Постанова № 17866144, 10.08.2011, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" серпня 2011 р. Справа № 5023/2818/11

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Фоміна В. О., суддя Кравець Т.В. , суддя Крестьянінов О.О.

при секретарі Деркач Ю.О.

за участю представників сторін:

позивача ОСОБА_1 (особисто);

відповідача ОСОБА_2 (дов. № 6 від 04.01.2011 р.);

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м. Харків (вх. № 2734Х/2-6) на рішення Господарського суду Харківської області від 17.06.2011 р. у справі № 5023/2818/11 (суддя Жигалкін І.П.)

за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м. Харків

до Комунального підприємства “Чугуївтепло”, м. Чугуїв Харківської області

про стягнення 3680,18 грн., -

в с т а н о в и л а :

В квітні 2011 року ФОП ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом про стягнення на його користь з КП “Чугуївтепло” матеріальних збитків, завданих йому внаслідок односторонньої відмови відповідачем від взятих на себе договірних зобов'язань за підписаною між ними мировою угодою в сумі 2150,18 грн., витрати з оплати послуг адвоката в розмірі 1200,00 грн., а також судові витрати, а саме: державного мита за подання позову в розмірі 102,00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн., всього 3680,18 грн.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 17.06.2011 р. у справі № 5023/2818/11 (суддя Жигалкін І.П.) у позові було відмовлено повністю, з посиланням на необґрунтованість позовних вимог а на їх недоведеність матеріалами справи.

Позивач із зазначеним рішенням не погодився та звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вказане рішення та прийняти нове рішення задоволення позовних вимог у повному обсязі, посилаючись при цьому на порушення судом першої інстанції норм чинного законодавства.

Відповідач у своєму відзиві на апеляційну скаргу просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення, у звязку з безпідставністю та необґрунтованістю останньої.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення присутніх у судовому засіданні представників позивача та відповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 ГПК України, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду прийшла до висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Відмовляючи у задоволенні позову про стягнення матеріальних збитків, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач не довів наявності причинно-наслідкового звязку між діями відповідача та збитками позивача, а доводи позивача є такими, що не відповідають дійсності і не підтверджуються належними доказами.

Разом з тим, погодитись з такими висновками місцевого господарського суду не можливо.

Як вбачається з матеріалів справи, 14.08.2008 р. між позивачем та відповідачем було укладено Договір № 339 на постачання теплової енергії.

В травні 2010 р. Чугуївський міжрайонний прокурор Харківської області звернувся до Господарського суду Харківської області з позовною заявою в інтересах держави в особі Чугуївської міської ради та КП “Чугуївтепло”, в якій просив стягнути з СПД ФО ОСОБА_1 заборгованість за вищезазначеним Договором про постачання теплової енергії в сумі 2150,18 грн. (справа № 66\237-10).

Рішенням Господарського суду Харківської області від 06.12.2010 р. у справі № 66\237-10 вказаний позов було задоволено повністю, стягнуто з СПД ФО ОСОБА_3 на користь КП “Чугуївтепло” 1964,60 грн. основного боргу; 84,26 грн. пені; 89,02 грн. індексу боргу; 12,30 грн. 3 % річних; на користь держбюджету України 102,00 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Під час розгляду апеляційної скарги ФОП ОСОБА_1 на рішення суду від 06.12.2010 р. у справі № 66\237-10 між сторонами було укладено мирову угоду, з якою вони звернулись до Харківського апеляційного господарського суду із заявою про затвердження останньої.

У звязку з укладенням мирової угоди, позивач під час судового засідання Харківського апеляційного господарського суду в письмовій формі заявив про відмову від апеляційної скарги.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 16.02.2011 р. прийнято відмову від апеляційної скарги на рішення Господарського суду Харківської області від 06.12.2010 р. у справі № 66/237-10. Апеляційне провадження припинено в порядку п. 4 ст. 80 ГПК України.

У звязку з набранням чинності вказаного рішення, на його виконання видано наказ Господарського суду Харківської області від 03.03.2011 р. щодо стягнення з позивача на користь відповідача суми основного боргу - 1964,60 грн., пені - 84,26 грн., суми індексації боргу 89,02 грн., 3 % річних 12,30 грн., а всього 2150,18 грн. Добровільно рішення позивачем виконано не було, на підставі чого відповідач направив наказ на примусове виконання до відділу ДВС за територіальною належністю, в результаті чого позивачем було виконано вищезазначений наказ й сплачено на користь відповідача вказані кошти, що підтверджується копією квитанції від 13.04.2011 р. на суму 2365,20 грн. (а.с. 16). Стягнення саме цієї суми як збитків є предметом позову у даній справі.

У відповідності до ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, серед іншого, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі, при цьому підставою виникнення цивільних прав та обовязків, у тому числі щодо відшкодування кредиторові або іншій особі збитків (шкоди), є зобовязання, які виникають з договорів та інших правочинів або внаслідок завдання шкоди (позадоговірна шкода).

Згідно ст. 16 того ж кодексу, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Ст. 174 ГК України передбачено, що господарські зобовязання можуть виникати внаслідок заподіяння шкоди субєкту або субєктом господарювання.

Відповідно до ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: витрати, яких особа зазнала у звязку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до ст. 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобовязання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки субєкта права або законні інтереси якого порушено.

Відповідно до ст. 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, входять додаткові витрати (вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною.

Для стягнення збитків позивач повинен довести наявність складу цивільного правопорушення.

Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: (а) протиправної поведінки, (б) збитків, (в) причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вини.

Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи, - наслідком такої протиправної поведінки.

З матеріалів справи вбачається, що предметом розгляду у справі № 66\237-10 було стягнення з СПД ФО ОСОБА_1 заборгованості за тепло 1964,60 грн., 84,26 грн. пені, 89,02 індексу боргу, 12,30 грн. 3 % річних, 102,00 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційне забезпечення судового процесу, яка виникла у звязку із помилковим застосуванням КП “Чугуївтепло” при розрахунку вартості тепла коефіцієнта теплового потоку, який згідно висновку Антимонопольного комітету Харківської області являється частково помилковим.

Під час розгляду вищезазначеної справи ФОП ОСОБА_1 04.10.2010 р. звернувся до КП “Чугуївтепло” із заявою, якою зазначив про помилкове застосування коефіцієнту теплового потоку, у звязку з чим йому було зайве нараховано вартість теплової енергії, та пропонував вирішити це питання шляхом переговорів.

Відповідач на вказану заяву не відреагував, проте при розгляді апеляційної скарги в Харківському апеляційному господарському суді сторони уклали мирову угоду.

З вищезазначеної мирової угоди від 16.02.2011 р., укладеної й підписаної з одного боку - КП “Чугуївтепло” в особі директора ОСОБА_4, а з іншого боку СПД ФО ОСОБА_1, вбачається, що «у спірному періоді з жовтня 2009 року по квітень 2010 року включно теплове навантаження на приміщення за адресою АДРЕСА_1 фактично було меншим за договірне. За попереднім розрахунком з тепловим навантаженням 0,0020 Гкалл/час, проведеним після надання 21.12.2010 р. відповідачем необхідних документів, припущені нарахування за спірний період є сплаченими відповідачем. Беручи до уваги, що вказане відбулося після винесення рішення Господарським судом Харківської області від 06.12.2010 р. по справі 66/237-10, сторони домовились, що заборгованість за період з жовтня 2009 року по квітень 2010 року включно станом на 16.12.2011 р. в сумі 2150 грн. 18 коп. відповідачем не сплачується».

Тобто, підписуючи дану мирову угоду КП “Чугуївтепло” підтвердило те, що заборгованість в сумі 2150,18 грн. була нараховано позивачу помилково і він (позивач) не має сплачувати цю заборгованість.

Мирова угода за своєю правовою природою є договором, який укладається сторонами з метою припинення спору на умовах, погоджених сторонами. Свобода договору визнається однією із основних засад цивільного законодавства України (п. 3 ст. 3 ЦК України).

Незважаючи на визнання безпідставності нарахування позивачу вартості теплової енергії, яку він фактично не отримував, в порушення умов мирової угоди, КП “Чугуївтепло” неправомірно стягнув з позивача 1964,60 грн. основного боргу, 84,26 грн. пені, 89,02 грн. суми індексації боргу, 12,30 грн. 3 % річних, внаслідок чого останньому було завдано 2150,18 грн. реальних збитків.

Зважаючи на наявність причинно-наслідкового звязку між діями відповідача та понесеними збитками позивача; факт наявності збитків, вину відповідача, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача заподіяних позивачу збитків.

Щодо стягнення з позивача витрат з оплати юридичних послуг, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до вимог ст. 44 ГПК України, оплата послуг адвоката входить до складу судових витрат, при цьому судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, якій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.

Частиною 3 ст. 48 того ж кодексу визначено, що витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України “Про адвокатуру”.

В свою чергу, згідно ст. 12 Закону України “Про адвокатуру”, оплата праці адвоката здійснюється на підставі угоди між громадянином чи юридичною особою і адвокатським об'єднанням чи адвокатом.

Відповідно до положень ч. 5 ст. 49 ГПК України суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, повязаних з розглядом справи, покладаються: - при задоволенні позову на відповідача; - при відмові в позові на позивача; - при частковому задоволенні позову на обидві сторони, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З матеріалів справи вбачається, що витрати, понесені відповідачем на послуги адвоката склали 1200,00 грн., що підтверджуються договором про надання юридичних послуг від 15.04.2011 р., Актом виконаних робіт, копією квитанції до прибуткового касового ордера № 001/11 від 15.04.2011 р. про оплату послуг адвоката на суму 1200,00 грн. (а.с. 17-21).

Отже, на підставі вищевикладеного, з позивача на користь відповідача має бути стягнені витрати з оплати послуг адвоката в розмірі 1200 грн. 00 коп.

Таким чином, висновок місцевого господарського суду про необґрунтованість позовних вимог є помилковим, що є підставою скасування оскаржуваного рішення та прийняття нового рішення у справі про задоволення позову у повному обсязі.

Враховуючи викладене, оскаржуване рішення Господарського суду Харківської області від 17.06.2011 р. у справі № 5023/2818/11 було прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому вказане рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, а апеляційна скарга відповідача має бути задоволеною.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 102, п. 2 ст. 103, п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 104, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, одностайно, -

п о с т а н о в и л а :

Апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м. Харків, задовольнити

Рішення Господарського суду Харківської області від 17.06.2011 р. у справі № 5023/2818/11, скасувати.

Прийняти нове рішення, яким задовольнити позов у повному обсязі.

Стягнути з Комунального підприємства “Чугуївтепло”, (63503, Харківська область, м. Чугуїв, вул. Гагаріна, 15, код ЄДРПОУ 35944142, р/р 260393013355 в Чугуївському відділенні № 2834 ВАТ “Ощадбанк”, МФО 350222) на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, ідент. код НОМЕР_2) матеріальних збитків у розмірі 2150,18 грн., витрати з оплати послуг адвоката в розмірі 1200,00 грн., державного мита за подання позову в розмірі 102,00 грн., держмита за подання апеляційної скарги в розмірі 51,00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн.

Господарському суду Харківської області видати відповідний наказ.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України через Харківський апеляційний господарський суд.

Головуючий суддя Фоміна В. О.

Суддя Кравець Т.В.

Суддя Крестьянінов О.О.

Повний текст підписаний 09.08.2011 р.