Рішення № 17865131, 27.04.2011, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"27" квітня 2011 р.

Справа № 15/7/5022-279/2011

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Бучинської Г.Б.

Розглянув справу

за позовом Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Святошинського району м. Києва вул. Прилужна, 6, м. Київ, 03179

до Приватного підприємства "Тернопільська фірма "Будівельник", вул. Миру, 3а, м. Тернопіль, 46003

про стягнення заборгованості за комунальні послуги на загальну суму 18.917,38 грн., в тому числі основного боргу –18.192,94 грн., інфляційну складову боргу - 458,73 грн., три відсотки річних - 265,71 грн.

за участю представників сторін:

позивача: не з'явився;

відповідача: не з'явився.

Суть справи:

Комунальне підприємство по утриманню житлового господарства Святошинського району м. Києва вул. Прилужна, 6, м. Київ, звернулося з позовом до Приватного підприємства "Тернопільська фірма "Будівельник", вул. Миру, 3а, м. Тернопіль про стягнення заборгованості за комунальні послуги на загальну суму 18.917,38 грн., в тому числі основного боргу –18.192,94 грн., інфляційну складову боргу - 458,73 грн., три відсотки річних - 265,71 грн..

За відсутності клопотання технічна фіксація судового процесу не здійснювалася.

Представники сторін в судове засідання не з'явилися, витребуваних судом матеріалів не подали, хоча про час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином в порядку ст. 64 ГПК України.

Справа розглядається у відповідності до ст. 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши представлені докази в їх сукупності, судом встановлено наступне.

Статтею 1 ГПК України передбачено, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Відповідно до ст. 2 ГПК України господарський суд порушує провадження у справі за позовами, зокрема підприємств і організацій, які звертаються до суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

За змістом положень вказаних норм, правом на пред’явлення позову до господарського суду наділені, зокрема юридичні особи, а суд шляхом вчинення провадження у справі здійснює захист осіб, права та охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються.

Пунктом 2 статті 20 Господарського кодексу України встановлено, що кожний суб’єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Позивач –Комунальне підприємство по утриманню житлового господарства Святошинського району м. Києва вул. Прилужна, 6, м. Київ, є юридичною особою, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію серії А01 № 249095, а тому наділений правом на звернення до суду за захистом своїх прав.

Правовідносини, що виникають між виробниками, виконавцями, споживачами у процесі створення, надання та споживання житлово-комунальних послуг регулюються Законом України "Про житлово-комунальні послуги" від 24.06.2004р. (далі –Закон).

Відповідно до ст. 19 Закону відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

У ст. 3 Цивільного кодексу України встановлено, що одними із засад цивільного законодавства є свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; справедливість, добросовісність та розумність.

Відповідно до ст. 6 ЦК України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Згідно ст. 67 Господарського кодексу України відносини підприємств з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечить законодавству України.

Як вбачається із матеріалів справи, - 01.12.2008р. між Комунальним підприємством "Дирекція з утримування та обслуговування житлового фонду Святошинського району м. Києва" та Приватним підприємством “Тернопільська фірма ”Будівельник” укладено договір оренди нежитлового приміщення № 60, згідно з умовами якого орендодавець зобов’язався, на підставі розпорядження голови Святошинської районної у м. Києві державної адміністрації № 1584 від 28.10.2008р. та ордеру № 609 від 21.11.2008р. передати, а орендар –прийняти в строкове платне користування нежитлове приміщення за адресою: м. Київ, пр. Леся Курбаса, 18-Г, загальною площею 246,2 кв. м. для використання під розміщення центру побутових послуг населенню.

Пунктом 3.8. даного договору сторони передбачили, що комунальні платежі за користування водою, опаленням, електроенергією, тощо сплачуються Орендарем окремо відповідно до договору про надання комунальних послуг, який укладається з КПУЖГ Святошиинського району.

01.01.2009р. між Комунальним підприємством по утриманню житлового господарства Святошинського району м. Києва (Абонент) та Приватним підприємством "Тернопільська фірма "Будівельник" (Субабонент) укладено договір № 169/09 від 01.01.2009р. на відпуск холодної, гарячої води, опалення, прийом стічних вод, у відповідності до умов якого Абонент зобов’язаний забезпечувати Субабонента холодною, гарячою водою, опаленням і приймати від нього в каналізаційну мережу стічні води в кількості, необхідній для задоволення господарсько-побутових потреб Субабонента та інших потреб, передбачених даним договором, з урахуванням специфіки діяльності Субабонента (п. 1.1. Договору).

Комунальні послуги постачаються в приміщення загальною площею 246,2 м2, за адресою пр. Л.Курбаса, 18г для розміщення офісу (п. 1.2. –1.4. договору).

У відповідності до п. 2.1.1.-2.1.4. договору Абонент зобов’язався безперебійно забезпечувати Субабонента холодною, гарячою водою, опаленням і приймати від нього в каналізаційну мережу стічні води. Надавати Субабоненту комунальні послуги за діючими розцінками і тарифами. Інформувати Субабонента про зміну цін і тарифів на комунальні послуги. Надавати комунальні послуги відповідно додаткам до договору, які є невід»ємною частиною даного договору.

У відповідності до п. 2.2.1. договору Субабонент зобов’язався своєчасно і у повному обсязі, не пізніше 10 числа місяця, наступного за звітним, вносити плату за надані йому послуги, обумовлені даним договором на розрахунковий рахунок Абонента.

Пунктом 5.1. договору сторони передбачили, що це договір діє з 01.01.2009р. по 31.11.2011р..

Відповідно до п. 5.2 Договору, зміни і доповнення до договору допускаються за взаємною згодою сторін.

У додатку № 169-1 до Договору № 169/09 від 01.01.2009р. сторонами було самостійно визначено порядок нарахування комунальних послуг, а саме: за холодну воду згідно нарахувань ВАТ АК "Київводоканал"; за холодну воду що йде на підігрів визначається згідно нарахувань департаменту ВАТ АК "Київводоканал"; за підігрів води визначається згідно нарахувань департаменту АК "Київенерго", центральне опалення, визначається згідно нарахувань департаменту енегозбуту АК "Київенерго" у відсотковому відношенні на площу.

Частинами 3, 5 ст. 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" встановлено, що споживач зобов’язаний, зокрема, укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору та оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов’язків.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушення зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

До виконання господарських договорів, згідно п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом.

У відповідності до ст. 509 Цивільного Кодексу України, в силу зобов’язання, яке виникає між сторонами, одна сторона (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язана вчинити певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо), або утриматися від певної дії, а інший кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться (ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України).

Всупереч згаданих приписів закону, положень укладених між сторонами договорів відповідач вчасно не виконав покладених на нього зобов’язань щодо оплати вартості наданих позивачем послуг і, як стверджує позивач та свідчать матеріали справи, має заборгованість станом на день розгляду спору в сумі 18.917,38 грн., яка в установленому порядку відповідачем не погашена.

Направлена позивачем 22.10.2010р. на адресу відповідача вимога на оплату № 1513 залишена останнім без відповіді та задоволення.

Також, згідно вимог ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У судовому засіданні знайшло підтвердження, що відповідачем на час звернення позивача до суду не виконано взятих на себе зобов’язань в частині оплати вартості наданих послуг, таким чином допущено прострочення виконання грошових зобов’язань перед позивачем, що дає правові підстави останньому застосувати до відповідача відповідальність, передбачену статтею 625 Цивільного кодексу України, у зв’язку з чим суд вважає позовні вимоги позивача щодо стягнення 458,73 грн. інфляційних нарахувань за період лютий 2009р. - червень 2010р. та 265,71 грн. 3 % річних за період лютий 2009р. - червень 2010р. правомірними.

У відповідності до ст.ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Враховуючи, що відповідач не надав суду будь-яких заперечень по суті заявлених позовних вимог, як і не надав суду доказів погашення заборгованості, суд вважає позовні вимоги Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Святошинського району м. Києва вул. Прилужна, 6, м. Київ, про стягнення з Приватного підприємства "Тернопільська фірма "Будівельник", вул. Миру, 3а, м. Тернопіль, 18.917,38 грн. заборгованості за надані послуги обґрунтованими, 458,73 грн. інфляційних нарахувань, 265,71 грн. 3 % річних, підтвердженими документально та такими, що підлягають до задоволення.

Судові витрати у справі, відповідно до статті 44-49 ГПК України, покладаються на відповідача.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 1, 2, 4, 12, 33, 43 - 49, 75, 82 - 85, Господарського процесуального кодексу України господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги задовольнити.

2.Стягнути з Приватного підприємства "Тернопільська фірма "Будівельник", вул. Миру, 3а, м. Тернопіль, код 30066909 на користь Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Святошинського району м. Києва вул. Прилужна, 6, м. Київ, код 03366552 –18.917,38 грн. заборгованості за надані послуги, 458,73 грн. інфляційних нарахувань, 265,71 грн. 3 % річних, 189,18 грн. державного мита та 236 витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.Рішення господарського суду набирає законної сили в десятиденний строк з дня його прийняття (підписання рішення).

4.Накази видати стягувачеві після набрання судовим рішенням законної сили.

5.На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони у справі, прокурор мають право подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення "31" травня 2011 року через місцевий господарський суд.

Суддя Г.Б. Бучинська