Рішення № 17871768, 25.07.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 53/31625.07.11

За позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПЗУ Україна"

до Відкритого акціонерного товариства Національної акціонерної страхової компанії "Оранта"

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_1

про стягнення 1384,67 грн.

Суддя Грєхова О. А.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_2. представник за дов. №0315 від 16.05.2011

від відповідача: не з`явився

від третьої особи: не з`явився

СУТЬ СПОРУ :

Заявлено позов про стягнення з Національної акціонерної страхової компанії "Оранта" шкоди в порядку регресу в розмірі 1384,67 грн. та пені в розмірі 107,01 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтував тим, що виплатив застрахованій особі суму страхового відшкодування у звязку з чим у нього виникло право регресної вимоги до особи, винної у ДТП та до особи, яка несе відповідальність за винну сторону.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.06.2011 порушено провадження по справі № 53/316, розгляд справи призначено на 04.07.2011, залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Гончаренко Ростислава Анатолійовича та направлено запит до Моторного (транспортного) страхового бюро України.

У звязку з незявленням в судове засідання 04.07.2011 представників позивача та третьої особи, розгляд справи відкладено на 25.07.2011.

Позивач в судовому засіданні 25.07.2011 надав суду заяву про припинення провадження у справі в частині основної суми страхового відшкодування в розмірі 1384,67 грн. у звязку зі сплатою вказаної суми відповідачем.

В судове засіданні 25.07.2011 року відповідач не зявився, про причини неявки суду невідомо.

Представник третьої особи в судове засідання 25.07.2011 не зявився, про причини неявки суду невідомо.

На виконання вимог ст. 81-1 ГПК України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

У судовому засіданні 25.07.2011 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення позивача та відповідача, всебічно і повно зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1. 23.02.2008 року в пос. Фруктовому на вул. Леніна керував автомобілем «Шевроле»д/н НОМЕР_1, під час руху заднім ходом не впевнився в безпеці свого руху, не звернувся за допомогою інших осіб, в результаті чого здійснив зіткнення з автомобілем, який зупинився та який рухався позаду в тому ж напрямку ГАЗ-3302 д/н НОМЕР_2, від чого автомобілі отримали механічні пошкодження, тим самим порушив п. 10.9 Правил дорожнього руху України.

Відповідно до постанови Нахімовського районного суду м. Севастополя № 3-3274/08 від 29.02.2008, водій ОСОБА_1. порушив ПДР України, скоївши адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Вина ОСОБА_1. встановлена вищевказаною постановою. За вчинене адміністративне правопорушення до водія ОСОБА_1. було застосоване адміністративне стягнення у вигляді сплати адміністративного штрафу (копія постанови залучена до матеріалів справи).

Автотранспортний засіб ГАЗ-3302 д/н НОМЕР_2, що зазнав пошкоджень у ДТП, був застрахований позивачем відповідно до Договору страхування транспортних засобів № 021.33588.4034 від 13.09.2007.

Відповідно до Звіту про оцінку вартості матеріального збитку № SL 8091 від 31.03.2008, розмір матеріального збитку завданого власнику транспортного засобу ГАЗ-3302 д/н НОМЕР_2 внаслідок ДТП складає суму в розмірі 1647,84 грн.

Враховуючи викладене, позивачем було прийнято рішення про визнання даної події страховим випадком та виплату страхового відшкодування в розмірі 1384,67 грн. (страховий акт № L01.02 від 04.06.2008).

Позивач перерахував страхувальнику за Договором страхування транспортних засобів № 021.33588.4034 від 13.09.2007 суму в розмірі 1384,67 грн., що підтверджено належним чином завіреною копією платіжного доручення № 6959 від 06.06.2008 (оригінал оглянутий в судовому засіданні).

У зв'язку з виплатою страхового відшкодування страхувальнику, позивач набув право регресу до винної у ДТП особи, оскільки відповідно до ст. 27 Закону України «Про страхування»№86/96-ВР від 07.03.1996р. до страховика, який виплатив страхове відшкодування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відповідно до статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними діями майну особи відшкодовується у повному обсязі особою, яка її завдала. Статтею 1188 Цивільного кодексу України передбачено, що шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки відшкодовується винною особою.

Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1. була застрахована відповідачем за полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВА/6413430.

Згідно зі ст. 6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»від 01.07.2004р. страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором.

Позивач звертався до відповідача із заявою № 34765-11 від 01.10.2010 про виплату страхового відшкодування. На доказ отримання відповідачем заяви позивач надав суду копію повідомлення про вручення поштового відправлення.

Частинами 1 та 2 статті 1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Таким чином, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципу вини.

Вина особи, яка керувала автомобілем «Шевроле»д/н НОМЕР_1, встановлена у судовому порядку.

Відтак, відповідач є особою, відповідальною за збиток, заподіяний автомобілю ГАЗ-3302 д/н НОМЕР_2, в результаті пошкодження цього автомобіля при ДТП.

Відповідно до статті 1166 ЦК України шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з статтею 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Згідно з положеннями п. 1. ст. 1191 Цивільного кодексу України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлено законом.

Ст. 993 Цивільного кодексу України наголошує на тому, що "до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки".

Як вбачається з пояснень позивача, 14.07.2011 відповідач сплатив страхове відшкодування в розмірі 1384,67 грн.

Оскільки зобов'язання відповідача перед позивачем в частині суми страхового відшкодування в розмірі 1384,67 грн. припинились, то відповідно в цій частині відсутній предмет спору.

Пункт 1-1 ч.1 статті 80 ГПК України передбачає, що господарський суд припиняє провадження у справі, якщо, зокрема, відсутній предмет спору.

Відповідно до ч.2 статті 80 ГПК України у випадках припинення провадження у справі повторне звернення до господарського суду зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав не допускається.

Згідно з ч.3 статті 80 ГПК України про припинення провадження у справі виноситься ухвала, в якій мають бути вирішенні питання про розподіл між сторонами господарських витрат.

Таким чином, суд припиняє провадження по справі № 53/316 в частині 1384,67 грн. - суми страхового відшкодування у звязку з відсутністю предмету спору.

Позивач також заявив до стягнення з відповідача пені у розмірі 107,01 грн.

Правовідносини у сфері страхування регулюються, зокрема главою 67 розділу ІІІ Цивільного кодексу України, Законом України “Про страхування”, Законом України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”, за змістом яких сторонами за договором страхування є страховик та страхувальник, між якими в силу договору страхування виникають цивільні зобовязання.

За приписами статті 993 Цивільного кодексу України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Відповідно до статті 27 Закону України “Про страхування”до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Як вбачається з матеріалів справи, до позивача на підставі приписів статті 993 Цивільного кодексу України, статті 27 Закону України “Про страхування”, перейшло саме право вимоги, яке особа, якій було завдано збиток, мала до відповідача , як до страховика цивільної-правової відповідальності власника джерела підвищеної небезпеки.

Натомість, позивач звернувся до відповідача з регресною вимогою про відшкодування відповідачем страхової виплати. Тобто, між сторонами спору не виникло договірних відносин, оскільки зобовязання відповідача відшкодувати шкоду не повязане з невиконанням або неналежним виконанням договірних зобовязань, що унеможливлює висновок про наявність між сторонами зобовязання, а відтак і застосування відповідальності за його порушення.

Таким чином, нарахування пені на суму страхового відшкодування в порядку регресу є безпідставним.

Оскільки відповідачем було погашено заборгованість в розмірі 1384,67 грн. суми страхового відшкодування після порушення провадження у справі, то витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в цій частині покладаються на відповідача.

В іншій частині судові витрати покладаються на позивача.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 43, 49, п. 1-1 статті 80, 82-85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Провадження у справі № 53/316 в частині стягнення 1384,67 грн. припинити.

2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства Національної акціонерної страхової компанії "Оранта" (01015, м. Київ, вул. Жилянська, 75, ідентифікаційний код 00034186, з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПЗУ Україна" (04053, м. Київ, вул. Артема, 42, ідентифікаційний код 20782312) 94 (девяносто чотири) грн. 68 коп. витрат по оплаті державного мита, 219 (двісті девятнадцять) грн. 07 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання, і може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.

СуддяГрєхова О.А.

Повне рішення складено 29.07.2011