Рішення № 17868383, 04.08.2011, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" серпня 2011 р. Справа № 5023/5900/11

вх. № 5900/11

Суддя господарського суду Тихий П.В.

при секретарі судового засідання Михайлюк В.Ю.

за участю представників сторін:

позивача - Коваленко Ю.О.

першого відповідача - не з"явився

другого відповідача - не з"явився

розглянувши справу за позовом

ТОВ "Компанія управління активами "Форвард", м. Харків

до ВАТ КБ "Надра" та до ЗАТ "Рівенський ливарний завод" м. Рівне

про стягнення коштів

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «Компанія з управління активами «Форвард» звернулось до господарського суду із позовом, в якому просило суд стягнути з Відкритого акціонерного товариства комерційний банк «Надра» безпідставно сплачені за договором доручення кошти в сумі 2 500,00 грн.; стягнути з Закритого акціонерного товариства „Рівненський ливарний завод” суму основного боргу у розмірі 1 506 362,00 грн., інфляційні нарахування у розмірі 755 000,00 грн., три проценти річних у розмірі 227 260,27 грн., проценти за безпідставне збереження грошей та користування чужими грошовими коштами у розмірі 1 002 123,28 грн.; стягнути солідарно з Відкритого акціонерного товариства комерційний банк «Надра» та Закритого акціонерного товариства „Рівненський ливарний завод” упущену вигоду у розмірі 3 213 023,58 грн.; стягнути з відповідачів 25 500,00 грн. сплаченого держмита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що договір № К/09/04-ОБ008/Т-1 від 01.10.2004р. купівлі-продажу цінних паперів - процентних іменних облігацій ЗАТ «Рівненський ливарний завод», укладений між довірителем - ТОВ «Компанія з управління активами «Форвард», від імені якого діяв повірений ВАТ комерційний банк «Надра» в особі філії ВАТ комерційний банк «Надра» Харківське регіональне управління - покупець та ЗАТ «Рівненський ливарний завод» - продавець, був визнаний недійсним відповідно до рішення господарського суду Харківської області від 16.11.2009 року по справі № 59/212-09. Позивач вказує, що відповідно до ст. 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Оскільки ТОВ «Компанія з управління активами «Форвард» сплатило ЗАТ «Рівненський ливарний завод» за недійсним Договором купівлі-продажу 5 000 000,00 грн., ЗАТ «Рівненський ливарний завод» зобов’язано повернути Позивачу ці кошти та відшкодувати понесені збитки, інфляційні нарахування, три відсотки річних, проценти за безпідставне збереження грошей та користування чужими грошовими коштами. Оскільки ТОВ «Компанія з управління активами «Форвард» сплатило ВАТ комерційний банк «Надра» винагороду за виконання доручення, а банк цього доручення не виконав, ВАТ комерційний банк «Надра» зобов’язаний повернути ТОВ «Компанія з управління активами «Форвард» безпідставно отриману винагороду у розмірі 2 500,00 грн. та відшкодувати понесені збитки.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив суд позов задоволити.

ВАТ комерційний банк «Надра» та ЗАТ «Рівненський ливарний завод», будучи належним чином повідомлені про час та місце судового розгляду для участі у засіданні не з‘явились, причин своєї неявки суду не пояснили, відзиву на позов суду не надали.

Відповідно до ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи та надавши належну юридичну оцінку наявним у справі доказам, суд вважає за можливе позов задоволити частково.

Судом встановлено, що 01 жовтня 2004 року між ТОВ «Компанія з управління активами «Форвард» (Довіритель) та ВАТ комерційний банк «Надра» в особі філії ВАТ комерційний банк «Надра» Харківське регіональне управління (Повірений) був укладений договір доручення № К/09/04-ОБ008, відповідно до умов якого Повірений взяв на себе зобов’язання укласти угоду на придбання від імені, за дорученням та за рахунок Довірителя цінні папери, а саме: облігації процентні іменні; емітента – ЗАТ «Рівненський ливарний завод», код ЄДРПОУ 30606056; форма випуску – документарна; номінальна вартість облігації – 50 000,00 грн.; серія – А; купонний період – 1 місяць; ставка купона – 20%; дата погашення облігації – 03 серпня 2009 року; загальна кількість облігацій – 100 штук; загальна номінальна вартість облігацій – 5 000 000,00 грн.

Згідно до п.п. 1.4., 3.2. Договору доручення, винагорода Відповідача 1 за виконання цього доручення складає 2 500,00 грн.

Цього ж дня, 01.10.2004 року, між ТОВ «Компанія з управління активами «Форвард» (Довіритель) від імені якого діяв Повірений ВАТ комерційний банк «Надра» в особі філії ВАТ комерційний банк «Надра» Харківське регіональне управління (Покупець) та ЗАТ «Рівненський ливарний завод» (Продавець), на виконання Договору доручення, був укладений Договір № К/09/04-ОБ008/Т-1 купівлі-продажу цінних паперів - процентних іменних облігацій, у кількості 100 штук, на суму 5 000 000,00 грн.

За Договором доручення, ТОВ «Компанія з управління активами «Форвард» сплатило Повіреному винагороду у розмірі 2 500,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 83 від 30.11.2004 року та Актом наданих послуг від 30.11.2004 року.

Таким чином, суд дістається висновку, що сторони за Договором доручення № К/09/04-ОБ008 від 01.10.2004 року, взяті на себе зобов’язання виконали належним чином та у повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 1002 ЦК України, повірений має право на плату за виконання свого обов'язку за договором доручення, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до умов п. 3.2 Договору доручення, за виконання Повіреним доручення, передбаченого цим Договором, Довіритель виплачує Повіреному винагороду у розмірі 2 500,00 грн.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд критично ставиться до твердження позивача стосовно того, що Повірений ВАТ комерційний банк «Надра» в особі філії ВАТ комерційний банк «Надра» Харківське регіональне управління не виконав належним чином свої обов‘язки, що витікають з Договору доручення, оскільки це твердження спростовується Актом наданих послуг від 30.11.2004 року та укладеним Договором № К/09/04-ОБ008/Т-1 від 01.10.2004р. купівлі-продажу цінних паперів.

За таких обставин, суд не вбачає правових підстав для задоволення вимоги про стягнення з ВАТ комерційний банк «Надра» безпідставно отриманої винагороди у розмірі 2 500,00 грн., а тому в задоволенні цієї вимоги суд відмовляє.

Відповідно до рішення господарського суду Харківської області від 16.11.2009 року по справі № 59/212-09 Договір № К/09/04-ОБ008/Т-1 від 01.10.2004р. купівлі-продажу цінних паперів було визнано недійсним з моменту його укладення. В апеляційному порядку справа № 59/212-09 не переглядалась, постановою Вищого господарського суду України від 11.02.2010 року, вказане судове рішення залишено в силі.

Судом встановлено, що відповідно до укладеного Договору купівлі – продажу цінних паперів, ТОВ «Компанія з управління активами «Форвард» сплатило ЗАТ «Рівненський ливарний завод» за іменні процентні облігації 5 000 000,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 62 від 26.10.2004 року, № 63 від 26.10.2004 року та № 64 від 26.10.2004 року, а ЗАТ «Рівненський ливарний завод» передало ТОВ «Компанія з управління активами «Форвард» іменні процентні облігації у кількості 100 штук, що підтверджується Актом виконаних зобов’язань від 28.10.2004 року.

Суд зазначає, що згідно положень ч. 3 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов’язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 ЦК України, основним актом цивільного законодавства України є Цивільний кодекс України.

Стаття 216 цього кодексу вказує, що у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.

Стаття 1212 цього кодексу вказує, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч. 2 ст. 509 ЦК України, зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Таким чином, приймаючи до уваги, що ТОВ «Компанія з управління активами «Форвард» сплатило ЗАТ «Рівненський ливарний завод» за недійсним Договором купівлі-продажу 5 000 000,00грн., суд дістається висновку, що на підставі перелічених актів цивільного законодавства у ЗАТ «Рівненський ливарний завод» виникло зобов‘язання перед ТОВ «Компанія з управління активами «Форвард» щодо повернення останньому 5 000 000,00 грн.

Стаття 526 ЦК України вказує, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

При цьому у ч. 2 ст. 530 ЦК України вказується, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ «Компанія з управління активами «Форвард» направило в адресу ЗАТ «Рівненський ливарний завод» лист № 279 від 18.12.2009р. яким вимагало від ЗАТ «Рівненський ливарний завод» повернути йому кошти, які були отримані за недійсним правочином - договором купівлі-продажу № К/09/04-ОБ008/Т-1 від 01.10.2004р.

Таким чином, ЗАТ «Рівненський ливарний завод» у строк до 25.12.2009р. мало сплатити ТОВ «Компанія з управління активами «Форвард» 5 000 000,00 грн., але вказану суму ЗАТ «Рівненський ливарний завод» не сплатило.

З матеріалів справи вбачається, що з вказаної суми позивач просить суд стягнути із ЗАТ «Рівненський ливарний завод» лише її частину, а саме 1 506 362,00 грн., мотивуючи це тим, що вимога про стягнення решти цієї суми, а саме 3 493 638,00 грн. пред‘явлена позивачем в іншій справі, яка розглядається господарським судом Рівненської області.

Така вимога не суперечить чинному законодавству, тому приймаючи до уваги що ЗАТ «Рівненський ливарний завод» не надало суду доказів сплати ТОВ «Компанія з управління активами «Форвард» цих коштів у строк з 18.12.2009р. по дату розгляду справи, суд вважає за можливе задовольнити вимогу про стягнення із ЗАТ «Рівненський ливарний завод» на користь ТОВ «Компанія з управління активами «Форвард» боргу в сумі 1 506 362,00 грн.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У відповідності до ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

В силу вимог ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, суд погоджується з доводами позивача стосовно того, що з 26.12.2009р. ЗАТ «Рівненський ливарний завод» прострочило виконання зобов‘язання і, відповідно до ст. 625 ЦК України зобов'язано сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, а також три проценти річних.

Інфляційне збільшення суми боргу - 5 000 000,00 грн., з 26.12.2009р. по 01.07.2011р. складає 755 000,00 грн.

Станом на 01.07.2011р. кількість днів прострочення становить 553 дня, а загальна сума трьох процентів річних складає 227 260,27 грн.

Таким чином, суд вважає підставними вимоги ТОВ «Компанія з управління активами «Форвард» про стягнення з ЗАТ «Рівненський ливарний завод» інфляційних нарахувань у розмірі 755 000,00 грн. та трьох процентів річних у розмірі 227 260,27 грн., у зв‘язку з чим задовольняє ці вимоги позивача.

Суд також зазначає, що у відповідності до ч. 2 ст. 1214 ЦК України у разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними (стаття 536 цього Кодексу).

Згідно з ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов’язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Оскільки інший розмір процентів за збереження грошових коштів без належної правової підстави сторони не встановлювали, то він підлягає стягненню у розмірі, встановленому законом, а саме ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Аналогічна правова позиція була висловлена в постанові Вищого господарського суду України від 29.04.2010р. у справі № 32/688.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до платіжного доручення № 62 від 26.10.2004 року ТОВ «Компанія з управління активами «Форвард» 27.10.2004р. перерахувало ЗАТ «Рівненський ливарний завод» 2 500 000,00грн.

З 27.10.2004 року по 01.07.2011 року кількість днів користування ЗАТ «Рівненський ливарний завод» цією сумою складає 2439 днів. Загальна сума процентів становить 501 164,38 грн.

Відповідно до платіжних доручень № 63 від 26.10.2004 року та № 64 від 26.10.2004 року ТОВ «Компанія з управління активами «Форвард» 28.10.2004р. перерахувало ЗАТ «Рівненський ливарний завод» наступні 2 500 000,00грн.

З 28.10.2004 року по 01.07.2011 року кількість днів користування ЗАТ «Рівненський ливарний завод» цією сумою складає 2438 днів. Загальна сума процентів становить 500 958,90 грн.

Таким чином, відсотки за користування безпідставно отриманими грошима становлять 1 002 123,28 грн., які суд вважає за можливе стягнути із ЗАТ «Рівненський ливарний завод» на користь ТОВ «Компанія з управління активами «Форвард», оскільки цю вимогу суд вважає обґрунтованою.

Що стосується вимоги про стягнення з відповідачів солідарно збитків у вигляді упущеної вигоди, суд виходить з наступного.

Відповідно до приписів ст. 22 ГПК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

За правилами ч. 1 ст. 1190 ЦК України, особи, спільними діями або бездіяльністю яких було завдано шкоди, несуть солідарну відповідальність перед потерпілим.

З аналізу вказаних норм законодавства вбачається, що солідарна відповідальність має місце лише у разі наявності спільних неправомірних дій або бездіяльності декількох осіб.

Неправомірність цих дій має бути встановлена відповідно до законодавства.

В своєму позові позивач вказує, що ВАТ комерційний банк «Надра» являється професійним учасником фондового ринку, оскільки є ліцензованим торговцем цінними паперами. Як професійний торговець цінними паперами він має дотримуватись Правил (умов) здійснення діяльності з торгівлі цінними паперами: брокерської діяльності, дилерської діяльності, андеррайтингу, управління цінними паперами, але ВАТ комерційний банк «Надра» допустив порушення цих Правил.

З даного приводу суд зазначає, що Правила (умови) здійснення діяльності з торгівлі цінними паперами: брокерської діяльності, дилерської діяльності, андеррайтингу, управління цінними паперами були затверджені Рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 12.12.2006р. N 1449 та зареєстровані в Міністерстві юстиції України 23.01.2007р. за N 52/13319, в той час як договір купівлі-продажу цінних паперів укладався 01.10.2004р., тобто значно раніше.

Таким чином, ВАТ комерційний банк «Надра» не міг порушувати цих Правил, оскільки їх не існувало на момент виникнення спірних правовідносин.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні», державне регулювання ринку цінних паперів здійснює Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку.

Відповідно до п. 14 ч. 1 ст. 8 Закону України «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні», Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку має право накладати адміністративні стягнення, штрафні та інші санкції за порушення чинного законодавства на юридичних осіб та їх співробітників, аж до анулювання ліцензій на здійснення професійної діяльності на ринку цінних паперів.

Проте позивачем не надано будь-якого рішення Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку, з якого вбачалось би, що ВАТ комерційний банк «Надра» порушило чинне законодавство при укладанні договору купівлі-продажу цінних паперів від 01.10.2004р.

Таким чином, суд дійшов до висновку, що ВАТ комерційний банк «Надра» не вчиняло неправомірних дій при укладанні договору купівлі-продажу цінних паперів, а тому не може нести відповідальність за збитки, які були спричинені позивачу.

Разом з цим, з аналізу рішення господарського суду Харківської області від 16.11.2009 року по справі № 59/212-09, яким був визнаний недійсним договір № К/09/04-ОБ008/Т-1 купівлі-продажу цінних паперів від 01.10.2004 року, вбачається, що підставою для визнання недійсним цього договору суд зазначив порушення ЗАТ «Рівненський ливарний завод» вимог ч.6 ст. 11 Закону України «Про цінні папери та фондову біржу» (чинного на той час), яке мало місце в процесі випуску облігацій.

Таким чином, особою, винною в порушенні випуску облігацій, є ЗАТ «Рівненський ливарний завод». Суд дістається висновку, що ЗАТ «Рівненський ливарний завод» є особою, винною в тому, що у зв’язку з визнанням недійсним договору купівлі-продажу, ТОВ «Компанія з управління активами «Форвард» не стало власником облігацій.

Відповідно до наявного в матеріалах справи свідоцтва про реєстрацію випуску облігацій підприємства (реєстраційний № 105/2/04 від 18.08.2004р.), ЗАТ «Рівненський ливарний завод» випустило процентні іменні облігації серії А на загальну суму 5 000 000,00 грн. у кількості 100 штук.

З Договору купівлі-продажу вбачається, що ТОВ «Компанія з управління активами «Форвард» придбало всі 100 штук облігацій. В протязі всього часу обігу цих облігацій (з дати придбання до 01.07.2009р.) ТОВ «Компанія з управління активами «Форвард» залишалось єдиним власником облігацій, що підтверджується випискою про стан особового рахунку ТОВ «Компанія з управління активами «Форвард».

З п. 6 Меморандуму про випуск облігацій вбачається, що відсоткова ставка за облігаціями становила 20 % річних. Доказів зміни відсоткової ставки в протязі всього часу обігу облігацій матеріали справи не містять.

Таким чином, придбаваючи 100 штук іменних процентних облігацій на суму 5 000 000,00 грн., ТОВ «Компанія з управління активами «Форвард» розраховувало отримати доход у вигляду 20 % річних, що становить 4 758 417,57 грн.

З цієї суми ЗАТ «Рівненський ливарний завод» сплатило ТОВ «Компанія з управління активами «Форвард» лише 1 545 393,99 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи банківськими виписками. Таким чином, різниця між відсотками, які очікувало отримати ТОВ «Компанія з управління активами «Форвард» у разі якби ЗАТ «Рівненський ливарний завод» не допустило порушень емісії облігацій та сплаченими відсотками складає суму упущеної вигоди ТОВ «Компанія з управління активами «Форвард» - 3 213 023,58 грн.

Таким чином, суд вважає, що позивач належним чином довів розмір упущеної вигоди, а тому вважає за можливе задовольнити позовні вимоги в частині стягнення із ЗАТ «Рівненський ливарний завод» упущеної вигоди в сумі 3 213 023,58 грн.

Судові витрати підлягають стягненню із ЗАТ «Рівненський ливарний завод».

На підставі викладеного вище, керуючись ст. ст. 22, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

В позові ТОВ «Компанія з управління активами «Форвард» до ВАТ КБ "Надра" відмовити повністю.

Позов ТОВ «Компанія з управління активами «Форвард» до Закритого акціонерного товариства „Рівненський ливарний завод” задовольнити повністю.

Стягнути з Закритого акціонерного товариства „Рівненський ливарний завод” (35331, Рівненська область, Рівненський район, с. Городок, вул. Привокзальна, 2, код ЄДРПОУ 30606056) на користь ТОВ «Компанія з управління активами «Форвард» як керуючий активами ЗНВПІФ «Лідер» (61003, м. Харків, пров. Університетський 1, код ЄДРПОУ 32439633), суму основного боргу у розмірі 1 506 362,00 грн., інфляційні нарахування у розмірі 755 000,00 грн., три проценти річних у розмірі 227 260,27 грн., проценти за безпідставне збереження грошей та користування чужими грошовими коштами у розмірі 1 002 123,28 грн., упущену вигоду у розмірі 3 213 023,58 грн., 25 500,00 грн. сплаченого держмита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Суддя Тихий П.В.

повний текст рішення складено 09.08.11р.