Рішення № 17868453, 15.08.2011, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" серпня 2011 р. Справа № 5023/4204/11

вх. № 4204/11

Суддя господарського суду Ковальчук Л.В.

при секретарі судовогозасідання Гетьман І.А.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1, дор. б/н від 12.08.11 р. відповідача - не з*явився

розглянувши справу за позовом СПДФО ОСОБА_2, м. Бровари

до ФОП ОСОБА_3, м. Харків

про стягнення 2858,07 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із позовною заявою, в якій просить суд стягнути з відповідача на свою користь суму основного боргу в сумі 1900,00 грн., індекс інфляції в сумі 472,60 грн., 3% річних в сумі 74,47 грн., пеню в сумі 411,00 грн., а також віднести на відповідача свої витрати по сплаті держмита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Ухвалою суду від 25.06.11 р. за клопотанням позивача продовжено строк розгляду спору до 14.08.11 р.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримує, просить суд позов задовольнити в повному обсязі.

Відповідач у призначене судове засідання не з'явився. Згідно витягу з ЄДРЮОта ФОП станом на 20.12.10 р., свідоцтва про державну реєстрацію ФОП місцезнаходження відповідача є: 61172, АДРЕСА_1..

Відповідно до ст.64 ГПК України у разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

За таких обставин, суд дійшов висновку про належне повідомлення відповідача про час та місце слухання справи, у зв'язку з чим справа розглядається на підставі ст.75 ГПК України, за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, надані докази, вислухавши пояснення представника позивача, суд встановив, що 24.06.10 р. між сторонами було укладено договір-заявку № 19 про надання транспортно-експедиційних послуг, відповідно до умов якого позивач зобов'язався здійснити перевезення вантажу за маршрутом м.Бровари, Київська область (Україна) - м.Яхрома, Московська область (Росія), а відповідача - до 7 банківських днів по копії СМР оплатити позивачу вартість послуг по перевезенню вантажу.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач свої договірні зобов'язання виконав належним чином, надав відповідачеві послуги по перевезенню вантажу, що підтверджується міжнародною товарно-транспортною накладною CMR 0090301, INVOICE 00000976, 00000980, наявними в матеріалах справи.

У зв'язку з невикористаним ТІР-карнету (брокером) на таможні, сума фрахту зменшилась з 9500,00 грн. на 9000,00 грн., на чого позивач виставив на вказану суму рахунок-фактуру № 75 від 19.07.10 р..

Відповідач свої зобов'язання за договором-заявкою в повному обсязі не виконав, за надані послуги розрахувався частково на суму 7100,00 грн., у зв'язку з чим у нього перед позивачем утворилась заборгованість в розмірі 1900,00 грн..

Позивач на адресу відповідача направив лист-вимогу № 010312 від 03.12.10 р. про погашення заборгованості в сумі 1900,00 грн. до 20.12.10 р., яка останнім залишена без відповіді та задоволення.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, доведеними документально матеріалами справи, тому вони приймаються судом та підлягають задоволенню, а вказана сума в розмірі 1900,00 грн. стягненню з відповідача на користь позивача.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. На підставі зазначеної статті позивач нарахував відповідачеві три відсотки річних в сумі 74,47 грн. та індекс інфляції в сумі 472,60 грн.. Дане нарахування не суперечить вимогам чинного законодавства України, воно відповідає наданому розрахунку, тому позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, а вказані суми стягненню з відповідача на користь позивача.

Позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ в сумі 411,00 грн..

Розглянувши дану позовну вимогу, суд дійшов висновку, що вона не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" (надалі -Закон) - цей закон регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань.

Відповідно до ст.1 Закону платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

З огляду на договір-заявку № 19 від 24.06.10 р. судом встановлено, що сторонами не було погоджено відповідальність сторін за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань у вигляді нарахування пені

Таким чином, суд дійшов висновку, нарахування позивачем пені не відповідає умовам договору-заявки, суперечить вимогам чинного законодавства України, а саме Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", яким встановлено, що стягнення пені повинно бути погоджено сторонами у договорі.

За таких обставин, суд вважає за необхідне в задоволенні позовної вимоги щодо стягнення пені - відмовити.

Витрати по сплаті держмита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст.49 ГПК України при частковому задоволенні позову покласти на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст.526, 610, 612, 625 ЦК України, ЗУ "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", ст.ст.33, 43, 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (ідент.номер НОМЕР_1, 61172, АДРЕСА_2) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (ідент.номер НОМЕР_2, юридична адреса 07400, АДРЕСА_3, поштова адреса: 07400, м.Бровари, а/с 639, р/р 26009501340739 в Промінвестбанку м.Бровари, МФО 321433) - 1900,00 грн. основного боргу, 74,47 грн. 3% річних, 472,60 грн. індексу інфляції, 87,33 грн. держмита та 202,06 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені - відмовити.

Суддя Ковальчук Л.В.

Повне рішення складено 15.08.11 р.