Постанова № 17866085, 05.08.2011, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" липня 2011 р. Справа № 5021/853/2011

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Пуль О.А., суддя Бородіна Л.І. , суддя Хачатрян В.С.

при секретарі Федосєєвій Х.В.

за участю представників сторін:

від позивача ОСОБА_1 за довіреністю № 128/10 від 23.12.2010р.;

від відповідача ОСОБА_2 за довіреністю № 1/2011-Д від 27.12.2010р.,

розглянувши апеляційну скаргу Казенного підприємства «Шосткинський казенний завод «Імпульс», м. Шостка (вх.2831с/2)

на рішення господарського суду Сумської області від 09.06.2011р.

у справі №5021/853/2011

за позовом Дочірньої компанії «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», м. Київ

до відповідача Казенного підприємства «Шосткинський казенний завод «Імпульс», м. Шостка

про стягнення 1157421,35 грн.

встановила:

Рішенням господарського суду Сумської області від 09.06.2011р. (суддя Моїсеєнко В.М.) позовні вимоги задоволено частково; стягнуто з Казенного підприємства «Шосткинський казенний завод «Імпульс»на користь Дочірньої компанії «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»568106,47грн. боргу за поставлений газ, 96751,56грн. пені, 150118,27грн. інфляційних втрат, 58438,75 грн. 3% річних; провадження у справі стосовно стягнення 272467,33 грн. боргу за поставлений природний газ припинено у звязку з відсутністю предмету спору в цій частині; в задоволенні вимог про стягнення 11538,97 грн. інфляційних втрат за лютий 2011 року відмовлено.

Рішення місцевого господарського суду в частині задоволення позову з посиланням на ст.ст. 526, 530, 549-552, 625 ЦК України, ст.ст. 193, 231 ГК України мотивоване доведеністю матеріалами справи факту наявності заборгованості відповідача перед позивачем по сплаті за поставлений газ у сумі 568106,47 грн. за договором від 23.09.2009р. № 06/09-959ТЕ-29, та правомірністю нарахування відповідачу за прострочення виконання прийнятих на себе грошових зобовязань 96751,56 грн. пені, 150118,27 грн. інфляційних втрат та 58438,75 грн. 3% річних.

У звязку з частковим, у сумі 272467,33грн., погашенням боргу відповідачем після звернення позивача з позовом до суду, провадження у справі стосовно вказаної суми припинено відповідно до п.1.1 ч.1 ст.80 ГПК України у звязку з відсутністю предмету спору.

Відмовляючи в задоволенні позову щодо стягнення 11538,97грн. інфляційних втрат за лютий 2011 року, місцевий господарський суд зазначив про невірне застосування розміру індексу інфляції за цей період, а саме: індекс інфляції за лютий 2011 року складав 100,9%, а не 101,9%, як помилково зазначив позивач.

КП “Шосткинський казенний завод “Імпульс” з рішенням суду першої інстанції не погодилось та звернулось до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Сумської області від 09.06.2011р. у справі № 5021/853/2011 та прийняти нове рішення.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги заявник вказує на те, що судом першої інстанції не було взято до уваги доводи відповідача щодо особливостей здійснення господарської діяльності у сфері постачання природного газу та реалізації енергоносіїв та законодавчо обумовлену специфіку взаємовідносин між субєктами, що здійснюють господарську діяльність в енергетичній галузі.

Також апелянт зазначає, що господарським судом Сумської області не надано правової оцінки доводам відповідача про те, що заборгованість за договором від 29.09.2009р. № 06/09-959/ТЕ-29 виникла як різниця в тарифах на теплову енергію, яка постачалася для потреб населення внаслідок невідповідності фактичної вартості теплової енергії тарифам, що затверджуються відповідним органом місцевого самоврядування, та на сплату яких державою перераховуються субвенції, і яка має бути повністю погашена бюджетними коштами як різниця в тарифах відповідно до положень ст. 20 Закону України «Про теплопостачання».

Дочірня компанія «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»(позивач у справі) заперечує проти доводів апеляційної скарги, просить залишити її без задоволення, а рішення суду - без змін з підстав його законності та обґрунтованості, посилаючись на те, що договір про організацію розрахунків відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.05.2011р. № 503, укладений між позивачем та відповідачем, ніяким чином не впливає на порядок та строки проведення розрахунків за договором поставки газу.

Крім того, на момент прийняття рішення судом першої інстанції договір про організацію розрахунків відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.05.2011р. № 503 «Про затвердження Порядку перерахування у 2011 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, що вироблялася, транспортувалася та постачалася населенню, яка виникла у звязку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії тарифам, що затверджувалися або погоджувалися відповідними органами державної влади чи органами місцевого самоврядування»не було виконано, а саме: кошти для погашення заборгованості за природний газ за спірним договором на рахунок позивача не надходили, зобовязання за спірним договором поставки відповідачем не були виконані.

В судовому засіданні апеляційної інстанції представник відповідача підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, та просив її задовольнити, а рішення господарського суду Сумської області - скасувати.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав доводи, викладені у відзиві на апеляційну скаргу, та просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення господарського суду без змін.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

23.09.2009р. між ДК «Газ України»(постачальником) та КП «Шосткинський казенний завод «Імпульс»(покупцем) укладений договір на постачання природного газу № 06/09-959ТЕ-29, згідно з яким постачальник зобовязався передати у власність покупцю природний газ, а покупець прийняти його та оплатити.(а.с. 19-25).

Відповідно до пункту 6.1. даного договору оплата за газ проводиться грошовими коштами у такому порядку: перша оплата в розмірі 34 (тридцять чотири) відсотки від вартості запланованих місячних обсягів газу проводиться не пізніше 10 числа поточного місяця; подальші оплати проводяться плановими платежами по 33 (тридцять три) відсотки від вартості запланованих місячних обсягів газу до 20 та 30 (31) числа поточного місяця. Остаточний розрахунок за фактично спожиті обсяги газу здійснюється на підставі акта приймання-передачі газу до 10 числа, наступного за місяцем поставки газу.

Згідно з пунктом 7.1 договору поставки природного газу у разі невиконання покупцем умов п. 6.1 цього договору покупець зобовязується (крім суми заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу.

На виконання договору від 29.09.2009р. № 06/09-959/ТЕ-29 позивачем передано відповідачеві у період з жовтня 2009 року по травень 2010 року газ на загальну суму 2827288,63грн., що підтверджується актами прийому-передачі природного газу від 31.10.2009 р. на суму 92057,76 грн., від 30.11.2009 р. на суму 364441,43 грн., від 31.12.2009 р. на суму 545576,41 грн., від 31.01.2010 р. на суму 715265,89 грн., від 28.02.2010 р. на суму 479934,32 грн., від 31.03.2010 р. на суму 445574,56 грн., від 30.04.2010 р. на суму 132354,20 грн. та від 31.05.2010 р. на суму 22084, 06 грн. та не спростовується відповідачем (а.с. 30-37).

Відповідач оплату за одержаний природний газ здійснив частково, у сумі 1986714,83 грн., у звязку з чим за ним утворилась заборгованість в сумі 840503,80 грн., що стало підставою звернення позивача з даним позовом до господарського суду.

Після звернення позивача з позовом до господарського суду відповідачем сплачений борг у сумі 272467,33 грн., що підтверджується відповідними платіжними дорученнями (а.с. 56-64, 74-79).

02.06.2011р. між Головним управлінням Державного казначейства України у Сумській області, Головним фінансовим управлінням Сумської облдержадміністрації, Фінансовим управлінням Шосткінської міської ради, Управлінням житлово-комунального господарства Шосткінської міської ради, Казенним підприємством «Шосткинський казенний завод «Імпульс», ДК «Газ України»та Національною акціонерною компанією «Нафтогаз України»укладений договір про організацію розрахунків відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.05.2011р. № 503, відповідно до пункту 8 якого КП «Шосткинський казенний завод «Імпульс», після одержання коштів від Управління житлово-комунального господарства Шосткінської міської ради, виділених для погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, перераховує на рахунок ДК «Газ України»кошти в сумі 568106,47 грн., у тому числі ПДВ 94684,41 грн., для погашення заборгованості за природний газ згідно з договором від 23.09.2009 р. № 06/09-959-ТЕ-29 за 2010 рік.

Пунктом 16 вказаного договору передбачено, що цей договір є дійсним лише у разі проведення відповідного фінансування (а.с. 80-82).

При зясуванні фактичних обставин справи судом апеляційної інстанції додатково встановлено, що грошові кошти у сумі 568106,47грн. перераховані відповідачем позивачеві за платіжним дорученням від 30.06.2011р. № 12, тобто після прийняття рішення господарським судом Сумської області у даній справі.

Перевіривши матеріали справи, правильність їх юридичної оцінки та застосування місцевим господарським судом норм законодавства, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на наступне.

Статтею 174 Господарського кодексу України передбачено, що однією з підстав виникнення господарських зобовязань є укладення господарського договору та інших угод. Зі змістом зазначеної норми кореспондуються приписи частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, відповідно до яких підставами виникнення цивільних прав і обовязків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно зі статтею 509 ЦК України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно зі статтею 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З матеріалів справи вбачається, що КП «Шосткинський казенний завод «Імпульс» несвоєчасно виконувало прийняті на себе грошові зобовязання по оплаті природного газу за договором від 23.09.2009р. № 06/09-959ТЕ-29, у звязку чим станом на 08.04.2011р., тобто на момент звернення заявника з позовом до суду, за відповідачем утворився борг у сумі 840573,80грн.

Як свідчать матеріали справи та встановлено судом першої інстанції, відповідач після звернення позивача з позовом до суду частково, у сумі 272467,33грн., погасив борг перед позивачем, у звязку з чим на момент прийняття рішення місцевим господарським судом сума боргу складала 568106,47грн.

Таким чином, судом першої інстанції обґрунтовано припинено провадження у справі в частині погашеної заборгованості в розмірі 272467,33 грн., у звязку з відсутністю предмету спору відповідно до п.1.1 ч.1 ст.80 ГПК України.

Доводи апеляційної скарги щодо особливостей здійснення господарської діяльності у сфері постачання природного газу та встановлення особливого порядку проведення розрахунків на погашення заборгованості з різниці в тарифах шляхом виділення субвенцій для її погашення відхиляються судовою колегією апеляційної інстанції за необґрунтованістю, оскільки Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет на 2011 рік»та постанова Кабінету Міністрів України від 11.05.2011р. № 503 «Про затвердження Порядку перерахування у 2011 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, що вироблялася, транспортувалася та постачалася населенню, яка виникла у звязку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії тарифам, що затверджувалися або погоджувалися відповідними органами державної влади чи органами місцевого самоврядування», на які посилається апелянт в обґрунтування своїх доводів, встановлюють джерела відшкодування боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, річних і пені, але не змінюють підстави, порядок та строки проведення розрахунків, встановлені сторонами за договором поставки природного газу.

Матеріалами справи підтверджений факт наявності заборгованості відповідача перед позивачем по сплаті придбаного газу на суму 568106,47 грн. за договором від 23.09.2009 р. № 06/09-959-ТЕ-29 на момент прийняття рішення судом першої інстанції, а тому місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про правомірність позовних вимог в цій частині.

Враховуючи, що на момент прийняття рішення господарським судом у даній справі, не було проведено відповідного державного фінансування за договором про організацію розрахунків відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.05.2011р. № 503 та згідно з п.16 цього договору даний договір не набрав чинності, а перерахування грошових коштів та погашення спірного боргу відбулося після прийняття рішення місцевим господарським судом, у суду апеляційної інстанції відсутні підстави для скасування рішення суду.

Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 ЦК України)

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання.

Відповідно до статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Статтею 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) визначена грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до частини 2 статті 551 ЦК України, якщо предметом неустойки (штрафу, пені) є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

З матеріалів справи вбачається, що сторони, укладаючи договір на постачання природного газу № 06/09-959ТЕ-29, передбачили, що за порушення строків оплати, визначених у пункті 6.1 договору, покупець зобовязаний сплатити продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, за кожен день прострочення (п.7.2 договору).

Як свідчать матеріали справи та встановлено судом першої інстанції, відповідач не оплатив заборгованість за отриманий газ, чим порушив вимоги пункту 6.1 договору, а тому позивач, керуючись умовами пункту 7.2 договору, правомірно нарахував пеню в сумі 96751,56 грн. за прострочення виконання грошового зобовязання за період з 08.10.2010р. по 08.04.2011р.

Відповідно до вимог статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, позивачем обґрунтовано нараховано відповідачу три проценти річних в розмірі 58438,75 грн. за період прострочення з 11.11.2009р. по 08.04.2011р. та 150118,27грн. інфляційних втрат за період з листопада 2009 року по лютий 2011 року.

Таким чином, місцевий господарський суд дійшов правомірного висновку про обґрунтованість позовних вимог в цій частині та правильно вирішив стягнути з відповідача на користь позивача 568106,47 грн. боргу за поставлений газ, 96751,56 грн. пені , 58438,75 грн. 3% річних та 150118,27грн. інфляційних втрат.

Стосовно відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення з відповідача 11538,97 грн. інфляційних втрат за лютий 2011 року, колегія суддів зазначає наступне.

Індекс інфляції - це додаткова сума, яка сплачується боржником і за своєю правовою природою є самостійним засобом захисту цивільного права кредитора у грошових зобовязань і спрямована на відшкодування його збитків, заподіяних знеціненням грошових коштів внаслідок інфляційних процесів в державі.

Офіційний індекс інфляції, що розраховується Державним комітетом статистики України, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто зменшення національної грошової одиниці України, тобто зменшення купівельної спроможності гривні.

Оскільки індекс інфляції є змінною величиною, позивач, який бажає стягнути заборгованість з урахуванням цього індексу, повинен у кожному конкретному випадку подати господарському суду обґрунтований розрахунок відповідної суми.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів прийшла до висновку, що судом першої інстанції правомірно відмовлено в задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача інфляційних збитків, оскільки індекс інфляції за лютий 2011 року становить 100,9 відсотків, а не 101,9 відсотків, як зазначено позивачем в доданому до позовної заяви розрахунку інфляційних збитків.

Отже, доводи, викладені в апеляційній скарзі відповідача, не знайшли свого підтвердження при апеляційному перегляді справи, спростовуються матеріалами справи та відхиляються судовою колегією за необґрунтованістю.

З огляду на викладене, апеляційна скарга Казенного підприємства «Шосткинський казенний завод «Імпульс», м. Шостка, не підлягає до задоволення, рішення господарського суду відповідає фактичним обставинам справи, нормам матеріального та процесуального права і скасуванню не підлягає.

Відповідно до ст.49 ГПК України судові витрати за апеляційною скаргою покладаються на заявника апеляційної скарги - Казенне підприємство «Шосткинський казенний завод «Імпульс», м. Шостка.

Керуючись ст.ст. 91, 99, 101, 102, п.1 ст.103, ст.105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду

ПОСТАНОВИЛА :

1. Апеляційну скаргу Казенного підприємства «Шосткинський казенний завод «Імпульс», м. Шостка, залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Сумської області від 09.06.2011 р. по справі № 5021/853/2011 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя Пуль О.А.

Суддя Бородіна Л.І.

Суддя Хачатрян В.С.

Повний текст постанови підписаний 02.08.2011р.