Постанова № 17869188, 17.08.2011, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" серпня 2011 р. Справа № 5019/469/11

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуюча суддя Сініцина Л.М.

судді Гудак А.В. , судді Олексюк Г.Є.

при секретарі судового засідання Михайлюк К.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу відповідача-Приватного акціонерного товариства "Рівнебуд" від 27.05.2011 р. на рішення господарського суду Рівненської області від 12.04.11 р. (підписане 14.04.2011 р.)

у справі №5019/469/11

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго", м.Рівне

до відповідача Приватного акціонерного товариства "Рівнебуд", м.Рівне

про стягнення в сумі 95 840 грн. 42 коп.

за участю представників сторін:

від позивача - ОСОБА_1-провідний юрисконсульт, довіреність в справі

від відповідача - не з'явився

Рішенням господарського суду Рівненської області від 12.04.2011 р. у справі №5019/469/11 (суддя Войтюк В.Р.) задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго" до Приватного акціонерного товариства "Рівнебуд" та стягнуто з відповідача на користь позивача 92964,15 грн. боргу; 1881,85 грн. пені; 994,42 грн. інфляційних. При прийнятті рішення суд виходив з того, що відповідач не виконує договірні зобов'язання, отримані послуги не оплачує.

Не погоджуючись з даним рішенням, відповідач-Приватне акціонерне товариство "Рівнебуд" звернувся з апеляційною скаргою від 27.05.2011 р., в якій просив рішення господарського суду Рівненської області від 12.04.2011 р. у справі №5019/469/11 скасувати, прийняти нове рішення, яким в позові Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго" відмовити за безпідставністю вимог, посилаючись на те, що вважає оскаржуване рішення незаконним та таким, що прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права; господарський суд неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи та прийняв рішення, яке не відповідає дійсним обставинам справи; не застосувавши положень статті 77 ГПК України, суд прийшов до висновку про доцільність розгляду справи у відсутності відповідача, суд не забезпечив відповідачу рівних з позивачем процесуальних прав, чим допустив порушення п. 2 ч. 3 ст. 129 Конституції України та п. 4 ст. 6 Закону України "Про судоустрій в Україні", яка гарантує участь сторони в судовому розгляді її справи, та позбавив відповідача можливості надати докази в захист своїх інтересів; порушив засади рівності учасників судового процесу та засади змагальності, що є безумовною підставою для скасування рішення суду. Крім того, позивач розрахував пеню не від суми кожного несвоєчасно виконаного на його думку грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання, а сукупно, що є порушенням норм матеріального права. Такий розрахунок не може вважатися обгрунтованим. Неповне дослідження судом фактичних обставин та неналежне з'ясування дійсних прав і обов'язків сторін унеможливило правильне застосування матеріального закону, що регулює спірні правовідносини.

Позивач-Товариство з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго" у відзиві на апеляційну скаргу просить залишити рішення місцевого господарського суду від 12.04.2011 р. у справі №5019/469/11 без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, посилаючись на те, що рішення місцевого господарського суду є законним, обгрунтованим і таким, що відповідає нормам матеріального та процесуального права. Відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах. Відповідач своїх зобов'язань за договором не виконав, допустив значну заборгованість за спожитий природний газ. Суд неодноразово відкладав розгляд даної справи у зв'язку з поданням відповідачем клопотань про відкладення розгляду справи, які не підтверджувались жодним доказом про поважні причини відсутності відповідача в судовому засіданні. Відповідач зловживав своїми повноваженнями, затягуючи розгляд даної справи, своїм процесуальним правом бути присутнім в судовому засіданні не скористався, жодних заперечень проти позову не подав, за винятком клопотань про відкладення розгляду справи. Відповідач в апеляційній скарзі посилається на порушення ст. 6 Закону України "Про судоустрій в Україні", який вже втратив чинність на підставі Закону України "Про судоустрій і статус суддів". Позивачем в позовній заяві в порядку статтей 230-232 Господарського кодексу України, статті 625 Цивільного кодексу України була нарахована пеня з моменту прострочення зобов'язання за кожен день прострочення, враховуючи поточні нарахування, а також суму боргу з урахуванням індексу інфляції. Нарахування були перевірені судом, жодних заперечень на момент розгляду справи у відповідача не виникло стосовно невірного порядку нарахування, будь-яких доказів, контррозрахунків у спростування такого нарахування відповідач суду не надав. Посилання відповідача на невірність нарахування пені є необгрунтованим. Дії відповідача порушують платіжну дисципліну в сфері теплопостачання, що завдає істотної матеріальної шкоди ТОВ "Рівнетеплоенерго" та становить певну загрозу суспільним інтересам в цілому. Доводи відповідача є необгрунтованими та надуманими, такими, що не підлягають задоволенню. Рішення є цілком обгрунтованим, законним та таким, що не підлягає скасуванню.

В судове засідання представник апелянта вдруге не з'явився, хоча апелянт належним чином був повідомлений про день і час розгляду апеляційної скарги, про що свідчить напис та підпис представника ПАТ "Рівнебуд" за дорученням від 01.11.2010р. ОСОБА_2 про отримання 08.08.2011р. ухвали Рівненського апеляційного господарського суду від 04.08.2011р. про відкладення розгляду апеляційної скарги на 17.08.2011р. об 11 год. 40 хв. (а.с. 70-71 на звороті).

Представник позивача в судовому засіданні апеляційну скаргу заперечив в повному обсязі з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу; вважає рішення законним та обгрунтованим; зазначив, що судом першої інстанції досліджені всі обставини справи, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на неї; перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд, -

ВСТАНОВИВ:

11.11.2009 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго" (підприємство) та Акціонерним товариством закритого типу фірма "Рівнебуд" (споживач) було укладено договір №406 на відпуск теплової енергії, згідно пунктів 1.1, 1.4, якого підприємство зобов'язується надавати споживачеві теплову енергію, а споживач, в свою чергу, зобов'язується прийняти та оплатити теплову енергію за встановленими тарифами в терміни, передбачені цим договором; теплова енергія подається споживачу за адресою: вул. Відінська, 41 (а.с.11-12).

01.12.2010 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго" (підприємство) та Приватним акціонерним товариством "Рівнебуд" (правонаступник Акціонерного товариства закритого типу фірми "Рівнебуд") (споживач) було укладено договір №406 на відпуск телової енергії, згідно пунктів 1.1, 1.4 якого підприємство зобов'язується надавати споживачеві теплову енергію, а споживач, в свою чергу, зобов'язується прийняти та оплатити теплову енергію за встановленими тарифами в терміни, передбачені цим договором; теплова енергія подається споживачу за адресою: вул. Відінська, 41 (а.с.8-10).

Відповідно до пунктів 5.1, 5.3, 5.4 договорів розрахунки за теплову енергію, що споживається, проводяться в грошовій формі, відповідно до встановлених тарифів; споживач проводить оплату за отриману теплову енергію шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок підприємства, при цьому споживач самостійно отримує рахунок; розрахунковим періодом є календарний місяць. Термін внесення платежів-не пізніше 10 числа місяця наступного за розрахунковим.

На виконання умов договору позивач поставив відповідачу у період з 15.10.2010 по 30.01.2011р. теплову енергію на суму 97964 грн. 15 коп., що стверджується відомостями на опалення (а.с. 93-96), рахунками №406 за послуги теплопостачання від 30.10.2010 р., від 30.11.2010 р., від 30.12.2010 р., від 30.01.2011 р. (а.с. 93-96).

Нарахування за спожиту теплову енергію проводилися позивачем відповідно до тарифів на послуги з теплопостачання, затверджених рішеннями Виконавчого комітету Рівненської міської ради (а.с. 75-80), розрахунковим способом, із врахуванням загальної площі приміщення позивача, яка підтверджена довідковою інформацією ПАТ "Рівнебуд" (а.с. 89) та за показниками лічильника, які подавав відповідач у формі довідок (а.с. 91-92).

Лічильник теплової енергії був прийнятий 09.11.2010 р. повноважними представниками ТОВ "Рівнетеплоенерго", ДП "Рівнестандартметрологія" в присутності представників відповідача, про що складено акт (а.с. 90).

Дані докази прийняті апеляційним судом до уваги відповідно до пункту 9 роз'яснення Президії Вищого господарського суду України від 28.03.2002 р. №04-5/366 "Про деякі питання практики застосування розділу ХІІ Господарського процесуального кодексу України", оскільки ці докази подані позивачем в обгрунтування його відзиву на апеляційну скаргу.

Однак, відповідач свої зобов'язання виконав частково, оплатив спожиту теплоенергію тільки в сумі 5000 грн., що стверджується випискою банку (а.с. 98).

Основний борг відповідача перед позивачем, що склав 92 964, 15 грн. (97964,15 - 5000 = 92964,15 грн.) доведений матеріалами справи і підлягає до стягнення .

Згідно пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 173 Господарського кодексу України (далі ГК України) господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до частини 1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Стаття 526 ЦК України передбачає, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно частини 1 статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно пункту 5 частини 3 статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», частини 6 статті 19 Закону України «Про теплопостачання» споживач зобов'язаний щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Відповідно до підпункту 6.3.3. пункту 6.3. договору споживач несе відповідальність за порушення порядку розрахунків за теплову енергію, передбаченого пунктом 5.4. цього договору - сплачує пеню у розмірі не менше подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення, а також борг з урахуванням індексу інфляції за весь період прострочення і 3% річних від простроченої суми.

Згідно частин 1,2 статті 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання; суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

Позивачем нараховано пеню в сумі 1881 грн. 85 коп. (а.с. 7). На вимогу апеляційного господарського суду позивач подав розрахунок, уточнивши періоди відповідно до умов пункту 5.4. договору. Сума пені згідно цього розрахунку склала 2114,45 грн. Отже, до стягнення підлягає сума пені 1881,85 грн., яка була заявлена до стягнення у позовній заяві.

Враховуючи викладене, доводи апелянта щодо необгрунтованого розрахунку пені, зробленого з порушенням норм матеріального права, колегією суддів до уваги не приймаються.

Відповідно до частини 2 статті 625 боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, позивачем правомірно нараховано інфляційні втрати в сумі 994,42 грн. (а.с. 3)

Оскільки відповідачем прострочено оплату основного боргу, суд першої інстанції правомірно дійшов до висновку, що позовні вимоги позивача про стягнення втрат від інфляції в сумі 994,42 грн. та пені в сумі 1881,85 грн. згідно розрахунку позивача, основного боргу в сумі 92964,15 грн. підставні і підлягають до задоволення.

Доводи апеляційної скарги щодо порушення судом норм статтей 22, 77 ГПК України та розгляду справи за відсутності відповідача, не забезпечивши йому рівних з позивачем процесуальних прав, спростовуються тим, що судом першої інстанції двічі на клопотання відповідача відкладався розгляд справи, що стверджується ухвалами господарського суду від 16.03.2011р., від 29.03.2011 р. Відповідач свєчасно повідомлявся про кожне з трьох судових засідань, що стверджується повідомленнями про вручення поштових відправлень (а.с. 17,24,29), однак своїм процесуальним правом бути присутнім в судовому засіданні не скористався.

На підставі вищевикладеного, доводи апеляційної скарги колегією суддів до уваги не приймаються. Рішення господарського суду Рівненської області від 12.04.2011 р. прийнято відповідно до вимог чинного матеріального і процесуального права та фактичних обставин справи.

Апеляційна скарга до задоволення не підлягає.

Керуючись статтями 99,101,103-105 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Рівненської області від 12.04.2011 р. у справі № 5019/469/11 залишити без змін, а апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Рівнебуд" від 27.05.2011 р. - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.

Головуюча суддя Л.М. Сініцина

Суддя А.В. Гудак

Суддя Г.Є. Олексюк