Рішення № 17871915, 26.07.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5/7426.07.11 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СВ Альтера-Львів»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово-виробнича компанія»

про стягнення 52120,85 грн.

Суддя Ломака В.С.

Представники сторін: від позивача:не зявився; від відповідача:не зявився. ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «СВ Альтера-Львів»(надалі ТОВ «СВ Альтера-Львів») звернулось до господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово-виробнича компанія»(надалі ТОВ «Торгово-виробнича компанія») про стягнення 52120,85 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання умов договору №200910 від 20.09.2010 р. позивач здійснив відповідачу поставку товару, а останній свого грошового зобовязання з оплати поставленого товару належним чином не виконав, в звязку з чим за відповідачем виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 40030,56 грн. Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 4513,49 грн., інфляційних втрат у розмірі 3703,22 грн. та 3% річних у розмірі 873,58 грн. за прострочення виконання грошового зобовязання.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 14.06.2011 р. порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 07.07.2011 р.

29.06.2011 р. представником позивача через загальний відділ діловодства суду було подано заяву про вжиття заходів до забезпечення позову.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 07.07.2011 р. вказану заяву позивача про вжиття заходів до забезпечення позову, залишено без задоволення, через її необґрунтованість, при цьому, у звязку з неявкою представників сторін, невиконанням ними вимог ухвали суду від 14.06.2011р., розгляд справи відкладено до 26.07.2011 р.

Представник позивача, що належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, в судове засідання 26.07.2011 р. не зявився, вимоги ухвал суду від 14.06.2011р. та 07.07.2011 р. виконав частково, надіслав на адресу суду клопотання в якому просить здійснювати розгляд справи за його відсутності.

Представник відповідача, що належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, в судове засідання 26.07.2011 р. не зявився, про причини неявки суд не повідомив, вимог ухвал суду не виконав.

Місцезнаходження відповідача за адресою: 03151, м. Київ, вул. Народного Ополчення, 1, на яку було відправлено ухвали суду від 14.06.2011р. та 07.07.2011 р. підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців №10298372 від 22.06.2011 р.

Відповідно до абзацу 2 п. 3.6 роз'яснень президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 р. № 02-5/289 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідач повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином, а матеріали справи містять достатні докази для її розгляду по суті.

Оскільки про час та місце судового засідання сторони були належним чином повідомлені, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення на підставі ст.85 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

20.09.2010 р. між ТОВ «СВ Альтера-Львів»(постачальник) та ТОВ «Торгово-виробнича компанія»(покупець) було укладено договір поставки №200910 (надалі «Договір»).

Згідно з п. 1.1 Договору постачальник зобовязується поставити покупцю товар, а покупець зобовязується прийняти цей товар та своєчасно здійснити його оплату на умовах цього договору.

Предметом поставки є перетворювач частоти Lenze Е82ЕV553К4В201 в кількості 1 шт. (п. 1.2 Договору).

Відповідно до п. 1.3 Договору загальна вартість договору складає 43030,56 грн. в тому числі ПДВ 20% складає 7171,76 грн.

Пунктами 5.1, 5.6 Договору встановлено, що передача товару покупцеві здійснюється у пункті поставки разом із рахунком, видатковою накладною та податковою накладною.

Згідно з п. 7.1 Договору поставка здійснюється на умовах DDP м. Львів.

Покупець оплачує поставлений постачальником товар за ціною згідно умов даного договору. Розрахунок проводиться у національній валюті гривні (п. 6.1 Договору).

Відповідно до п. 9.1 Договору термін поставки до пяти робочих днів після оплати згідно з п. 6.2 даного Договору.

В силу п. 6.2 Договору розрахунки за товар здійснюються в безготівковому порядку на вказаний в договорі банківський рахунок постачальника, шляхом перерахування коштів на умовах повної попередньої оплати.

21.09.2010 р. позивачем для здійснення оплати вартості товару було виставлено відповідачу рахунок-фактуру №3315 та 08.11.2010 р. на підставі видаткової накладної №РН-0002156 було передано, а відповідачем в особі ОСОБА_1, що діяв на підставі довіреності ААБ №237268 від 08.11.2010 р. було прийнято товар на загальну суму 43030,56 грн.

Видатковою накладною визначені ціна, кількість та номенклатура переданого товару.

Проте відповідачем в порушення умов Договору зобовязання з оплати поставленого товару виконано не було.

Спір у справі виник у звязку з неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем грошового зобовязання по оплаті поставленого товару, у звязку з чим позивач вказує на існування заборгованості у розмірі 43030,56 грн. за поставлений на підставі видаткової накладної №РН-0002156 від 08.11.2010 р. товар.

За своєю правовою природою договір є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно з ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобовязується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не повязаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобовязується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Матеріалами справи підтверджується передача відповідачу товару на підставі видаткової накладної №РН-0002156 від 08.11.2010 р. на суму 43030,56 грн. Вказана накладна містять підписи представників сторін та відтиски печаток підприємств.

Статтею 692 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як встановлено п. 6.2 Договору оплата товару здійснюється відповідачем на умовах повної попередньої оплати.

Разом з тим, сторонами в рахунку-фактурі №3315 від 21.09.2010 р. було погоджено строк оплати до 24.09.2010 р.

Проте, відповідачем зобовязання з оплати поставленого товару у встановлений в рахунку-фактурі строк виконано не було, у звязку із чим 08.04.2011 р. позивачем на адресу відповідача було надіслано вимогу №174 з проханням погасити існуючу заборгованість. Відповідач доказів на спростування зазначеного суду не надав.

При цьому, на вказану вимогу позивача відповіді не надав, заборгованість у розмірі 43030,56 грн. не погасив.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобовязання по сплаті на користь позивача 43030,56 грн. на підставі Договору за поставлений товар. Відповідачем вказана заборгованість не спростована, доказів її погашення не надано.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

ТОВ «Торгово-виробнича компанія»обставин, з якими чинне законодавство пов'язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання, не наведено.

За таких обставин, позовні вимоги ТОВ «СВ Альтера-Львів»про стягнення з ТОВ «Торгово-виробнича компанія» заборгованості у розмірі 43030,56 грн. є правомірними та обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню судом.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 4513,49 грн. за прострочення по оплаті вартості поставленого товару у період з 21.09.2010 по 25.05.2011 р.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений Договором строк свого обовязку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобовязання (в т.ч. у період, який вказано позивачем), тому дії відповідача є порушенням договірних зобовязань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

Згідно з ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня.

Згідно з ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 11.2 Договору передбачено, що покупець за прострочення проведення розрахунків за отриману продукцію/послуги сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочки від вартості поставленого товару, але не більше 10% від суми поставленого товару. Пеня нараховується у разі якщо затримка складає більше трьох днів.

Позивачем заявлено вимогу про стягнення пені за прострочення по оплаті 43030,56 грн. за поставлений згідно видаткової накладної №РН-0002156 від 08.11.2010 р. товар у період з 21.09.2010 по 25.05.2011 р., проте суд здійснює перерахунок пені, виходячи з наступного.

По-перше, судом (на підставі строків оплати, погоджених в накладній) встановлено, що останнім днем виконання грошового зобовязання відповідачем по оплаті поставленого товару є 24.09.2010 р., а тому правомірним є нарахування пені за прострочення по оплаті поставленого згідно видаткової накладної №РН-0002156 від 08.11.2010 р. товару з 25.09.2010 р.

По-друге, відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, а тому нарахування штрафних санкцій (пені) припиняється 24.03.2011 р. Тобто, пеня нараховується за перші шість місяців прострочення, а не за весь період прострочення до подачі позову.

Отже, з урахуванням положень ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України та встановленого судом строку нарахування пені вимога позивача про стягнення пені на підставі видаткової накладної №РН-0002156 від 08.11.2010 р. задовольняються судом за період з 25.09.2010 р. (дня наступного за днем, коли зобов'язання мало бути виконано) по 24.03.2011 р. (останній день шестимісячного строку) за прострочення по оплаті 43030,56 грн., а тому за перерахунком суду розмір пені за прострочення виконання грошового зобовязання у визначений судом період складає 3307,46 грн. В іншій частині 1206,03 грн. пеня нарахована безпідставно, а тому в задоволенні позову в цій частині необхідно відмовити.

Також, позивач просить стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 873,58 грн. та інфляційні втрати у розмірі 3703,22 грн. за прострочення виконання грошового зобовязання.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом встановлено, що останнім днем виконання грошового зобовязання з оплати поставленого на підставі видаткової накладної №РН-0002156 від 08.11.2010 р. було 24.09.2010 р., а тому суд здійснює розрахунок 3% річних та інфляційних втрат виходячи з встановленого дня з якого відповідач вважається таким, що прострочив виконання зобовязання, тобто з 25.09.2010р.

За перерахунком суду розмір 3% річних, що підлягає стягненню з відповідача становить 859,43грн., а розмір інфляційних втрат становить 3098,20грн. В іншій частині 14,15 грн. 3% річних та 650,02 грн. інфляційні втрати - нараховані безпідставно, а тому в задоволенні позову в цій частині необхідно відмовити.

За таких обставин, суд дійшов висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог та стягнення з ТОВ «Торгово-виробнича компанія»на користь ТОВ «СВ Альтера-Львів»заборгованості у розмірі 43030,56 грн., пені у розмірі 3307,46 грн., інфляційних втрат у розмірі 3098,20 грн. та 3% річних у розмірі 859,43грн.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1.Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «СВ Альтера-Львів»задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово-виробнича компанія»(03151, м. Київ, вул. Народного Ополчення, 1; ідентифікаційний код 34578854) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СВ Альтера-Львів»(79012, м. Львів, Франківський район, вул. Сахарова, 42 В; ідентифікаційний код 33252232) заборгованість у розмірі 43 030 (сорок три тисячі тридцять) грн. 56 коп., пеню у розмірі 3307 (три тисячі триста сім) грн. 46коп., 3% річних у розмірі 859 (вісімсот пятдесят девять) грн. 43коп., інфляційних втрат у розмірі 3098 (три тисячі девяносто вісім) грн. 20 коп., державне мито у розмірі 502 (пятсот дві) грн. 96 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 227 (двісті двадцять сім)грн. 73 коп.

3. В іншій частині в задоволенні позову відмовити.

4. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя В.С. Ломака

Повний текст рішення підписано 28.07.2011 р.