Рішення № 17868853, 19.07.2011, Господарський суд Чернівецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" липня 2011 р. Справа № 8/5027/538/2011. За позовом Дочірньої компанії «Укртрансгаз»Національної компанії «Нафтогаз України»

до Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Чернівцігаз»

про стягнення зборгованості 6965,59 грн.

Суддя І.В.Марущак

Представники:

Від позивача ОСОБА_1, довіреність від 24.12.2010 р.

Від відповідача ОСОБА_2, довіреність від 17.03.2011 р.

СУТЬ СПОРУ:

Дочірня компанія «Укртрансгаз»Національної компанії «Нафтогаз України» звернулася з позовом до відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Чернівцігаз», про стягнення боргу, який виник внаслідок неналежного виконання відповідачем умов договору про транспортування природного газу №119В-596 від 15.12.2009 р. за 2010 рік в сумі 6965,59 грн., з яких 5307,75 грн. сума основного боргу, 498,02 грн. пеня, 162,16 грн. 3% річних, 561,51 грн. інфляційних та 436,15 грн. штраф у розмірі 7% від суми заборгованості.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем повністю не погашено заборгованість за надані послуги по транспортування природного газу по договору №119В-596 від 15.12.2009 р. за, що відповідачу нараховано пеню, 3% річних, інфляційні втрати та штраф у розмірі 7%.

Провадження у справі порушено ухвалою від 30.05.2011 р. Розгляд справи відкласти неодноразово відкладався. Ухвалою від 29.06.2011 р. розгляд справи в судовому засіданні відкладено на 07.07.2011 р., сторони зобовязано провести звірку взаємних розрахунків та надати акт звірки станом на 06.07.2011 р.

В судовому засіданні 07.07.2011 р. представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Відповідач у відзиві на позов та його представник в судовому засіданні позовні вимоги не визнає з мотивів зазначених у відзиві та звернувся із клопотанням про припинення провадження по справі.

У звязку із необхідністю витребування додаткових документів по справі в судовому засіданні 07.07.2011 р. оголошено перерву розгляду справи до 19.07.2011 р.

У судовому засіданні 19.07.2011 р. представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Відповідач у відзиві на позов та його представник в судовому засіданні позовні вимоги не визнає з мотивів зазначених у відзиві.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи та надані додатково документи, суд встановив наступне.

15 грудня 2009 року між ДК "Укртрансгаз" НАК "Нафтогаз України" (позивач) та ВАТ «Чернівцігаз»(відповідач) було укладено договір № 119В-596 про транспортування природного газу (надалі - Договір).

Згідно з п. 1.1. Договору Виконавець (Позивач по справі) зобов'язується надати послуги Замовнику (Відповідач по справі) з транспортування трубопровідним транспортом природного газу Замовника від пунктів прийому-передачі газу в магістральні трубопроводи до пунктів призначення - газорозподільних станцій, а Замовник зобов'язується сплатити за транспортування газу встановлену плату.

Відповідно до п. 5.1. Договору тариф на транспортування 1000 м газу по магістральних газопроводах Виконавця встановлюється в розмірі 27,90 грн., крім того ПДВ - 5,58 грн., всього в розмірі 33,48 грн.

Згідно з п. 5.2. Договору зазначений тариф на послуги з транспортування газу, зазначений у п. 5.1. даного Договору, змінюється за рішенням Національної комісії регулювання електроенергетики України.

У випадку зміни тарифу, новий тариф є обов'язковим для Сторін за даним Договором з моменту введення його в дію. Зміна тарифу оформлюється додатковою угодою до даного Договору.

У відповідності з положеннями згаданого п. 5.2. Договору тариф на транспортування газу змінювався і протягом 2010 року становив: з січня по квітень 2010 року - 33,48 грн.; з травня по липень 2010 року - 4,32 грн.; з серпня по грудень 2010 року - 0,48 грн. за 1000 м . Про зміну тарифів були укладені додаткові угоди № 1 від 14 травня 2010 року та № 2 від 1 вересня 2010 року.

Згідно з Договором відповідачу протягом 2010 року надано послуг по транспортуванню природного газу обсягом 2326,616 тис. м3 на загальну суму 49172,83 грн., що підтверджується актами здачі-прийомки послуг по транспортуванню газу за січень - грудень 2010 року, що підписані сторонами (містяться в матеріалах справи).

Відповідачем не заперечується прийняття послуг по транспортуванню газу актами здачі-прийомки послуг по транспортуванню газу за січень - грудень 2010 року, що підтверджується також підписаний сторонами акт звірки розрахунків станом на 16.06.2011 р.

Відповідно до п. 6.2. Договору Замовник здійснює оплату послуг по транспортуванню газу шляхом щоденного перерахування коштів на рахунок Виконавця в порядку, встановленому Алгоритмом розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки зі спеціальним режимом використання газопостачальних підприємств, затвердженим постановою НКРЕ від 25 грудня 2008 року № 1529.

Остаточний розрахунок за фактично надані Виконавцем послуги по транспортуванню газу у звітному місяці здійснюється Замовником протягом місяця, наступного за звітним місяцем, в якому здійснювалось транспортування газу.

Відповідно до алгоритму розподілу коштів затвердженим постановою НКРЕ від 25 грудня 2008 року № 1529 на рахунок позивача за надані послуги по транспортуванню природного газу по договору про транспортування природного газу №119В-596 від 15.12.2009 р. перераховано у січні 2010 р. 15694,06 грн., у лютому 2010 р. 16400,48 грн., у березні 2010 р. 11770,54 грн., що не заперечується відповідачем (розрахунок до позовної заяви).

Відповідно непогашеною залишилась заборгованість в сумі 5307,75 грн., що підтверджується також підписаний сторонами акт звірки розрахунків станом на 16.06.2011 р.

Згідно з ч.ч.1,2 ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з п. 7.3. Договору у разі неоплати або несвоєчасної оплати послуг по транспортуванню газу в строки, зазначені в п. 6.2. даного договору, Замовник сплачує на користь Виконавця, крім суми заборгованості, пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Позивачем правомірно нараховано з врахуванням положень ч.6 ст.232 Господарського кодексу України пеня у сумі 498,02 грн. що підлягає стягненню (розрахунок до позовної заяви).

Позивач просить стягнути штраф у розмірі 7 % від суми заборгованості у розмірі 436, 15 грн, керуючись ст. 231 Господарського кодексу України, оскільки позивач згідно з розпорядженням КМУ від 12.03.2005 р. № 64-р віднесений до переліку підприємств державного сектору економіки.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Частиною 1 ст. 231 ГК України передбачено, що законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається. Відповідно до ч. 2 статті 231 ГК України у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг); за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Виходячи із положень зазначеної норми, застосування до боржника, який порушив господарське зобов'язання, штрафної санкції у вигляді штрафу, передбаченого абз. 3 ч. 2 ст. 231 ГК України, можливо при сукупності відповідних умов, а саме: якщо інший розмір певного виду штрафних санкцій не передбачений договором або законом; якщо, між іншим, порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, якщо допущено прострочення виконання негрошового зобов'язання, пов'язаного з обігом (поставкою) товарів, виконанням робіт, наданням послуг з вартості яких і вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафу.

Таким чином, відсутні правові підстави для застосування до відповідача штрафної санкції, передбаченої ч. 2 ст. 231 ГК України, оскільки у даній справі допущено прострочення виконання грошового зобов'язання (дана позиція наведена в постанові Верховного Суду України по справі №23/225 від 28.02.2011 р.).

В силу вимог ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, суд дійшов до висновку, що позивачем правомірно нараховано 162,16 грн. 3% річних та 561,51 грн. інфляційних нарахувань та позовні вимоги в даній частині підлягають задоволенню (розрахунок до позовної заяви).

Посилання відповідача на норми Закону України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу»№ 2711-IV від 23 червня 2005 року та на те, що відповідач внесений до реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу, які беруть участь у процедурі погашення заборгованості спростовується слідуючим.

Заборгованість, яка є предметом розгляду даної справи, виникла внаслідок невиконання відповідачем зобов'язань за договором № 119В-596 від 15 грудня 2009 року за послуги, надані протягом 2010 року.

У відповідності до п. 1.8. ст. 1 зазначеного Закону, розрахункова дата - дата, на яку кожним з учасників розрахунків фіксується сума кредиторської та дебіторської заборгованостей для погашення шляхом застосування механізмів, визначених цим Законом. Розрахунковою датою встановлюється 1 січня 2007 року.

Таким чином, Закон України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу»не розповсюджує свою дію на заборгованість відповідача, що є предметом розгляду у даній справі.

Посилання відповідача на те, що пеня, 3 % річних та інфляційні, що стягуються з відповідача в даній справі, підлягають списанню, а отже відносно зазначених вимог відсутній предмет спору на підставі Закону України «Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію»№ 3319-УІ від 12.05.2011 р. спростовується слідуючим.

Заборгованість, яка є предметом розгляду даної справи, виникла внаслідок невиконання відповідачем зобов'язань за договором № 119В-596 від 15 грудня 2009 року за послуги з транспортування природного газу магістральними трубопроводами, що були надані позивачем протягом 2010 року відповідачу.

Відповідно до ст. 2 зазначеного Закону, на умовах, визначених цим Законом, підлягють списанню:

пп. 2.1.1. - заборгованість за природний газ (у тому числі реструктуризована) підприємств, що виробляють, транспортують та постачають теплову енергію, у тому числі ліквідованих підприємств, суб'єктів господарювання, що здійснюють постачання природного газу за регульованим тарифом, Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" та її дочірніх підприємств ДК "Газ України", ДК "Укртрансгаз", ДК "Укргазвидобування", ДАТ "Чорноморнафтогаз", що обліковувалася станом на 1 січня 2010 року і не сплачена станом на дату набрання чинності цим Законом;

п. 2.2. - Заборгованість (у тому числі встановлена судовими рішеннями) з пені, штрафних та фінансових санкцій (три відсотки річних та індекс інфляції), які нараховані підприємствам, визначеним у статті 1 цього Закону, на заборгованість за природний газ, спожитий ними у період з 1 січня 1997 року по 1 січня 2011 року, і не сплачена станом на дату набрання чинності цим Законом.

Оскільки предметом даної справи є заборгованість відповідача за надані послуги з транспортування природного газу магістральними трубопроводами, а не за природний газ, то Закон України «Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію»не може бути застосований до даних правовідносин.

Посилання відповідача не те, що нараховані згідно з ст. 625 Цивільного кодексу України 3 % річних та сума, на яку збільшилася сума основного боргу внаслідок інфляційних процесів не підлягають стягненню, оскільки не вказана їх правова природа в контексті положень Господарського кодексу України.

Згідно з абз. 2 ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

У зв'язку з тим, що в країні відбулися інфляційні процеси, то позивач має право на збереження реальної величини грошей, присуджених до стягнення рішенням суду, але не виплачених у зв'язку з його не виконанням.

Системний аналіз законодавства свідчить, що обов'язок боржника відшкодувати кредитору причинені інфляцією збитки з нарахуванням процентів річних, випливає з вимог ст. 625 ЦК України.

При цьому, застосування положень частини другої названої статті не передбачає наявність вини боржника, оскільки згідно частини першої цієї ж статті боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

При цьому, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Господарським кодексом України не встановлені особливості застосування до господарських відносин 3 % річних та збитків від інфляції, а тому, позивач правомірно посилається при стягненні 3 % річних та збитків від інфляції ст. 625 Цивільного кодексу України.

У звязку із частковим задоволенням позовних вимог судові витрати належить стягнути з відповідача на користь позивача пропорційно задоволеним позовним вимогам.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 82-84, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Чернівцігаз»(м. Чернівці, вул. Винниченка, 9а, р/р 260060100074 в ТОВ КБ «Фінансова ініціатива»МФО 380054 код ЄДРПОУ 03336166) на користь Дочірньої компанії «Укртрансгаз»Національної компанії «Нафтогаз України»(м. Київ, Кловський Узвіз, 9/1, р/р 26003103442001 в ЗАТ «Альфа-Банк»МФО 300346 код ЄДРПОУ 30019801) 5307,75 грн. основного боргу, 498,02 грн. пені, 162,16 грн. 3% річних, 561,51 грн. інфляційних нарахувань, 95,63 грн. державного мита та 221,25 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. З набранням судовим рішенням законної сили видати наказ.

За згодою представників сторін в судовому засіданні 19.07.2011 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Оформлене у відповідності до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України рішення підписане 26.07.2011 року.

Суддя І.В. Марущак