Постанова № 17866143, 10.08.2011, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 серпня 2011 року Справа № 5023/2809/11

Судова колегія у складі:

Головуючого-судді - Могилєвкіна Ю.О., суддів - Пушай В.І., Плужник О.В.

при секретарі - Казаковій О.В.

за участю представників сторін:

позивача ОСОБА_1

відповідача не з'явився

розглянувши апеляційну скаргу відповідача (вх. № 2937Х/3-9) на рішення господарського суду Харківської області від 30.06.11 року по справі № 5023/2809/11

за позовом СПДФО ОСОБА_2, м. Харків

до ППТФ "ЮСІ", м. Харків

про стягнення 16313,52 грн., -

встановила:

Позивач звернувся до господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з відповідача 16313,52 грн., в тому числі 15803,70 грн. основного боргу, 97,90 грн. - 3% річних та 411,92 грн. інфляційних. При цьому, позивач свої вимоги мотивує неналежним виконанням відповідача взятих на себе зобовязань за договором № 2910/61 від 29.10.2010р., внаслідок чого виникла заборгованість, яка до цього часу не сплачена.

В судовому засіданні 19.05.2011 р., до початку розгляду справи по суті, відповідач подав зустрічний позов, у якому просив зобовязати відповідача за зустрічним позовом - ФОП ОСОБА_2 виконати умови п.п. 3.6, 5.2.4 договору № 2910/61 від 29.10.2010 р. стосовно прийняття у позивача за зустрічним позовом (ППТФ "Юсі") залишку нереалізованого товару, переліченого в Додатку 1; стягнути з ФОП ОСОБА_2 5000,00 грн. моральної шкоди та 237,00 грн. збитків.

Ухвалою господарського суду від 23.05.2011 р. зустрічний позов прийнято до спільного розгляду з первісним позовом.

03.06.2011 р. від позивача (за первісним позовом) надійшла заява (вх. № 10950 від 03.06.2011 р.) про збільшення розміру позовних вимог, прийнята судом до розгляду, у якій позивач просив стягнути з відповідача (за первісним позовом) 16618,55 грн., в тому числі: 15803,70 грн. основного боргу, 176,85 грн. - 3% річних, 638,00 грн. інфляційних.

03.06.2011 р. через канцелярію суду від відповідача (позивача за зустрічним позовом) надійшла заява про уточнення зустрічних позовних вимог (вх. № 13854), у якій він просить зобовязати СПД ФО ОСОБА_2 виконати умови договору № 2910/61 від 29.10.2010 р., п.п. 3.6, 5.2.4, та забрати зі складу ППТФ "Юсі" залишок нереалізованого товару відповідно до Додатку № 1 та Акту звірки взаємних розрахунків, на загальну суму 12790,90 грн.

16.06.2011 р. від ППТФ "Юсі" надійшла заява про уточнення зустрічних позовних вимог, прийнята судом до розгляду, у якій позивач (за зустрічним позовом) просив зобовязати СПД ФО ОСОБА_2 виконати умови договору № 2910/61 від 29.10.2010 р., п.п. 3.6, 5.2.4, щодо прийняття зі складу ППФ "Юсі" залишку повертаємого товару, відповідно до Додатку № 1 та Акту звірки взаємних розрахунків, на загальну суму 12790,90 грн.; стягнути з СПД ФО ОСОБА_2 5000,00 грн. моральної шкоди та 237,00 грн. збитків відповідно до калькуляції витрат за схоронність товару.

Рішенням господарського суду Харківської області від 30.06.11 року по справі № 5023/2809/11 первісний позов задоволений. Стягнуто з Приватної промислово-торгівельної фірми "ЮСІ" на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 - 15803,70 грн. основного боргу, 638,00 грн. інфляційних витрат, 176,85 грн. 3% річних, витрати по сплаті державного мита у сумі 166,19 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн. В задоволенні зустрічного позову відмовлено.

Відповідач (за первісним позовом) з рішенням суду першої інстанції не погоджується, просить його скасувати та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В підтвердження доводів, викладених в апеляційній скарзі, відповідач вказує на те, що рішення суду першої інстанції не відповідає обставинам справи та винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Як зазначає відповідач (за первісним позовом), єдиними доказами існування господарського зобов'язання між позивачем та відповідачем, наявними у справі, є надані позивачем видаткові накладні.

Відповідач факт одержання товару, про який йдеться у накладних, заперечує. При цьому відповідач вказує на те, що надані видаткові накладні підписані невідомою особою без документально підтверджених повноважень.

Відповідно до ч. З ст. 237 ЦК України, представництво виникає на підставі договору, закону, акту органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 9 ЗУ „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" видаткові накладні є первинними документами, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Вони повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

У наданих суду накладних № ДН-8/11-1 від 08.11.10 р., № ДН-8/11-2 від 08.11.10 р. не вказані місце складання, посади та прізвища осіб відповідальних за здійснення господарської операції, у даному випадку, щодо приймання товару відповідачем.

Також, відповідач зазначає, що наданий позивачем до справи договір № 2910/61 від 29.10.2010р. не містить істотних умов, тому є неукладеним. Крім того, позивач не надав суду доказів поставки відповідачу товару, зазначеного в видаткових накладних № ДН-8/11-1 від 08.11.10 р., № ДН-8/11-2 від 08.11.10 р., за договором поставки № 2910/61 від 29.10.2010 року.

Зазначені накладні є самостійними господарськими угодами, які не стосуються договору № 2910/61 від 29.10.2010 року та не посилаються на нього, як на правову підставу, тому відповідач вважає, що поставка позивачем товару, зазначеного в видаткових накладних № ДН-8/11-1 від 08.11.10р., № ДН-8/11-2 від 08.11.10р. є бездоговірною, а позивач не надав суду доказів настання отриманого відповідачем товару відповідно до вимог ст. 530 ЦК України.

Відповідач (за первісним позовом) свого представника в засідання судової колегії не направив, хоча належним чином був повідомлений про час і місце розгляду справи.

До початку розгляду апеляційної скарги відповідачем подана заява про відкладення розгляду справи у звязку з хворобою представника.

Судова колегія розглянула клопотання відповідача і враховуючи на те, що відповідач був своєчасно повідомлений про час і місце розгляду справи. Неявка представника відповідача у засідання не є обставиною, що позбавляє судову колегію розглянути подану скаргу, оскільки відповідач, як юридична особа мав змогу та повинен був направити у засідання іншого представника (керівника або заступника) для надання пояснень і документів (доказів) щодо заявленої скарги, в звязку з чим та враховуючи строк встановлений ст.102 Господарського процесуального кодексу України, для розгляду апеляційної скарги, судова колегія апеляційної інстанції вважає, що клопотання відповідача про відкладення розгляду справи задоволенню не підлягає.

Перевіривши повноту встановлення судом обставин справи та докази по справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку та доводи апеляційної скарги, судова колегія приходить до висновку про залишення рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційної скарги без задоволення з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи і встановлено судом першої інстанції 29.10.2010р. між СПД ФО ОСОБА_3 (постачальником) та ППТФ «ЮСІ»(покупцем) було укладено договір № 2910/61. За умовами договору позивач за первісним позовом зобовязався передати, а відповідач прийняти та оплатити на умовах, встановлених в договорі товар у кількості, асортименті та за цінами, вказаними у накладних, які є невід*ємною частиною договору.

У відповідності до п. 4.1 договору товар доставляється транспортом постачальника. Передача товару здійснюється на складі покупця згідно накладної та за даними погодженого замовлення покупця. Перехід права власності та ризиків на товар здійснюється в момент отримання покупцем (відповідачем ) товару.

Умовами розділу 3 договору було погоджено порядок розрахунків, а саме визначено, що оплата за кожну партію товару здійснюється двома частками, перша -50% через 45 календарних днів та друга - 50% через 90 календарних днів з моменту отримання продукції на склад покупця на підставі накладної.

Позивачем на виконання умов договору на підставі видаткових накладних № ДН-8/11-1 та №ДН-8/11-2 від 08.11.2010 р., засвідчені копії яких долучено до матеріалів справи, було передано у власність відповідачу товар на загальну суму 20803,70 грн. Відповідачем на виконання умов Договору було сплачено 27.11.2010 р. 5000 грн., решта в сумі 15803,70 грн. є несплаченою до цього часу.

Тому, посилання відповідача за первісним позовом на те, що зазначений договір не містить істотних умов і є неукладеним - безпідставне. Також, необґрунтовані посилання відповідача на те, що договір і накладні підписані неповноважними особами, оскільки відповідач відповідних доказів суду першої інстанції не надавав і ці питання судом першої інстанції не розглядались.

Крім того, зазначені посилання спростовуються зустрічним позовом відповідача, в котрому він посилається на договір № 2910/61 від 29.10.2010 р. і не заперечує отримання товару за цим договором та видатковими накладними № ДН-8/11-1 та № ДН-8/11-2 від 08.11.2010 р.

За таких обставин, суд першої інстанції правомірно визнав, що відповідачем було порушено умови договору та вимоги ст. 526 ЦК України, за якою зобов'язання має виконуватись належним чином у відповідності до вимог договору та чинного законодавства, у зв'язку з чим задовольнив вимогу позивача про стягнення з відповідача 15803,70 грн. боргу.

Оскільки згідно з вимогами ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином, а у відповідності до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та 3% річних з простроченої суми боргу, суд обґрунтовано на підставі наданих розрахунків стягнув з відповідача 3% річних та інфляційних, тому вимога про стягнення з відповідача інфляційних в сумі 638,00 грн. та 3% річних в сумі 176,85 грн.

За умовами п.4.1. договору позивач за зустрічним позовом набув права власності на отриманий за спірними накладними товар 08.11.2010 р., за який не здійснив повний та своєчасний розрахунок у встановлені договором строки. Пунктом 3.6 договору визначено, що покупець має право зменшити суму оплати за товар, що підлягає оплаті постачальнику шляхом заліку зустрічних вимог, на суми, що підлягають сплаті постачальником покупцю за цим договором, в тому числі на суму вартості повернутого чи підлягаючого поверненню товару.

Позивачем за зустрічним позовом не надано до суду доказів на підтвердження того, що станом на 19.05.2011 р. відповідач за зустрічним позовом має заборгованість по оплаті покупцю будь-яких сум за спірним договором.

Крім того, не подано доказів на підтвердження звернення до відповідача за зустрічним позовом з заявою про проведення заліку зустрічних вимог у порядку, визначеному ст.ст.601, 602 ЦК України та ст. 203 Господарського кодексу України.

За таких обставин, твердження позивача за зустрічним позовом про зменшення суми оплати за товар на підставі вищевказаного пункту договору є безпідставним та не підтвердженим належними доказами.

Пунктом 5.2.4 договору визначено обовязок постачальника (відповідача за зустрічним позовом) прийняти повернення товару у деяких випадках, в тому числі закінчення сезону для сезонного товару. За умовами цього пункту пропозиція покупця про повернення товару має бути зроблена в письмовій формі та містити наступну інформацію: перелік товарів з зазначенням їх найменувань, кількості, вартості цих товарів, строк та порядок повернення.

Доказів надсилання такої пропозиції позивачу, відповідач не надав.

Також, відповідач не обґрунтував та не надав відповідних доказів, для підстав стягнення моральної шкоди в сумі 5000,00 грн., а також збитків в сумі 237 грн.

На підставі вищезазначеного, висновки, викладені в рішенні господарського суду першої інстанції відповідають вимогам чинного законодавства та фактичним обставинам справи, а доводи апелянта, з яких вони оскаржуються не можуть бути підставою для його скасування.

Керуючись статтями 23, 526, 599, 1166 Цивільного кодексу України України, статтями ст.ст. 22, 33, 41, 49, 99, 101, п.1 ст. 103, ст.ст. 104-105 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія, -

постановила:

Рішення господарського суду Харківської області від 30.06.11 року по справі № 5023/2809/11 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Головуючий суддя Могилєвкін Ю.О.

судді Пушай В.І.

Плужник О.В.

Повний текст постанови підписано 11.08.2011 р.