Рішення № 17869464, 22.07.2011, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 301

РІШЕННЯ

Іменем України

22.07.2011Справа №5002-16/2151-2011

За позовом Публічного акціонерного товариства «Крименерго» (95034, м. Сімферополь, вул. Київська, 74/6, ідентифікаційний код 00131400)

До відповідача Ялтинського міського управління ГУ МВС України в АР Крим (98600, м. Ялта, вул.. Морська,12, ідентифікаційний код 08673520)

Про стягнення 101945,00 грн.

Суддя Господарського суду АР Крим М.О.Білоус

представники:

Від позивача ОСОБА_1 представ., дов. № 325-Д від 22.04.2011р.

Від відповідача - не зявився.

Обставини справи: Публічне акціонерне товариство «Крименерго» звернулось до Господарського суду АР Крим з позовом до Ялтинського міського управління ГУ МВС України в АР Крим про стягнення 101945,00 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем неналежним чином виконуються свої обовязки за договором № 266 від 19.03.1998 р, у звязку з чим у відповідача виникла заборгованість зі сплати послуг з компенсації перетоків реактивної електричної енергії за період з 10.01.2010 р. по 10.02.2011 р. в розмірі 19643,80 грн. та суму боргу за перевищення договірної величини споживання електроенергії за період з 10.03.2011р. по 10.02.2011р. у розмірі 75959,99 грн., яка в добровільному порядку не погашена.

Крім того, позивачем заявлені до стягнення 3% річних за реактивну електроенергію у розмірі 917,21 грн., інфляційні втрати у сумі 3 290,18 грн. та пеня у сумі 2 142,82 грн.

В судовому засіданні 05.07.2011р. оголошувалась перерва до 11.07.2011р.

11.07.2011р. судове засідання було продовжено за участю представника позивача.

У судовому засіданні, що відбулося 11.07.2011 р., представник позивача надав суду заяву про уточнення позовних вимог, в якій Публічне акціонерне товариство «Крименерго» просить стягнути з відповідача заборгованість за спожиту реактивну електроенергію у сумі 4718, 63 грн., а також заборгованість за перевищення договірної величини споживання у сумі 75959,99 грн. з наданням розстрочки відповідно до наданого графіку на суму боргу 75959,99 грн.(а.с.61-62). Вказана заява була прийнята судом до розгляду.

22.07.2011р. позивач забезпечив явку представника до судового засідання, надав заяву про зменшення позовних вимог, відповідно до якої просив стягнути заборгованість за спожиту реактивну електроенергію у сумі 3271,92 грн., а також заборгованість за перевищення договірної величини споживання у сумі 75959,99 грн. з наданням розстрочки відповідно до наданого графіку. Вказана заява була прийнята судом до розгляду.

Відповідно до частини четвертої статті 22 ГПК позивач вправі до прийняття рішення у справі, зокрема, зменшити розмір позовних вимог. Під зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти зміну (у бік зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, в тому числі ціни позову. Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК ціну позову вказує позивач. Отже, у разі зменшення позовних вимог, якщо його прийнято господарським судом, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір. (п.17 інформаційного листа ВГСУ від 20.10.2006 р. № 01-8/2351)

Також позивачем були надані документи, витребувані ухвалою ГС АР Крим від 11.07.2011р, зокрема, рахунок накладна від 10.02.2011р, рахунок накладна № 266/4-П від 10.11.2010р. та довідку про існуючу заборгованість у відповідача на суму 3271,92 грн.

Відповідач не забезпечив явку представника до судового засідання 22.07.2011р, проте у судовому засіданні 05.07.2011. вказував на погашену заборгованість у сумі 19643,80 грн. та надав платіжні доручення, які підтверджують суму сплати. Також, відповідач проти стягнення 3% річних, інфляційних втрат та пені заперечував, з мотивів, викладених у відзиві на позовну заяву. (а.с.92-93)

Оскільки матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, суд не вбачає підстав для відкладення розгляду справи.

Розгляд справи відкладався у порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ :

19.03.1998 р. між Відкритим акціонерним товариством «Крименерго» (Електропостачальна організація) та Ялтинським міським управлінням ГУ МВС України в АР Крим (Абонент) був укладений договір №266.(а.с.17-20)

Згідно з п. 1.1. Договору сторони зобовязуються керуватись дійсним договором, чинним законодавством України та Правилами користування електричною енергією.

В пункті 3.2.8 Договору сторони передбачили, що Абонент зобовязаний у відповідності з Правилами розробляти та при введенні обмежень Електропостачальною організацією здійснювати заходи щодо зниження споживання електричної енергії та потужності на їх величини, встановленні за чергами.(додаток № 5 «Порядок розрахунків за перетоки реактивної електроенергії», а.с. 21-24)

В пункті 18 Додатку №5 сторони обумовили, що за підсумком розрахункового періоду 10 числа Постачальник виписує Споживачу документи на оплату за перетоки реактивної електроенергії. Кошти за перетоки реактивної електроенергії перераховуються Споживачем на поточний рахунок Постачальника протягом 5 днів з дня отримання розрахункових документів.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання зазначених договірних умов позивачем були виставлені рахунки на сплату за перетоки реактивної електроенергії на загальну суму 89250,64 грн. за період з 10.01.2010р. по 10.02.2011р.(а.с.46-56)

Вказані рахунки були сплачені відповідачем лише частково на суму 69606,82 грн., у звязку з чим заборгованість Ялтинського міського управління ГУ МВС України в АР Крим перед ПАТ «Крименерго» складала 19643,82 грн. та в добровільному порядку не погашена.

Ст. 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення стосовно господарських зобовязань міститься в ч. 1 ст.193 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).

Як свідчать матеріали справи, позивач звернувся до суду 19.05.2011 р. (позов був зданий до відділення поштового звязку). У той же час, відповідач платіжним дорученням № 62 від 24.02.2011р. та платіжним дорученням № 92 від 25.02.2011р.. сплатив позивачеві частину боргу у загальній сумі 1446,71 грн., а платіжним дорученням №400 від 24.06.2011 р. 14925,17 грн.

Отже, частина заборгованості в загальному розмірі 1446,71грн. була сплачена відповідачем ще до звернення ПАТ «Крименерго» до суду та не була врахована позивачем при обчисленні розміру боргу.

Таким чином, приймаючи до уваги те, що частина заборгованості у загальному розмірі 1446,71 грн. була сплачена відповідачем ще до часу звернення ПАТ «Крименерго» до суду, у позивача було відсутнє право заявляти до суду вимоги про стягнення з відповідача заборгованості у зазначеному розмірі, а тому, в частині стягнення заборгованості у зазначеному розмірі в позові слід відмовити.

Статтею 1 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Отже, факт порушення або оспорювання права повинен існувати до часу звернення до суду, який, відповідно, надає право на таке звернення. У той же час, відповідно до статті 22 ГПК України господарський суд не приймає відмови від позову, зменшення розміру позовних вимог, визнання позову відповідачем, якщо ці дії суперечать законодавству або порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси. Як зазначається в п. 3.7 Розяснень Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики застосування Арбітражного процесуального кодексу України» від 25.02.92 р. N 01-6/244 (з наступними змінами та доповненнями), суддя, який вирішує спір, не зв'язаний заявами позивача про відмову від позову або зменшення позовних вимог та відповідача про визнання позову. На підставі частини шостої статті 22 ГПК у разі якщо ці дії суперечать законодавству або порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси, спір підлягає вирішенню по суті згідно з вимогами чинного законодавства. Аналогічна позиція викладена в п. 3.7 Розяснень Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України» від 18.09.97 р. N 02-5/289 (з наступними змінами та доповненнями). Тобто, перевірка відповідності дій сторін закону та відсутності порушення прав інших осіб є не правом, а обовязком суду, тобто суд зобовязаний відмовити в задоволенні відповідних заяв і клопотань сторін.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що в п. 3 Розяснень «Про деякі питання практики застосування статей 80 та 81 Господарського процесуального кодексу України» від 23.08.94 р. N 02-5/612 (з наступними змінами та доповненнями) Вищий арбітражний суд України зазначив, що господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 статті 80 ГПК зокрема у випадку, якщо спір врегульовано самими сторонами шляхом перерахування боргу (передачі майна чи усунення перешкод у користуванні ним) після звернення кредитора з позовом за умови подання доказів такого врегулювання.

У той же час, матеріали справи свідчать, що після звернення позивача до суду відповідачем була погашена заборгованість у сумі 14925,17 грн., що підтверджується платіжним дорученням №400 від 24.06.2011 р.

Таким чином, провадження у справі в частині стягнення 14925,17 грн. підлягає припиненню за пунктом 1-1 частини 1 статті 80 ГПК України через відсутність предмету спору, а решта суми у розмірі 3271,92 грн. підлягає стягненню з відповідача.

Крім того, судом була досліджена довідка від 14.07.2011, відповідно до якої заборгованість відповідача з урахуванням добровільних сплат дорівнює 3 271, 92 грн. (а.с.121)

Разом з тим, суд звертає увагу на платіжні доручення № 189 від 15.04.2011, № 178 від 29.03.2011р. та № 237 від 28.04.2011р, № 127 від 23.03.2011р. відповідно до яких відповідачем була сплачена сума за спожиту реактивну електроенергію у розмірі 3493,66 грн. та саме на ці платіжні доручення посилався відповідач під час судового засідання 05.07.2011р., вказуючи, що сплатив заявлену позивачем суму 19643,80 грн.

Однак, вказані платіжні доручення не приймаються судом як доказ, оскільки у графі «призначення платежу» зазначено, що вказана сума сплачена за фактичну реактивну електроенергію за період який не відноситься до періоду, заявленого позивачем у дійсній справі (10.01.2010р. по 10.02.2011р.), а тому заперечення відповідача в цій частині судом не приймаються.

Крім того, позивачем заявлені вимоги про стягнення з Ялтинського міського управління ГУ МВС України в АР Крим плати за перевищення граничних величин електроспоживання у розмірі 75959,99 грн.

Так, відповідно до п. 3.2.4 Договору №266 від 19.03.1998 р., Абонент зобовязаний щорічно до 15 травня подавати заявку на кількість споживання електричної енергії на наступний рік з роздрібненням поквартально та зазначенням місяців з обґрунтованим розрахунком споживання. ( додаток № 1 )

Згідно з п. 7 Порядку постачання електричної енергії споживачам, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України №441 від 24.03.1999 р. місцеві енергопостачальні організації до початку наступного року в обумовлені договорами про постачання електричної енергії терміни узгоджують з усіма споживачами, крім населення, обсяги очікуваного споживання електричної енергії на наступний рік за місяцями (кварталами). Узгоджені обсяги споживання електричної енергії оформлюються додатком до договору як договірні величини

З матеріалів справи вбачається, що граничні (договірні) величини поставки відповідачу електричної енергії та потужності на 2010 рік були визначені сторонами в додатку №1 до договору №266 від 19.03.1998 р.(а.с.26-27)

Згідно з п. 14 Порядку постачання електричної енергії споживачам усі споживачі повинні дотримуватися встановлених граничних величин споживання електричної потужності, а також оперативно-диспетчерської дисципліни згідно з нормативними документами, брати участь у протиаварійних заходах та виконувати вимоги, передбачені Правилами користування електричною енергією.

Як свідчать матеріали справи Ялтинським міський управлінням ГУ МВС України в АР Крим було перевищено граничні величини обєму споживання електричної енергії, про що свідчать рахунки (а.с.57-65).

Позивачем була розрахована вартість перевищення граничних величин споживання електроенергії на загальну суму 75959,99 грн., на оплату якої відповідачу були виставлені відповідні рахунки (а. с. 57-65). Вказана сума була обчислена як вартість різниці між обсягом спожитої у відповідні періоди електроенергії і обсягом договірної величини електроспоживання за розрахункові періоди.

Згідно зі ст. 26 Закону України «Про електроенергетику» споживачі (крім населення, професійно-технічних навчальних закладів та вищих навчальних закладів I-IV рівнів акредитації державної і комунальної форм власності) у випадку споживання електричної енергії понад договірну величину за розрахунковий період сплачують енергопостачальникам двократну вартість різниці фактично спожитої і договірної величини.

Відповідно до п.6.6. ПКЕЕ оплата електричної енергії, яка відпускається споживачу, здійснюється споживачем, як правило, у формі попередньої оплати у розмірі вартості заявленого обсягу споживання електричної енергії на відповідний розрахунковий або плановий період.

Так, в п.4.4. ПКЕЕ встановлено, що споживач має право протягом розрахункового періоду звернутися до постачальника електричної енергії за регульованим тарифом із заявою щодо коригування договірної величини споживання електричної енергії.

Як вбачається з матеріалів справи, заяви від Ялтинського міського управління ГУ МВС України в АР Крим щодо корегування договірної величини спожитої електричної енергії на адресу ПАТ «Крименерго» не надходило, а відповідач, всупереч вимогам ст. ст. 33, 34 ГПК України, не надав суду доказів оплати ним заборгованості за виставленими рахунками у загальному розмірі 75959,99 грн., через що вимоги позивача в частині стягнення цієї суми заборгованості з Ялтинського міського управління ГУ МВС України в АР Крим підлягають задоволенню.

При цьому, суд приймає до уваги надану у судовому засіданні заяву про розстрочку сплати вказаної суми строком до 31.12.2011р. відповідно до графіку починаючи липня 2011р. із щомісячною сплатою по 8439,99 грн. та у грудні 33760,04 грн. (а.с.116), який був узгоджений з позивачем.

За таких обставин, позов підлягає частковому задоволенню в сумі 79231,91 грн., а тому слід стягнути з Ялтинського міського управління ГУ МВС України в АР Крим на користь ПАТ «Крименерго» 3271,92 грн., що складає заборгованість за спожиту реактивну електричну енергію за період з 10.01.2010р. по 10.02.2011р та заборгованість за перевищення договірної величини споживання у сумі 75959, 99 грн. з наданням розстрочки відповідно до графіку.

Таким чином, судові витрати підлягають стягненню з відповідача на користь позивача відповідно до приписів статті 49 Господарського процесуального кодексу України, пропорційно розміру задоволених вимог.

З урахуванням викладеного, керуючись п. 1-1 ч. 1 ст. 80, ст.ст. 82-85, 121 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Ялтинського міського управління ГУ МВС України в АР Крим (98600, м. Ялта, вул.. Морська,12, ідентифікаційний код 08673520, відомості про банківські реквізити відсутні) на користь Публічного акціонерного товариства «Крименерго» (95034, м. Сімферополь, вул. Київська, 74/6, ідентифікаційний код 00131400, відомості про банківські реквізити відсутні) заборгованість за спожиту реактивну електроенергію в сумі 3271,92 грн.

3.Стягнути з Ялтинського міського управління ГУ МВС України в АР Крим (98600, м. Ялта, вул.. Морська,12, ідентифікаційний код 08673520, відомості про банківські реквізити відсутні ) на користь Публічного акціонерного товариства «Крименерго» (95034, м. Сімферополь, вул. Київська, 74/6, ідентифікаційний код 00131400, відомості про банківські реквізити відсутні) заборгованість за перевищення договірної величини споживання у сумі 75959, 99 грн.

Надати відповідачу - Ялтинському міському управлінню ГУ МВС України в АР Крим (98600, м. Ялта, вул.. Морська,12, ідентифікаційний код 08673520) розстрочку виконання рішення ГС АР Крим від 11.07.2011 р. у справі №5002-16/2151-2011 на загальну суму 75959,99 грн. строком на шість місяців із щомісячною сплатою:

Липень 2011 р. 8439,99 грн., серпень 2011 р. 8439,99 грн., вересень 2011р. 8439,99 грн., жовтень 2011р. 8439,99 грн., листопад 2011р. 8439,99 грн., грудень 2011р 33760,04 грн.

3. Стягнути з Ялтинського міського управління ГУ МВС України в АР Крим (98600, м. Ялта, вул.. Морська,12, ідентифікаційний код 08673520, відомості про банківські реквізити відсутні) на користь Публічного акціонерного товариства «Крименерго» (95034, м. Сімферополь, вул. Київська, 74/6, ідентифікаційний код 00131400, відомості про банківські реквізити відсутні) 792,52 грн. державного мита та 183,46 грн. витрат на інформаційно технічне забезпечення судового процесу.

4.Припинити провадження у справі в частині стягнення заборгованості за компенсацію реактивної електричної енергії у сумі 14925,17 грн. на підставі п.1-1 ст. 80 ГПК України.

5.В частині стягнення заборгованості за компенсацію реактивної електричної енергії у сумі 1 446,71 грн. відмовити.

6.Видати накази після набрання судовим рішенням законної сили.

Повний текст рішення складено та підписано 26.07.2011 р.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки КримБілоус М.О.