Рішення № 17871570, 18.07.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 11/159

18.07.11

За позовом

Приватного підприємства «Націонал»

до

про

Товариства з обмеженою відповідальністю «Ділайт-Україна»

стягнення 9 364,94 грн.

Суддя Смирнова Ю.М.

Представники:

від позивача

від відповідача

Герман О.В.–представник

не з’явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Приватного підприємства «Націонал»про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ділайт-Україна»заборгованості за поставлений товар у розмірі 8 114,22 грн. інфляційних втрат у розмірі 523,78 грн., 3% річних у розмірі 141,19 грн. та пені у розмірі 585,75 грн., всього 9 364,94 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що в порушення умов укладеного між сторонами договору постачання №к-57 від 26.03.2010 відповідач не в повному обсязі оплатив поставлений йому товар.

Відповідач відзиву на позов не подав, явку своїх представників в судові засідання не забезпечив.

Відповідачем заявлено клопотання про відкладення розгляду справи у зв’язку з відпусткою представника відповідача Мирони М.В. Клопотання судом визнано необґрунтованим, причини неявки до суду –неповажними. Позивачем у справі є Товариство з обмеженою відповідальністю «Ділайт-Україна», а не конкретний представник, Господарським процесуальним кодексом України передбачено ведення справи через представника, що дозволяє направити в судове засідання іншу уповноважену особу.

Справа відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України розглядається за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, суд

В С Т А Н О В И В:

26.03.2010 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Ділайт-Україна»(покупець) та Приватним підприємством «Націонал»(постачальник) укладено договір постачання №к-53 (далі - Договір), відповідно до якого постачальник поставляє та передає у власність покупцю товари разом з товаротранспортною документацією, відповідно до поданих покупцем замовлень, а покупець приймає такі товари та своєчасно оплачує їх вартість (п. 1.1. Договору).

За умовами вказаного Договору ціна, асортимент та інші характеристики товарів, що постачаються, визначаються у видатковій накладній, яка має відповідати замовленню (п.4.4).

Згідно із п. 5.1 Договору, з урахуванням підписаного сторонами протоколу розбіжностей від 30.03.2010, покупець оплачує поставлений товар, шляхом банківського переказу на поточний рахунок постачальника на умовах здійснення періодичних платежів шляхом перерахування грошових коштів постачальнику через кожні сім днів починаючи з дня реалізації товару споживачам, але не пізніше 60 календарних днів після здійснення постачальником поставки кожної партії товару покупцю.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем поставлено, а відповідачем прийнято товару на загальну суму 13 832,20 грн., зокрема: за накладною № 302 від 09.04.2010 на суму 1 991,60 грн., № 341 від 27.04.2010 на суму 1 219,40 грн., № 413 від 21.05.2010 на суму 2 082,60 грн., № 526 від 02.07.2010 на суму 1 184,80 грн., № 754 від 17.09.2010 на суму 3 387,60 грн.

Згідно довідки ПАТ КБ «Приватбанк»від 15.07.2011 на рахунок позивача від ТОВ «Ділайт-Україна»зараховані кошти: 18.03.2010 в розмірі 1 000,00 грн.; 09.09.2010 в розмірі 2 000,00 грн.; 15.06.2010 в розмірі 1 600,00 грн. та 16.09.2010 в розмірі 1 000,00 грн.

Частина товару, на загальну суму 117,98 грн. повернута покупцем постачальнику.

Таким чином, решта товару на 8 114,22 грн., отриманого від позивача, відповідачем не оплачена.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов’язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов’язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

У статті 692 Цивільного кодексу України зазначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

У відповідності до вимог ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічна норма міститься і в ст. 193 Господарського кодексу України, яка регламентує, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов‘язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідач свої зобов’язання щодо оплати отриманого товару на суму 8 114,22 грн. не виконав, доказів на спростування факту порушення договірних зобов’язань суду не надав, наявність заборгованості не оспорив.

За таких обставин, позовні вимоги про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 8 114,22 грн. підлягають задоволенню.

Позивачем також заявлено вимоги про стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 523,78 грн., 3% річних у розмірі 141,19 грн. та пені 585,75 грн.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки факт прострочення відповідачем виконання грошового зобов’язання з оплати отриманого за Договором поставки №к-57 від 26.03.2010 встановлений судом та по суті відповідачем не спростований, вимоги позивача про стягнення з відповідача збитків від інфляції визнаються судом обґрунтованими.

Згідно ч.1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання (ст. 218 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Правочини щодо забезпечення виконання зобов'язання вчинюється у письмовій формі (п.1 ст.547 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Пунктом 7.7 договору поставки №к-57 від 26.03.2010 (з урахуванням протоколу розбіжностей від 30.03.2010) сторони передбачили, що за порушення строків оплати товару покупець сплачує за кожен день прострочення оплати пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла і період невиконання зобов’язань до моменту повного розрахунку.

З огляду на те, що відповідач взяті на себе зобов’язання з оплати отриманого товару в повному обсязі не виконав, а також той факт, що відповідальність відповідача у вигляді пені за прострочення зобов’язання передбачена Договором, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення з нього пені.

За розрахунком суду, розмір втрат від інфляції за час прострочення боргу, 3% річних від простроченої суми, розрахований за вказаний позивачем період, а також розрахунок пені згідно п. 7.7 договору поставки №к-57 від 26.03.2010, з врахуванням ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України є більшим ніж, вказує позивач у позовній заяві.

Оскільки за правилами ст. 83 Господарського процесуального кодексу України суд може вийти за межі позовних вимог лише за наявності клопотання заінтересованої сторони, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня у розмірі, визначеному в позовній заяві.

Виходячи з викладеного, позов підлягає задоволенню.

Судові витрати у зв’язку із задоволенням позову покладаються на відповідача відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ділайт-Україна»(04074, м. Київ, вул. Лугова, 12, ідентифікаційний код 35847906 з будь-якого рахунку, виявленого під час виконавчого провадження) на користь Приватного підприємства «Націонал»(49035, м. Дніпропетровськ, вул. Гопнер, 2, 49035, м. Дніпропетровськ, вул. Юдіна, 6, ідентифікаційний номер 13465746, р/р 26006120456003 в Петрівському відділенні ПАТ КБ «Приватбанк», МФО 305299) 8 114 (вісім тисяч сто чотирнадцять) грн. 22 коп. основного боргу, 523 (п’ятсот двадцять три) грн. 78 коп. інфляційних втрат, 3% річних у розмірі 141 (сто сорок одна) грн. 19 коп., 585 (п’ятсот вісімдесят п’ять) грн. 75 коп. пені, державне мито у розмірі 102 (сто дві) грн. 00 коп. та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Ю.М. Смирнова

Дата підписання рішення:26.07.2011