Постанова № 17866217, 16.08.2011, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" серпня 2011 р. Справа № 5023/2020/11

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Істоміна О.А., суддя Барбашова С.В. , суддя Білецька А.М.

при секретарі Гурдісовій Н.В.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1. (дов. № б/н від 14.07.2011р.)

відповідача - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний будинок "Богодухівська птахофабрика", с. Санжари, Харківський район, Харківська область (вх. № 2536 Х/3) на рішення господарського суду Харківської області від 02.06.11 у справі № 5023/2020/11

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АТ Біофарм", м. Харків

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний будинок "Богодухівська птахофабрика", с. Санжари, Харківський район, Харківська область

про стягнення 99294,90 грн., -

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Харківської області від 02.06.2011р. по справі № 5023/2020/11 (суддя Доленчук Д.О.) позовні вимоги задоволені частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача суму основного боргу в розмірі 77165,00 грн., пеню в сумі 7771,47 грн., втрати від інфляції в сумі 7099,16 грн., 3% річних в сумі 2122,03 грн., 941,58 грн. державного мита та 223,80 грн. витрат на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу. В іншій частині позову відмовлено.

Відповідач з даним рішенням господарського суду не погодився, подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення та неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення господарського суду Харківської області від 02.06.2011р. по справі № 5023/2020/11 скасувати та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити. Всі судові витрати, пов'язані із розглядом даної справи, відповідач просить покласти на позивача.

Позивач у своєму відзиві на апеляційну скаргу просить рішення суду першої інстанції у даній справі залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідача без задоволення, як необґрунтовану. Свого представника для участі у судовому засіданні 16.08.2011р. позивач не направив. Причини його неявки суду невідомі.

15.08.2011р. відповідач надав через канцелярію суду клопотання про відкладення розгляду справи на інший день, в звязку з неможливістю уповноваженого представника юрисконсульта Крамаренко Т.М. прийняти участь в даному судовому засіданні через відрядження до м. Івано-Франківська для вирішення питання з поставки кормів птиці.

Колегія суддів перевірила матеріали справи та вважає, що клопотання відповідача - заявника апеляційної скарги про відкладення розгляду справи задоволенню не підлягає, з огляду на те, що явку представників сторін в дане судове засідання не визнано обов'язковою; позицію ТОВ «ТБ «Богодухівська птахофабрика»викладено в апеляційній скарзі; а відповідач також не був позбавлений права надати суду апеляційної інстанції додаткові письмові докази в обґрунтування своїх вимог і заперечень та мав на це достатньо часу, і також мав можливість забезпечити участь при розгляді даної справі іншого представника, оскільки чинне законодавство не обмежує коло осіб, які можуть представляти інтереси сторін в судовому процесі.

Враховуючи те, що судом апеляційної інстанції належним чином створено всі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу без участі представників сторін за наявними у ній матеріалами.

Обговоривши доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, перевіривши наявні у справі матеріали на предмет їх юридичної оцінки судом першої інстанції, проаналізувавши правильність застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права при винесенні оскаржуваного рішення, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, виходячи з наступних обставин.

Приймаючи оскаржене рішення господарський суд Харківської області виходив з результатів встановлення та дослідження документально підтверджених матеріалами справи обставин спору за якими зясував, що 11 лютого 2009 року між сторонами був укладений договір № 114 на поставку товарів (далі - Договір), відповідно умов до якого позивач був зобов'язаний поставити відповідачу ветеринарні препарати та інші товари (продукцію), а відповідач був зобов'язаний прийняти та сплатити продукцію в порядку та на умовах визначених даним договором (пункт 1.1. Договору).

Відповідно до частини 1 статті 174 Господарського кодексу України господарський договір є підставою виникнення господарських зобов'язань.

У відповідності до статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницької діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Пунктом 3.3. Договору сторонами обумовлено, що продукція вважається переданою позивачем відповідачу та прийнятою відповідачем по якості та кількості з моменту підписання сторонами накладних про відпуск продукції (на підставі довіреностей).

Згідно зі статтею 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до пункту 4.1. Договору розрахунки за продукцію здійснюються відповідачем протягом 10 календарних днів після отримання продукції або передоплатою.

Договір вступає в силу 11.02.2009 р. та діє до 31.12.2009 р. (пункт 7.1. Договору).

Як свідчать матеріали справи та встановлено господарським судом, позивач на виконання умов Договору здійснив поставку товару на загальну суму 341774,05 грн., що підтверджується накладними та довіреностями, копії яких додані до позовної заяви.

Однак свої зобовязання щодо оплати вартості отриманого товару відповідач виконав лише частково, сплативши позивачеві 264608,89 грн. Заборгованість становить 77165,00 грн.

В силу приписів частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобовязанні, встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк, а відповідно до статті 525 цього ж Кодексу одностороння відмова від виконання зобовязання не допускається. Згідно зі статтею 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону та договору, яке в силу вимог статті 599 Цивільного кодексу України та статті 202 Господарського кодексу України припиняється виконанням, проведеним належним чином. Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статей 33 та 34 Господарського процесуального кодексу України сторони зобов'язані довести обставини, на які вони посилаються, як на підставу своїх вимог та заперечень, належними та допустимими у справі доказами; за статтею 36 Господарського процесуального кодексу України письмовими доказами є документи та матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Згідно з статей 47, 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, а судове рішення по справі приймає за результатами обговорення усіх обставин справи.

Проаналізувавши надані сторонами докази в їх сукупності суд першої інстанції дійшов висновку про задоволення позову в частині стягнення з відповідача на користь позивача 77165,00 грн. заборгованості, оскільки зазначені позивачем доводи та надані на їх підтвердження документальні матеріали не спростовані відповідачем в порядку статті 33 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою обовязок доказування законодавчо покладений на сторони.

Згідно зі статтями 610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання), а у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України передбачено: боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Пунктом 5.4. Договору сторонами передбачено, що в разі прострочення платежів відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який стягується пені, від суми заборгованості, за кожен день допущеного прострочення.

Враховуючи порушення з боку відповідача строків оплати вартості наданих послуг, позивач на підставі пункту 5.4. Договору нарахував відповідачеві пеню в розмірі 12908,71 грн. та заявив вимогу про стягнення цієї суми.

Колегія суддів вважає, що господарський суд розглядаючи дану вимогу, повністю врахував та проаналізував з достатньою повно тою законодавство, яке регулює застосуван ня спеціальної позовної давності у спірних правовідносинах, в звязку з чим правомірно визначився про задоволення вимог позивача в цій частині лише в сумі 7771,47 грн., оскільки розрахунок пені здійснено позивачем без урахування обмежень, встановлених пунктом 6 статті 232 Господарського кодексу України, якою визначено, що нарахування пені припиняється через шість місяців від дня коли зобовязання мало бути виконано. Таким чином, в частині стягнення пені в сумі 5137,24 грн. у позові судом першої інстанції обґрунтовано відмовлено.

Крім того, колегія суддів визначає, що господарський суд цілком правильно задоволено заявлені позивачем вимоги про стягнення з відповідача 3 % річних в сумі 2122,03 грн. та інфляційних збитків в сумі 7099,16 грн. за весь час прострочення, які нараховані позивачем у відповідності з пунктом 2 статті 625 Цивільного кодексу України. Вказаною нормою передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду у даній справі, відповідач у своїй апеляційній скарзі вказує на те, що в порушення норм процесуального права суд розглянув справу у відсутності його представника, чим позбавив відповідача права на користування рівними процесуальними правами з позивачем, а також не надав можливості його представнику прийняти участь у судовому засіданні для надання необхідних доказів та пояснень.

Проте, вказані посилання заявника апеляційної скарги не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки суперечать наявним у справі документам, а правовий аналіз матеріалів справи свідчить, що місцевим господарським судом у відповідності до вимог частини 2 ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України сторонам були створені необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Із матеріалів справи вбачається, що розгляд справи неодноразово відкладався господарським судом, у тому числі і за клопотаннями відповідача (вх. № 9036 від 04.05.2011р., вх. № 13127 від 30.05.2011р.), а останнім в порушення обов'язку доказування не представлено жодних документів на підтвердження своєї правової позиції у справі, зокрема не надано відзиву на позовну заяву.

Таким чином, колегія суддів вважає, що відповідачу була надана можливість скористатись своїми правами, передбаченими ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, а саме направити в суд свого представника, прийняти участь при розгляді справі по суті позову, і також надати відповідні документи в обґрунтування своїх заперечень проти позову, маючи на це достатньо часу. Проте, всупереч викладеним обставинам, відповідач наданим йому правом не скористався та жодних документів в підтвердження своєї позиції у справі відповідач на вимогу господарського суду не представив. За таких обставин, колегія суддів вважає, що господарський суд у відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України вирішив справу по суті за наявними в ній матеріалами без участі представника відповідача з дотриманням норм процесуального права. Водночас, колегія суддів визначає, що вказані заявником апеляційної скарги обставини, не впливають на прийняття господарським судом правильного та цілком правомірного рішення по суті спору, оскільки відповідач ні в суді першої ні в суді апеляційної інстанції жодних доказів сплати вартості у повному обсязі отриманої від позивача продукції по спірному Договору не надав, та документів в підтвердження сплати заборгованості в сумі 77165,00 грн. судам не представив.

При розгляді апеляційної скарги колегією суддів також встановлено, що доводи заявника апеляційної скарги не містять жодних посилань на висновки господарського суду щодо вирішеного даного господарського спору по суті. При цьому, факт наявності заборгованості відповідач в апеляційній скарзі не оспорює.

Приймаючи до уваги вищезазначене, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що обставини справи були всебічно і повно досліджені господарським судом, а тому рішення господарського суду Харківської області від 02.06.2011р. по справі № 5023/2020/11 відповідає чинному законодавству та фактичним обставинам справи, а доводи відповідача, з яких подана апеляційна скарга про скасування рішення, не можуть бути підставою для його зміни чи скасування.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32, 33, 43, 99, 101, п. 1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний будинок "Богодухівська птахофабрика", с. Санжари, Харківський район, Харківська область про відкладення розгляду справи залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний будинок "Богодухівська птахофабрика", с. Санжари, Харківський район, Харківська область залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 02.06.2011р. у справі № 5023/2020/11 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України в двадцятиденний термін.

Головуючий суддя Істоміна О.А.

Суддя Барбашова С.В.

Суддя Білецька А.М.

Повний текст постанови підписано 17 серпня 2011 року.