Рішення № 17868373, 01.08.2011, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" серпня 2011 р. Справа № 5023/3741/11

вх. № 3741/11

Суддя господарського суду Доленчук Д. О.

при секретарі судовогозасідання Івахненко І.Г.

за участю представників сторін:

позивача - директор Блошко В.М.

відповідача - ОСОБА_1 за довіреністю № 9/1-15/1085 від 08.05.2009 р.

розглянувши справу за позовом Дослідного сільськогосподарського підприємства "БВ" ТОВ, м. Харків

до Підприємства Дергачівської виправної колонії № 109, с. Дв. Кут

про стягнення 50004,26 грн. та зобов'язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

В провадженні господарського суду Харківської області знаходиться справа № 5023/3741/11 за позовом Дослідного сільськогосподарського підприємства "БВ" товариство з обмеженою відповідальністю до Підприємства Дергачівської виправної колонії № 109, згідно якого позивач просить суд:

- зобов'язати відповідача зарахувати господарське зобов'язання перед позивачем по договору № 46 від 01.06.2009 р. зустрічною однорідною вимогою помилково перераховані кошти в сумі 114810,00 грн. платіжними дорученнями за № 400 від 11.07.2009 р. - 79810,00 грн., та за № 346 від 18.06.2009 р. - 35000,00 грн. станом на 09.06.2011 року.

- стягнути з відповідача на свою користь штраф у розмірі 1% від суми недоплати за кожен прострочений день в розмірі 11657,72 грн., інфляційні на суму 31802,37 грн., три проценти річних в розмірі 6544,17 грн., всього - 50004,26 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що згідно умов договору № 46 від 01.06.2009 р. він повністю виконав свої зобов'язання за договором та передав відповідачу озиму пшеницю (4 класу) в кількості 89,00 т., а відповідач її вартість у розмірі 114810,00 грн. йому не сплатив, хоча відповідно до п.1.3. договору був зобов'язаний сплатити її вартість не пізніше 15.07.2009 р. Також, позивач вказує, що відсутність згоди відповідача на зарахуванням зустрічних однорідних вимог згідно заяви позивача № 3 від 29.03.2011 р. станом на 09.06.2011 року є підставою для задоволення позовних вимог позивача про зобов'язання відповідача зарахувати господарське зобов'язання перед позивачем по договору № 46 від 01.06.2009 року зустрічною однорідною вимогою помилково перерахованих коштів в сумі 114810,00 грн. згідно платіжних доручень № 400 від 11.07.2009 р. на суму 79810,00 грн. та № 346 від 18.06.2009 р. на суму 35000,00 грн. станом на 09.06.2011 року.

Відповідач надав до суду відзив на позовну заяву в якому вказував, що позовні вимоги позивача задоволенню не підлягають у зв'язку з тим, що позивач необґрунтовано та безпідставно зарахував платежі відповідача за платіжним дорученням № 346 від 18.06.2009 р. в сумі 35000,00 грн. та платіжним дорученням № 791 від 14.10.2009 р. в сумі 15000,0 грн. в рахунок погашення заборгованості по договору поставки дизпалива № 2д/0408 від 11.04.2008 р., а по платіжному дорученню № 400 від 10.07.2009 р. частково в сумі 15004,26 грн. в рахунок погашення заборгованості по договору поставки пшениці № 1/п/0908 від 22.09.2008 р., оскільки ці платежі були зроблені відповідачем за поставлену озиму пшеницю по договору № 46 від 01.06.2009 р. За таких обставин відповідач зазначає, що його заборгованість перед позивачем за договором № 46 від 01.06.2009 р. погашена повністю. Крім того, відповідач вказує про те, що взаємозалік за заявою однієї із сторін може здійснюватися лише у разі згоди та відсутності заперечень на це іншої сторони.

Сторони до початку судового засідання, через канцелярію господарського суду 01.08.2011 р. за вх. № Д1426, надали заяву про розгляд справи без застосування технічних засобів фіксації судового процесу. Дана заява не суперечить чинному законодавству, інтересам сторін, тому приймається судом та підлягає задоволенню.

Позивач, через канцелярію господарського суду 01.08.2011 р. за вх. № 18659, надав клопотання про залучення до матеріалів справи оригіналу поштової квитанції про відправлення копії позовної заяви з додатком відповідачу. Дане клопотання господарським судом задовольняється та надана квитанція залучається до матеріалів справи.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позову заперечував у повному обсязі.

Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України обовязок доказування і подання доказів покладено на сторони, суд згідно за статтею 75 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за наявними матеріалами.

Суд, дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, встановив наступне.

Між сторонами був укладений договір № 46 від 01.06.2009 р. (надалі -договір).

Пунктом 1.1. договору було передбачено, що позивач передає відповідачу озиму пшеницю (4 класу) в кількості 89 т по ціні 1290,00 грн./т.

Відповідно до п.1.3. договору оплата за поставлену озиму пшеницю проводиться шляхом перерахування на розрахунковий рахунок позивача у вигляді передплати або оплати по факту поставки, але не пізніше 15.07.2009 р.

Пунктом 2.3. договору було передбачено, що сторона, яка порушила термін відвантаження або термін оплати сплачує іншій стороні штраф в розмірі 1% від вартості недопоставки або від суми недоплати за кожен прострочений день.

Судом встановлено, що на виконання умов договору № 46 від 01.06.2009 р. позивачем було передано відповідачу озиму пшеницю (4 класу) в кількості 89,00 т. на суму 114810,00 грн. про свідчить накладна № 1/09 від 12.07.2009 р.

Отже, за таких обставин господарський суд приходить до висновку, що згідно умов договору № 46 від 01.06.2009 р. відповідач повинен був сплатити позивачу вартість озимої пшениці в сумі 114810,00 грн. в строк до 15.07.2009 р.

Однак, доказів сплати даної суми відповідачем позивачу в передбачений договором строк в матеріалах справи не міститься.

При цьому господарський суд вважає за необхідне зазначити про те, що посилання відповідача про сплату вартості озимої пшениці в сумі 114810,00 грн. за договором № 46 від 01.06.2009 р. на підставі платіжного дорученням № 346 від 18.06.2009 р. на сумі 35000,00 грн., платіжного дорученням № 791 від 14.10.2009 р. на суму 15000,00 грн. та платіжного дорученню № 400 на суму 79810,00 грн. не можуть бути прийняти судом до уваги, оскільки в даних платіжних дорученнях в графі "призначення платежу" були зазначені інші договори ніж договір № 46 від 01.06.2009р.

Разом з цим суд зазначає, що згідно ст. 601 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Тобто, виходячи із приписів зазначеної статті, зобов'язання може, але не повинно припинятися за заявою однієї із сторін, а саме така заява не є обов'язковою для іншої сторони. Таким чином, такий взаємозалік за заявою однієї із сторін може здійснюватися лише у разі згоди та відсутності заперечень на це іншої сторони. Такий висновок суду узгоджується з правовою позицією Вищого господарського суд України викладеною у постанові від 22.03.2011 року по справі № 15/256-10.

Приймаючи до уваги вищевикладене, господарський суд, дослідивши переписку сторін з приводу зарахування зустрічних однорідних вимог між ними (заяви позивача № 2 та № 3 від 29.03.2011 р., № 5 від 08.06.2011 р., лист позивача від 21.05.2011 р.; листи відповідача № 9/1-936 від 04.05.2011 р. та № 9/1-1132 від 03.06.2011 р.), вважає за необхідне зазначити про те, що залік вказаних сум між сторонами не відбувся у зв'язку з відсутністю згоди та наявністю заперечень сторін на даний залік.

Також, з урахуванням вищевикладеного, господарський суд зазначає, що позовні вимоги позивача в частині зобов'язання відповідача зарахувати господарське зобов'язання перед позивачем по договору № 46 від 01.06.2009 р. зустрічною однорідною вимогою помилково перераховані кошти в сумі 114810,00 грн. платіжними дорученнями за № 400 від 11.07.2009 р. - 79810,00 грн. та за № 346 від 18.06.2009 р. - 35000,00 грн. станом на 09.06.2011 року не підлягають задоволенню, оскільки відповідачем не надано згоди на даний залік.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

У відповідності до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковими.

Згідно ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 655 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 ст. 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Враховуючи вищевикладене та враховуючи те, що з матеріалів справи не вбачається доказів сплати відповідачем позивачу вартість озимої пшениці в сумі 114810,00 грн. за договором № 46 від 01.06.2009 р., господарський суд приходить до висновку про наявність у позивача підстав для нарахування відповідачу інфляційних та 3% річних на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України, та штрафу на підставі п.2.3. договору.

Судом було перевірено розрахунок позивача штрафу, 3% річних та встановлено, що сума 3% річних у розмірі 6544,17 грн. та сума штрафу у розмірі 11657,72 грн. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Стосовно суми інфляційних суд зазначає, що судом було перевірено розрахунок позивача інфляційних та встановлено, що індекс інфляції за період з 01.08.2009 р. по 01.06.2011 р. становить 119,19 %, а не 127,70%, як було зазначено позивачем, у зв'язку з чим з відповідача підлягає стягненню на користь позивача сума інфляційних у розмірі 22036,19 грн.

За таких обставин господарський суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню в частині стягнення з відповідача на користь позивача штрафу у розмірі 11657,72 грн., інфляційних у розмірі 22036,19 грн. та 3% річних у розмірі 6544,17 грн., всього - 40238,08 грн.

Враховуючи те, що позов підлягає частковому задоволенню, господарський суд відповідно до статей 44-49 Господарського процесуального кодексу України вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача сплачену позивачем суму державного мита за вимогу майнового характеру у розмірі 402,38 грн. та суму витрат на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу у розмірі 190,00 грн.

Однак, враховуючи те, що в матеріалах справи відсутні докази сплати позивачем суми держаного мита у розмірі 85,00 грн. за вимогу не майнового характеру, господарський суд вважає за необхідне стягнути з позивача на користь державного бюджету України суму державного мита у розмірі 85,00 грн.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 509, 525, 526, 530, 601, 625, 629, 655, 692 Цивільного кодексу України, ст.ст. 230, 231 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 4, 12, 32, 33, 43, 44-49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Підприємства Дергачівської виправної колонії № 109 (62351, Харківська область, Дергачівський район, с. Дворічний Кут, код ЄДРПОУ 08680945, р/р 26001212468 в філії № 6 Банка "Грант", МФО 350459) на користь Дослідного сільськогосподарського підприємства "БВ" товариство з обмеженою відповідальністю (юридична адреса: 61177, м. Харків, вул. Юннатів, 1, кв. 114; фактична адреса: м. Харків, вул. К. Основ'яненко, 7; код ЄДРПОУ 32277921; р/р 26003190238 в АТ "Райффайзен Банк Аваль" м. Київ, МФО 380805) штраф у розмірі 11657,72 грн., інфляційні у розмірі 22036,19 грн., 3% річних у розмірі 6544,17 грн., 402,38 грн. державного мита та 190,00 грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В решті позову відмовити.

Стягнути з Дослідного сільськогосподарського підприємства "БВ" товариство з обмеженою відповідальністю (юридична адреса: 61177, м. Харків, вул. Юннатів, 1, кв. 114; фактична адреса: м. Харків, вул. К. Основ'яненко, 7; код ЄДРПОУ 32277921; р/р 26003190238 в АТ "Райффайзен Банк Аваль" м. Київ, МФО 380805) на користь державного бюджету України (одержувач коштів - Управління Державного Казначейства у м. Харкові, код одержувача - 24134490, банк одержувача - Головне Управління Державного Казначейства України у Харківській обл., МФО банку одержувача 851011, номер рахунку 31110095700002, код бюджетної класифікації - 22090200, символ звітності банку - 095) 85,00 грн. державного мита.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя Доленчук Д. О.

Рішення підписано 08.08.2011 р.