Рішення № 17867192, 10.08.2011, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.08.11 Справа № 8/5009/3782/11

Суддя Попова І.А.

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Геліус ЛТД”(49102, м.Дніпропетровськ, вул. Будьонного, 1д)

до відповідача Приватного підприємства “Гамма-Пак” (69040, м. Запоріжжя, вул. Планерна, 6)

Суддя Попова І.А.

Представники:

від позивача:не з'явився (ОСОБА_1, дов. від 27.07.2011 р., в засіданні 27.07.2011 р., 02.08.2011 р.)

від відповідача: ОСОБА_2, дов. від 25.06.2011 р.

Заявлено позовні вимоги про стягнення з відповідача 103005 грн. 84 коп. основного боргу за договором поставки № 18Р від 18.01.2008 р.,17086 грн. 28 коп. пені, 34750 грн. 30 коп. втрат від інфляції грошових коштів, 8196 грн. 96 коп. річних процентів.

В судовому засіданні, відкритому 27.07.2011 р., оголошувалася перерва до 02.08.2011 р., 10.08.2011 р.

Вступну та резолютивну частини рішення оголошено в судовому засіданні 10.08.2011 р.

В судовому засіданні 02.08.2011 р. позивачем заявлено клопотання про зменшення розміру позовних вимог. У відповідності до ст.. 22 ГПК України клопотання задоволено судом.

Розглядаються позовні вимоги про стягнення з відповідача 101005 грн. 84 коп. основного боргу за договором поставки № 18Р від 18.01.2008 р.,17129 грн. 16 коп. пені, 34070 грн. 30 коп. втрат від інфляції грошових коштів, 8044 грн. 97 коп. річних процентів.

В судове засідання після оголошеної перерви 10.08.2011 р. позивач свого представника не направив, про причини не явки суд не сповістив. Згідно з п. 3.6 розяснення Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 р. №02-5/289 у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. Оскільки, всі учасники судового процесу були належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, проте позивач не скористалися своїми правами, передбаченими статтею 22 ГПК України, участь в засіданні суду (як і інші права, передбачені статті 22 ГПК України) є правом, а не обовязком сторони, суд дійшов висновку про можливість розгляду позовної заяви по суті в судовому засіданні 10.08.2011 року за відсутності представника позивача.

Позовні вимоги заявлено з наступних підстав: на виконання умов договору поставки № 18Р, укладеного з відповідачем 18.01.2008 р., за видатковими накладними № РН-003235 від 19.09.2008 р., № РН-0003265 від 23.09.2008 р., № РН-003295 від 25.09.2008 р., № РН-0003498 від 15.10.2008 р. поставив останньому товар на загальну суму 142931 грн. 28 коп. Відповідно до п. 4.1 договору відповідач зобовязаний здійснити оплату за придбаний товар протягом 40 календарних днів з моменту передачі позивачем відповідачу кожної окремої партії товару. Зобовязання щодо оплати отриманого товару відповідач виконав частково. З урахуванням часткової оплати за товар за ним склалася заборгованість в сумі 101005 грн. 84 коп., яку позивач просить стягнути з товариства «Гамма-Пак». Крім того, за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань згідно п. 5.2 договору позивач просить стягнути з відповідача 17129 грн. 16 коп. пені, нарахованої за період з 14.06.2010 р. по 30.06.2011 р. Також, згідно ст.. 625 ЦК України до стягнення заявлено 34070 грн. 30 коп. втрат від інфляції грошових коштів, нарахованих за період з жовтня 2008 р. по червень 2011 р., та 4713 грн. 66 коп. річних процентів, нарахованих за період з 29.10.2008 р. по 01.07.2011 р.

Відповідач заявлені позовні вимоги не визнав, у відзиві на позов вказує, що пунктами 1.2., 1.3 договору поставки № 18Р передбачено суттєві умови цього договору, а саме: асортимент, кількість, товару та його ціну сторони повинні узгодити шляхом підписання накладних (специфікацій), які є невід'ємною частиною такого договору. Оскільки такі накладні (специфікації) є невід'ємною частиною договору, то вони також повинні бути підписаними особою, що має право на укладання правочинів від імені відповідача, тобто директором ПП «Гамма-Пак». Накладні, на які посилається позивач, підписані не директором ПП «Гамма-Пак», а іншими особами. Довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей, на підставі яких вказані особи здійснювали прийом товарів, не надають їм право узгоджувати суттєві умови договору. Таким чином, вказує відповідач, вказані накладні не можуть вважатися специфікаціями у розумінні п.п. 1.2, 1.3 договору, оскільки підписані особами, не уповноваженими на укладання договорів від імені відповідача. Відповідач вважає, що сторонами договору не були узгоджені вимоги, що визнаються законодавством суттєвими, відтак такий договір в силу прямої вказівки закону не може вважатися укладеним, і відповідно, не може породжувати для сторін будь-яких прав чи обовязків. Крім того, відповідач просить застосувати наслідки спливу позовної давності щодо вимог про стягнення пені.

В судовому засіданні 02.08.2011 відповідачем заявлено, що ним подано позовну заяву до господарського суду Дніпропетровської області про визнання недійсним договору № 18Р, заборгованість за яким є предметом даного спору. Доказів порушення провадження господарським судом Дніпропетровської області за позовною заявою ПП «Гамма-Пак» про визнання недійсним договору № 18Р від 18.01.2008 р. відповідачем не надано, тому підстави для зупинення провадження у даній справі відсутні.

Заслухавши представника відповідача, вивчивши матеріали справи, суд встановив, що сторонами по справі 18.01.2008 р. укладено договір поставки № 18Р за умовами якого позивач зобовязався поставити та передати у власність покупця, а відповідач прийняти та оплатити на умовах, визначених даним договором, товар гофропродукцію, асортимент та кількість якого визначаються в накладних (специфікаціях), які є невід'ємною частиною договору. Пунктом 1.3 договору передбачено, що ціна на товар є договірною та визначається в накладних (специфікаціях), які є невід'ємною частиною договору. Порядок розрахунків узгоджено сторонами пунктом 4.1 договору, яким встановлено, що оплата за поставлений товар здійснюється покупцем шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом 40 календарних днів з моменту передачі постачальником покупцю кожної окремої партії товару на підставі накладної (специфікації).

Як свідчать вивчені матеріали, за видатковими накладними № РН-003235 від 19.09.2008 р., № РН-0003265 від 23.09.2008 р., № РН-003295 від 25.09.2008 р., № РН-0003498 від 15.10.2008 р. позивачем поставлено відповідачу товар на загальну суму 142931 грн. 28 коп., який отримано уповноваженою особою відповідача, про що свідчить підпис представника на зазначених накладних. Відповідач не заперечує отримання ним товару від позивача на підставі вказаних накладних.

Як вказує позивач, що не заперечується відповідачем, останнім здійснено часткову оплату отриманого товару. Таким чином, відповідач своїми конклюдентними діями з часткової оплати підтвердив прийняття товару за накладними, які містять підпис уповноваженого представника про отримання товару.

Як свідчить позивач, в порушення умов договору відповідач в узгоджені строки зобов'язання щодо оплати отриманого товару не виконав в повному обсязі, внаслідок чого за ним склалася заборгованість в розмірі 101005 грн. 84 коп. Як передбачено приписами ст. 526 ЦК України та ст. 193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону та договору. Оскільки відповідач не надав суду доказів сплати боргу позивачу, суд вважає, що вимоги в частині стягнення основного боргу в сумі 101005 грн. 84 коп. обґрунтовані, підтверджені доданими розрахунками та матеріалами та підлягають задоволенню.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Таким чином, оскільки судом встановлено, що відповідач прострочив виконання зобов'язань по оплаті отриманого товару, вимоги про стягнення втрат від інфляції грошових коштів в розмірі 34070 грн. 30 коп., нарахованих за період з жовтня 2008 р. по червень 2011 р., та 4713 грн. 66 коп. річних процентів, нарахованих за період з 29.10.2008 р. по 01.07.2011 р., суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Вимоги про стягнення пені в сумі 17129 грн. 16 коп., нарахованої за період з 14.06.2010 р. по 01.07.2011 р., позивач обґрунтовує п. 5.2 договору № 18Р від 18.01.2008 р., яким передбачено, що в разі порушення покупцем зобов'язань по оплаті товару він зобовязується оплатити постачальнику штрафну неустойку в вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період нарахування пені, від суми, яка відповідає ціні товару, оплату за який прострочено, за кожний день прострочки оплати (не здійснення оплати) до дня його фактичної оплати.

За приписами частини першої статті 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Згідно з частиною третьою статті 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. У відповідності до частини першої статті 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Частиною шостою статті 231 ГК України передбачено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором. Відповідно до приписів ст. 232 Господарського Кодексу України нарахування неустойки припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано. Судом встановлено, що зобов'язання щодо оплати поставленого позивачем товару у відповідача виникло через 40 календарних днів з дати поставки кожної партії товару. Розрахунок пені позивачем виконано без врахування передбаченого ст. 232 ГК України обмеження для нарахування штрафних санкцій. Таким чином, суд вважає вимоги про стягнення пені такими, що не підлягають задоволенню, внаслідок невірно виконаного розрахунку.

Посилання відповідача на те, що договір поставки є неукладеним, суд вважає безпідставним внаслідок наступного:

Частиною 7 ст. 179 ГК України передбачено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно із ч. 1 ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 180 ГК України, зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства (ч. 1).

Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода (ч. 2 ст. 180 ГК України).

Згідно ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Договір поставки укладається на розсуд сторін або відповідно до державного замовлення.

Щодо ціни продукції, то відповідно до ст. 190 ГК України вільні ціни визначаються суб'єктами господарювання самостійно за згодою сторін, а у внутрішньогосподарських відносинах - також за рішенням суб'єкта господарювання. Сторонами договору № 18Р узгоджено, що ціна продукції є договірною та визначається в накладних. Оскільки накладні на отримання товару підписані уповноваженою особою, підпис якої скріплений печаткою підприємства «Гамма-Пак»суд знаходить надуманими доводи відповідача.

Позовні вимоги задовольняються частково.

Судові витрати покладаються на відповідача пропорційно задоволеним вимогам.

На підставі викладеного, ст. ст. 193, 231, 232 ГК України, ст. 526, 625 ЦК України, керуючись ст. ст. 49, 75, 82-84 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємства «Гамма-Пак»(69040, м. Запоріжжя, вул. Планерна, 6, ЄДРПОУ 32678587) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Геліус ЛТД»(49102, м. Дніпропетровськ, вул. Будьоного, 1д, ЄДРПОУ 20206809) 101005 грн. 84 коп. основного боргу, 34070 грн. 30 коп. втрат від інфляції грошових коштів, 8044 грн. 97 коп. річних процентів, 1641 грн. 96 коп. судових витрат. Видати наказ.

В іншій частині позову відмовити.

Суддя І.А. Попова

Рішення підписано 16 серпня 2011 року.