Постанова № 17866096, 08.08.2011, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" липня 2011 р. Справа №18/1072/11

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Шевель О.В.,

суддя Бородіна Л.І.,

суддя Хачатрян В.С.,

при секретарі Сємєровій М.С.,

за участю представників сторін:

апелянта Публічного акціонерного товариства «Альфа - Банк»- ОСОБА_1, за довіреністю №14/10 від 11.01.2010 року;

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Альфа - Банк», м.Київ (вх.№2385П/2), на постанову господарського суду Полтавської області від 17.05.2011 року по справі №18/1072/11,

за заявою Приватного підприємства «АЗЧ-Сервіс», с.Тернова, Харківський район, Харківська область,

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кременчуцький автоскладальний завод», м.Кременчук,

про визнання банкрутом,-

встановила:

Постановою господарського суду Полтавської області від 17.05.2011 року по справі №18/1072/11 (суддя Паламарчук В.В.) визнано банкрутом Товариство з обмеженою відповідальністю «Кременчуцький автоскладальний завод», вул. Салганна,14 «а», м.Кременчук, 39612, код ЄДРПОУ 23555692.

Відкрито ліквідаційну процедуру та призначено ліквідатором арбітражного керуючого Стоцького Петра Володимировича (ліцензія НОМЕР_1 від 13.03.2010 року) з наданням йому повноважень відповідно до положень Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Зобов'язати ліквідатора в 5-денний строк з дня прийняття даної постанови опублікувати в офіційному органі преси оголошення про визнання банкрутом ТОВ «Кременчуцький автоскладальний завод», код ЄДРПОУ 23555692 і відкриття ліквідаційної процедури.

Зобов'язано ліквідатора здійснити до 20.06.2011 року інвентаризацію майна, яке може належати банкруту та призначено засідання для заслуховування першого звіту ліквідатора на 04.10.2011 року.

Скасовано арешт, накладений на майно боржника, визнаного банкрутом, чи інші обмеження щодо розпорядження майном боржника. Накладення нових арештів або інших обмежень щодо розпорядження майном банкрута не допускається.

Постановлено вважати строки виконання зобов'язань ТОВ «Кременчуцький автоскладальний завод»такими, що настали. Відомості про фінансове становище банкрута не є конфіденційними і не становлять комерційну таємницю.

Припинено нарахування неустойки (штрафу, пені), процентів та інших фінансових (економічних) санкцій за всіма зобов'язаннями підприємства.

Припинено стягнення з ТОВ «Кременчуцький автоскладальний завод» за всіма виконавчими документами, за винятком виконавчих документів за вимогами про відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоров'ю громадян.

Зобов'язано ліквідатора направити постанову про визнання підприємства банкрутом всім відомим йому кредиторам.

Зобов'язано ліквідатора Стоцького П.В. в десятиденний строк з дня винесення цієї постанови з'явитися до державного реєстратора для проведення перереєстрації підприємства-банкрута (заповнення реєстраційної картки форма 6).

Постановлено ліквідатору надати суду звіт та ліквідаційний баланс після закінчення ліквідаційної процедури, але не пізніше 17.05.2012 року.

Публічне акціонерне товариство «Альфа - Банк»з постановою суду першої інстанції не погодилося та звернулося до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову господарського суду Полтавської області від 17.05.2011 року по справі №18/1072/11 та припинити провадження у справі. В обґрунтування апеляційної скарги, посилається на те що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови порушено норми матеріального та процесуального права.

Скаржник зазначає, що на момент винесення оскаржуваної постанови товариством не було припинено підприємницької діяльності, а саме лише відсутність боржника за адресою, зазначалася у заяві про порушення провадження у справі про банкрутство, не може бути підставою для застосування спрощеної процедури визнання його банкрутом в порядку ст. 52 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Місцевим господарським судом не в повному обсязі було досліджено фінансово-господарську діяльність боржника, не проаналізовано його фінансовий стан, не дано належної оцінки діям товариства, а отже оскаржувана постанова не відповідає нормам чинного законодавства.

Апелянт зазначає, що єдиною підставою для застосування до ТОВ «КрАСЗ»процедури банкрутства, за відсутнього боржника слугував факт внесення відомостей про відсутність боржника за місцезнаходженням до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців доказом якого є витяг з ЄДРПОУ від 03.03.2011 року. Проте, з в витягу із державного реєстру отриманого банком вбачається, що статус відомостей про юридичну особу боржника підтверджено, що жодним чином не є тотожним поняттям відсутності юридичної особи за місцезнаходженням.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 20.06.2011 року апеляційну скаргу ПАТ «Альфа Банк»прийнято до провадження та призначено до розгляду на 19.07.2011 року.

18.07.2011 року ПАТ «Альфа Банк»надав доповнення до апеляційної скарги (вх.№6955) в яких вказує, що кредитор ПП «АЗЧ-Сервіс»надав до заяви про порушення справи про банкрутство в підтвердження непогашеної заборгованості платіжну вимогу №2149 від 15.02.2011 року, на якій відсутні будь-які відмітки обслуговуючого банку про невиконання документа та про причини такого невиконання, є лише відмітка банку про отримання платіжної вимоги.

Таким чином, зазначена платіжна вимога не може слугувати доказом виконання кредитором положень ч. 1, 8 ст. 7 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», тобто доказом неплатоспроможності боржника. Інші надані ініціюючим кредитором матеріали, зокрема, рішення суду, наказ про примусове виконання, постанова державного виконавця можуть свідчити про наявність такої ознаки як безспірність вимог кредиторів, але не є доказом того, що на момент порушення провадження у справі про банкрутство вимоги кредитора не були виконані.

Крім того, апелянт зазначає, що оскільки кредитор звернувся до суду з заявою про порушення провадження у справі про банкрутство за ознаками ст. 52 Закону про банкрутство він не був позбавлений обовязку виконувати вимоги ст. 7 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»та обовязку доводити факт неплатоспроможності боржника.

В судовому засіданні 19.07.2011 року представник ПАТ «Альфа Банк»підтримав доводи апеляційної скарги у повному обсязі.

Представник боржника та ліквідатор у судове засідання не зявилися, письмових відзивів не надали, про причини неявки суд не повідомили.

Ухвала суду від 20.06.2011 року про прийняття апеляційної скарги до провадження була направлена всім учасникам провадження у справі.

Відповідно до пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Вищого господарського суду України №75 від 10.12.2002 року (з подальшими змінами), перший, належним чином підписаний, примірник процесуального документа (ухвали, рішення, постанови) залишається у справі; на звороті у лівому нижньому куті цього примірника проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена.

Відмітки на наявних в матеріалах справи процесуальних документах оформлені відповідно до наведених вимог названої Інструкції, а тому зазначеним підтверджується належне надіслання копій процесуальних документів сторонам судового процесу.

Колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає, що відповідно до розяснень, викладених Вищим господарським судом у інформаційному листі №01-8/482 від 13.08.2008 року, то до повноважень господарських судів не віднесено зясування фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Крім того, в зазначеному інформаційному листі викладено й правову позицію, згідно з якою примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

На підставі вищевикладеного колегія суддів дійшла висновку про належне повідомлення боржника та ліквідатора про час та місце судового засідання.

Ухвалою суду від 20.06.2011 року сторони було повідомлено, що у разі неявки представників сторін з належним чином оформленими повноваженнями, справа може бути розглянута за наявними в ній документами.

Таким чином, зважаючи на належне повідомлення боржника та ліквідатора про час та місце засідання суду, а також те, що їх явка у судове засідання не була визнана обовязковою, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Альфа - Банк»за їх відсутності, за наявними у справі матеріалами у відповідності до приписів статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Перевіривши повноту встановлених судом першої інстанції обставин справи та докази на їх підтвердження, їх юридичну силу та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, заслухавши у судовому засіданні пояснення представника апелянта, перевіривши правильність застосування господарським судом Полтавської області норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.

08.04.2011 року директор ПП «АЗЧ Сервіс» звернувся до господарського суду Полтавської області з заявою про порушення справи про банкрутство та визнання відсутнього боржника банкрутом, обґрунтовуючи свою заяву тим, що боржник має перед ним заборгованість у розмірі 283554,99 грн., яка не погашена. Також, згідно довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 03.03.2011 року до ЄДР 11.02.2011 року внесено інформацію щодо відсутності ТОВ «Кременчуцький автоскладальний завод»за своїм місцезнаходженням.

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 12.04.2011 року порушено провадження у справі про банкрутство ТОВ «Кременчуцький автоскладальний завод»в порядку ст. 52 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»та призначено справу до розгляду у підготовче засідання.

17.05.2011 року господарським судом Полтавської області прийнято оскаржувану постанову.

Суд першої інстанції приймаючи оскаржуване судове рішення виходив з того, що в матеріалах справи достатньо доказів в підтвердження неплатоспроможності боржника. Вбачаються ознаки стійкої неплатоспроможності, фактичного припинення підприємницької діяльності, у звязку з чим існування субєкта підприємницької діяльності як господарюючого субєкта недоцільне, а тому слід застосувати ліквідаційну процедуру в порядку ст. 52 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Проте, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду не може погодитись із таким висновком суду, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 4-1 господарського процесуального кодексу України господарські суди вирішують господарські спори у порядку позовного провадження, передбаченому цим Кодексом.

Господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Згідно з частиною 1 статті 91 Господарського процесуального кодексу України сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обовязки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили.

Отже, апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства «Альфа Банк»підлягає розгляду.

У відповідності до приписів ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не звязаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість судового рішення у повному обсязі за наявними у справі і додатково поданими доказами, при цьому, додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Згідно ч. 3 ст. 6 Закону, справа про банкрутство порушується господарським судом, якщо безспірні вимоги кредитора до боржника сукупно складають не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, які не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку, якщо інше не передбачено цим Законом.

Статтею 1 цього Закону встановлено, що безспірні вимоги кредиторів - це вимоги кредиторів, визнані боржником, інші вимоги кредиторів, підтверджені виконавчими документами чи розрахунковими документами, за якими відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника.

У відповідності до вимог ч. 1 ст. 7 Закону заява про порушення справи про банкрутство повинна містити, зокрема, виклад обставин, які підтверджують неплатоспроможність боржника, з зазначенням суми боргових вимог кредиторів, а також строку їх виконання, розміру неустойки (штрафів, пені), реквізитів розрахункового документа про списання коштів з банківського або кореспондентського рахунку боржника та дату його прийняття банківською установою боржника до виконання.

У відповідності до вимог ч. 7 ст. 7 Закону, заява кредитора повинна містити крім відомостей, передбачених частиною першою цієї статті, такі відомості: розмір вимог кредитора до боржника з зазначенням розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає сплаті; виклад обставин, що підтверджують наявність зобовязання боржника перед кредитором, з якого виникла вимога, а також строк його виконання; докази обґрунтованості вимог кредитора.

Згідно ч. 1 ст. 52 Закону у разі, якщо громадянин-підприємець боржник або керівні органи боржника юридичної особи відсутні за її місцезнаходженням, або у разі ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, а також за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника, заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру його вимог до боржника та строку виконання зобовязань.

Тобто, Закон встановлює, що кредитор зобовязаний викласти в заяві обставини, що в підтвердження наявності зобовязання боржника перед кредитором, з якого виникла вимога, а також строк його виконання, безспірність грошових вимог, склад вимог, неплатоспроможність боржника та обставини щодо його відсутності, при цьому, не має значення розмір його вимог до боржника та строк виконання зобовязань.

При встановлені господарським судом Полтавської області факту безспірності вимог кредитора Приватного підприємства «АЗЧ-Сервіс»судом не надано належної оцінки наданим доказам, а саме копії постанови про відкриття виконавчого провадження та платіжній вимозі №2149.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням господарського суду Полтавської області від 05.02.2009 року стягнуто з боржника 280630,68 грн. суми основного боргу, 2806,31 грн. витрати з оплати державного мита, 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

17.02.2009 року господарським судом Полтавської області видано відповідний наказ про примусове виконання рішення.

11.03.2009 року Крюківським відділом державної виконавчої служби Кременчуцького міського управління юстиції була винесена постанова про відкриття виконавчого провадження №11769489. Відділом державної виконавчої служби виставлена платіжна вимога за №2149 про списання з рахунків боржника сум коштів в розмірі 260865,44 грн., яка була прийнята ПАТ КБ «ПриватБанк».

Відповідно до пунктів 28, 70 постанови Пленуму Верховного Суду України, від 18.12.2009, №15 «Про судову практику в справах про банкрутство»до розрахункових документів, за якими відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника у безспірному порядку, належать платіжні вимоги (пункт 1.25 статті 1 і стаття 26 Закону України від 5 квітня 2001 р. №2346-ІІІ «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні»). Не виконані банком через брак коштів на рахунку боржника платіжні вимоги є доказом неплатоспроможності боржника та безспірності вимог його кредитора (кредиторів), до яких відносяться як стягувачі за виконавчими документами, так і отримувачі за договірним списанням коштів.

У підготовчому засіданні суд має перевірити наявність ознак неплатоспроможності боржника, розмір вимог кредитора (кредиторів), їх безспірність.

Пунктами 2.18., 2.20. інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті затвердженої постановою НБУ №22 від 21.01.2004 року передбачено, що у разі відмови виконати платіжну вимогу, оформлену стягувачем або отримувачем (якщо договірне списання коштів), банк у день її надходження має зробити на її зворотному боці напис про причину повернення документа без виконання (з обов'язковим посиланням на статтю закону України, відповідно до якої платіжна вимога не може бути виконана, та/або главу/пункт нормативно-правового акта Національного банку, який порушено), зазначити дату повернення (це засвідчується підписами відповідального виконавця і працівника, на якого покладено функції контролера, та відбитком штампа банку) і не пізніше наступного робочого дня надіслати цю платіжну вимогу в орган державного казначейства чи банк, від якого вона надійшла.

Якщо на рахунку платника коштів немає та на його рахунок кошти не надходили, то після закінчення операційного часу ці платіжні вимоги повертаються без виконання згідно з пунктом 2.18 цієї глави.

На доданій до заяви ініціюючого кредитора платіжній вимозі №2149 від 15.02.2011 року відсутні будь-які відмітки обслуговуючого банку про невиконання вказаних документів та про причини такого невиконання, є лише відмітка банку про отримання цих платіжних вимог.

Отже вказана платіжна вимога №2149 від 15.02.2011 року не є належним доказом в підтвердженням безспірності вимоги кредитора.

При встановленні господарським судом обставин відсутності боржника, а саме: відсутність за місцезнаходженням, неподання протягом року звіту до податкового органу, припинення підприємницької діяльності, суду при розгляді заяви кредитора слід брати до уваги надані кредитором в обґрунтування ознак відсутності лише належні та допустимі докази. У відповідності до приписів ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

У порядку, встановленому ст.19 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців»до ЄДР вносяться відомості про відсутність боржника. Відповідно до вимог ч. ч. 1, 3 ст. 18 зазначеного Закону, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою.

Виходячи з вимог ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Так, ініціюючим кредитором в підтвердження факту відсутності юридичної особи за її місцезнаходженням було надано Витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних-осіб підприємців та Довідку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних-осіб підприємців станом на 03.03.2011 року.

У той час в матеріалах справи міститься копія Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних-осіб підприємців станом на 03.06.2011 року, яка містить відомості у графі «статус відомостей про юридичну особу підтверджено», що не є тотожним «відсутність юридичної особи за місцезнаходженням».

Також колегія суддів зазначає, що ст. 52 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»однією з підстав порушення справи про банкрутство зазначає таку, як ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності.

При встановленні обставин неподання звітності, господарський суд повинен виходити з наступного.

По - перше, Закон про банкрутство зазначає як обставину відсутності неподання звітності лише до податкового органу, і у цьому випадку, до заяви кредитора контролюючого органу обовязково повинні додаватися в якості доказів неподання до податкового органу декларацій та іншої бухгалтерської звітності - останні декларації, розрахунки, акти посадових осіб податкового органу про перевірку подання боржником звітності тощо.

По - друге, при обчисленні кредитором річного терміну неподання податкової звітності, слід виходити з приписів ст. 4.1.4. Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», яким встановлюється базовий (звітний) період, який дорівнюється календарному місяцю, календарному кварталу або півріччю, календарному року, та порядок подання податкових декларацій. Саме з витіканням встановленого законом терміну подання податкової звітності кредиторам та суду при розгляді заяви про порушення справи про банкрутство слід відраховувати річний термін неподання звітності.

Враховуючи, що в матеріалах справи №18/1072/11 відсутні докази подання боржником Товариством з обмеженою відповідальністю «Кременчуцький автоскладальний завод»до податкового органу останньої декларації або іншої звітності у відповідності до податкового законодавства, з огляду на те, що в матеріалах справи міститься Витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних-осіб підприємців станом на 03.06.2011 року, який належним чином не підтверджує відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням, інших доводів щодо наявності обставин відсутності підприємницької діяльності боржника ініціюючий кредитор не наводить у своїй заяві та не доводить відповідними доказами, то колегія суддів дійшла висновку, що постанова про визнання боржника банкрутом прийнято з порушенням норм матеріального права.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що при прийнятті заяви Приватної підприємства «АЗЧ-Сервіс»про порушення справи про банкрутство ТОВ «Кременчуцький автоскладальний завод», а також при винесенні оскаржуваної постанови, господарським судом Полтавської області неповно зясовано обставини, що мають значення для справи, оскільки достатніх підстав для порушення справи про банкрутство у порядку ст. 52 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»немає, у звязку з чим, оскаржувана постанова про визнання боржника банкрутом та введення ліквідаційної процедури підлягає скасуванню, справа про банкрутство боржника - Товариства з обмеженою відповідальністю «Кременчуцький автоскладальний завод»№18/1072/11 - підлягає припиненню, а апеляційна скарга - задоволенню.

Керуючись ст.ст. 99 ч.1 ст.101, п.3 ч.1 ст.103, п.1, п.4 ч.1 ст.104, ст.105, Господарського процесуального кодексу України, судова колегія, -

постановила:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Альфа - Банк»задовольнити.

Постанову господарського суду Полтавської області від 17.05.2011 року по справі №18/1072/11 скасувати.

Провадження у справі №18/1072/11 припинити.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до касаційної інстанції Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя Шевель О.В.

Суддя Бородіна Л.І.

Суддя Хачатрян В.С.

Повний текст постанови складено 25 липня 2011 року.