Рішення № 17869799, 25.08.2011, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

18.08.11р.Справа № 17/5005/8846/2011 За позовом Міського комунального підприємства "Дніпропетровські міські теплові мережі", м. Дніпропетровськ

до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м. Дніпропетровськ

про стягнення 3011,09 грн.

Суддя Суховаров А.В.

Представники:

від позивача: не зявився;

від відповідача: не зявився.

Суть спору:

Міське комунальне підприємство "Дніпропетровські міські теплові мережі" (далі - позивач) звернулось до господарського суду з позовом, у якому просить стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (далі - відповідач) суму 2930,17 грн. основного боргу зі сплати теплової енергії, 80,92 грн. пені, а всього 3011,09 грн. заборгованості за порушення виконання грошових зобовязань по договору № 010097 про постачання теплової енергії від 12.10.05р.

Представник позивача у призначене судове засідання не зявився. Разом з тим, позивач надав до канцелярії господарського суду заяву (вх. № 52960/11 від 04.08.11р.), за змістом якої позовні вимоги підтримує повністю та просить суд здійснити розгляд спору по суті заявлених вимог за відсутності повноважного представника у судовому засіданні.

Відповідач, вдруге, не забезпечив присутність повноважного представника в призначеному судовому засіданні. Відзив на позов та документи на вимогу господарського суду не надав. Про місце, час та дату розгляду спору повідомлений належним чином, свідченням чого є наявне в матеріалах справи поштове повідомлення (а.с. 35) повернуте відділенням поштового звязку «Укрпошта»з відміткою про отримання кореспонденції суду під розпис (особисто відповідачем). Проте, наданим йому господарським процесуальним законодавством правом на захист не скористався.

Суд вважає можливим здійснити розгляд спору за відсутності представників сторін, оскільки останні повідомлення про слухання спору належно, а в матеріалах справи достатньо необхідних господарському суду документів для прийняття правомірного та обґрунтованого рішення.

Відповідно до ст. 75 ГПК України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В порядку ст. 85 ГПК України у судовому засіданні прийнято рішення.

Розглянувши матеріали справи та оцінивши надані докази в їх сукупності, господарський суд, -

встановив:

12.10.2005 року між позивачем (енергопостачальною організацією) та відповідачем (споживачем) був укладений договір № 010097 про постачання теплової енергії (далі - Договір), у відповідності з умовами якого енергопостачальна організація зобовязалася постачати споживачу теплову енергію в гарячій воді у потрібних йому обсягах через свої магістралі, а відповідач зі своєї сторони зобов'язався сплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни передбачені цим договором, а саме: сплатити не пізніше ніж за 5 діб до початку розрахункового періоду вартість теплової енергії згідно із її кількістю, визначеною в додатку № 1 до цього договору по власним платіжним дорученням із зазначенням періоду, за який він сплачує, із остаточним розрахунком в продовж 5 діб після одержання рахунку позивача, який останній зобовязаний направити його відповідачу не пізніше 10-го числа місяця наступного за розрахунковим (п.п. 1.1, 7.3, 7.4 Договору).

Відповідно до положень ст. 275 Господарського кодексу України, за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду споживачеві, який зобовязаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Згідно п. 7.2 Договору обсяг постачання теплової енергії підтверджується двостороннім актом на відпуск-отримання теплової енергії, який складається за кожний місяць поставки теплової енергії окремо.

Згідно до приписів ст.ст. 525, 526, ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України, цивільні та господарські зобовязання мають бути виконані належним чином і у встановлений договором строк, а одностороння відмова від виконання зобовязань не допускається, крім випадків, передбачених законом.

Вивчивши документи долучені до матеріалів справи господарський суд зазначає, що позивач взяті на себе Договірні зобовязання виконує належним чином, тоді як відповідач на протязі опалювального періоду 2010-2011 р.р. порушував свої зобовязання в частині своєчасної та повної оплати спожитої теплової енергії, внаслідок чого у останнього утворилась основна заборгованість в розмірі 2930,17 грн., яка підтверджується наявними в матеріалах справи договором, виставленими рахунками, актами прийому-передачі теплової енергії за спірний період та визнається господарським судом як така, що відповідає фактичним обставинам справи.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобовязання є його не виконання або виконання з порушенням умов, які визначені змістом зобовязання, а ст. 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно приписам ст. 193 ГК України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

На час розгляду спору відповідач не надав господарському суду доказів добровільної сплати спірної суми основного боргу, обставин наведених позивачем в обґрунтування цієї частині позовних вимог не спростував.

У відповідності із ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

З огляду на положення ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

На підставі вищенаведених положень господарського законодавства та, як стверджує позивач, внаслідок несвоєчасної сплати відповідачем спірного розміру спожитої теплової енергії енергопостачальною організацією, на підставі умов п. 8.2.3 Договору та вимог Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань", було нараховано споживачу на основну заборгованість пеню, розмір якої згідно наданого позивачем розрахунку за період з 16.02.11р. по 26.05.11р. становить суму 80,92 грн.

Однак, проведений детальний аналіз документів долучених до матеріалів справи дає господарському суду достатньо підстав вважати цю частину позовних вимог необґрунтованою та безпідставною з огляду на наступне.

Як зазначалось вище, між сторонами у справі укладено Договір, згідно умов якого, зокрема, приписами п. 7.4 якого передбачено, що остаточний розрахунок провадиться відповідачем впродовж 5-ти днів з дня отримання рахунків.

Натомість матеріали справи відображають, що позивачем 25.05.11р. направлені на адресу відповідача відповідні рахунки на оплату (а.с. 18-19), де враховуючи положення затверджені Міністерством юстиції України 19.12.07р. за № 1383/14650 Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень та поштових переказів, господарський суд вказує на нормативні строки пересилання простої письмової кореспонденції операторами поштового звязку у межах міста та його області - Д+2 (де «Д»- день подання поштового відправлення до пересилання в об'єкті поштового зв'язку або опускання простого листа чи поштової картки до поштової скриньки до початку останнього виймання, а «2»- кількість днів, протягом яких пересилається поштове відправлення), які насамперед отриманні споживачем 27.05.11р. + 5 днів (п. 7.4 Договору) для здійснення оплати до 01.06.11р., отже право вимоги настало у позивача з 02.06.11р., тоді як пеня нараховується останнім за період лютий-травень 2011 року, тобто за той період коли право вимоги стосовно проведення відповідачем оплати вартості спожитої теплової енергії не настало.

В силу положень ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, а обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Викладене є підставою для часткового задоволення позову.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати по справі покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 4, 32-34, 36, 43, 45, 49, 75, 82-85, 116-117 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Міського комунального підприємства "Дніпропетровські міські теплові мережі" (49044, м. Дніпропетровськ, пр. К. Маркса, 37; ЄДРПОУ 32082770) суму 2930,17 грн. (дві тисячі девятсот тридцять грн. 17 коп.) основного боргу, 99,25 грн. (девяносто девять грн. 25 коп.) державного мита, 229,65 грн. (двісті двадцять девять грн. 65 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В решті позовних вимог відмовити.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя А.В. Суховаров

Рішення підписано _______