Постанова № 17866237, 18.08.2011, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 серпня 2011 року Справа № 5021/1259/2011

Колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді Пуль О.А., судді Білоусової Я.О., судді Крестьянінова О.О.,

при секретарі Сиротніковій Я.Є.,

за участю представників сторін:

позивача ОСОБА_1. за довіреністю №26/03 від 26.01.2011 р.,

відповідача ОСОБА_2. за довіреністю №15-4709 від 22.06.2011 р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача ПАТ «Сумихімпром», м. Суми (вх. № 3096 С/2-7) на рішення господарського суду Сумської області від 12.07.2011 р. по справі № 5021/1259/2011,

за позовом Публічного акціонерного товариства «Брокбізнесбанк», м. Суми,

до Публічного акціонерного товариства «Сумихімпром», м. Суми,

про стягнення 21742761, 46 грн., -

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Сумської області по справі № 5021/1259/2011 від 12.07.2011 р. позовні вимоги задоволені повністю. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Сумихімпром»на користь Публічного акціонерного товариства «Брокбізнесбанк» в особі Сумської філії АТ «Брокбізнесбанк»15186715 грн. 10 коп. несплаченого тіла кредиту, 5395198 грн. 82 коп. заборгованості по відсоткам, 1160847 грн. 54 коп. пені, а також 25 500 грн. державного мита, 236 грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

Відповідач, не погодившись з рішенням місцевого господарського суду, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить зменшити розмір пені за несвоєчасну сплату процентів до 50% та задовольнити клопотання ПАТ «Сумихімпром»про розстрочення виконання рішення рівними частинами строком на 36 місяців.

В апеляційній скарзі зазначено, що господарським судом першої інстанції порушені норми процесуального права, а саме, ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, яка передбачає, що господарський суд, приймаючи рішення, має право розстрочити виконання рішення та ст. 121 Господарського процесуального кодексу України.

На думку апелянта, відмовляючи в задоволенні заяви про розстрочення виконання рішення, господарським судом першої інстанції неповно досліджені обставини справи.

Позивач відзив на апеляційну скаргу не надав. У судовому засіданні пояснив, що повністю заперечує проти апеляційної скарги, вважає її необґрунтованою, а тому, просить суд рішення господарського суду Сумської області від 12.07.2011 р. залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши повноту встановлених судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, їх юридичну силу та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права в межах вимог, передбачених статтею 101 Господарського процесуального кодексу України, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 19.02 2008 року між позивачем та відповідачем було укладено кредитний договір № 117-ю про надання відкличної мультивалютної кредитної лінії з лімітом заборгованості в еквіваленті 3 000 000,00 доларів США терміном користуванням кредитом до 18 люто 2009 року зі сплатою 16,0 процентів річних у гривні, 12 процентів річних у доларах США та 11.0 процентів річних у Євро. Метою надання кредиту було поповнення обігових коштів, виплата заробітної плати та прирівняних до неї платежів та ведення поточної виробничої діяльності.

П. 1.1.2. Договору встановлено термін користування кредитом до 18.02.2009 р.

П.2.6. Договору сторони узгодили, що проценти нараховуються в межах терміну користування кредитом, що визначений у п.1.1.2. цього договору, на суму фактичного залишку заборгованості за кредитом, із розрахунку 360 днів у році та календарної кількості днів у місяці. При розрахунку процентів враховується день надання кредиту і не враховується день повернення кредиту.

Згідно п. 2.8. договору відповідач зобов'язався здійснювати сплату процентів щомісячно до 07 числа місяця, наступного за місяцем, в якому нараховані проценти.

П. 4.2. Договору встановлено обовязок позичальника здійснювати своєчасне повернення кредиту, сплачувати нараховані проценти, використати кредит за цільовим призначенням та виконувати всі свої зобовязання у повному обсязі у строки, передбачені цим договором.

Позивач свої зобовязання за кредитним договором виконав, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями платіжних доручень про перерахування коштів на рахунок відповідача.

Відповідач, всупереч, взятим на себе зобовязанням суттєво порушив умови договору стосовно строків повернення кредиту та відсотків за користування ним, внаслідок чого утворилась заборгованість, яка згідно наданого позивачем розрахунку складає 15186715,10 грн. сума простроченого непогашеного кредиту, 5395 198,82 грн. (а. с. 30-31).

П. 7.1. Договору сторони встановили, що за порушення строків погашення заборгованості за кредитом та/або строків сплати процентів за користування кредитом та/або комісій, банк має право нараховувати позичальнику неустойку в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми простроченої заборгованості за кожний день прострочення.

Позивачем у відповідності до п.7.1. Договору нарахована відповідачу пеня, яка згідно наданого позивачем розрахунку складає 1160847,54.

Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Ст. 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з вимогами ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до вимог статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобовязань може забезпечуватися згідно з законом або договором, неустойкою. Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) визначається визначена законом або договором грошова сума, яку боржник повинен сплатити кредиторові у разі порушення боржником зобовязання.

П.6 ст. 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано.

З наявного в матеріалах справи розрахунку пені, зробленого позивачем вбачається, що позивачем не порушено термін, встановлений законом для її нарахування.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем не надано свого контр розрахунку суми заборгованості за кредитом, відсоткам та нарахованої пені, та документів, які б свідчили про те, що він має заперечення стосовно правильності розрахунку позивача, тому колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду приходить до висновку про доведеність позовних вимог.

Враховуючи положення наведених норм права та договору, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду вважає, що господарським судом першої інстанції у відповідності до норм закону та договору правомірно та обґрунтовано задоволені позовні вимоги.

Стосовно посилання апелянта на те, що господарський суд порушив норми процесуального права, не задовольнивши заяву відповідача про зменшення розміру пені на 50% та розстрочку виконання рішення суду, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду зазначає наступне.

П. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України передбачено право господарського суду у виняткових випадках зменшувати розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобовязання.

В розясненні Вищого арбітражного суду України від 29.04.1994 р. № 02-5/293 «Про деякі питання практики застосування майнової відповідальності за невиконання чи неналежне виконання грошових зобовязань»зазначено, що застосовуючи приписи п.3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарські суди повинні обєктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобовязань, причин неналежного виконання або невиконання зобовязання, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

У заяві про зменшення пені та розстрочці виконання рішення відповідач посилається на вплив фінансово-економічної кризи, яка призвела до зменшення попиту на його продукцію.

Однак, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що фінансова-економічна криза не є винятковою обставиною і, крім того, впливає також і на фінансову діяльність позивача.

Світова фінансова криза, падіння попиту на продукцію відповідача, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобовязання, якщо навіть у цьому немає його вини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобовязання.

При цьому, колегія суддів вважає за доцільне наголосити на тому, що зменшення розміру санкцій, заявлених до стягнення є правом, а не обов'язком суду і можливе лише у разі наявності підстав, які б вказували на необхідність застосування вказаної норми.

Колегія суддів Харківського апеляційного суду вважає, що господарським судом першої інстанції досліджені всі обставини справи, прийняте рішення обґрунтовано та відповідає нормам закону, отже підстави для його скасування відсутні.

Також, судова колегія Харківського апеляційного господарського суду зазначає, що згідно з нормами Господарського процесуального кодексу України незадоволення заяви про зменшення розміру пені та розстрочці виконання рішення не є підставою для скасування законного та обґрунтованого рішення суду першої інстанції.

Зважаючи на вищевикладене та керуючись ст.ст. 99, 101, 102, п.1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ПАТ «Сумихімпром»залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Сумської області по справі № 5021/1259/2011 від 12.07.2011 р. залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя Пуль О.А.

Суддя Білоусова Я.О.

Суддя Крестьянінов О.О.

Повний текст постанови складено 18.08.2011 р.