Рішення № 17868391, 08.08.2011, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" серпня 2011 р. Справа № 5023/4181/11

вх. № 4181/11

Суддя господарського суду Добреля Н.С.

при секретарі судовогозасідання Холодна Д.С.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1, довіреність №75 від 12.11.10. відповідача - ОСОБА_2, особисто

розглянувши справу за позовом Публічного акціонерного товариства "Марфін Банк", м. Іллічівськ

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м. Харків

про стягнення коштів

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою (вих.№222/09 від 24.05.11), в якій просить суд стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором №00025/КН від 01.08.2007р. у сумі 824816,41грн., у тому числі: 780609,20грн. (екв. 98000,00 дол.США) - заборгованість по поверненню кредиту; 29280,17грн. (екв. 3675,92дол. США) - заборгованість по сплаті процентів; 14927,04грн. - заборгованість по сплаті пені за несвоєчасну сплату процентів; 8248,16грн. державного мита та 236,00грн. витрат на ІТЗ судового процесу; з метою забезпечення позову, накласти арешт на майно відповідача.

Ухвалою суду від 04.07.11р. розгляд справи було відкладено на 08.08.11р.

08.08.11р. відповідач надав через канцелярію суду заяву в якій просить продовжити термін розгляду справи у зв`язку з тим, що відповідач почав сплачувати заборгованість, однак не встиг повністю її погасити до початку судового засідання 08.08.11 р. До заяви відповідач додав копії квитанцій про часткову сплату заборгованості за кредитним договором.

Представник позивача в судовому засіданні 08.08.11р. підтримав позовні вимоги з урахуванням сплаченої суми 10362,56 грн. та просить стягнути з відповідача 814453,85 грн.

Представник відповідача в судовому засіданні 08.08.11р. позовні вимоги визнав в повному обсязі, пояснив суду, що борг частково сплатив в сумі 10362,56 грн., що підтверджується наданими суду копіями квитанцій №3 від 04.08.11 р. та №2 від 05.08.11 р.

Суд, розглянувши клопотання позивача про вжиття заходів забезпечення позову керується ст.ст. 66, 67 ГПК України. Згідно ст. 66 ГПК України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду. Суд також враховує Роз’яснення ВАСУ від 23.08.94р. №02-5/611 „Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову ” та Інформаційний лист ВГСУ від 12.12.2006 р. №01-8/2776 „Про деякі питання практики забезпечення позову ”, де зокрема, звертається увагу судів на наступне. У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

В даному разі позивачем не додано доказів того, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду. Відсутні такі докази і в матеріалах справи.

За таких обставин суд приходить до висновку про те, що заява позивача про забезпечення позову є необґрунтованою, а тому правових підстав для її задоволення немає.

Суд, розглянувши клопотання відповідача, щодо продовження терміну розгляду справи відмовляє в його задоволенні, оскільки ухвалою суду від 04.07.11р. було вже задоволено клопотання відповідача про продовження строку розгляду справи на 15 днів.

У відповідності до ч.3 ст.69 ГПК України виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду спору, господарський суд ухвалою може продовжити строк розгляду спору, але не більш як на п'ятнадцять днів.

Враховуючи те, що норми ст. 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.

                    Розглянувши матеріали справи, повно та всебічно дослідивши обставини та докази на їх підтвердження, вислухавши уповноваженого представника позивача 2 та прокурора, судом встановлено наступне.

01.08.2007р. між ВАТ "Морський транспортний банк", правонаступником за всіма правами та обов’язками якого є ПАТ “Марфін Банк” (позивач по справі) та ФОП ОСОБА_2 (відповідач) було укладено Кредитний договір №00025/КН (надалі - Кредитний договір), згідно п.1.1 якого позивач надав відповідачу кредит у вигляді непоновлюваної кредитної лінії на суму 257798,00 доларів США.

Процентна ставка за користування кредитом, згідно п.1.1 Кредитного договору, становить 14 % річних, кінцева дата повернення кредиту - 31 липня 2014р. включно.

Також, між позивачем та відповідачем було укладено додаткові угоди № 1,2,3,4 до Кредитного договору №00025/КН від 01.08.2007р.

Внаслідок порушення відповідачем зобов’язань за Кредитним договором №00025/КН від 01.08.07р. щодо своєчасного повернення кредиту та сплати відсотків за його користування, у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем, яка станом на 29.04.11р. складає: 824816,41грн., з яких: 780609,20грн. (екв. 98000,00 дол.США) - заборгованість по поверненню кредиту; 29280,17грн. (екв. 3675,92дол. США) - заборгованість по сплаті процентів; 14927,04грн. - заборгованість по сплаті пені за несвоєчасну сплату процентів.

Наявність заборгованості документально підтверджується матеріалами справи та не заперечувалась відповідачем в процесі розгляду даної справи.

Відповідно до п.3.3.2. Кредитного договору, при порушенні позичальником (відповідачем) будь якого із зобов’язань, передбачених умовами даного договору, банк (позивач) має право змінити умови даного договору та вимагати від позивальника дострокового повернення кредиту, сплати відсотків за його користування, виконання інших зобов’язань за даним договором у повному обсязі шляхом направлення повідомлення. При цьому, згідно. ст. 212, 611, 651 ЦК України, за зобов’язаннями, терміни виконання яких не наступили, терміни вважаються такими, що наступили в зазначену в повідомленні дату. У цю дату позичальник зобов’язується повернути банку суму кредиту в повному обсязі, проценти за фактичний термін його користування, цілком виконати інші зобов’язання за даним договором.

Позивач, на підставі зазначеного вище пункту Кредитного договору, через порушення відповідачем зобов’язань за Кредитним договором №00025/КН від 01.08.07р. щодо своєчасного повернення кредиту та сплати відсотків, звернувся до відповідача з претензійним листом №59/09 від 03.02.11р. з вимогою достроково повернути заборгованість за кредитним договором, а також пені, штрафа по кредитному договору в повному обсязі протягом 20 календарних днів з моменту отримання такого повідомлення. Факт одержання претензійного листа підтверджується листом відповідача від 04.02.2011р., в якому він повідомляє, що існуючу заборгованість зобов’язується повернути за таким графіком: 04.02.2011 р. – 300,00 доларів США; 08.02.2011р. – 11.02.2011р. – 4115,53 доларів США.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач неналежним чином виконав свої зобов`язання за кредитним договором №00025/КН від 01.08.07р., а саме сплатив під час розгляду справи борг лише частково в сумі 10362,56 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями квитанцій №3 від 04.08.11р. та №2 від 05.08.11р, в наслідок неналежного виконання відповідачем зобов'язань виникла заборгованість в сумі 814453,85 грн.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.

Фінансовим кредитом, відповідно до ст. 1 Закону України “Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг” від 12.07.01р., є кошти, які надаються у позику юридичній або фізичній особі на визначений строк та під певні проценти.

Відповідно до ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфу 1 глави 71 цього кодексу, а саме положення про позику.

Відповідно до ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір та порядок процентів встановлюється договором.

Згідно ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов’язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій саме сумі, що були йому передані позикодавцем) у строк та порядку, що встановлені договором .

Статтею 1050 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором встановлений обов’язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилась, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст.1048 цього Кодексу.

У відповідності до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Згідно ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Враховуючи вищевикладене, та приймаючи до уваги, що відповідач не своєчасно та не в повному обсязі виконав взяті на себе зобов’язання за Кредитним договором №00025/КН від 01.08.07р. щодо своєчасного повернення кредиту та сплати відсотків, а також те, що станом на момент прийняття рішення у даній справі матеріали справи не містять, а відповідачем не надано доказів на підтвердження погашення заборгованості в сумі 814453,85 грн., суд приходить до висновку про обґрунтованість вимоги позивача про дострокове стягнення заборгованості за кредитним договором №00025/КН від 01.08.07р. по поверненню кредиту в сумі 814453,85грн., у тому числі: 770246,64грн. - заборгованість по поверненню кредиту; 29280,17грн. (екв. 3675,92дол. США) - заборгованість по сплаті процентів.

Відповідно до п.1.1.ст.80 ГПК України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Матеріали справи свідчать про те, що відповідачем під час розгляду справи було сплачено борг в сумі 10362,56 грн., що підтверджується квитанціями №3 від 04.08.11р. та №2 від 05.08.11р., тому суд вважає за необхідне в цій частині провадження у справі припинити за відсутністю предмета спору.

Відповідно до ч. 1 статті 548 Цивільного кодексу України, виконання зобов’язання (основного зобов’язання) забезпечується, якщо це встановлено законом або договором.

Згідно зі ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов’язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов’язання.

Стаття 549 Цивільного кодексу України визначає, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення.

У відповідності до ст. 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною 2 статті 343 Господарського кодексу України визначено, що пеня за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін господарських договорів, але її розмір не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

У відповідності до ст. 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п.6.1 Кредитного договору №00025/КН від 01.08.07р. при порушенні позичальником (відповідачем) будь-яких термінів повернення кредиту, передбачених п.п. 1.1, 3.2.12., 3.3.2 цього договору, сплати відсотків передбачених п.п. 1.1., 3.2.2., 5.1., 5.2., комісій, передбачених п. 5.7. даного договору, позичальник виплачує банку пеню за кожен випадок порушення в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який виплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Пунктом 6.4. кредитного договору встановлено, що нарахування неустойки за кожен випадок порушення зобов`язань, передбаченої п.п. 6.1., 6.2., 6.3.кредитного договору здійснюється протягом трьох років із дня, коли відповідне зобов`язання повинне було бути виконане позичальником.

Відповідно до розрахунку заборгованості за Кредитним договором №00025/КН від 01.08.07р., наданого позивачем, заборгованість по сплаті пені за несвоєчасну сплату процентів складає 14927,04грн.

Розрахунок пені перевірено судом та встановлено, що він відповідає умовам договору та вимогам чинного законодавства.

Наведені законодавчі приписи та установлені фактичні дані щодо невиконання відповідачем взятих на себе зобов’язань по сплаті відсотків за користування кредитом у розмірі та у строк, встановлений договором, дають підстави для висновку суду про правомірність позовних вимог щодо стягнення на користь позивача пені у сумі 14927,04грн.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав державне мито покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином судові витрати у даній справі покладаються на відповідача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України,ст. 232,343, ГК України, ст.ст. 1, 15, 526,530, 549, 610, 611, 629, 1048,1050, 1054, 1056-1 ЦК України, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 32, 33, 43, 47-49, 75, п.1-1 ч.1 ст. 80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, -суд

ВИРІШИВ:

Відмовити в задоволені клопотання позивача про вжиття заходів щодо забезпечення позову.

Відмовити в задоволенні заяви відповідача про продовження строку розгляду справи.

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (61111, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства "Марфін Банк" (68003, Одеська область, м.Іллічівськ, вул.Леніна, 28, МФО 328168, к/р №32003100300 в Управлінні НБУ в Одеській області, МФО 328027, код ЄДРПОУ 21650966) заборгованості по поверненню кредиту в сумі - 770246,64 грн., заборгованості по сплаті відсотків у сумі - 29280,17 грн., пені в сумі - 14927,04грн., а також 8248,16грн. державного мита та 236,00грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Припинити провадження у справі в частині стягнення суми 10362,56 грн.

Суддя Добреля Н.С.

Повний текст рішення підписано 15.08.11р.

Справа №5023/4181/11