Рішення № 17864848, 08.08.2011, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"08" серпня 2011 р.

Справа № 12/17-2323-2011

За позовом: державного підприємства „Державний резервний насіннєвий фонд України”;

до відповідача: селянського(фермерського) господарства „Евріка”;

про стягнення 250497,90 грн.

Суддя Цісельський О.В.

за участю представників сторін:

від позивача: не з’явився;

від відповідача: не з’явився;

СУТЬ СПОРУ: Позивач державне підприємство „Державний резервний насіннєвий фонд України” (далі по тексту –ДП "Держрезервнасінфонд"), звернулося до господарського суду Одеської області з позовною заявою про стягнення з селянського(фермерського) господарства "Евріка" (далі по тексту - СФГ "Евріка") 166998,60 грн. –вартість насіння пшениці першої репродукції сорту "Скарбниця" у кількості 87,894 т.; 83499,30 грн. штрафу.

Ухвалою господарського суду від 15.06.2011р. позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження по справі та присвоєно їй № 12/17-2323-2011.

Представник позивача в судових засіданнях на позовних вимогах наполягав, просив їх задовольнити.

Відповідач був належним чином повідомлений про час та місце судового розгляду, а саме, за його юридичною адресою, підтвердженою даними з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 11.07.2011р. наданими суду позивачем, але в судове засідання не з’явився, відзив на позов та витребувані судом документи не надав, своє право на захист не використав.

Згідно п. 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006р. № 01-8\1228 та п.11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. №01-8\123 до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій, тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Справа розглядається в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ст.85 ГПК України в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив:

16 серпня 2010 року між ДП "Держрезервнасінфонд" (надалі - Поклажодавець) та СФГ "Евріка" (надалі - Зберігач) був укладений договір №С-16/08/10-03 про надання послуг зі зберігання насіння (надалі - Договір), відповідно до п.1.1. якого Зберігач надає Поклажедавцю послуги зі зберігання насіння відповідно акта приймання-передачі насіння (надалі - Насіння), а Поклажодавець приймає послуги відповідно до умов вказаних у Договорі.

Відповідно до акту приймання-передачі від 16.08.2010р. Поклажодавець передав, а Зберігач прийняв пшеницю "Скарбниця" 1 репр. (Озимі) урожаю 2010р., в кількості 187,8943 т. в якості яка відповідає вимогам державних стандартів України, що діють на момент передачі насіння, загальною вартістю 356999,20 грн.

Як зазначає позивач, за його згодою зі складу відповідача було відпущено іншому сільськогосподарському підприємству 100 т. Насіння.

Отже, згідно умов Договору на відповідальному зберіганні у Зберігача фактично має знаходитись насіння пшениці сорту "Скарбниця" першої репродукції, урожаю 2010 року, у кількості 87,894 т.

Відповідно до п. 2.2.4. Договору, Зберігач зобов'язувався забезпечити зберігання насіння згідно ДСТУ 2240-93.

З метою перевірки виконання п. 2.2.4 Договору, Поклажодавцем було проведено інвентаризацію товарно-матеріальних цінностей (насіння), які є власністю останнього і знаходяться на відповідальному зберіганні у Зберігача. В результаті перевірки встановлено відсутність насіння пшениці першої репродукції сорту "Скарбниця", у кількості 87,894 т., про що свідчить інвентаризаційний опис товарно-матеріальних цінностей від 19 квітня 2011 року № 1, засвідчений підписами та печатками представників ДП "Держрезервнасінфонд" та представника СФГ "Евріка".

Відповідно до п. 6.2.1 Договору, у разі втрати (нестачі) або пошкодження насіння, внаслідок чого його якість змінилася настільки, що воно не може бути використано за первісним призначенням - у розмірі його повної вартості.

Пунктом 6.3 Договору визначено, що вартість насіння відшкодовується виходячи з цін, що вказані в акті прийому-передачі насіння.

Згідно п. 2 акту прийому-передачі насіння від 16 серпня 2010 року, загальна вартість переданого на зберігання насіння складає: 356999,20 грн.

Отже, вартість насіння пшениці сорту "Скарбниця" першої репродукції, у кількості 87,894 т. становить 166998,60 грн.

Таким чином, розмір збитків, нанесених СФГ "Евріка" ДП "Держрезервнасінфонд" по Договору, становить: 166998,60 грн.

Крім цього, відповідно до п. 6.5. вказаного Договору: „у разі, якщо Зберігай несвоєчасно повернув насіння чи не повернув насіння, Поклажодавець вправі стягнути із Зберігача штраф у розмірі 50% від вартості насіння", що становить: 83 499,30 грн

29 квітня 2011 року позивач направив на адресу відповідача лист-вимогу №138-3/2-14/12 щодо повернення зазначеного насіння, проте станом на 26 травня 2011 року відповіді позивач не отримав.

Таким чином, як зазначає позивач, загальна сума заборгованості СФГ „Еліта" перед ДП „Держрезервнасінфонд" по Договору становить 250 497,90 грн., яка складається з 166998,60 грн. вартості насіння пшениці першої репродукції сорту "Скарбниця" у кількості 87,894 т. та 83499,30 грн. штрафу.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов’язань, позивач був вимушений звернутись до господарського суду Одеської області з відповідним позовом для захисту своїх порушених прав.

Розглянувши матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог з наступних підстав:

У відповідності до ст.11 ЦК України цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов’язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій –це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов’язків.

Відповідно до ст.175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно із ч.1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно із ч.1 ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

У відповідності зі ст.204 ЦК України договори, укладені між сторонами по справі, як цивільно-правові правочини є правомірними на час розгляду справи, оскільки їх недійсність прямо не встановлено законом, та вони не визнані судом недійсними, тому зобов’язання за цими договорами мають виконуватися належним чином.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Згідно до ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно до ст.193 ГК України, яка цілком кореспондується із ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 953 ЦК України, зберігач зобов'язаний на першу вимогу поклажодавця повернути річ, навіть якщо строк її зберігання не закінчився.

Відповідно до ст. 942 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), зберігач зобов'язаний вжити усіх заходів для забезпечення схоронності речі. Відповідно до ст. 944 ЦК України, зберігач не має права без згоди поклажодавця користуватися річчю, переданою йому на зберігання, а також передавати її у користування іншій особі. Згідно статті 949 ЦК України зберігач зобов'язаний повернути Поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 950 ЦК України за втрату (нестачу) або пошкодження речі, прийнятої на зберігання, зберігач відповідає на загальних підставах. Порушення зобов'язання тягне за собою певні правові наслідки, визначені статтею 611 ЦК України, як-то - відшкодування збитків та сплата неустойки. Збитки, завдані поклажодавцеві , втратою (нестачею) речі, відшкодовуються зберігачем у розмірі її повної вартості - передбачено ч. 1 ст. 951 ЦК України.

За приписами частини першої статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно п. 6.5. Договору, у разі, якщо зберігач несвоєчасно повернув насіння чи не повернув Насіння, Поклажедавець вправі стягнути штраф із зберігача у розмірі 50% від вартості Насіння.

Згідно розрахунку приведеного позивачем, за неналежне виконання умов Договору позивачем відповідачу у відповідності з п. 6.5. нараховано 83499,30 грн. –штрафу.

Відповідно до вимог ст.ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. При цьому, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Наведенні позивачем докази у встановленому законом порядку відповідачем не спростовані.

Враховуючи вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, як обґрунтовані, підтверджені належними доказами та наявними матеріалами справи.

Витрати по сплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу віднести за рахунок Відповідача, згідно ст. ст. 44, 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з селянського(фермерського) господарства "Евріка" (67560, Одеська область, Комінтернівський район, с. Кубанка, ЄДРПОУ 19044980) на користь державного підприємства „Державний резервний насіннєвий фонд України” (03038, м. Київ, вул. Ямська, 32, ЄДРПОУ 30518866) 166998,60 грн. –вартість насіння пшениці першої репродукції сорту "Скарбниця" у кількості 87,894 т.; 83499,30 грн. - штраф; 2504,98 грн. –державного мита; 236 грн. –витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення господарського суду набирає чинності в порядку ст.85 ГПК України.

Наказ видати в порядку ст. 116 ГПК України.

Рішення підписане 15.08.2011 р.

Суддя Цісельський О.В.