Постанова № 17866170, 12.08.2011, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" серпня 2011 р. Справа № 5023/3534/11

          Колегія суддів у складі: головуючий суддя Могилєвкін Ю.О., суддя Пушай В.І. , суддя Плужник О.В.

при секретарі Казаковій О.В.

за участю представників сторін:

позивача - Кривобок В.В.

відповідача - Горкіна М.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача (вх. № 2921Х/3-9) на рішення господарського суду Харківської області від 21.06.11 р. у справі № 5023/3534/11

за позовом ТОВ "Штрубе Україна ГмбХ", м. Київ

до Підприємство "Бенефіт" Харківської обласної ради "Союзу інвалідів України", м. Харків

про стягнення 2230719,07 грн.

ВСТАНОВИЛА:

У травні 2011р. позивач звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з відповідача, Підприємства "Бенефіт" Харківської обласної ради всеукраїнської організації інвалідів "Союз організацій інвалідів України", м. Харків, 1696032,00 грн. основного боргу, 289973,04грн. відсотків за користування товарним кредитом, 77153,63 грн. інфляційних витрат, 23819,24 грн. - 3% річних, 143741,16 грн. пені та судових витрат, обгрунтовуючи свої вимоги тим, що відповідач в порушення умов договору № 2010/РС/24 від 01.03.10 р. неналежним чином виконав свої зобов"язання щодо повної та своєчасної оплати товару.

Позивач в клопотанні повідомив про частково сплачено суму боргу в розмірі 20000 грн. та просив припинити провадження у справі в цій частині позовних вимог.

Рішенням господарського суду Харківської області від 21.06.2011 р. по справі №5023/3534/11 ( суддя Смірнова О.В.) в позові відмовлено, з посиланням на те, що поставка товару за накладною № РН-0000042 від 08.04.10 р. визнана позадоговірною, кінцевий строк для оплати товару не встановлений, та позивачем не надані докази пред‘явлення у встановленому порядку вимоги про оплату.

Позивач з рішенням господарського суду не погоджується, вважає його прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права, надав апеляційну скаргу в якій просить рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов в повному обсязі.

У апеляційній скарзі позивач зазначив, що передача товару проводилась на підставі договору № 2010/РС/24, інших договорів між сторонами не укладалось.

Відповідач вважає рішення суду законним та обґрунтованим, прийнятим відповідно до норм чинного законодавства, надав заперечення на апеляційну скаргу, просить рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Судова колегія, повторно розглянувши справу, перевіривши законність та обґрунтованість рішення встановила, що 01 березня 2010 р. між позивач та відповідачем укладений договір № 2010/РС/24, за яким позивач зобов’язався поставити та передати у власність товар, а відповідач, в свою чергу, прийняти та оплатити його, а також підписана додаткова угода від 01 березня 2010 р. до договору купівлі - продажу № 2010/РС/24, якою доповнено розділи 6 та 8 договору.

Пунктами 6.1 та 6.2 договору передбачено, що відповідач сплачує позивачу товар у розмірі 30 % від ціни товару шляхом передплати, а решту з відстроченням платежу у розмірі 70% їх вартості на умовах товарного кредиту на підставі рахунків-фактур або додатків до договору, наданих позивачем; відстрочка платежу надається відповідачу до 01 листопада 2010 р.

У п. 10.1 договору зазначено, що договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31 грудня 2010 р., але у будь-якому випадку до моменту повного виконання сторонами своїх обов’язків.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

На виконання умов договору позивачем виставлений відповідачу рахунок-фактуру № СФ-0000027 від 03.03.10 р. на суму 2465760 грн., який оплачений на суму 769728 грн., що підтверджується копіями витягів банку від 03.03.10 р., від 06.04.10 р., від 22.04.10 р. та передано відповідачу товар на суму 2465760 грн., що підтверджується видатковою накладною № РН-0000042 від 08.04.10 р. Вказана накладна підписана обома сторонами, в графі "замовлення " вказаної накладної зазначений рахунок-фактура № СФ-0000027 від 03.03.10р., з боку відповідача товар отриманий уповноваженою особою на підставі довіреності № 43 від 01.04.10 р., яка видана на отримання цінностей від ТОВ "Штрубе Україна ГмбХ".

Суд першої інстанції, в порушення вимог ГПК, не досліджував наданих позивачем доказів: копій витягів банку від 03.03.10 р., від 06.04.10 р., від 22.04.10 р. та копії платіжного доручення 3213 від 12.05.2011р., в яких зазначено «оплата за насіння цукрового буряку зг. з дог. № № 2010/РС/24 від 1.03.2010р.», підтверджуючих отримання відповідачем продукції в рамках договору та помилково вважав, що документами не підтверджується, що поставка здійснювалась саме на виконання договору №2010/РС/24 від 01.03.10 р.

Відповідач не спростовував факту укладання договору та його часткового виконання, доказів наявності інших договорів не надав.

Отже, матеріалами справи підтверджується, що товар переданий на підставі договору №2010/РС/24 від 01.03.10 р.,яким передбачений строк оплати товару у розмірі 30 % від ціни товару шляхом передплати, 70% їх вартості на умовах товарного кредиту на підставі рахунків-фактур з відстрочкою платежу до 1.11.2010р., відповідачем строк оплати порушений та товар в повному обсязі не оплачений, заборгованість складає 1676032 грн.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

В зв’язку з чим рішення суду в частині відмови у стягненні основного боргу, індексу інфляції, річних підлягає скасуванню, а позовні вимоги в частині стягнення 1676032 грн. основного боргу, 77153,63 грн. індексу інфляції, 23819,24 грн. річних підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а ст. 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Пунктом 8.5 договору передбачено, що за несвоєчасну оплату товару, оплату заборгованості по індексації покупець повинен сплатити продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, обрахованої від суми заборгованості з оплати товару та індексації.

В зв’язку з чим рішення суду в частині відмови у стягнені пеня підлягає частковому скасуванню, а позовні вимоги в частині стягнення пені в сумі 120278,87 грн. підлягають задоволенню.

Суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні позову в частині нарахування 289973,04 грн. відсотків за користування товарним кредитом та припинив провадження в частині стягнення боргу у сумі 20000грн.

Пунктом 6.8 договору передбачено, що покупець (відповідач) має сплатити відсотки за користування товарним кредитом лише після отримання від продавця (позивача) відповідного рахунку на оплату відсотків по товарному кредиту.

Однак доказав направлення чи вручення відповідачу рахунку від 18.04.2011р. на оплату відсотків по товарному кредиту позивач не надав.

Посилання позивача на направлення рахунку – фактури № СФ- 0000111 від 18.04.2011р. - 4.07.2011р.,тобто після прийняття рішення судом першої інстанції, не є підставою для скасування рішення в цієї частині.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень, що відповідачем не виконано.

Таким чином, висновки викладені в рішенні господарського суду, частково не відповідають нормам матеріального та процесуального права та фактичним обставинам справи, а мотиви позивача можуть бути підставою для його частикового скасування, керуючись ст.ст. 526, 610, 611, 625 ЦК України, ст.ст. 101-105 ГПК України колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу задовольнити частково.

Рішення господарського суду Харківської області від 21.06.2011р. по справі №5023/3534/11 в частині відмови у стягнення 1676032 грн. основного боргу,77153,63 грн. індексу інфляції,23819,24 грн. річних,120278,87 грн. пені,19172,83 грн. держмита,236 грн. судових витрат скасувати та прийняти нове рішення в цієї частині.

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Підприємства "Бенефіт" Харківської обласної ради всеукраїнської організації інвалідів "Союз організацій інвалідів України", (61178 м. Харків, вул. Салтівське шосе, 262-А, код ЄДРПОУ 32949551) на користь ТОВ " Штрубе Україна ГмбХ" ( 02002, м. Київ вул. М. Раскової, 52 В, код ЄДРПОУ 36300896 ) - 1676032 грн. основного боргу,77153,63 грн. індексу інфляції,23819,24 грн. річних,120278,87 грн. пені,19172,83 грн. держмита,236 грн. судових витрат, 9586 грн. держмита по скарзі.

Наказ доручити видати господарському суду Харківської області.

В іншій частині залишити рішення без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до касаційної інстанції Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя Могилєвкін Ю.О.

Суддя Пушай В.І.

Суддя Плужник О.В.

Повний текст постанови підписаний 12.08.2011 р.