Постанова № 17866206, 15.08.2011, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" серпня 2011 р. Справа № 5021/421/2011

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Пушай В.І., судді Барбашова С.В., Білецька А.М.

при секретарі Казаковій О.В.

за участю представників сторін:

позивача –не з’явився.

відповідача –не з’явився.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. № 2454 С/3-9) на рішення господарського суду Сумської області від 16.05.11 р. у справі № 5021/421/2011

за позовом Публічного акціонерного товариства “Львівобленерго”, м. Львів

до Товариства з обмеженою відповідальністю “Східно-будівельне об’єднання”, м. Суми

про стягнення 15291 грн. 86 коп.

встановила:

Позивач –Публічне акціонерне товариство “Львівобленерго”, м. Львів, звернувся до господарського суду Сумської області з позовною заявою в якій, з урахуванням уточнень та доповнень, просив суд стягнути з відповідача –Товариства з обмеженою відповідальністю “Східно-будівельне об’єднання”, м. Суми заборгованість за надані транспортні послуги в сумі 11 998 грн. 00 коп. відповідно договору № 15/08 від 15.08.2008 року, 3 % річних у сумі 762 грн. 28 коп., інфляційних збитків 2531 грн. 58 коп., всього 15291, 86 грн. та судові витрати покласти на відповідача.

Рішенням господарського суду Сумської області (суддя Гудим В.Д.) від 16.05.2011 р. по справі № 5021/421/2011 позов задоволено. З відповідача на користь позивача стягнуто 11998 грн. 00 коп. заборгованості, 762 грн. 28 коп. 3% річних, 2531 грн. 58 коп. інфляційних збитків, 152 грн. 92 коп. державного мита, 236 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення мотивоване з посиланням на законність та обґрунтованість заявлених позивачем позовних вимог, з тих підстав, що відповідач доказів своєчасної та повної оплати або обґрунтованих заперечень проти позовних вимог не надав та ін.

Відповідач з рішенням господарського суду в частині стягнення з нього 2 531,58 грн. інфляційних збитків не погоджується, та вважає рішення в даній частині таким, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийнятим при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення скасувати в частині стягнення з нього 2 531,58 грн. інфляційних втрат та прийняти нове, яким відмовити позивачу в частині стягнення 2 531,58 грн. інфляційних збитків. В обґрунтування своїх вимог відповідач вказує, зокрема, на те, що суд не надав йому можливості для перевірки правильності нарахувань, здійснених позивачем, та не створив необхідних умов для перевірки правильності нарахувань –порушив принцип рівності та змагальності, які закріплені ст. 4-2, ст. 4-3 ГПК України, ст. 129 Конституції України та ін. 29.07.2011 року за вх. № 7353 від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить суд рішення господарського суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду, на наявність підтвердження виникнення цивільних прав та обов’язків та вчинення правочину між позивачем та відповідачем, а заперечення з боку відповідача, вважає необґрунтованими та безпідставними та ін.

Позивач та відповідач у призначене судове засідання не з’явились.

08.08.2011 року за вх. № 7677 від відповідача надійшло клопотання, в якому просить відкласти судовий розгляд справи через неможливість прибуття його уповноваженого представника в дане судове засідання через відрядження.

Розглянувши дане клопотання, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду вважає, що воно задоволенню не підлягає, оскільки відповідач не скористався своїм процесуальним правом та не направив в судове засідання іншого свого представника.

Враховуючи факт належного повідомлення позивача та відповідача про час та місце розгляду апеляційної скарги, та те, що норми ст. 38 ГПК України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, судова колегія вважає, що судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та вважає за можливе розглядати справу за наявними у справі документами.

Неявка в судове засідання представника позивача та відповідача не перешкоджає розгляду апеляційної скарги по суті.

Відповідно до ч. 2 ст. 101 ГПК України, Апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши надані суду докази та доводи, судова колегія встановила наступне:

Як свідчать матеріали справи, та правомірно встановлено судом першої інстанції, 15 серпня 2008 року між Публічним акціонерним товариством “Львівобленерго” (позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Східно-будівельне об’єднання” (відповідач) укладено договір про надання автотранспортних послуг № 15/08 від 15 серпня 2008 року, (в подальшому –Договір), відповідно до умов якого позивач (виконавець) зобов'язався надавати автотранспортні послуги, а відповідач (замовник) в свою чергу зобов'язався оплатити послуги на умовах цього договору.

Відповідно до п. 1.2. Договору, передбачено, що виконавець надає автотранспортні послуги наступним автотранспортом: автомобільним краном ЗИЛ-133 ГЯ на будівельно-монтажних роботах Замовника.

Відповідно до п. 2.1. Договору, Замовник подає Виконавцю письмову заявку для надання автотранспорту та спецмеханізмів.

Відповідно до п. 2.2. Виконавець направляє замовлений згідно з заявкою автотранспорт у відповідне місце та час.

Відповідно до п. 4.1. Договору передбачено, що «плата за надані Виконавцем послуги автотранспорту за один робочий день складає 1500,00 (одна тисяча п’ятсот) гривень 00 копійок, в т.ч. ПДВ 20%-250,00 грн.

Факти замовлення транспортних послуг Відповідачем та надання цих послуг Позивачем підтверджується талонами замовника та актами здачі-прийняття робіт (надання послуг), підписаними сторонами та скріпленими їх печатками (копії наявні в матеріалах справи) та сторонами не оспорюється.

На виконання умов договору позивач надав транспортні послуги та вказує, що вартість наданих послуг згідно з актами здачі-прийняття робіт складає 85848,00 грн.

Відповідач частково розрахувався за надані послуги в сумі 73850.00 грн. Частково неоплаченими залишились послуги, надані у жовтні 2008 року (згідно з актом № ОУ-0001266 здачі-прийняття робіт (наданих послуг) від 22.10.2008 р.). Основна сума боргу перед позивачем за надані послуги залишилась у розмірі 11998,00 грн.

Позивач претензією № 141 від 17.03.2009 року на суму 11998,00 грн., просив відповідача протягом 10-ти банківських днів погасити заборгованість за надані автотранспортні послуги в сумі 11998,00 грн. (а. с. 136), але відповідач відповіді на претензію не надав, заборгованість не сплатив.

Відповідно до вимог ст. ст. 32, 34 ГПК України, доказами у справі є будь –які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно зі статтею 43 цього ж кодексу господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Враховуючи викладене, судова колегія погоджується з висновками господарського суду про задоволення позову та стягнення з відповідача на користь позивача 11998,00 грн. основного боргу.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Наданий позивачем розрахунок відповідає вимогам законодавства та здійснено з урахуванням встановленого та опублікованого індексу інфляції за вказаний період.

Враховуючи викладене, також законними та обґрунтованими є висновки суду першої інстанції про задоволення позову в частині стягнення з відповідача на користь позивача 2531 грн. 58 коп. інфляційних втрат та 762 грн. 28 коп. 3% річних за прострочення виконання відповідачем грошового зобов’язання.

З матеріалів справи також вбачається, що господарський суд приймаючи оскаржуване рішення з огляду на задоволення позову та з посиланням на ст. ст. 44, 49 ГПК України зазначив про розподіл судових витрат, та стягнув з відповідача на користь позивача 152 грн. 92 коп. витрат по сплаті держмита та 236 грн. 00 коп. витрат на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу.

З урахуванням викладеного, суд визнає доводи відповідача позбавленими фактичного та правового обґрунтування, а так само такими, що не відповідають, як матеріалам справи, так і нормам чинного законодавства, у зв’язку з ненаданням всупереч вимогам ст. 33 ГПК України доказів в підтвердження обставин, на існуванні яких наполягає відповідач.

На підставі вищевикладеного, рішення господарського суду Сумської області від 16.05.2011 р. по справі № 5021/421/2011 прийнято з урахуванням фактичних обставин справи та чинного законодавства.

Таким чином, висновки, викладені в рішенні господарського суду відповідають вимогам законодавства та фактичним обставинам справи, а мотиви заявника скарги, з яких вони оспорюються не можуть бути підставою для його скасування.

Керуючись ст. ст. 101, 102, п. 1 ст. 103, ст. ст. 105, 106 ГПК України, судова колегія -

постановила:

Рішення господарського суду Сумської області від 16.05.2011 р. по справі № 5021/421/2011залишити без змін, а апеляційну скаргу –без задоволення.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до касаційної інстанції Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя Пушай В.І.

судді Барбашова С.В.

Білецька А.М.

Повний текст постанови підписано 15.08.2011 р.