 5/44 та призначено розгляд справи на 16.06.2011 р.

В судове засідання 16.06.2011 р. представник позивача не з'явився, не зважаючи на належне повідомлення про дату, час і місце судового засідання, документи витребувані ухвалою про порушення провадження у справі не надав. Представник відповідача підтримав подане через відділ документального забезпечення господарського суду міста Києва клопотання про відкладення розгляду справи. В звязку з чим, на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) розгляд справи відкладено на 12.07.2011 р.

В судовому засіданні 12.07.2011 р. представником позивача заявлено клопотання про залучення в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ТОВ «Континент». Клопотання позивача як підставне й обґрунтоване задоволено судом, в звязку з чим розгляд справи на підставі ст. 77 ГПК України відкладено до 26.07.2011 р.

Крім цього, представником відповідача заявлено клопотання про зупинення провадження у справі, розгляд якого судом відкладено до наступного судового засідання.

В судовому засіданні 26.07.2011 р. представник відповідача підтримав заявлене клопотання про зупинення провадження у справі до розгляду Київським апеляційним господарським судом апеляційної скарги ТОВ «Деснагрейн»на рішення господарського суду Київської області від 04.07.2011 р. у справі № 4/092-11, яким в позові ТОВ «Деснагрейн»до ТОВ «Континент», ПАТ «Калина»про визнання недійсним договору уступки права вимоги від 18.04.2011 р. відмовлено та просив його задовольнити. На думку відповідача, справи повязані між собою і розгляд даної справи є неможливим до набрання законної сили судовим рішенням по справі № 4/092-11.

Представники позивача та третьої особи заперечували проти задоволення клопотання й одночасно просили позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи, розглянувши заявлене клопотання, вважав за необхідне відмовити в його задоволенні з огляду на те, що судове рішення у справі № 4/092-11, яке не набрало законної сили, не перешкоджає розгляду даної справи, а тому її розгляд є можливим. При цьому, відповідача не позбавлено права в подальшому звернутись до суду з заявою про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами в порядку визначеному Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні судом проголошено вступну та резолютивну частини рішень на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи, всебічно і повно зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку. Зобовязання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони (ч. 1 ст. 207 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

В силу положень ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України (далі ГК України) допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

06.11.2009 р. TOB «Континент»відвантажено (передано у власність) відповідачу фуражну кукурудзу у кількості 308 080,000 кг загальною вартістю 351 211,20 грн. Факт отримання поставленого товару підтверджується наявною в матеріалах справи видатковою накладною № ЦБ-0000134 від 06.11.2009 р. та довіреністю № 1094 від 04.11.2009 р.

12.04.2011 р. TOB «Континент»надіслано вимогу № 1219 від 11.04.2011 р. на адресу відповідача про проведення розрахунку до 18.04.2011 р. та погашення заборгованості в розмірі 351 211,20 грн.

18.04.2011 р. між TOB «Континент»(цемент) та позивачем (цесіонарій) укладено договір уступки права вимоги (далі-договір), за умовами п. 1.1 якого цемент передає (уступає), а цесіонарій приймає право вимоги про стягнення з ТОВ «Деснагрейн»боргу в розмірі 351211,20 грн., який виник внаслідок невиконання останнім своїх зобовязань по оплаті поставленої фуражної кукурудзи.

Згідно з п. 1.2 цього договору підставою виникнення права вимоги до боржника, а також стан взаємовідносин цедента й боржника на момент підписання договору підтверджуються видатковою накладною № ЦБ-0000134 від 06.11.2009 р. та довіреністю № 1094 від 04.11.2009 р.

Цедент зобовязується протягом трьох робочих днів після підписання даного Договору повідомити в письмовій формі боржника про передачу своїх прав кредитора, що відбулась.

Договір вступає в силу з дати його підписання та діє до виконання сторонами своїх зобовязань (п. 4.1 Договору).

З Акту прийому-передачі від 18.04.2011 р. вбачається, що на виконання згаданого договору ТОВ «Континент»передано позивачу видаткову накладну № ЦБ-0000134 від 06.11.2009 р. та довіреність № 1094 від 04.11.2009 р.

Приписами ст. 512 ЦК України встановлено підстави заміни кредитора у зобов'язанні, зокрема: кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (ч. 1 ст. 513 ЦК України).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України).

Заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням (ст. 516 ЦК України).

Таким чином, судом встановлено дотримання TOB «Континент»та ПАТ «Калина» вимог вищенаведених норм при укладенні договору, а також наявність права позивача на звернення до суду за захистом порушеного права.

20.04.2011 р. позивачем надіслано на адресу відповідача лист № 1230 від 18.04.2011 р. з повідомленням про заміну кредитора у зобовязанні перед ТОВ «Континент»по сплаті боргу в розмірі 351211,20 грн. та вимогу № 1229 від 19.04.2011 р. про сплату існуючого боргу.

Приписами ст. 173 ГК України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Як визначено ч. 1 ст. 193 ГК України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 2 ст. 193 ГК України зазначено, що кожна сторона повинна вжити заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обовязковим для виконання сторонами.

Зобовязання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 Цивільного кодексу України).

Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як зазначалось вище, 20.04.2011 р. позивачем надіслано на адресу відповідача вимогу № 1229 від 19.04.2011 р. про сплату існуючого боргу в розмірі 351211,20 грн.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За своєю правовою природою між ТОВ «Континет»та відповідачем було укладено договір поставки шляхом обміну документами.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

У відповідності до ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 663 Цивільного кодексу України, продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 691 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Договір купівлі-продажу є оплатним, відтак одним із основних обов'язків покупця є оплата ціни товару. Ціна - грошове відображення вартості товару за його кількісну одиницю. Ціна товару, як правило, визначається у договорі за згодою сторін.

У відповідності до ч. 1, 2 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Судом встановлено, що відповідач борг в повному обсязі та у встановлений строк не сплатив, отже, порушив умови договору, що ним не спростовано.

Натомість відповідачем в заперечення позовних вимог було надано суду лише клопотання про зупинення провадження у справі до розгляду Київським апеляційним господарським судом апеляційної скарги ТОВ «Деснагрейн» на рішення господарського суду Київської області від 04.07.2011 р. у справі № 4/092-11, яким в позові ТОВ «Деснагрейн»до ТОВ «Континент», ПАТ «Калина»про визнання недійсним договору уступки права вимоги від 18.04.2011 р. відмовлено. В задоволенні цього клопотання, як вище зазначалось судом відмовлено. Крім цього, вказане клопотання суд розцінює як намагання відповідача затягнути розгляд даної справи.

Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, суд дійшов висновку, що позов в частині стягнення основного боргу нормативно та документально доведений, та підлягає задоволенню, внаслідок чого з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 351211,20 грн. заборгованості за поставлений товар.

Крім цього, позивач просив стягнути з відповідача на підставі ст. 625 ЦК України 547,48 грн. 3 % річних за період з 11.04.2011 р. по 29.11.2011 р. Разом з тим, як вбачаться з долученого до позовної заяви розрахунку, позивач просив стягнути 3 % річних за девятнадцять днів, отже, за період з 11.04.2011 р. по 29.04.2011 р., зазначення 29.11.2011 р. є опискою.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові; отже, інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річних входять до складу грошового зобов'язання.

Враховуючи приписи ч. 2 ст. 625 ЦК України, перевіривши здійснений позивачем розрахунок 3 % річних, суд дійшов висновку, що з врахуванням заявлених вимог (період з 11.04.2011 р. по 29.04.2011 р.) та надісланням позивачем вимоги про сплату основного боргу на адресу відповідача 20.04.2011 р., період розрахунку 3 % річних становить з 28.04.2011 р. по 29.04.2011 р., отже, обґрунтованим є стягнення з відповідача 3 % річних в розмірі 57,73 грн.

При цьому, в силу ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, стороні на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує державне мито за рахунок другої сторони, а також витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Приймаючи до уваги вищевикладене, судові витрати у відповідності до статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32, 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Деснагрейн»(04050, м. Київ, вул. Пимоненка, 13 корпус 5, ідентифікаційний код 34003340) на користь Приватного акціонерного товариства «Калина»(07612, Київська область, Згурівський район, с. Красне, ідентифікаційний код 30814923) 351211 (триста пятдесят одну тисячу двісті одинадцять) грн. 20 коп. основного боргу, 57 (пятдесят сім) грн. 73 коп. 3 % річних, 3512 (три тисячі пятсот дванадцять) грн. 68 коп. державного мита та 235 (двісті тридцять пять) грн. 66 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя В.С. Ломака

Повне рішення складено 29.07.2011 р.