Рішення № 17868422, 10.08.2011, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" серпня 2011 р. Справа № 5023/4724/11

вх. № 4724/11

Суддя господарського суду Буракова А.М.

при секретарі судовогозасідання Чепак А.О.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1 за дов.№ 508-го/10 від 28.12.2010 року,

відповідача та 3-ої особи - не з'явився,

розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Український промисловий банк" м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Харків-Петрол", м. Харків 3-я особа, Відкрите акціонерне товариство "Виробничо-комерційна фірма "Хмельницькнафтопродукт", м.Хмельницький

про виконання договірних зобов'язань

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Український промисловий банк" м. Київ (позивача) звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Харків-Петрол", м. Харків , 3-тя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Відкрите акціонерне товариство "Виробничо-комерційна фірма "Хмельницькнафтопродукт", м.Хмельницький, про задоволення вимог ТОВ "Український промисловий банк" за кредитним договором №58/К-04 на відкриття відновлювальної кредитної лінії від 27 травня 2004 року у розмірі 226255765,95 грн. за рахунок коштів отриманих від реалізації на прилюдних торгах предмета іпотеки, відповідно до Іпотечних договорів №58/Zkin-06-5 від 23.11.2006 року та №58/Zkin-06-6 від 23.11.2006 року.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 14 червня 2011 року було прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її розгляд у відкритому судовому засіданні на 29 червня 2011 року о 10:45 годині.

У судовому засіданні 29 червня 2011 року була оголошена перерва до 18 липня 2011 року о 10:45 годині.

У судовому засіданні 18 липня 2011 року була оголошена перерва до 03 серпня 2011 року о 10:30 годині.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 03.08.2011 року розгляд справи було відкладено на 10.08.2011 року о 12:15 годині.

Представник позивача у судовому засіданні на заявлених позовних вимогах наполягає у повному обсязі та просить суд задовольнити позов з підстав викладених у позовній заяві. Надав пояснення по суті справи.

Представник відповідача та 3-ої особи в призначене судове засідання не з'явився, причини не явки у судове засідання суду не відомо, вимог попередньої ухвали суду не виконав, про час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення, яке міститься в матеріалах справи.

Відповідач не скористався своїми правами, наданими йому статтею 22 Господарського процесуального кодексу України, на участь його представника в судовому засіданні, на спростування позовних вимог позивача, не надав суду доказів належного виконання договірних зобов'язань, не провів звірку взаємних розрахунків з позивачем, не надав суду свій варіант проекту акту звірки.

Враховуючи те, що норми ст.38 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п.4 ч.3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розгляд справи за наявними у справі і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами.

Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України обовязок доказування і подання доказів покладено на сторони, а також з огляду на те, сторони були попередженні про розгляд справи за наявними матеріалами у разі їх незявлення в засідання суду, суд згідно за статтею 75 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за наявними в ній матеріалами.

Зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

"27" травня 2004 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Український промисловий банк" (Позивач) та Відкритим акціонерним товариством "Виробничо-комерційна фірма "Хмельницькнафтопродукт" (Позичальник) укладено Кредитний договір № 58/К-04 на відкриття відновлювальної кредитної лінії (Далі - Кредитний договір) з метою задоволення поточних потреб Позичальника в оборотних коштах, придбання Позичальником оборотних засобів, а також інші цілі, що відповідають статутній діяльності Позичальника та не суперечать вимогам чинного законодавства України на строк з 27.05.2004р. (п. 1.1.) по 25.05.2007р. з процентною ставкою 25% відсотків річних (п. 1.1.).

Згідно Договорів про внесення змін та доповнень до Кредитного договору строк кредитної лінії неодноразово змінювався, внаслідок чого 13.05.2008р. встановлено кінцевий строк - 06 травня 2009р.

Відповідно до п. 1.1 Кредитного договору Банк зобов'язався відкрити Позичальнику відновлювальну відкличну кредитну лінію у розмірі 55 000 000,00 грн. (п'ятдесят п'ять мільйонів гривень 00 копійок).

У подальшому, відповідно до Договорів про внесення змін та доповнень до Кредитного договору, розмір кредитної лінії неодноразово змінювався. Договором про внесення змін та доповнень до Кредитного договору від 17.10.2008р. було встановлено кінцевий ліміт кредитування у розмірі 154 000 000,00 грн. (сто п'ятдесят чотири мільйони гривень 00 копійок).

Згідно Договорів про внесення змін та доповнень до Кредитного договору проценти за користування кредитом неодноразово змінювались. Договором про внесення змін та доповнень до Кредитного договору від 01.09.2008р. кінцева процентна ставка встановлена в розмірі 22% річних.

В порядку п.п. 2.2., 2.3. Кредитного договору Банк набув зобов'язань відкрити Позичальнику позичковий рахунок № 2065201300253, здійснити видачу кредиту шляхом перерахування коштів з позичкового рахунку на поточний рахунок Позичальника № 2600901300253 відкритий в Банку, та шляхом оплати з позичкового рахунку розрахункових документів Позичальника.

Таким чином, як вбачається з матеріалів справи, позичальник порушує свої зобов'язання за кредитним договором - не повернув кредитні кошти, не сплати проценти з їх користування, не сплатив штрафні санкції в розмірі та в строки, визначені кредитним договором, в зв'язку з чим утворилась заборгованість, яка станом на 31.03.2011 року становить 226255765,95 грн.

Відповідно до пп. 3.1., 3.2. Кредитного договору виконання Позичальником зобов'язань за цим договором (повернення кредиту, сплата процентів за його користування, штрафних санкцій, інших платежів, передбачених цим Кредитним договором) забезпечується іпотекою нерухомого майна.

У забезпечення виконання Позичальником зобов'язань за Кредитним договором між Позивачем та ТОВ "Харків-Петрол" (Іпотекодавець) укладено Іпотечний договір № 58/Zkin-06-5 посвідчений 23.11.2006р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Дем'яненко Т.М. та зареєстрований в реєстрі за № 4821 (Далі -Іпотечний договір-1).

Відповідно до п. 1.2. Іпотечного договору-1 Банку в іпотеку передано нерухоме майно, а саме: квартира, що складається з двох житлових кімнат, загальною площею 38,0 (тридцять вісім) квадратних метрів, житловою площею 25,4 (двадцять п'ять цілих чотири десятих) квадратних метрів, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 (Далі - Предмет іпотеки 1); квартира, що складається з однієї житлової кімнати, загальною площею 44,9 (сорок чотири цілих дев'ять десятих) квадратних метрів, житловою площею 24,5 (двадцять чотири цілих п'ять десятих) квадратних метрів, що розташована за адресою: Харківська область, АДРЕСА_2 ( Предмет іпотеки 2).

Відповідно до п. 1.3. Іпотечного договору-1 Сторони цього Договору оцінили Предмет іпотеки 1, Предмет іпотеки 2 у 1 000 000,00 (Один мільйон) гривень 00 копійок;

Іпотечний договір №58/Zkin-06-6 посвідчений 23.11.2006р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Дем'яненко Т.М. та зареєстрований в реєстрі за № 4823 (Іпотечний договір-2).

Відповідно до п. 1.2. Іпотечного договору-2 (в редакції Договору про внесення змін та доповнень від 21.11.2008р.) Банку в заставу передано нерухоме майно, а саме: нежитлові приміщення, загальною площею 730,6 (сімсот тридцять цілих шість десятих) квадратних метрів, в літ. „А-3", що розташовані за адресою: АДРЕСА_3 (Предмет іпотеки 3).

Відповідно до п. 1.3. Іпотечного договору-2 Сторони цього Договору оцінили Предмет іпотеки З у 8 940 000,00 (Вісім мільйонів дев'ятсот сорок тисяч) гривень 00 копійок.

Іпотечний договір №58Zkin-06-6 посвідчений 23.11.2006р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Дем'яненко Т.М. та зареєстрований в реєстрі за № 4823 (Далі -Іпотечний договір-2).

Відповідно до п. 1.2. Іпотечного договору-2 (в редакції Договору про внесення змін та доповнень від 21.11.2008р.) Банку в заставу передано нерухоме майно, а саме: нежитлові приміщення, загальною площею 730,6 (сімсот тридцять цілих шість десятих) квадратних метрів, в літ. „А-3", що розташовані за адресою: АДРЕСА_3 (Далі - Предмет іпотеки 3).

Відповідно до п. 1.3. Іпотечного договору-2 Сторони цього Договору оцінили Предмет іпотеки 3 у 8 940 000,00 (Вісім мільйонів дев'ятсот сорок тисяч) гривень 00 копійок.

Керуючись ч. 1, 3 ст. 33 Закону України "Про іпотеку", згідно якої у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання, Іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, зокрема, на підставі рішення суду. Таке право Іпотекодержателя також передбачено п. 4.1., 4.3., 4.4. Іпотечних договорів 1-2.

Крім того, як вбачається з п. 2.1.4. Іпотечних договорів 1-2 Іпотекодержатель має право у випадку невиконання Основного зобов'язання, звернути стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до п. 4.2. Іпотечних договорів 1-2 у випадку порушення Іпотекодавцем або Позичальником обов'язків за цим договором та Кредитним договором Іпотекодержатель надсилає Іпотекодавцю письмову вимогу про усунення порушення, в якій зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на Предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога Іпотекодержателя залишається без задоволення, Іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на Предмет іпотеки.

Як вбачається з матеріалів справи, "11" лютого 2009р. за вих. № 7082 та "09" листопада 2010р. за вих. № 17026 Банком на адресу ВАТ "Виробничо-комерційна фірма "Хмельницькнафтопродукт" та ТОВ "Харків-Петрол" було направлено письмові вимоги про усунення порушення, в якій даних суб'єктів було попереджено про те, що у разі невиконання у тридцятиденний строк зобов'язання перед Банком, буде розпочато звернення стягнення на заставлене майно в порядку, передбаченому Іпотечними договорами 1-2.

Проте, в супереч вимогам чинного законодавства та укладеним договорам жодних дій по виконанню вимог Позивача ні Позичальником, ні Іпотекодавцем здійснено не було.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них суд виходить з наступного.

Згідно ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту (ст. 345 ГК України).

У відповідності до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Згідно ст.ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 530 ЦК України передбачено строк (термін) виконання зобов'язання. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до п.3, ч.1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

З урахуванням викладеного суд приходить до висновку про порушення відповідачем строків повернення кредиту та сплати процентів за спірним кредитним договором. Матеріали справи свідчать, що станом на момент звернення позивача із даним позовом до суду заборгованість відповідача за Кредитним договором №58/К-04 від 27.05.2004 року становить 226255765,95 грн., в т.ч. 137214,543,00 грн. заборгованість за кредит, 30356918,42 грн. заборгованість за процентами, 58684304,53 грн. пеня за несвоєчасне повернення кредиту. Цей факт підтверджується наявними у справі доказами і не спростовані відповідачем. Так зокрема відповідачем в порушення вимог ухвали суду від 14.06.2011 р. та всупереч вимог ст. 4-3 та ст. 33 ГПК України (судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності; сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами; кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень) суду не надано доказів повного або часткового виконання зобовязань відповідачем.

Відповідно до ст. 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно із ст. 346 ЦК України право власності припиняється у разі звернення стягнення на майно за зобов'язаннями власника.

Ст. 589 ЦК України передбачає, що у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави.

За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до вимог ст. 590 ЦК України, звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом.

Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов'язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом.

Позов про звернення стягнення на предмет іпотеки заявлений у зв'язку з існуючою заборгованістю за Кредитним договором та порушенням Позичальником строків погашення кредиту, тобто предметом позову є захист порушеного права Позивача на повернення боржником коштів.

Відповідно до ст. 58 Господарського процесуального кодексу України та п. 3.4 Роз'яснень Вищого арбітражного суду від 18.09.97 № 02-5/289 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»позивач має право об'єднати в одній позовній заяві кілька вимог, пов'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами.

Підстава позову - це фактичні обставини, на яких ґрунтується вимога позивача.

Відповідно до п. 3.1. Кредитного договору виконання Позичальником зобов'язань за цим Договором (повернення кредиту, сплата процентів за його користування, миривши санкцій, інших платежів, передбаченим цим договором) забезпечується іпотекою нерухомого майна

На виконання п. 3.1. Кредитного договору укладено Іпотечні договори №Zkin-06-5 від 23.11.06 та №Zkin-06-6 від 23.11.06р.

Відповідно ч. 1 ст. 7 Закону "Про іпотеку" за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором.

Так, відповідно п. 1.1 Іпотечних договорів 1-2 іпотека за даними договорами забезпечує вимоги Іпотекодержателя за Кредитним договором, протягом строку дії (а також 5% будь-якими змінами і доповненнями до нього, в тому числі стосовно збільшення процентної ставки за користування кредитом, строку кредитування, суми кредиту тощо) - надалі - «Основне зобов'язання».

Так, відповідно до п. 2.1.4. Іпотечних договорів 1-2 у випадку невиконана Основного зобов'язання Боржником, - Іпотекодержатель має право звернути стягнення на Предмет іпотеки.

Ч. 5 ст. З Закону "Про іпотеку" зазначає, що іпотека має похідний характер від основного зобов'язання.

Таким чином, іпотека забезпечує виконання за Основним зобов'язання, яким згідно умов Іпотечного договору є зобов'язання за Кредитним договором.

Таким чином, Іпотечні зобов'язання за Іпотечними договорами є похідними та нероздільно пов'язаними з Основним зобов'язанням, а тому ґрунтуються на одних і тих самих підставах, а саме умовах Кредитного договору, та підтверджуються одними і тини самими доказами, а саме доказами невиконання Боржником зобов'язань за Кредитним договором, що і є невиконанням Основного зобов'язання.

Отже, вимоги до Відповідача за двома Іпотечним договорами, які об'єднанні в одній позовній заяві - є вимогами на підставі умов Кредитного договору, а тому вони поєднанні однією підставою виникнення та підтверджуються тими самими доказами, а їх сумісний розгляд дає можливість досягти процесуальної економії, ефективного використання процесуальних засобів для відновлення порушеного права, а також унеможливити винесення різних рішень за однакових обставин.

10 листопада 2009 року товариство з обмеженою відповідальністю "Український промисловий банк" звернулось до Господарського суду Хмельницької області з позовом до Відкритого акціонерного товариства "Виробничо-комерційна фірма "Хмельницькнафтопродукт" (29025, Хмельницька область, м. Хмельницький, пров. Зенітний, 21, код ЄДРПОУ 03362643) про стягнення заборгованості за Кредитним договором № 58/К-04 на відкриття відновлювальної кредитної лінії від 27.05.2004р. Як свідчать матеріали справи, 20 січня 2010 року було винесене рішення у справі № 12/2119, відповідно до якого задоволено позов в розмірі - 181 952 329,95 гри. (Сто вісімдесят один мільйон дев'ятсот п'ятдесят дві тисячі триста двадцять дев'ять) гривень 95 копійок, 25 500,00 грн. - витрат по оплаті державного мита та 236,00 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Таким чином, факт наявності заборгованості підтверджується рішенням від 20 січня 2010 року, а згідно ст. 35 Господарського процесуального кодексу України факти, що встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводять знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

На виконання рішення Господарського суду Хмельницької області від 20.01.2010р. видано Наказ про примусове виконання рішення № 12/2119 від 17.11.2010р.

Тобто, заборгованість станом на 26.10.2009р. (включно) у сумі 181 952 329,95 грн. з існуючої заборгованості станом на 31.03.2011р. у сумі 226 255 765,95 грн. підтверджена зазначеним рішенням суду (копія рішення додається).

Ухвалення судового рішення та набрання ним законної сили не виключає стягнення процентів, пені і збитків та інших штрафних санкцій, передбачених угодою, до дня фактичного задоволення (повного розрахунку).

Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Таким чином наявність судового рішення за відсутності реального виконання боржником свого зобов'язання (добровільного чи примусового) не свідчить про припинення договірних правовідносин сторін. Тобто саме по собі ухвалення судового рішення та набрання ним законної сили, виконання якого не здійснено вчасно, не припиняє зобов'язальних правовідносин сторін договору й не звільняє боржника від відповідальності за невиконання ним грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання кредиту, відсотків за користування кредитом, пені за несвоєчасну сплату кредиту та несвоєчасне погашення прострочених процентів.

Аналогічної думки дотримується Верховний Суд України у своєму Листі від 07.10.10р. "Узагальнення судової практики розгляду цивільних справ, які виникають з кредитних правовідносин (2009-2010 роки).

Як свідчать матеріали справи, станом на час подачі позову рішення Господарського суду Хмельницької області від 20.01.2010р. по справі № 12/2119 Боржником не виконано, таким чином позивач скористався своїм правом звернутись до суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до Іпотечних договорів 1-2.

Таким чином при зверненні до суду з позовом про задоволення вимог Банку за Кредитним договором № 58/К-04 від 27.05.04 за рахунок предмета іпотеки Банк визначив суму позову у розмірі 226 255 765,95 грн. виходячи з донарахованої заборгованості у сумі 44 303 436,00 грн., яка виникла за період з 27 жовтня 2009 року по 31 березня 2011 року, до суми у розмірі 181 952 329,95 грн., що встановлена судовим рішенням від 20.01.2010р.

Відповідно до п.п. 1, 2 постанови Правління Національного банку України від 21.01.10 № 19 з 21.01.10 відкликано банківську ліцензію та ініційовано процедуру ліквідації ТОВ "Український промисловий банк", ліквідатором призначено службовця Національного банку України Раєвського Костянтина Євгеновича.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ч. 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно до ст.33 ч.1 Закону України “Про іпотеку”, у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання Іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Такі обставини свідчать про наявність правових підстав для звернення стягнення на предмет іпотеки.

Також суд вважає правомірним та обґрунтованим посилання представника позивача про звернення стягнення на предмет іпотеки в тому вигляді, в якому він перебуває станом на даний час, тобто після реконструкції. Відповідно до положень ст. 629 ЦК України (договір є обов'язковим для виконання сторонами) означає неможливість припинення чи зміни правовідносин іпотеки внаслідок реконструкції предмету іпотеки, а навпаки свідчить про те, ці відносини іпотеки зберігають свою силу і у відношенні предмету, котрий був змінений внаслідок самовільної реконструкції.

Такий висновок суду узгоджується також із положеннями ст.ст. 9, 10 Закону України “Про іпотеку" згідно яких іпотекодавець повинен не припускати погіршення стану предмета іпотеки та зменшення його вартості понад норми його звичайної амортизації (зносу). Якщо інше не встановлено законом чи іпотечним договором, іпотекодавець зобов'язаний вживати за власний кошт всі необхідні заходи для належного збереження предмета іпотеки, включаючи своєчасне проведення поточного ремонту, відновлення незначних пошкоджень, раціональну експлуатацію та захист предмета іпотеки від незаконних посягань та вимог інших осіб. Із наведеними положеннями чинного законодавства України кореспондуються заборони, які обумовлені сторонами у договорі іпотеки. Зокрема, згідно п.п.3.1. договору іпотекодавець зобовязався утримуватись і не допускати вчинення будь-якою третьою особою будь-яких дій, які можуть привести до погіршення технічного чи експлуатаційного стану предмету іпотек, його пошкодження, руйнування або втрати; не вчиняти фактичні дії щодо предмету іпотеки, якщо це порушує встановлений порядок вчинення таких дій.

Також такий висновок відповідає засадам розумності, добросовісності та справедливості цивільного права (п.6 ст.3 ЦК України). Адже в протилежному випадку це означало б, що порушення умов договору та приписів імперативних норм права шляхом проведення самочинної реконструкції предмету іпотеки не тільки не є правопорушенням, а ще й звільняє від цивільних обовязків, котрі виникли на підставі відповідного кредитного договору.

Одночасно суд зауважує, що в разі ж якщо виявиться, що вартість реконструйованого предмету іпотеки на який звернуто стягнення перевищує вартість предмету, котрий був переданий у іпотеку, заінтересована особа вправі ставити питання повернення їй суми надлишку, одержаного від реалізації майна за рахунок відповідної реконструкції (зокрема, в порядку ч.7 ст.38 Закону України “Про Іпотеку”, ст.1212 ЦК України тощо).

Суд критично оцінює посилання представника відповідача на те, що внаслідок самовільної реконструкції предмету іпотеки відносини іпотеки припинилися, а тому у зверненні стягнення на реконструйований предмет іпотеки слід відмовити. Суд зауважує, що такі твердження не ґрунтуються на чинному законодавстві України, а тому є юридично неспроможними.

Так чинне законодавство розрізняє поняття знищення майна (ст.349 ЦК України) та переробка майна (ст.332 ЦК України). Переробкою є використання однієї речі (матеріалу), в результаті чого створюється нова річ. Натомість під знищенням слід розуміти використання майна, в результаті якого воно припиняє своє існування (наприклад, продукти харчування) або коли право власності припиняється на майно поза волею власника в результаті непереборної сили, неправомірних дій третіх осіб тощо. Тобто в даному випадку мало місце переробка предмету іпотеки.

Також безпідставність тверджень про припинення відносин іпотеки внаслідок реконструкції предмету іпотеки випливає з того, що така підстава (реконструкція, переробка, капітальний ремонт тощо) не названа в ст.17 Закону України “Про іпотеку” в переліку підстав припинення іпотеки. Більш того, такі твердження представника відповідача прямо суперечать і тому спростовуються положеннями ч.5 ст. 3 Закону України “Про іпотеку"( іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.), абз.1 ч.1 ст.17 Закону України “Про іпотеку"( іпотека припиняється у разі припинення основного зобов'язання або закінчення строку дії іпотечного договору). Тобто, вказані законодавчі приписи унеможливлюють припинення іпотеки до припинення основного зобовязання. Останнє ж, як було встановлене вище, наразі продовжує своє існування.

Відхиляються судом і посилання представника відповідача на неможливість звернення стягнення на майно мотивовані тим, що є рішення господарського суду Харківської області по справі 29/485-08 від 05.11.2008 року відповідно до якого визнано право власності на реконструйовані приміщення.

У відповідності до ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Всупереч цих вимог процесуального Закону відповідач не надав доказів на підтвердження цих своїх тверджень. Натомість з доказів наданих позивачем (рішення господарського суду Харківської області по справі 29/485-08 від 05.11.2008 року) вбачається, що наявні наразі приміщення реконструйовані саме із тих, котрі були передані в іпотеку позивачеві за договором іпотеки.

Згідно з п. 3.2.2. договору іпотеки міститься положення згідно якого виключно на підставі згоди іпотекодержателем допускається здійснення ремонту та ін. поліпшень предмету іпотеки.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав державне мито покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином судові витрати у даній справі покладаються на позивача.

На підставі викладеного, на підставі ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції, ст.ст. 15, 16, 525, 526, 530, 611, 629, 1054 Цивільного кодексу України, ст.ст.20, Господарського кодексу України, керуючись, ст. ст. 1, 4, 12, 27, 32, 33, 43, 44-49, 75, 8285 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Задовольнити вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Український промисловий банк" (01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, 26, код ЄДРПОУ 19357325) за Кредитним договором № 58/К-04 на відкриття відновлювальної кредитної лінії від 27 травня 2004 року у розмірі 226 255 765,95 грн. (Двісті двадцять шість мільйонів двісті п'ятдесят п'ять тисяч сімсот шістдесят п'ять гривень 95 копійок) за рахунок коштів отриманих від реалізації на прилюдних торгах предмета іпотеки, відповідно до Іпотечних договорів № 58Zkin-06-5 від 23.11.06 та № 58Zkin-06-6 від 23.11.06, що належать Товариству з обмеженою відповідальністю "Харків-Петрол" (61012, м. Харків, вул. Коцарська, 7, Код за ЄДРПОУ 31152910), а саме:

- квартира, що складається з двох житлових кімнат, загальною площею 38,0 (тридцять вісім) квадратних метрів, житловою площею 25,4 (двадцять п'ять цілих чотири десятих) квадратних метрів, що розташована за адресою: АДРЕСА_1;

- квартира, що складається з однієї житлової кімнати, загальною площею 44,9 (сорок чотири цілях дев'ять десятих) квадратних метрів, житловою площею 24,5 (двадцять чотири цілих п'ять десятих) квадратних метрів, що розташована за адресою: Харківська область, АДРЕСА_2;

- нежитлові приміщення, загальною площею 730,6 (сімсот тридцять цілих шість десятих) квадратних метрів, в літ. „А-3", що розташовані за адресою: АДРЕСА_3.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Харків-Петрол" (61012, м. Харків, вул. Коцарська, 7, Код за ЄДРПОУ 31152910) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Український промисловий банк" (м. Київ, бул. Лесі Українки, 26, код ЄДРПОУ 19357325, р/р. № 32078416101, МФО 321024) витрати по сплаті державного мита в розмірі 25 500,00 гривень, 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати відповідні накази після набрання рішенням законної сили.

Суддя Буракова А.М.

Повний текст рішення по справі 5023/4724/11 складено та підписано 15.08.2011 року.