Постанова № 17866162, 11.08.2011, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" серпня 2011 року Справа № 5023/1594/11

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Істоміна О.А., судді Барбашова С.В., Білецька А.М.

при секретарі Гурдісовій Н.В.

за участю представників сторін:

позивача ОСОБА_1 (дов. № 62/0109 від 20.04.11 р.)

відповідача - ОСОБА_2 (дов. б/н від 03.08.11 р.)

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача Приватного підприємства “Вікторія Трейдінг”, м. Харків (вх.№2549Х/3-10) на рішення господарського суду Харківської області від 19 травня 2011 року по справі № 5023/1594/11

за позовом Приватного акціонерного товариства “Макіївський металургійний завод”, м. Макіївка

до Приватного підприємства “Вікторія Трейдінг”, м. Харків

про стягнення 302549,04 грн.,-

ВСТАНОВИЛА:

У березні 2011 року позивач звернувся до господарського суду з позовом, в якому просив стягнути з відповідача суму передплати у розмірі 276573,84 грн., суму неустойки в розмірі 22125,90 грн., суму інфляції в розмірі 2212,59 грн., три відсотки річних в розмірі 1636,71 грн., а також витрати по сплати судових витрат.

Позивач 27 квітня 2011 року надав уточнення позовних вимог, відповідно до яких збільшив розмір позовних вимог та просив суд стягнути з відповідача 276573,84 грн. передплати, 22125,90 грн. неустойки, 11339,52 грн. індекс інфляції, 3318,89 грн. три відсотки річних, а також віднести на відповідача судові витрати.

Рішенням господарського суду Харківської області від 19 травня 2011 року (суддя Ковальчук Л.В.) позов задоволено. Стягнуто з ПП “Вікторія Трейдінг” на користь ПАТ “Макіївський металургійний завод” 276573,84 грн. попередньої оплати, 22125,90 грн. неустойки, 11339,52 грн. індексу інфляції, 3318,89 грн. три відсотки річних, 3133,58 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Відповідач, з рішенням господарського суду не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на неповне зясування судом обставин справи, просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 19 травня 2011 року. При цьому зазначає, що обумовлений договором товар був поставлений відповідачем та прийнятий позивачем, про що свідчать видаткова накладна № 9 від 31.08.2010 р. та акт приймання-передачі обладнання від 31.08.2010 р.

Також, відповідач звернувся до суду апеляційної інстанції з заявою, в якій визнає позовні вимоги частково, а саме в частині застосування до нього штрафних санкцій, передбачених за порушення строків поставки товару у вигляді неустойки в сумі 22125,90 грн., індексу інфляції в розмірі 11339,52 грн., 3% річних в розмірі 3318,89 грн. Просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в зазначеній частині. В іншій частині просить в позові відмовити.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу вважає рішення законним та обґрунтованим, а доводи, наведені відповідачем такими, що не відповідають дійсним обставинам справи. При цьому посилається на те, що надані відповідачем документальні докази не можуть бути належними доказами на підтвердження факту поставки обладнання в розумінні статті 101 Господарського процесуального кодексу України. Крім того, зазначає про те, що підпис на видатковій накладній та акті приймання-передачі на момент їх підписання належить особі, яка не перебувала у трудових відносинах з позивачем та не мала повноважень виконувати ці дії. Просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

Перевіривши повноту встановлених судом обставин справи та наданих сторонами доказів, їх юридичну оцінку, дослідивши матеріали справи та правильність застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення уповноважених представників позивача і відповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, судова колегія приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, виходячи з наступного.

Як свідчать матеріали справи та вірно встановлено судом першої інстанції, 07 листопада 2008 року між Закритим акціонерним товариством “Макіївський металургійний завод” та Приватним підприємством “Вікторія Трейдінг” було укладено договір № 1225/08 на поставку технологічного обладнання.

Відповідно до умов договору відповідач зобов'язався поставити, а позивач - прийняти та оплатити технологічне обладнання на умовах, передбачених даним договором. Згідно до п. 5.2 оплата за поставлене обладнання здійснюється позивачем відповідно до умов, обумовлених у специфікаціях, які є невід'ємною частиною договору.

Так, відповідно до специфікації № 4 від 02.10.09 р. строк поставки токарно-фрезерного блоку МТ-СН4 для точіння внутрішніх канавок - 60 календарних днів після 100% передплати у розмірі 276573,84 грн..

Як вбачається з матеріалів справи, позивач, на виконання умов договору, платіжним дорученням № 11122 від 11.12.09 р. здійснив попередню оплату в розмірі 100% вартості обладнання на суму 276573,84 грн. (аркуш справи 18).

Відповідач, відповідно до умов договору та специфікації № 4 до нього повинен був поставити обладнання у строк до 09.02.10 р., чого останнім зроблено не було.

Відповідно до статті 693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Матеріалами справи підтверджено, що в зв'язку з невиконанням відповідачем своїх договірних зобов'язань, позивач звернувся до відповідача з вимогою № 1064/001 від 10.11.10 р., в якій відмовився від прийняття в подальшому товарно-фрезерного блоку МТ-СН4 для точіння внутрішніх канавок на загальну суму 276573,84 грн. та запропонував відповідачеві повернути суму переоплати (аркуш справи 19). Позивач також направив відповідачеві претензію за порушення строків поставки обладнання від 10.11.10 р. № 1065/001 на суму 22125,90 грн. (аркуш справи 20).

При цьому факт направлення претензії та вимоги підтверджується накладною експресс-служби IT LOGISTIC від 15.11.2010 р. № 060540, що була направлена постачальнику разом з супровідним листом від 15.11.2010 р., та в якій зазначена дата отримання зазначених претензії та вимоги 16.11.2010 р. (аркуш справи 22).

Претензія та вимога залишились відповідачем без відповіді та задоволення.

За таких обставин, враховуючи доведеність позивачем факту порушення відповідачем умов договору та вимог діючого законодавства, беручи до уваги, що відповідач доказів виконання своїх зобовязань до господарського суду не представив, аргументованих заперечень не надав, а також з огляду на приписи статей 526, 610, 612, 693 Цивільного кодексу України, місцевий господарський суд правомірно визнав позовні вимоги в частині стягнення з відповідача суми попередньої оплати в розмірі 276573,84 грн. обґрунтованими, доведеними документально матеріалами справи та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Отже, відповідач є таким, що прострочив виконання зобовязання, оскільки не здійснив поставку у строк, встановлений договором.

Згідно статті 611 Цивільного кодексу України, в разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Умовами п.7.3 договору, сторони передбачили, що у випадку порушення строків або обсягів постачання обладнання, відповідач сплачує позивачеві неустойку у розмірі 8% від вартості не поставленого у строк обладнання. Загальна сума неустойки складає 22125,90 грн. Дане нарахування не суперечить вимогам чинного законодавства України, воно відповідає наданому розрахунку, тому позовні вимоги в цій частині правомірно визнані судом першої інстанції обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, а вказана сума стягненню з відповідача на користь позивача.

Враховуючи вимоги частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України, колегія суддів вважає, що господарський суд у своєму рішенні дійшов вірного висновку про правомірність вимог позивача щодо стягнення з відповідача три відсотки річних в сумі 3318,89 грн. та індексу інфляції в сумі 11339,52 грн. за порушення виконання відповідачем грошового зобовязання, оскільки факт порушення умов договору та вимог чинного законодавства доведений позивачем належним чином та у повному обсязі, відповідачем будь-якими доказами не спростований.

Згідно статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач в апеляційній скарзі зазначає про те, що обумовлений договором товар (токарно-фрезерний блок МТ-СН4) був поставлений відповідачем та прийнятий позивачем. В підтвердження наведеного відповідачем до суду апеляційної інстанції надані видаткова накладна № 9 від 31.08.2010 р. та акт приймання-передачі обладнання від 31.08.2010 р.

Колегія суддів не приймає надані відповідачем копії документів на підтвердження факту поставки вказаного обладнання, оскільки відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Проте, відповідачем не надано належних доказів поважності причин, з яких не були представлені зазначені докази до суду першої інстанції, хоча в місцевому господарському суді на протязі майже двох місяців розгляд справи неодноразово відкладався, та відповідач мав можливість надати до суду заперечення та докази в підтвердження виконання своїх зобовязань передбачених договором. Проте, як свідчать матеріали справи, відповідач таких доказів не надав, своїм правом на участь в судових засіданнях при розгляді справи не скористався.

Колегія суддів також звертає увагу, що відповідач був належним чином та завчасно повідомлений про розгляд справи в суді першої інстанції, про що свідчать направлені на його юридичну адресу ухвали суду. При цьому, до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій,тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи. На виконання вимог ухвали господарського суду позивачем було залучено до матеріалів справи витяг з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців, згідно якому місцезнаходженням відповідача є така адреса: 61001, м. Харків, пл. Повстання, б. 7/8, корп. Б-10, оф. 204 (аркуш справи 40). Ухвали господарського суду були надіслані саме за цією адресою.

Крім того, надані відповідачем копії видаткової накладної № 9 від 31.08.2010 р. та акту приймання-передачі обладнання від 31.08.2010 р., не є доказами на підтвердження факту поставки позивачу обладнання в розумінні статті 36 Господарського процесуального кодексу України, оскільки вони не відповідають положенням п. 2 ст. 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, яким надаються обовязкові вимоги до первинних та зведених облікових документів, зокрема відсутні дані, які дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, не вказані прізвища осіб, що отримали товар, відсутні довіреності, а тому зазначені документи позбавлені доказової сили.

Отже, відповідачем не надано ані до місцевого господарського суду, ані до суду апеляційної інстанції належних доказів, а саме первинних документів бухгалтерського обліку на підтвердження поставки та отримання позивачем товару.

Таким чином, факти, викладені в апеляційній скарзі відповідачем і його посилання на неправильне застосування та порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при розгляді справи, не знайшли свого підтвердження.

Приймаючи до уваги вищезазначене, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що обставини справи були всебічно і повно досліджені господарським судом, а тому рішення господарського суду Харківської області від 19 травня 2011 року по справі № 5023/1594/11 відповідає чинному законодавству та фактичним обставинам справи, а доводи заявника, з яких подана апеляційна скарга про скасування рішення, не можуть бути підставою для його зміни чи скасування.

На підставі викладеного та керуючись статтями статями 32-34, 43, 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства “Вікторія Трейдінг”, м. Харків залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 19 травня 2011 року по справі № 5023/1594/11 залишити без змін.

Постанова набирає чинності з дня її проголошення і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом 20-ти днів.

Головуючий суддя Істоміна О.А.

суддя Барбашова С.В.

суддя Білецька А.М.