Рішення № 17868497, 15.08.2011, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" серпня 2011 р. Справа № 5023/4893/11

вх. № 4893/11

Суддя господарського суду Светлічний Ю.В.

при секретарі судовогозасідання Ліпчанська В.В.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1. довіреність №722/11.5.2 від 16.08.10 р.;

відповідача - не з"явився;

розглянувши справу за позовом Публічного акціонерного товариства ВТБ Банк в особі відділення "Харківська регіональна дирекція", м. Харків

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сювгім", м. Харків

про стягнення коштів

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство ВТБ Банк в особі відділення "Харківська регіональна дирекція", м. Харків звернулося до господарського суду Харківської області із позовною заявою щодо стягнення з відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Сювгім", м. Харків заборгованості за кредитним договором №94Ф-ІК-400 від 25.04.2008 р., який укладено між позивачем та відповідачем.

Присутній представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримував. Надав на вимогу ухвали господарського суду від 03 серпня 2011 року докази направлення копії позовної заяви та доданих до неїх документів на адресу відповідача вказану у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців від 29.04.2011 р., а саме: 61166, м. Харків, Дзержинський район, пр. Леніна, буд. 38. офис 606/А.

Представник відповідача у судове засідання не з"явився, свого повноважного представника не направив, відзив на позов та витребувані судом документи не надав.

Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України обовязок доказування і подання доказів покладено на сторони, суд згідно із статтею 75 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за наявними матеріалами.

Розглянувши матеріали справи та вислухавши пояснення представника позивача господарським судом встановлено наступне.

25 квітня 2008 року між Позивачем та Позичальником (ОСОБА_2) було укладено Кредитний №94Ф-ІК-400 (далі по тексту - "Кредитний договір", аркуш справи №21-24), згідно з яким Позичальнику був наданий кредит в розмірі 499 000,00 дол. США строком на 20 (двадцять) років до 25.04.2028 р. зі сплатою Позичальником процентів за користування кредитом в розмірі 12,5% річних.

До Кредитного договору 25.09.2009 р. було укладено договір про внесення змін № 1 (далі по тексту - "Договір"), яким відображено умови акції "Крок назустріч", згоду на участь у якій надано 25.09.2009 р. позичальником.

З метою забезпечення виконання зобов'язань за Кредитним договором від 25.04.2008 р. позивачем та Змій Вікторією Геннадіївною (позичальник) було укладено договір поруки № 98Ф-ІК-400/27 (далі по тексту - "Договір поруки", аркуш справи №52) з ТОВ "СЮВГІМ" (відповідач ). В Договір поруки 25.09.2009 р. було внесено зміни відповідно до змінених умов кредитного договору.

Згідно умов Кредитного договору (п.п. 1.1., 4.1., 8.1.) Позичальник зобов'язався щомісячно у встановлені Кредитним договором строки, в період з 21 по 28 число кожного місяця, починаючи з травня 2008 р. , ануїтетним платежем в сумі не менше, ніж 5710,00 дол. США, згідно Додатку № 1 (Графік) до Кредитного договору, здійснювати повернення частини кредиту, а також сплачувати нараховані відсотки за використання кредиту.

З 25.09.2009 р. згідно Кредитного договору в редакції Договору №1 від 25.09.2009 р. повернення Кредиту та процентів здійснюється Позичальником щомісячно, відповідно до графіку погашення Кредиту та сплати процентів та розрахунку сукупних послуг (графік) в розмірі, відповідно до п. 7.6. Кредитного договору.

Умовами Кредитного договору в редакції Договору №1 від 25.09.2009 р. сторони визначили, що з 25.09.2009 р. за невиконання Позичальником зобов'язань, передбачених п.п. 4.6. та 4.7 кредитного договору щодо умов страхування, Позивач підвищує процентну ставку за користування кредитом на 5% процентів річних .

Кредитним договором в редакції Договору №1 від 25.09.2009 р. (п.1.3., 1.4.) визначено період користування кредитом з 25.09.2009 р. по 25.09.2010 р. проценти за користування кредитом нараховуються за ставкою 9% річних, а з 25.09.2010 р. і до кінця дії Кредитного договору - за ставкою 12 5 % річних.

Пунктом 1.2. Кредитного договору в редакції Договору №1 від 25.09.2009 р. сторони встановили, що якщо Позичальником порушено умови Кредитного договору у термін з 25.09.2009 року по 24.09.2010 р., зокрема несплатою/неналежною сплатою платежів, передбачених Графіком та/або порушення умов п. 4.6. та 4.7. договору протягом 15 календарних днів з дня, необхідного для виконання відповідних умов, то починаючи з 16-го календарного дня за днем неналежного виконання умов Кредитного договору, процентна ставка встановлюється на рівні 12,5 % річних без підписання позивачем та Позичальником додаткових документів.

Позивач свої зобов'язання за Кредитним договором виконав в повному обсязі, відповідно до умов Кредитного договору. Грошові кошти у розмірі 499 000 дол. США були видані 25 квітня 2008 року Позичальнику, що підтверджується підписаною Позичальником та представником позивача заявою на видачу готівки № ТR.11545.1. від 25.04.2008 р.

Позичальник неналежно виконував зобов'язання по поверненню частин кредиту та сплаті процентів та з наданих в користування 499 000,00 дол. США в період з 25.04.2008 р. до 28.08.2009 р. мала бути повернута Позичальником згідно Графіку в редакції Кредитного договору до 25.09.2009 р. частина Кредиту в сумі 9377,26 дол. США, але фактично за цей період повернуто суму 3345,61 дол. США, які було сплачено Позичальником в період з 28.05.2008 р. до 04.11.2008 р.

Станом на 25.09.2009 р. з наданих 499 000,00 дол. США сума Кредиту, яка знаходилась в користуванні Позичальника, становила 495 654,39 дол. США.

Як вбачається з матеріалів справи, загальна сума Кредиту, яка знаходиться в користуванні Позичальника станом на 28.12.2010 р. становить 474 711,21 дол. США еквівалент 3789951,89, заборгованість по кредиту в сумі 20 943,18 дол. США еквівалент 167 204,07 грн., заборгованість по процентам за користування кредитом в розмірі 64 627,84 дол. США - еквівалент 515969,29 грн.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України.

Названі норми передбачають, що господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно відлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 553 Цивільного кодексу України 1. За договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.

Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.

Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.

Згідно ст. 554 Цивільного кодексу України, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

Частиною 2 ст. 1050 Цивільного кодексу України встановлено, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

В силу ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Враховуючи вказані обставини та те, що відповідач за договором поруки взяв на себе зобов"язання по погашенню заборгованості позичальника, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги позивача в частині стягнення коштів в сумі 3789951,89 грн., заборгованість по кредиту в сумі 20 943,18 дол. США еквівалент 167 204,07 грн., заборгованість по процентам за користування кредитом в розмірі 64 627,84 дол. США - еквівалент 515969,29 грн. правомірні та обґрунтовані, такі, що не спростована відповідачем, тому підлягають задоволенню.

Окрім того, позивач просить суд стягнути на його користь пеню за порушення умов повернення частин кредиту у розмірі 24 486,11 грн., пеню за порушення умов сплати процентів у розмірі 76 125,03 грн., пеню за прострочену заборгованість по комісіям у розмірі 34 794,97 грн., 3 % річних за прострочення сплати комісій у розмірі 2 859,86 грн., 3% річних за порушення грошового зобов"язання у розмірі 2 040,51 грн., 3% річних за прострочення сплати процентів у розмірі 6 343,75 грн.

Ч.1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За змістом ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції та адміністративно-господарські санкції.

Відповідно до ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч.1 та ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п.6 ст.232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

В силу вимог ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, боржник який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Перевіривши нарахування пені та 3% річних суд приходить до висновку, що дане нарахування не суперечить вимогам чинного законодавства, інтересам сторін та підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав державне мито покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином судові витрати у даній справі покладаються на відповідача, з вини якого спір доведено до суду.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 509, 526, 530 Цивільного кодексу України, статтями 1, 4, 12, 22, 33, 43, 47, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути солідарно з товариства з обмеженою відповідальністю "СЮВГІМ" (юридична адреса: 61166, м. Харків, пр. Леніна, буд.38, офис 606/А, код ЄДРПОУ 34630898, р/р 26004007170001 у філії ВАТ КБ "Надра" м. Харків, код банку 351834 на користь Публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк" (01004, м. Київ, бульвар Тараса Шевченка, вулиця Пушкінська, будинок 8/26, код ЄДРПОУ 14359319) заборгованість за кредитним договором № 94Ф-ІК-400 від 25.04.2008 р. між Змій В.Г. та ПАТ "ВТБ Банк" станом на 24.05.2011 р. в сумі 4 748 932,76 грн., державне мито у розмірі 25 500,00 грн. та витрати на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя Светлічний Ю.В.

Справа №5023/4893/11

Повне рішення складено 17 серпня 2011 року.