Постанова № 17866138, 10.08.2011, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" серпня 2011 р. Справа № 5023/2516/11

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Істоміна О.А., суддя Барбашова С.В. , суддя Білецька А.М.

при секретарі Гурдісовій Н.В.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1 (дов. б/н від 01.04.11 р.)

відповідача - ОСОБА_2 (дов. б/н від 03.08.11 р.)

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Іноземного підприємства "Еолія", м. Мерефа, Харківська область (вх. № 2614 Х/3) на рішення господарського суду Харківської області від 08.06.11 р. у справі № 5023/2513/11

за позовом ТОВ "Декор-Лайн", м. Харків

до Іноземного підприємства "Еолія", м. Мерефа, Харківська область

про стягнення коштів, -

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Харківської області від 08.06.2011 р. по справі № 5023/2516/11 ( суддя Задорожна І.М.) позовні вимоги задоволено повністю шляхом спонукання відповідача виконати умови мирової угоди, затвердженою ухвалою господарського суду Харківської області від 21.06.2010 р. у справі № 21/240-09 шляхом стягнення з відповідача на користь позивача грошових коштів в розмірі 43368,46 грн. Стягнуто з відповідача на користь позивача 7500,00 грн. судових витрат на послуги адвоката, витрати по оплаті державного мита в сумі 434,00 грн. та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Відповідач з даним рішенням господарського суду не погодився, звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 08.06.2011 р. по справі № 5023/2516/11, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Зокрема, відповідач зазначає, що затвердження господарським судом мирової угоди сторін з одночасним припиненням провадження у справі є одноактною (нерозривною) процесуальною дією і не може розцінюватися як підстава для виникнення грошових зобовязань. Вважає, що мирову угоду не можна розглядати як договір у цивільно правовому розумінні, оскільки порядок її укладання та затвердження регламентовано відповідними положеннями ГПК України, а ухвала господарського суду про затвердження мирової угоди, є судовим актом, для якого передбачений особливий порядок його виконання. Помилковими, на думку відповідача, є висновки суду про те, що ухвала господарського суду Харківської області від 21 червня 2010 року по справі № 21/240 -09 не містить усіх даних, зазначених у статті 19 Закону України «Про виконавче провадження»та не має статусу виконавчого документа, в звязку з чим не позбавлена права звернутися до суду з позовом про спонукання до виконання мирової угоди». Як вказує відповідач, із матеріалів справи вбачається, що позивач не звертався до виконавчої служби, відмови у відкритті виконавчого провадження не отримував, а отже і стверджувати про те, що ухвала про затвердження мирової угоди не відповідає вимогам Закону України «Про виконавче провадження»немає підстав. Крім того, відповідач зазначив, що не погоджується із висновками суду першої інстанції щодо задоволення вимог позивача про стягнення судових витрат у вигляді сплати за послуги адвоката.

Представник відповідача в судовому засіданні вимоги скарги підтримав, просить рішення суду першої інстанції скасувати та в задоволенні позову відмовити.

Представник позивача у судовому засіданні з наведеними відповідачем доводами не погоджується. Просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, оскаржуване рішення - без змін.

Перевіривши повноту встановлення судом обставин справи та докази по справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 ГПК України, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів встановила наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Декор-Лайн" звернувся до господарського суду з позовною заявою до Іноземного підприємства "Еолія", в якій просить суд стягнути з відповідача 43 368,46 грн. основного боргу, 7500,0 грн. витрат по сплаті адвокатських послуг та судові витрати, посилаючись на неналежне виконання відповідачем умов мирової угоди, укладеної між сторонами 20.05.2010 року та затвердженої ухвалою господарського суду Харківської області у справі №21/240-09.

В процесі розгляду справи представник позивача за вх.№13526 від 01.06.2011 року та за вх. № 14446 від 08.06.2011 року, надав заяви про уточнення заявлених позовних вимог, в яких просив суд спонукати Іноземне підприємство "Еолія" до виконання мирової угоди шляхом стягнення з Іноземного підприємства "Еолія" грошових коштів в сумі 43 368,46 грн., витрати по сплаті державного мита в сумі 434,0 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,0 грн., 7500,0 грн. судових витрат у вигляді сплати за послуги адвоката в сумі 7500,00 грн.

Посилаючись на ст.22 ГПК України суд прийняв уточнену позовну заяву позивача як таку, що не суперечить інтересам сторін та діючому законодавству.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, рішенням господарського суду Харківської області від 24.02.2010 р. були задоволені первісні позовні вимоги позивача ТОВ "Декор-Лайн" та стягнуто з відповідача - Іноземного підприємства "Еолія" 93225,87 грн. основного боргу, витрати по оплаті державного мита в сумі 932,25 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн..

24 березня 2010 року господарським судом Харківської області був виданий відповідний наказ на виконання рішення суду.

22.04.2010 року державним виконавцем було винесено постанову про повернення виконавчого документу у відповідності до ч. 1 ст. 40-1 ЗУ "Про виконавче провадження" на підставі заяви № 242/10/206-юр від 20.04.2010 року ІП "Еолія" в зв'язку з тим, що ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 02.04.2010 року по справі № 21/240-09 прийнято апеляційну скаргу ІП "Еолія" до провадження.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 17 травня 2010 року апеляційну скаргу ІП "Еолія" залишено без задоволення, а рішення господарського суду Харківської області від 24.02.2010 року залишено без змін.

ІП "Еолія" та ТОВ "Декор - Лайн" було подано заяву про затвердження мирової угоди, укладеної сторонами 20.05.2010 року.

Відповідно до умов мирової угоди сторони досягли згоди та відповідачем визнано заборгованість в розмірі 73 225,87 грн., які відповідач повністю сплатить за наступним графіком шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок позивача: -в строк до 27.05.2010 року 5000,00грн

-в строк до 31.05.2010 року 5000,00грн

-в строк до 17.06.2010 року 5000,00грн

-в строк до 24.06.2010 року 5000,00грн

-в строк до 30.06.2010 року 5000,00грн

-в строк до 08.07.2010 року 5000,00грн

-в строк до 15.07.2010 року 10 000,00грн

-в строк до 29.07.2010 року 10 000,00грн

-в строк до 05.08.2010 року 5000,00грн

-в строк до 12.08.2010 року 5000,00грн

-в строк до 19.08.2030 року 5000,00грн

-в строк до 26.08.2010 року 8225,87грн.

Відповідно до п. 2 Мирової угоди позивач та відповідач домовилися, що:

-грошові кошти в сумі 20 000,00 грн., перераховані Відповідачем на рахунок Позивача за платіжними дорученнями № 499 від 01.06.2009 року та № 986 від 02.07.2009 року Позивач зараховує в рахунок оплати за договором поставки № 9/01/08 від 01.01.2008р.;

- витрати по сплаті державного мита у розмірі 932,25 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236,00 грн. покладаються на Позивача.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 21.06.2010 року у справі №21/240-09 судом була затверджена мирова угода від 20.05.2010 року, укладена між ТОВ "Декор -Лайн" та Іноземним підприємством "Еолія".

Сторони були зобов'язані виконати умови підписаної сторонами та затвердженої господарським судом мирової угоди.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем, Іноземним підприємством "Еолія", лише частково були виконані умови мирової угоди, а саме відповідачем було сплачено заборгованість в сумі 29 857,41 грн., що підтверджується банківськими виписками з ПАТ "Хоум Кредит банк" від 08.11.2010 року, 27.09.2010 року, 21.06.2010 року, та частково погашено борг шляхом надання відповідачем товару по накладним №ео740.27.10.2010/508/В/а від 27.10.2010 року на суму 951,696 грн., № ео739.27.10.2010/502/В/а від 27.10.2010 року на суму 3517,50грн., № ео740.27.10.2010/501/В/а від 27.10.2010 року на суму 12,50грн.

Таким чином, судом першої інстанції вірно встановлено, що відповідач належним чином не виконав свій обов'язок щодо належного виконання умов мирової угоди, затвердженої господарським судом Харківської області, шляхом погашення боргу в сумі 43 368,46 грн.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Тобто, Закон України "Про виконавче провадження " визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.

Відповідно до ч.1 ст.18 «Закону України про виконавче провадження»у виконавчому документі зазначаються:

1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище та ініціали посадової особи, що його видали;

2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ;

3) повне найменування (для юридичних осіб) стягувача і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб); ідентифікаційний код суб'єкта господарської діяльності стягувача та боржника за наявності (для юридичних осіб), а також інші дані, якщо вони відомі суду чи іншому органу, що видав виконавчий документ, які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню,

4) резолютивна частина рішення;

5) дата набрання законної (юридичної) сили рішенням;

6) строк пред'явлення виконавчого документа до виконання.

Відповідно до ч.3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження»виконавчий документ повинен бути підписаний уповноваженою посадовою особою із зазначенням її прізвища та ініціалів і скріплений печаткою. Скріплення виконавчого документа гербовою печаткою є обов'язковим у разі, якщо орган (посадова особа), який видав виконавчий документ, за законом зобов'язаний мати печатку із зображенням Державного Герба України.

Згідно пункту 3.9.6 Роз'яснення ВАСУ від 18.09.1997 року № 02-5/289 із доповненнями та змінами «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України», якщо ухвала суду про затвердження мирової угоди не містить усіх даних, зазначених у ст. 19 названого Закону, то така ухвала не має статусу виконавчого документа, і інша сторона у справі не позбавлена права звернутися з позовом про спонукання до виконання мирової угоди.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвала господарського суду Харківської області від 21.06.2010 року по справі № 21/240-09 не містить усіх даних, зазначених у статті 19 Закону України "Про виконавче провадження", тому така ухвала суду не має статусу виконавчого документа і інша сторона у справі не позбавлена права звернутися з позовом про спонукання до виконання мирової угоди.

Судом першої інстанції також вірно відхилені заперечення відповідача стосовно того, що позивач не звертався до виконавчої служби з заявою про примусове виконання ухвали суду, та посилання відповідача на те, що законодавством не передбачено можливість звернення до суду з вимогою про стягнення грошових коштів за мировою угодою, задоволенню не підлягають, виходячи з вищевикладеного.

Таким чином, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновками суду першої інстанції, що вимога позивача про спонукання іноземного підприємства "Еолія" до виконання умов мирової угоди, затвердженої ухвалою господарського суду Харківської області, шляхом стягнення з Іноземного підприємства "Еолія" грошових коштів в сумі 43 368,46 грн. на користь позивача ТОВ "Декор - Лайн" обґрунтована та підлягає задоволенню.

Однак, розглядаючи вимоги позивача щодо стягнення з відповідача судових витрат на оплату послуг адвоката в сумі 7500,0грн., грн. суд помилково дійшов до висновку, що вони підлягають задоволенню. Так, із видаткового касового ордеру від 04.04.2011 року, який міститься в матеріалах справи вбачається, що ці гроші отримав керівник позивача, ТОВ «Декор Лайн»- Зотьєв О.В. Між тим, доказів того, що ці гроші були отримані адвокатом Саніним А.О., який приймав участь у справі, в матеріалах справи відсутні, їх сплата не підтверджується відповідними фінансовими документами.

Отже, позовні вимоги про стягнення з відповідача 7500,00 грн. судових витрат на послуги адвоката не підтверджені належними документальними доказами та задоволенню не підлягають. В звязку з чим рішення господарського суду Харківської області від 08.06.11 у справі № 5023/2516/11 в частині стягнення з відповідача 7500,00 грн. судових витрат на послуги адвоката підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог в цій частині.

З огляду на зазначене та керуючись ст. ст. 32-34, 43, 99, 101, 102, п.2 ст. 103, п. 1, 4 ст. 104, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Іноземного підприємства "Еолія, м. Мерефа, Харківська область задовольнити частково.

Рішення господарського суду Харківської області від 08.06.11 у справі № 5023/2516/11 в частині стягнення з відповідача 7500,00 грн. судових витрат на послуги адвоката скасувати та в цій частині прийняти нове рішення, яким в позові відмовити.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Постанова набирає чинності з дня її проголошення і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом 20-ти днів.

Головуючий суддя Істоміна О.А.

Суддя Барбашова С.В.

Суддя Білецька А.М.

Повний текст рішення підписано 09 серпня 2011 року