Постанова № 17866137, 10.08.2011, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" серпня 2011 р. Справа № 5023/3274/11

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Черленяк М.І., суддя Ільїн О.В., суддя Камишева Л.М.,

при секретарі Голозубовій О.І.,

за участю представників сторін:

позивача - Пересада Н.І.

першого відповідача Фатій Н.І.

другого відповідача Голубничий В.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу першого відповідача (вх. № 2727 Х/1-12) та апеляційну скаргу другого відповідача (вх. № 2728 Х/1-12) на рішення господарського суду Харківської області від 20 червня 2011 року у справі №5023/3274/11

за позовом іноземного підприємства "Ровена", м. Харків

до 1. Комунального підприємства "Харківське міське бюро технічної інвентаризації" м. Харків

2. Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Хрещатик", м. Київ

про визнання недійсним рішення,

встановила:

У квітні 2011 року іноземне підприємство "Ровена" (далі позивач) звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою до комунального підприємства "Харківське міське бюро технічної інвентаризації" (далі перший відповідач) та публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Хрещатик" (далі другий відповідач), в якій просило визнати незаконним рішення першого відповідача про реєстрацію права власності за другим відповідачем на нежитлову будівлю літ. “Д-4”, розташовану за адресою: м. Харків, вул. Мала Панасівська, буд. 1; анулювати запис в Реєстрі прав власності на нерухоме майно про реєстрацію права власності на нежитлову будівлю літ. “Д-4”, розташовану за адресою: м. Харків, вул. Мала Панасівська, буд. 1 за другим відповідачем. Крім того, позивач просив зобов'язати першого відповідача поновити в Реєстрі прав власності на нерухоме майно запис про реєстрацію права власності за позивачем на нежитлову будівлю літ. “Д-4”, розташовану за адресою: м. Харків, вул. Мала Панасівська, буд. 1.

Рішенням господарського суду Харківської області від 20 червня 2011 року у справі № 5023/3274/11 (суддя Буракова А.М.) позовні вимоги позивача задоволено повністю.

Перший відповідач із рішенням суду першої інстанції не погодився та подав до Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 20 червня 2011 року у справі № 5023/3274/11 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог позивача відмовити повністю.

В обґрунтування апеляційної скарги перший відповідач посилається на те, що оскаржуване рішення винесено при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, має місце недоведеність обставин, які мають значення для справи і які суд визнав встановленими. Крім того, вважає, що господарським судом Харківської області було неправильно застосовано норми матеріального права, що є підставою, відповідно до ст. 104 ГПК України для скасування рішення.

Другий відповідач із зазначеним рішенням також не погодився та подав до Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 20 червня 2011 року у справі № 5023/3274/11 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог позивача відмовити.

В обґрунтування апеляційної скарги другий відповідач посилається на те, що рішення прийнято господарським судом з порушенням норм матеріального та процесуального права, судом при його прийнятті неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права, а також неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 8 липня 2011 року апеляційні скарги першого та другого відповідачів обєднано в одне провадження.

Позивач надав відзив на апеляційні скарги, в якому зазначає, що рішення про державну реєстрацію прав не відповідає вимогам встановленим Тимчасовим положенням про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, затвердженим Наказом Міністерства юстиції від 07.02.2002, № 7/5, Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень". Позивач вважає, що рішення господарського суду Харківської області від 20.06.2011 р. у справі № 5023/3274/11 є законним, обґрунтованим та таким, що повно і всебічно відображає обставини справи і правильно встановлює юридичну сутність і характер спірних правовідносин, а також прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим просить залишити його без змін, а апеляційні скарги відповідачів без задоволення.

Крім того, позивач звернувся до суду апеляційної інстанції з письмовим клопотанням про долучення до матеріалів справи додаткових документів.

Враховуючи приписи статті 101 Господарського процесуального кодексу України, а також те, що заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього, колегія суддів дійшла висновку про задоволення зазначеного клопотання та долучення наданих документів до матеріалів справи.

В судовому засіданні представники відповідачів підтримали свої апеляційні скарги та просили їх задовольнити.

Представник позивача, посилаючись на необґрунтованість апеляційних скарг, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційних скаргах доводи відповідачів, заслухавши у судовому засіданні пояснення уповноважених представників сторін, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу у відповідності до вимог ст. 101 ГПК України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду вважає, що апеляційні скарги першого та другого відповідачів не підлягають задоволенню, зважаючи на наступне.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом при прийнятті оскаржуваного рішення, 26 листопада 2007 року між другим відповідачем (іпотекодержатель) та позивачем (іпотекодавець), який є майновим поручителем приватної фірми «Апія»(позичальник) був укладений договір іпотеки № 20/07-І, відповідно до умов якого в забезпечення виконання зобов'язань за генеральним кредитним договором № 115-10-07/Г від 26.11.2007 р., ПФ «Апія» передало в іпотеку нежитлову будівлю літ. «Д-4», розташовану за адресою: м.Харків, вул. Мала Панасівська, буд. 1, загальною площею 1522,0 кв. м. За домовленістю сторін заставна вартість предмета іпотеки становить 15 400000,00 грн. Даний договір посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Христоєвою Т.В. та зареєстрований в реєстрі № 5201.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що у березні 2011 року перший відповідач здійснив реєстрацію права власності другого відповідача на нежитлову будівлю літ. «Д-4», розташовану за адресою: м. Харків, вул. Мала Панасівська, буд. 1. Підставою реєстрації права власності став іпотечний договір № 20/07-І від 26.11.2007 р. та договір про внесення змін до договору іпотеки від 26.12.2008 р., посвідчені приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Христоєвою Т.В.

На думку позивача, перший відповідач здійснив реєстрацію прав власності на зазначене нерухоме майно другого відповідача з порушенням Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 р. № 7/5 та Закону України "Про іпотеку".

Відповідно до статті 589 Цивільного кодексу України у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. Аналогічне положення міститься в нормі статті 33 Закону України «Про іпотеку».

Статтею 1 Закону України "Про іпотеку" визначено, що іпотека - це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Частиною 3 статті 33 Закону України «Про іпотеку»передбачено способи звернення стягнення на предмет іпотеки: на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя (тобто шляхом позасудового врегулювання). При цьому правовою підставою для передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі (ст. 36 зазначеного Закону).

Згідно з ч. 1 ст. 37 Закону України «Про іпотеку»іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.

Як вбачається із матеріалів справи, договір іпотеки № 20/07-І укладено в забезпечення виконання зобов'язань ПФ «Апія»за генеральним договором № 115-10-07/Г від 26.11.2007 р.

Таким чином, договір пов'язує можливість проведення державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно безпосередньо з невиконанням зобов'язань, забезпечених цією іпотекою. Тобто з невиконанням ПФ «Апія»зобов'язань за генеральним договором № 115-10-07/Г від 26.11.2007 р.

Договір іпотеки № 20/07-І містить розділ 4 Застереження про задоволення вимог іпотекодержателя. Відповідно до п. 4.2. договору при невиконанні зобов'язань, забезпечених цією іпотекою, іпотекодержатель за 30 днів попереджає іпотекодавця про задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки і якщо протягом цього строку зобов'язання, забезпечені іпотекою, не будуть виконані, іпотекодержатель на свій розсуд задовольняє свої вимоги одним із передбачених способів, серед яких прийняття у власність предмета іпотеки в рахунок погашення зобов'язань, забезпечених цією іпотекою в порядку встановленому ст. 37 Закону України «Про іпотеку».

Відповідно до статті 15 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в такому порядку:

1) прийняття і перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрація заяви;

2) встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень;

3) прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмову в ній або зупинення державної реєстрації;

4) внесення записів до Державного реєстру прав;

5) видача свідоцтва про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього Закону;

6) надання витягів з Державного реєстру прав про зареєстровані права та/або їх обтяження.

Порядок проведення державної реєстрації права власності та права користування (сервітуту) на об'єкти нерухомого майна, розташовані на земельних ділянках; права користування (найму, оренди) будівлею або іншими капітальними спорудами, їх окремими частинами; довірчого управління нерухомим майном; права власності на об'єкти незавершеного будівництва визначено Тимчасовим положенням про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, затвердженим Наказом Міністерства юстиції від 07.02.2002 р. № 7/5 (далі - Положення).

За приписами п. 2.7. Положення для проведення державної реєстрації права власності на нерухоме майно на підставі договорів іпотеки, що містять застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, реєстратору БТІ, крім документів, передбачених Положенням, необхідно також надати:

- завірену в установленому порядку копію письмової вимоги про усунення порушень, надісланої іпотекодержателем іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, у якій має бути зазначено стислий зміст порушених зобов'язань, вимогу про виконання порушеного зобов'язання у не менше ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги;

- документ, який підтверджує сплив тридцятиденного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги іпотекодержателя, якщо більш тривалий строк не вказано у надісланій іпотекодержателем іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмовій вимозі;

- звіт про оцінку предмета іпотеки, складений після спливу строку, вказаного у надісланій іпотекодержателем іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмовій вимозі;

- витяг з Державного реєстру іпотек, виданий після спливу строку, вказаного у надісланій іпотекодержателем іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмовій вимозі;

- витяг з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна про наявність/відсутність заборони та/або арешту нерухомого майна, виданий після спливу строку, вказаного у надісланій іпотекодержателем іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмовій вимозі.

При цьому, відповідно до Положення всі документи, що надаються для здійснення реєстрації права власності на об'єкт нерухомості, мають бути підшиті до матеріалів реєстраційної справи та зберігаються в Бюро технічної інвентаризації.

Порушенням вимог вищевказаного Положення позивач вважає ненадання другим відповідачем та як наслідок відсутність в матеріалах реєстраційної справи БТІ звіту про оцінку предмета іпотеки, щодо якого подавалися документи для проведення державної реєстрації права власності на нерухоме майно на підставі договору іпотеки (нежитлова будівля літ. «Д-4», розташована за адресою: м.Харків, вул. Мала Панасівська, 1.

Позивачем до суду апеляційної інстанції подано для долучення до матеріалів справи копію інвентарної (реєстраційної) справи по обєкту нерухомості за адресою: м. Харків, вул. Мала Панасівська, 1, наданої слідчим управлінням УМВС України в Полтавській області.

Колегія суддів приймає до уваги надані позивачем додаткові докази на підставі статті 101 ГПК України, оскільки із наданих документів вбачається, що інвентаризаційна справа за вказаною адресою знаходилась з 18.03.2010 р. у старшого слідчого відділу прокуратури області, і лише на запит позивача від 30.06.2011 р. копії інвентарної (реєстраційної) справи по обєкту нерухомості за адресою: м. Харків, вул. Мала Панасівська, 1, надано позивачу, що підтверджується листом слідчого управління УМВС України в Полтавській області № 8/10231067 від 01.08.2011 р. (т. 2 а. с. 61).

Як правомірно зазначає позивач, в матеріалах інвентарної (реєстраційної) справи наявний лише висновок про вартість об'єкту оцінки, в той час як Положенням встановлено необхідність надання для проведення державної реєстрації права власності на нерухоме майно на підставі договорів іпотеки, що містять застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, саме звіту про оцінку предмета іпотеки.

Зазначене підтверджується і першим відповідачем в апеляційній скарзі, в якій він вказав перелік документів, наданих другим відповідачем під час проведення реєстрації права власності на нерухоме майно, розташоване по вул. Мала Панасівська, 1, серед яких міститься висновок про вартість об'єкту оцінки, а не звіт про оцінку предмета іпотеки, передбачений Положенням.

Наявність у другого відповідача звіту про оцінку предмета іпотеки, копія якого міститься в матеріалах справи, не є доказом надання ним для проведення державної реєстрації права власності на нерухоме майно на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, реєстратору БТІ саме цього звіту та відповідно і наявності його в матеріалах інвентарної (реєстраційної) справи на спірний об'єкт нерухомості.

Частиною 2 пункту 1.4. договору іпотеки сторони передбачили, що у випадку задоволення вимог іпотекодержателя за рахунок предмета іпотеки, його вартість буде визначатись за цінами, що реально склалися на ринку на момент задоволення на аналогічне предмету іпотеки, майно.

Оцінка майна, майнових прав та професійна оціночна діяльність регулюються Законом України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні".

Згідно зі ст. 11 вказаного Закону замовниками оцінки майна можуть бути особи, яким зазначене майно належить на законних підставах або у яких майно перебуває на законних підставах, а також ті, які замовляють оцінку майна за дорученням зазначених осіб. Замовники оцінки повинні забезпечити доступ суб'єкта оціночної діяльності до майна, що підлягає оцінці на законних підставах, отримання ним необхідної та достовірної інформації про зазначене майно для проведення його оцінки.

Як вбачається із матеріалів справи, висновок про вартість об'єкту оцінки нежитлової будівлі літ. «Д-4», розташованої за адресою: м. Харків, вул. Мала Панасівська, буд. 1, складений станом на 24.01.2011 р. та в ньому зазначено, що власником об'єкту оцінки є позивач. Тобто, станом на момент здійснення незалежної оцінки власником іпотечного майна був саме позивач, про що було відомо суб'єкту оціночної діяльності.

Відповідно до статті 41 Конституції України право власності є непорушним.

За приписами статей 317, 319 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд та має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Враховуючи положення Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" замовником оцінки майна міг бути сам позивач, або інші особи за його дорученням.

Стаття 29 вказаного Закону передбачає, що оцінювачі мають право доступу до майна, яке оцінюється, документації та іншої інформації, яка є необхідною або має суттєве значення для оцінки, а також отримувати роз'яснення та додаткові відомості, необхідні для проведення оцінки майна та складання звіту про оцінку майна, від замовника оцінки та інших осіб щодо інформації, яка містить державну або комерційну таємницю, за наявності у оцінювача відповідного дозволу або угоди про конфіденційність інформації.

Положення (національні стандарти) оцінки майна є обов'язковими до виконання суб'єктами оціночної діяльності під час проведення ними оцінки майна всіх форм власності та в будь-яких випадках її проведення.

Постановою Кабінету Міністрів України від 28.10.2004 р. № 1442 затверджено Національний стандарт № 2 «Оцінка нерухомого майна». Національний стандарт є обов'язковим для застосування під час проведення оцінки нерухомого майна (нерухомості) суб'єктами оціночної діяльності, а також особами, які відповідно до законодавства здійснюють рецензування звітів про оцінку майна та проводять державну експертизу звітів з експертної грошової оцінки земельних ділянок державної та комунальної власності.

Так, згідно Національного стандарту, приміщення - це частина внутрішнього об'єму будівлі, обмежена будівельними елементами, з можливістю входу і виходу; будівлі - земельні поліпшення, в яких розташовані приміщення, призначені для перебування людини, розміщення рухомого майна, збереження матеріальних цінностей, здійснення виробництва тощо. Оцінка будь-якого предмету нерухомості неможлива без визначення певних критеріїв безпосередньо на місті розташування нерухомості.

Тобто, згідно з Національним стандартом для здійснення оцінки предмету іпотеки (нежитлових приміщень) суб'єкт оціночної діяльності має знаходитися всередині будівлі та мати час і можливість виконувати певні дії, необхідні для здійснення незалежної оцінки майна.

Як вбачається із матеріалів справи, оцінку майна здійснено суб'єктом оціночної діяльності ФОП ОСОБА_1 на підставі договору № 01/01 від 24.01.2011 р., укладеного з другим відповідачем.

При цьому, позивач не укладав відповідного договору про виконання незалежної оцінки майна та не доручав цього робити другому відповідачеві, що останнім не заперечується.

В матеріалах справи також відсутні докази звернення до позивача суб'єкта оціночної діяльності щодо проведення оцінки предмету нерухомості.

Відповідно до п. 3.1. Положення з моменту прийняття заяви про державну реєстрацію прав реєстратором БТІ розпочинається її розгляд.

Реєстратор БТІ встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на об'єкти, права щодо яких підлягають державній реєстрації, зокрема:

- відповідність обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення (у випадках, встановлених законом);

- відповідність повноважень особи, яка подає документи для проведення державної реєстрації прав, та сторін (сторони) правочину, згідно з яким відбувається державна реєстрація виникнення, переходу, припинення прав;

- відповідність відомостей про об'єкт, права щодо якого підлягають державній реєстрації, наявним у Реєстрі прав та поданим документам;

- відповідність даних про наявність (або відсутність) інформації та/або відповідних документів, що свідчать про накладення (зняття) заборони (арешту) або інших обтяжень, що перешкоджають проведенню державної реєстрації прав, у тому числі відсутність встановлених законом заборон на відчуження нерухомого майна;

- наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або договір (угода) пов'язує можливість проведення державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно.

Відповідно до п. 3.4. Положення за результатом розгляду заяви про державну реєстрацію прав реєстратор БТІ приймає рішення про державну реєстрацію прав або відмову в ній. У своїх діях реєстратор БТІ керується законодавством України.

Згідно з п. 3.5. Положення реєстратор БТІ відмовляє у проведенні державної реєстрації прав, якщо подані документи не відповідають вимогам, установленим Положенням та іншими нормативно-правовими актами, або не дають змоги установити відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства; не проведено технічну інвентаризацію об'єкта, права щодо якого підлягають державній реєстрації, або вона проведена не тим БТІ, що здійснює свою діяльність на території, у межах якої розташований такий об'єкт.

За приписами п. 3.9. Положення державна реєстрація прав проводиться після технічної інвентаризації об'єкта, права щодо якого підлягають державній реєстрації, окрім випадків, коли заява про державну реєстрацію прав подається не пізніше ніж через дванадцять місяців після виникнення цього права.

Як вбачається із матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, технічна інвентаризація нежитлової будівлі літ. «Д-4», розташованої за адресою: м. Харків, вул. Мала Панасівська, буд. 1, здійснювалась ще у лютому 2009 року. Доказів проведення інвентаризації вказаних нерухомих приміщень в подальшому сторонами не надано.

Заяву про реєстрацію права власності другим відповідачем було подано у 2011 році, тобто більш ніж через дванадцять місяців після проведення технічної інвентаризації об'єкта.

Таким чином, для законної реєстрації права власності на об'єкт нерухомого майна за новим власником, перший відповідач повинен був здійснити технічну інвентаризацію нежитлової будівлі.

Досліджуючи договір іпотеки та матеріали інвентаризаційної справи колегія суддів вбачає, що спірне приміщення - нежитлова будівля літ. «Д-4», розташована за адресою: м. Харків, вул. Мала Панасівська, буд. 1 передавалось в іпотеку в забезпечення виконання зобов'язань за генеральним кредитним договором загальною площею 1522,0 кв. м., що підтверджується витягом першого відповідача про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 23.11.2007 р., тоді як згідно витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно від 07.06.2011 р. загальна площа спірного майна складає 1540,4 кв.м.

Таким чином, колегія суддів вбачає, що нежитлове приміщення по вул. Мала Панасівська, 1 змінило свою площу після укладення договору іпотеки в сторону збільшення. Проте, перший відповідач, приймаючи рішення про реєстрацію права власності за другим відповідачем не здійснив технічну інвентаризацію, що і призвело до того, що стан приміщення майна інший порівняно з попередньою технічною інвентаризацією спірного приміщення.

Отже, рішення про державну реєстрацію права власності не відповідає вимогам встановленим Положенням та Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Таким чином, колегія суддів не погоджується з доводами першого відповідача, наведеними в апеляційній скарзі, щодо висновку суду першої інстанції з посиланням на п. З.5., 3.9. Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, оскільки для законної реєстрації права власності на обєкт нерухомого майна за новим власником відповідно до вимог Положення, повинно бути здійснено технічну інвентаризацію будівлі.

Посилання першого відповідача в апеляційній скарзі на те, що висновок про вартість об'єкту оцінки не виступає як правовстановлюючий документ, на підставі якого проводиться державна реєстрація права власності, колегія суддів вважає безпідставними.

Дійсно висновок про вартість об'єкту оцінки не виступає як правовстановлюючий документ, на підставі якого проводиться державна реєстрація права власності, однак ні суд першої інстанції в рішенні, ні позивач в позові не приходили до такого висновку.

Твердження першого відповідача в апеляційній скарзі про те, що даний позов не підвідомчий господарському суду, а повинен розглядатися в окружному адміністративному суді, колегія суддів не приймає до уваги.

Предметом спору у даній справі є право власності на об'єкти нерухомого майна, зокрема відновлення порушеного права зі сторони позивача. Тобто між сторонами існує спір про право власності на нерухоме майно, а іпотечний договір в даному випадку є підставою для державної реєстрації.

Таким чином, дана справа стосується спору про право, що виникає з цивільно-правових правовідносин, врегульованих актами господарського і цивільного законодавства, а не з правовідносин владного підпорядкування одного суб'єкта іншому.

Отже, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що дані правовідносини виключають їх розгляд в порядку адміністративного судочинства, а спір підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.

Щодо доводів другого відповідача, викладених в апеляційній скарзі, колегія суддів зазначає, що предметом доказування у даній справі є наявність чи відсутність саме звіту про оцінку предмета іпотеки, щодо якого подавалися документи для проведення державної реєстрації права власності на нерухоме майно на підставі договору іпотеки в матеріалах реєстраційної справи Бюро технічної інвентаризації. Оскільки саме його відсутність є порушенням першим відповідачем при здійсненні державної реєстрації права власності не нерухоме майно Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно.

Позивач не оспорює права другого відповідача на задоволення вимог за рахунок предмету іпотеки за договором іпотеки № 20/07-І від 26.11.2007 р., а посилається на порушення першим відповідачем порядку проведення державної реєстрації права власності на нерухоме майно. Зазначені обставини дають підстави стверджувати, що прийняттям рішення першого відповідача про державну реєстрацію права власності права позивача порушено.

В даному випадку колегія суддів погоджується з доводами позивача та висновками суду першої інстанції про те, що рішення першого відповідача про реєстрацію права власності за другим відповідачем на нежитлову будівлю літ. “Д-4”, розташовану за адресою: м. Харків, вул. Мала Панасівська, буд. 1, прийняте з порушенням вимог діючого законодавства України, а тому є підстави для визнання його незаконним. Крім того, вимоги позивача про анулювання запису в Реєстрі прав власності на нерухоме майно про реєстрацію права власності на зазначену нежитлову будівлю за другим відповідачем та зобов'язання першого відповідача поновити в Реєстрі прав власності на нерухоме майно запис про реєстрацію права власності за позивачем на нежитлову будівлю літ. “Д-4”, розташовану за адресою: м. Харків, вул. Мала Панасівська, буд. 1, є також правомірними та підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що твердження відповідачів, викладені ними в апеляційних скаргах, ґрунтуються на припущеннях, не доведені належними доказами, тоді як господарським судом першої інстанції в повній мірі зясовані та правильно оцінені обставини у справі та ухвалене ним рішення є законним та обґрунтованим, у звязку з чим підстав для його скасування та задоволення апеляційних скарг колегія суддів не вбачає.

Керуючись статтями 33, 43, 99, 101, 102, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

постановила:

Апеляційну скаргу першого відповідача залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу другого відповідача залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 20 червня 2011 року залишити без змін.

Головуючий суддя Черленяк М.І.

Суддя Ільїн О.В.

Суддя Камишева Л.М.

Повний текст постанови по справі підписаний 9 серпня 2011 року