Постанова № 17866081, 05.08.2011, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 серпня 2011 року Справа № 5023/3622/11

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Фоміна В.О., суддя Кравець Т.В., суддя Крестьянінов О.О.,

при секретарі Деркач Ю.О.,

за участю представників сторін:

позивача ОСОБА_1 за дов. №128/10 від 23.12.2010 року,

відповідача ОСОБА_2 за дов. №9/17 від 04.01.2011 року,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. №2911Х/2) на рішення господарського суду Харківської області від 16.06.2011 року по справі №5023/3622/11

за позовом Дочірньої компанії «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», м. Київ

до Комунального підприємства теплових мереж Харківського району Харківської районної державної адміністрації, смт. Хорошеве Харківського району, Харківської області

про стягнення 10458139,58 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Позивач звернувся до суду із позовною заявою, в якій просить суд стягнути з відповідача на свою користь 8377896,84 грн. основного боргу, 644180,84 грн. пені, 1051926,26 грн. індексу інфляції, 380973,28 грн. 3% річних, 3162,36 грн. боргу за виконання робіт з примусового припинення газопостачання, а також віднести на відповідача свої витрати по сплаті держмита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішенням господарського суду Харківської області від 16.06.2011 року (суддя Ковальчук Л.В.) позов задоволено, стягнуто з Комунального підприємства теплових мереж Харківського району Харківської районної державної адміністрації на користь Дочірньої компанії «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» 8377896,84 грн. основного боргу, 644180,84 грн. пені, 1051929,26 грн. індексу інфляції, 380973,28 грн. 3% річних, 3162,36 грн. боргу за виконання робіт з примусового припинення газопостачання, 25500грн. держмита, та 236грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Відповідач з рішенням суду першої інстанції не погодився та звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на неповне зясування судом обставин, що мають значення для справи, просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 16.06.2011 року про стягнення з Комунального підприємства теплових мереж Харківського району Харківської районної державної адміністрації 10458139,58 грн. заборгованості, та прийняти нове рішення, яким задовольнити вимоги Дочірньої компанії «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»частково, а саме: в частині стягнення основної заборгованості задовольнити частково в сумі 1042749, 22 грн. шляхом розстрочення виконання рішення згідно п. 2.6 Закону №3319 (відповідно наданого графіку); в частині стягнення пені задовольнити частково в сумі 2241,39 грн., як 5% від суми, нарахованої за період з 01.01.2011 р. по 06.05.2011 р.; в частині стягнення індексу інфляції задовольнити частково в сумі 276470,60 грн., нарахованої за період з 01.01.2011 по 06.05.2011р.; в частині стягнення 3% річних задовольнити частково в сумі 40160,14грн., нарахованої за період з 01.01.2011р. по 06.05.2011р.; 3162,36 грн. за використання робіт з примусового припинення газопостачання. В іншій частині у задоволенні позову Дочірньої компанії «Газ України»відмовити.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 18.07.2011 року прийнято апеляційну скаргу до провадження та призначено її розгляд на 28.07.2011 року о 11:30 годині.

25.07.2011 року до канцелярії Харківського апеляційного господарського суду від позивача надійшов відзив (вх. №7174) на апеляційну скаргу, в якому він просить апеляційну скаргу Комунального підприємства теплових мереж Харківського району Харківської районної державної адміністрації на рішення господарського суду Харківської області від 16.06.2011 року у справі №5023/3611/11 залишити без задоволення, а рішення господарського суду Харківської області від 16.06.2011 року у справі №5023/3611/11 залишити без змін.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 28.07.2011 року було відкладено розгляд справи на 04.08.2011 року.

В судовому засіданні 04.08.2011 року представник відповідача підтримав апеляційну скаргу в повному обсязі. Представник позивача заперечував проти апеляційної скарги, просив залишити її без задоволення, а рішення господарського суду Харківської області від 16.06.2011 року без змін.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи із наступного.

Як правомірно встановлено судом першої інстанції, 23.09.2009 р. між сторонами був укладений договір поставки природного газу для вироблення теплової енергії для потреб установ та організацій, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів, а також інших суб'єктів господарювання № 06/09-1409ТЕ-31, відповідно до умов якого позивач зобов'язався передати відповідачеві протягом жовтня-грудня 2009 р., січня-березня 2010 р. природний газ, а відповідач - прийняти та оплатити його вартість.

Відповідно до п.6.1 договору, оплата за газ згідно п.5.1 проводиться грошовими коштами у такому порядку: перша оплата в розмірі 34% від вартості запланованих місячних обсягів газу проводиться не пізніше 10 числа поточного місяця; подальші оплати проводяться плановими платежами по 33% від вартості запланованих місячних обсягів газу до 20 та 30 (31) числа поточного місяця. Остаточний розрахунок за фактично спожиті обсяги газу здійснюється на підставі акта приймання-передачі газу до 10 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач свої зобов'язання за договором виконав належним чином, передавши відповідачу протягом жовтня-грудня 2009 р., січня-березня 2010 р. природний газ на загальну суму 16990837,88 грн., що підтверджується актами прийому-передачі природного газу, наявними в матеріалах справи.

Відповідач свої зобов'язання за договором виконав не у повному обсязі, за отриманий природний газ розрахувався частково в сумі 8612941,04 грн., таким чином у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість в сумі 8377896,84 грн.

За приписами ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Стаття 612 Цивільного кодексу України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи викладене, місцевим господарським судом правомірно задоволено позовні вимоги про стягнення основного боргу в розмірі 8377896,84 грн., 380973,28грн. трьох відсотків річних та 1051926,26 грн. індексу інфляції.

Відповідно до п.7.2 Договору № 06/09-1409ТЕ-31 від 23.09.2009 р. суд першої інстанції, також обґрунтовано стягнув пеню в межах подвійної облікової ставки НБУ, сума якої складає 644180,84 грн.

Відповідно до п.6.2 договору № 06/09-1409ТЕ-31 від 23.09.2009 р., при невиконанні відповідачем вимог, передбачених у п.6.1 позивач має право обмежити постачання газу відповідачеві або припинити постачання газу з підстав визначених п.3.9 договору.

Відповідно до п.3.9 договору № 06/09-1409ТЕ-31 від 23.09.2009 р. позивач або представник державної інспекції з енергозбереження та газотранспортного підприємства припиняють або обмежують постачання природного газу відповідачеві у разу порушення ним строків розрахунків за спожитий природний газ та послуги з його транспортування, відмови від зменшення обсягу газоспоживання та переходу на роботу з використанням резервних видів палива згідно з графіками, на період різких похолодань, а також відбору природного газу за відсутності у відповідача підтвердженого позивачем у порядку, встановленому цим договором, планового обсягу поставки природного газу на поточний місяць поставки, згідно з порядком обєктового припинення (обмеження) газопостачання споживачам, крім населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.12.06 р. № 1687.

Як вбачається з матеріалів справи, сторони 02.08.10 р. склали акт № 39/26 виконаних робіт про те, що позивачем, відповідно до п.п.3.8, 3.9 та 6.2 договору були виконані роботи з обєктового припинення (обмеження) газопостачання споживачам, які заборгували за спожитий природний газ та послуги з його транспортування.

Пунктом 3.8 договору, сторони передбачили, що відповідач зобов'язується компенсувати витрати, пов'язані з відключенням/відновленням газопостачання на рахунок позивача протягом трьох банківських днів з моменту отримання платіжної вимоги-доручення.

Позивач 16.08.10 р. направив на адресу відповідача рахунок-фактуру на оплату витрат на виконання робіт з примусового припинення газопостачання на суму 3162,36 грн., який останнім оплачений не був. Таким чином, судом першої інстанції обґрунтовано було стягнуто з відповідача на користь позивача 3162,36 грн. за виконання робіт з примусового припинення газопостачання.

Посилання апелянта на необхідність списання та реструктуризації заборгованості відповідно Закону України №3319-VI «Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію від 12.05.2011 року не може бути прийнято до уваги судом, виходячи з наступного.

Відповідно до п.2.1.1 Закону України «Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію»на умовах, визначених цим Законом, підлягають списанню заборгованість за природний газ (у тому числі реструктуризована) підприємств, що виробляють, транспортують та постачають теплову енергію, у тому числі ліквідованих підприємств, субєктів господарювання, що здійснюють постачання природного газу за регульованим тарифом, Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»та її дочірніх підприємств ДК «Газ України», ДК «Укртрансгаз», ДК «Укргазвидобування», ДАТ «Чорноморнафтогаз», що обліковувалася станом на 1 січня 2010 року і не сплачена станом на дату набрання чинності цим Законом.

Згідно з п.2.2 Закону України «Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію»підлягає списанню заборгованість (у тому числі встановлена судовими рішеннями) з пені, штрафних та фінансових санкцій (три відсотки річних та індекс інфляції), які нараховані підприємствам, визначеним у статті 1 цього Закону, на заборгованість за природний газ, спожитий ними у період з 1 січня 1997 року по 1 січня 2011 року, і не сплачена станом на дату набрання чинності цим Законом.

Пунктом 2.6. статті 2 вказаного Закону передбачено, що суб'єкти господарювання, визначені у статті 1 цього Закону, реструктуризують заборгованість за природний газ та електричну енергію, яка утворилася станом на 1 січня 2011 року і не сплачена на дату набрання чинності цим Законом, відповідно до чинного законодавства.

Прикінцевими положеннями Закону України «Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію»зобов'язано Кабінет Міністрів України у двотижневий термін з дня набрання чинності цим Законом затвердити порядок списання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію.

Проте, на сьогоднішній день чинним законодавством не встановлено порядок списання та реструктуризації заборгованості. А визначена судом сума боргу в наступному, після визначення законодавцем відповідного порядку, може бути відповідно списана або реструктуризована суб'єктами господарювання згідно положень Закону України «Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію».

Окрім того, як обґрунтовано встановив місцевий господарський суд, відповідач в суді першої інстанції не надав до суду доказів звернення до позивача з проханням реструктуризації боргу та відповідного графіка погашення заборгованості. Відповідно ч. 3 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Апелянт вважає, що сума заборгованості 7335147,62 грн. не підлягає стягненню, оскільки відповідно до ст. 34 Закону України «Про державний бюджет України на 2011 рік»та Постанови Кабінету Міністрів України від 11.05.2011 року №503 «Про затвердження порядку перерахування у 2011 році субвенції з державного бюджету»є заборгованістю держави перед Комунальним підприємством теплових мереж у різниці в тарифах на теплову енергію, що вироблялась, транспортувалась та постачалася населенню невідповідності фактичної вартості теплової енергії тарифам, що затверджувалися органами місцевого самоврядування.

Колегія суддів вважає такі доводи необґрунтованими, оскільки саме договір № 06/09-1409ТЕ-31 від 23.09.2009 р. є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань.

Апеляційний господарський суд зазначає, що Закон України «Про державний бюджет України на 2011 рік»та Постанова Кабінету Міністрів України від 11.05.2011 року №503 «Про затвердження порядку перерахування у 2011 році субвенції з державного бюджету»регулюють бюджетні відносини та відносини пов'язані з погашенням заборгованості з різниці в тарифах. Тобто, відсутність субвенцій з державного бюджету на погашення заборгованості з різниці в тарифах не може бути підставою звільнення відповідача від передбаченої договором господарсько-правової відповідальності, оскільки дана обставина умовами договору не обумовлена.

Пунктом 37 ст.1 Бюджетного кодексу України встановлено, що субвенції - це міжбюджетні трансферти для використання на певну мету в порядку, визначеному тим органом, який прийняв рішення про надання субвенції.

Тому, надання або ненадання субвенції з державного бюджету не може бути умовою виконання або невиконання відповідачем своїх договірних зобов'язань.

Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення господарського суду Харківської області від 16.06.2011р. у справі №5023/3622/11.

Керуючись ст.ст. 85, 91, 99, 101, 102, п. 1 ч. 1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Комунального підприємства теплових мереж Харківського району Харківської районної державної адміністрації залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 16.06.2011р. у справі №5023/3622/11 залишити без змін.

Дана постанова набирає чинності з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя В.О. Фоміна

Суддя Т.В. Кравець

Суддя О.О. Крестьянінов

Повний текст постанови оформлено та підписано 05.08.2011 року.