Рішення № 17871851, 26.07.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2/10626.07.11

За позовомПублічного акціонерного товариства Банк «Контракт»

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська група

морепродуктів»;

2) Товариства з обмеженою відповідальністю «Вега Прім»

про стягнення 157 862 грн. 86 коп.

Суддя Домнічева І.О.

Представники:

Від позивача Ковальчук В.В.

Від відповідачів не зявились

Обставини справи:

Публічне акціонерне товариство Банк «Контракт»звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська група морепродуктів»та Товариства з обмеженою відповідальністю «Вега Прім»про стягнення 157 862 грн. 86 коп.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.06.2011р. порушено провадження у справі №2/106.

Ухвалами від 30.06.2011р. та від 12.07.2011р. судом відкладався розгляд справи в звязку з неявками представників відповідачів в судові засідання, неподанням ними витребуваних судом письмових доказів і пояснень, та в звязку з необхідністю витребування додаткових пояснень від позивача.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (розяснення Президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.97 № 02-5/289 із змінами “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України”).

Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007р. № 01-8/675 “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року”(пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).

Згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. N 01-8/123 “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році” зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

З матеріалів справи вбачається, що ухвали суду надсилались сторонам за адресами, зазначеними в позовній заяві та документах, доданих до матеріалів справи.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Сторони були належним чином повідомлені про призначення справи до розгляду в засіданні суду, про час і місце його проведення.

Представники Позивача у судових засіданнях підтримували викладені в позові обставини, та просили позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Представники Відповідачів у всі судові засідання не зявлялися, клопотань про відкладення розгляду справи від відповідачів не надходило, про поважні причини неявки в судові засідання їх повноважних представників суд не повідомлений, відзиви на позов та витребувані судом документи відповідачі не подали.

В судовому засіданні 26.07.11р. судом було оголошено вступну і резолютивну частини рішення у справі.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оглянувши надані оригінали документів, на які вони посилаються, як на підставу своїх вимог та заперечень, та копії яких долучені до матеріалів справи, суд

ВСТАНОВИВ:

17 січня 2011 року між Публічним акціонерним товариством Банк «Контракт»(Фактор, Позивач, Банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Українська група морепродуктів»(Клієнт, Відповідач-1) був укладений Договір № 01/2011 факторингу (Договір факторингу).

Відповідно до ст. 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобовязується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобовязується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до ст. 1078 ЦК України, предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Предметом Договору факторингу відповідно до п. 2.1. є фінансування Фактором Клієнта, шляхом надання грошових коштів Клієнту на визначений строк та за плату під відступлення Клієнтом Фактору прав грошових вимог, строк платежу за якими настав, а також прав вимог, які виникнуть в майбутньому (майбутні вимоги).

Відповідно до п. 2.2. Договору факторингу, підставою для надання Фактором фінансування Клієнту є надання Клієнтом Фактору оформленого належним чином Реєстру розрахункових документів, відповідно до форми, затвердженої Фактором та погодженої з Клієнтом до підписання Договору.

Реєстр, який підписано уповноваженими представниками Сторін вважається дійсним та прийнятим Банком до факторингу відповідно до умов Договору.

Відповідно до Додатку №1 до Договору факторингу, Клієнт передав, а Фактор прийняв на факторингове обслуговування з правом регресу до Клієнта право вимоги грошових коштів до дебітора - Товариства з обмеженою відповідальністю «Вега Прім»(Дебітор, Відповідач-2) щодо погашення заборгованості за Договором поставки № ВП-30628 від 01.07.2009 року (Договір поставки) укладеного між Клієнтом та Дебітором, при цьому сторонами встановлено ліміт Дебітора 220000 грн., розмір фінансування 90%.

Відповідно до Розділу 7 Договору поставки, загальна сума договору складає суму товару, отриманого за всіма накладними. Покупець (Відповідач-2) проводить оплату за поставлений товар шляхом банківського перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника (Відповідача-1) в строк, встановлений сторонами в пункті 6 додатку №4 до даного Договору на протязі 45 календарних днів з моменту поставки товару.

Судом встановлено, що відповідно до Реєстру переданих документів по угодах Клієнтом було передано право Фактору 138 накладних по Договору поставки (належним чином засвідчені копії накладних залучені судом до матеріалів справи), строк оплати яких станом на дату складання Реєстру вже настав; загальна сума заборгованості по накладним - 170632,54 грн., при цьому Фактором встановлено суму фінансування Клієнту по цим накладним в розмірі 153569,32 грн.

Тобто предметом Договору факторингу у відповідності до ст. 1078 ЦК України є право грошової вимоги, строк платежу за якою вже настав (наявна вимога).

За умовами Договору факторингу, грошова вимога до Дебітора вважається придбаною Фактором у Клієнта з моменту підписання між Клієнтом та Фактором Реєстру переданих розрахункових документів від 21.01.2011р. по Договору поставки, відповідно до якого сума фінансування становить 153569,32 грн.

Фактор виконав свої зобов'язання за Договором факторингу в повному обсязі, відповідно до п. 3.3 Договору перерахував на рахунок Клієнта суму фінансування згідно Реєстру в розмірі 153 569 грн. 32 коп., що підтверджується меморіальним ордером № TR.40308.326.348 від 21.01.2011р. та наданою позивачем випискою по особовому рахунку Клієнта.

Пунктом п. 2.4 Договору факторингу передбачено право Фактору самостійно повідомити Дебітора про відступлення права вимоги грошових коштів.

Як вбачається з матеріалів справи, 10.02.2011р. Фактор, відповідно до умови п. 2.4 Договору факторингу направив Дебітору відповідне Повідомлення від 10.02.2011р. про відступлення права грошової вимоги по Договору поставки із зазначенням грошової вимоги, яка підлягає виконанню, та вимагав сплатити цю грошову вимогу в розмірі 170632,54 грн. протягом 1 робочого дня з моменту отримання боржником цього повідомлення.

Відповідно до ст. 93 ЦК України, місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.

Позивачем надано суду належні докази направлення вищенаведеного Повідомлення від 10.02.2011р. Дебітору цінним листом з описом вкладення на дві відомі Позивачу адреси, в тому числі і на адресу місцезнаходження Дебітора згідно довідки з ЄДРПОУ.

Відповідно до Повідомлень про вручення поштового відправлення, вищенаведене Повідомлення від 10.02.2011р. було отримано Дебітором за обома адресами 18.02.2011р.

В матеріалах суду відсутні докази, що Дебітор згідно ст. 1082 ЦК України вимагав від Фактора надання йому доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце.

Також в матеріалах справи відсутні докази, що Дебітор заперечував проти розміру та існування заборгованості, і відсутні докази перерахування Дебітором Фактору заборгованості в розмірі 170632,54 грн. за Договором поставки.

Враховуючи непогашення заборгованості Дебітором, Фактор наручно 22.02.2011р. передав Клієнту Повідомлення про невиконання Дебітором зобов'язань, відповідно до якого протягом 10 календарних днів з дати отримання Клієнтом даного повідомлення вимагав погасити суму заборгованості 153569,32 грн. та нараховані відсотки 2111,58 грн.

В матеріалах відсутні докази перерахування Клієнтом Фактору суми заборгованості 153569,32 грн. та нарахованих відсотків 2111,58 грн.

Враховуючи, наведене, Позивач просить суд солідарно стягнути з Клієнта та Дебітора суму - 157862,68 грн., яка включає в себе:

- 153569, 32 грн. - основної суми заборгованості за Договором факторингу;

- 2 111,58 грн. - процентів (згідно п. 2.7.2. Договору факторингу);

- 2 181, 96 грн. - пені (згідно н. 7.4. Договору факторингу).

Відповідно до ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст. 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобовязується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобовязується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до ст. 1082 ЦК України, боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов'язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов'язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов'язку перед клієнтом.

Як було встановлено судом, Відповідач-2 одержав від Позивача відповідне Повідомлення від 10.02.2011р. про відступлення права грошової вимоги по Договору поставки на суму 170632,54 грн., проте вказану заборгованість Відповідач-2 Позивачу не сплатив.

Враховуючи непогашення заборгованості Відповідачем-2 Позивач наручно 22.02.2011р. передав Відповідачу-1 Повідомлення про невиконання Відповідачем-1 зобов'язань і вимагав погасити суму заборгованості 153569,32 грн. та нараховані відсотки 2111,58 грн., проте Відповідачем-1 вказані кошти Позивачу не сплатив.

Відповідно до ч. 3 ст. 6 ЦК України, сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Відповідно до 1081 ЦК України, клієнт не відповідає за невиконання або неналежне виконання боржником грошової вимоги, право якої відступається і яка пред'явлена до виконання фактором, якщо інше не встановлено договором факторингу.

Відповідно до ст. 514 ЦК України, солідарний обов'язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом.

Відповідно до п. 4.2. Договору факторингу, у випадку непогашення або неповного погашення Дебітором простроченої грошової вимоги Фактор повідомляє Клієнта про необхідність погашення грошової вимоги, шляхом Повідомлення про невиконання Дебітором зобов'язань.

Клієнт зобов'язаний погасити Фактору суму заборгованості перед Фактором протягом 10 (десять) календарних днів від дати Повідомлення.

Заборгованість за факторингом, яка не сплачена або сплачена частково станом на кінець дня дати виконання зобов'язання, на наступний робочий день вважається простроченою заборгованістю Клієнта за Договором.

У разі виникнення простроченої заборгованості Фактор має право пред'явити вимогу Клієнту щодо повернення отриманої суми фінансування, або частини суми фінансування, несплаченої Дебітором по переданим Фактором Клієнтом правам грошових вимог, збільшену на плату за користування грошовими коштами та на суму штрафів та пені, що передбачені умовами договору.

Клієнт зобов'язаний погасити Фактору суму заборгованості у строк, що зазначається в Повідомленні-вимозі, шляхом перерахування коштів на рахунок, вказаний в п. 3.1.1.

З наведеного вище вбачається, що нормами Договору факторингу не передбачено солідарної відповідальності Клієнта та Дебітора перед Фактором по зобовязанню сплатити заборгованість, нараховані проценти та штрафні санкції за Договором факторингу, а передбачено окрему відповідальність кожного з них:

- відповідальність Дебітора за невиконані грошові зобовязання за Договором поставки, що відповідно до Реєстру переданих документів передані Фактору та мають бути йому сплачені;

- відповідальність Клієнта за умовами п. 4.2 Договору факторингу настає лише у випадку непогашення або неповного погашення Дебітором простроченої грошової вимоги Фактора, та в розмірі всієї суми фінансування, або частини суми фінансування, несплаченої Дебітором по переданим Фактору Клієнтом правам грошових вимог, збільшену на плату за користування грошовими коштами та на суму штрафів та пені, що передбачені умовами договору.

Щодо посилань Позивача на п. 6.1 Договору факторингу, то судом встановлено, що даним пунктом передбачено солідарну відповідальність не Клієнта та Дебітора, а солідарну відповідальність Клієнта та двох фізичних осіб ОСОБА_1. та ОСОБА_2., які виступають поручителями Клієнта згідно двох окремих Договорів поруки - №01/2011-01 від 17.01.2011р. та № 01/2011-02 від 01.07.2011р.

Зокрема, відповідно до п. 6.1 Договору факторингу, виконання зобов'язань Клієнта за Договором як солідарного боржника по погашенню заборгованості за факторингом в разі несвоєчасної оплати Дебітором за Контрактом та виникнення простроченої заборгованості по факторингу, плати за факторингове обслуговування, штрафних санкцій забезпечується всім належним йому майном та порукою фізичної особи ОСОБА_1 та фізичної особи ОСОБА_2».

Враховуючи вищенаведене, оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено існування у відповідачів солідарної відповідальності по зобовязанню сплатити заборгованість, нараховані проценти та штрафні санкції за Договором факторингу, а тому заявлені позивачем позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно ст. 49 ГПК України, на користь Позивача відносяться та йому не відшкодовуються суми витрат по сплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу за звернення з позовом до Господарського суду міста Києва; сума надлишково сплаченого Позивачем державного мита 71,37 грн. повертається Позивачу з Державного бюджету України.

Керуючись ст. ст. 2, 12, 13, 16, 33, 34, 49, 64, 75, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити повністю.

На підставі даного рішення повернути Публічному акціонерному товариству Банк «Контракт»(м. Київ, вул. Воздвиженська, 58; ідентифікаційний код 19361746) з Державного бюджету України 71 (сімдесят одну) грн. 37 коп. надлишково сплаченого державного мита. Оригінал платіжного доручення № 1161 від 26.05.2011р. залишається в матеріалах даної справи.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя І.О.Домнічева

Повне рішення складено 29.07.11р.