Рішення № 17863848, 16.08.2011, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"16" серпня 2011 р. Справа № 23/080-11

Господарський суд Київської області у складі судді Зайця Д.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Промсервіс», м. Київ

до Закритого акціонерного товариства «Київський мясопереробний завод», м. Вишневе

про стягнення 653286,31 грн.

секретар судового засідання Федорець А.С.

за участю представників:

від позивача: ОСОБА_1. (довіреність №25-05/2011 від 25 травня 2011 року);

від відповідача: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Промсервіс»(далі - позивач) звернулося до господарського суду з позовом до Закритого акціонерного товариства «Київський мясопереробний завод»(далі - відповідач) про стягнення 653286,31 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору про постачання природного газу №13 від 26 грудня 2005 року, а саме, відповідач не повністю сплатив грошові кошти за отриманий газ, в результаті чого за ним утворилась заборгованість в розмірі 528285,32 грн. Додатково, за прострочення виконання зобовязання позивач нарахував відповідачу 3% річних в розмірі 27268,21 грн. та інфляційні в розмірі 97732,78 грн.

Провадження у справі порушено відповідно до ухвали господарського суду Київської області від 6 червня 2011 року та призначено справу до розгляду на 14 червня 2011 року.

Під час судового розгляду відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи неодноразово відкладався.

У відповідності до ст. 69 Господарського процесуального кодексу України строк розгляду справи продовжено за клопотанням сторін.

Представник відповідача в усних та письмових поясненнях, викладених у відзиві на позовну заяву, проти позову заперечував.

16 червня 2011 року відповідно до ч. 2 ст. 85 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Промсервіс»(за договором постачальник) та Закритим акціонерним товариством «Київський мясопереробний завод»(за договором покупець) 26 грудня 2005 року укладено договір про постачання природного газу за №13.

Пунктом 1.1 договору встановлено, що постачальник зобовязується передати покупцю природний газ (далі газ), в обумовлених договором порядку та кількості, а покупець зобовязується оплатити газ в порядку та на умовах, визначених договором.

Згідно пункту 2.1 договору постачальник передає покупцю газ у січні місяці 2006 року загальною кількістю 170,000 кубічних метрів.

Пунктом 3.1 договору передбачено, що постачальник здійснює передачу газу за цим договором шляхом надання Диспетчерському Управлінню акту приймання передачі природного газу, що підписується уповноваженими представниками сторін, скріплюється печатками сторін і підтверджуватиме факт передачі постачальником покупцю у січні місяці 2006 року визначену в такому документі кількість природного газу.

Згідно пункту 3.2 договору уповноважені представники сторін не пізніше 5 лютого 2006 року складають та підписують акт приймання передачі газу, який являється належним підтвердженням кількості газу, що була передана постачальником покупцю згідно цього договору у січні місяці 2006 року.

Відповідно до пункту 4.1 договору вартість 1000 (однієї тисячі) кубічних метрів газу, який передається за цим договором, встановлена у розмірі 498,00 грн. Ціна на газ, що вказана у даному договорі, визначена на день його підписання і може змінюватись згідно прейскурантів цін на природний газ НАК «Нафтогаз України» та Постанов НКРЕ.

Згідно пункту 4.3 договору покупець зобовязаний оплатити 100 (сто) відсотків вартості газу, який йому передається постачальником згідно цього договору, в термін до 10 (десятого) числа місяця наступного за звітним.

У відповідності до пункту 5.2 договору покупець зобовязується належним чином виконати свої зобовязання стосовно оплати переданого постачальником газу.

Пунктом 8.1 договору передбачено, що права та обовязки сторін за цим договором виникають з моменту його укладання.

Згідно пункту 8.2 договору права та обовязки сторін, що стосуються виконання цього договору припиняються з моменту повного виконання сторонами своїх зобовязань.

Відповідно до пункту 9.2 договору всі зміни і доповнення до цього договору мають юридичну силу і є невід'ємною частиною цього договору, якщо вони вчинені в письмовій формі і підписані сторонами.

26 серпня 2008 року між позивачем та відповідачем укладено додаткову угоду №31 до договору про постачання природного газу №13 від 26 грудня 2005 року.

Умовами пункту 1 додаткової угоди №31 сторонами погоджено наступне: «на виконання пункту 2.1 договору, сторони погодили, що постачальник передає покупцю у вересні 2008 року, природний газ загальним обємом 180,000 тис. кубічних метрів.».

Пунктом 2 додаткової угоди №31 пункт 4.1 договору викладено в наступній редакції: «вартість 1000 (однієї тисячі) метрів кубічних газу, який передається у відповідності до умов договору з 1 вересня 2008 року по 30 вересня 2008 року, становить 934,70 грн., крім цього податок на додану вартість за ставкою 20% в розмірі 186,94 грн., що разом становить суму в розмірі 1121,64 грн., крім того цільова надбавка до тарифу на газ (12%) 112,16 грн., крім того ПДВ 20% - 22,43 грн. Крім того, до ціни газу включається вартість витрат на створення страхового запасу, заведення лімітів природного газу через ОДУ ДК «Укртрансгаз», розподіл та корегування заведених лімітів, зведення реєстрів між постачальником та транспортуючими організаціями 184,30 грн. за 1000 куб.м., крім того ПДВ 20% - 36,86 грн., що разом становить 221,16 грн.».

26 вересня 2008 року між позивачем та відповідачем укладено додаткову угоду №32 до договору про постачання природного газу №13 від 26 грудня 2005 року.

Умовами пункту 1 додаткової угоди №32 сторонами погоджено наступне: «на виконання пункту 2.1 договору, сторони погодили, що постачальник передає покупцю у жовтні 2008 року, природний газ загальним обємом 220,000 тис. кубічних метрів.».

Пунктом 2 додаткової угоди №32 пункт 4.1 договору викладено в наступній редакції: «вартість 1000 (однієї тисячі) метрів кубічних газу, який передається у відповідності до умов договору з 1 жовтня 2008 року по 30 жовтня 2008 року, становить 934,70 грн., крім цього податок на додану вартість за ставкою 20% в розмірі 186,94 грн., що разом становить суму в розмірі 1121,64 грн., крім того цільова надбавка до тарифу на газ (12%) 112,16 грн., крім того ПДВ 20% - 22,43 грн. Крім того, до ціни газу включається вартість витрат на створення страхового запасу, заведення лімітів природного газу через ОДУ ДК «Укртрансгаз», розподіл та корегування заведених лімітів, зведення реєстрів між постачальником та транспортуючими організаціями 231,80 грн., крім того ПДВ 20% - 46,36 грн., що разом становить 278,16 грн.».

28 жовтня 2008 року між позивачем та відповідачем укладено додаткову угоду №33 до договору про постачання природного газу №13 від 26 грудня 2005 року.

Умовами пункту 1 додаткової угоди №33 сторонами погоджено наступне: «на виконання пункту 2.1 договору, сторони погодили, що постачальник передає покупцю у листопаді 2008 року, природний газ загальним обємом 250,000 тис. кубічних метрів.».

Пунктом 2 додаткової угоди №33 пункт 4.1 договору викладено в наступній редакції: «вартість 1000 (однієї тисячі) метрів кубічних газу, який передається у відповідності до умов договору з 1 листопада 2008 року по 30 листопада 2008 року, становить 934,70 грн., крім цього податок на додану вартість за ставкою 20% в розмірі 186,94 грн., що разом становить суму в розмірі 1121,64 грн., крім того цільова надбавка до тарифу на газ (12%) 112,16 грн., крім того ПДВ 20% - 22,43 грн. Крім того, до ціни газу включається вартість витрат на створення страхового запасу, заведення лімітів природного газу через ОДУ ДК «Укртрансгаз», розподіл та корегування заведених лімітів, зведення реєстрів між постачальником та транспортуючими організаціями 440,30 грн., крім того ПДВ 20% - 88,06 грн., що разом становить 528,36 грн.».

28 листопада 2008 року між позивачем та відповідачем укладено додаткову угоду №34 до договору про постачання природного газу №13 від 26 грудня 2005 року.

Умовами пункту 1 додаткової угоди №34 сторонами погоджено наступне: «на виконання пункту 2.1 договору, сторони погодили, що постачальник передає покупцю у грудні 2008 року, природний газ загальним обємом 200,000 тис. кубічних метрів.».

Пунктом 2 додаткової угоди №34 пункт 4.1 договору викладено в наступній редакції: «вартість 1000 (однієї тисячі) метрів кубічних газу, який передається у відповідності до умов договору з 1 грудня 2008 року по 31 грудня 2008 року, становить 1152,00 грн., крім цього податок на додану вартість за ставкою 20% в розмірі 230,40 грн., що разом становить суму в розмірі 1382,40 грн., крім того цільова надбавка до тарифу на газ (12%) 138,24 грн., крім того ПДВ 20% - 27,65 грн. Крім того, договірна сума витрат, що підлягають компенсації споживачем постачальнику за 1000 кубічних метрів складає 223,00 грн., крім того ПДВ за ставкою 20%, що становить 44,60 грн. разом 267,60 грн. Ціна на газ, що вказана в даному договорі, визначена на день його підписання і може змінюватись згідно прейскурантів цін на природний газ НАК «Нафтогаз України»та Постанов НКРЕ».

1 січня 2009 року між позивачем та відповідачем укладено додаткову угоду №35 до договору про постачання природного газу №13 від 26 грудня 2005 року.

Умовами пункту 1 додаткової угоди №35 сторонами погоджено наступне: «на виконання пункту 2.1 договору, сторони погодили, що постачальник передає покупцю у січні 2009 року, природний газ загальним обємом 150,937 тис. кубічних метрів.».

Пунктом 2 додаткової угоди №35 пункт 4.1 договору викладено в наступній редакції: «вартість 1000 (однієї тисячі) метрів кубічних газу, який передається у відповідності до умов договору з 1 січня 2009 року по 31 січня 2009 року, становить 2020,25 грн., крім цього податок на додану вартість за ставкою 20% в розмірі 404,05 грн., що разом становить суму в розмірі 2424,30 грн., крім того цільова надбавка до тарифу на газ (0%) 0,00 грн., крім того ПДВ 20% - 0,00 грн. Ціна на газ, що вказана в даному договорі, визначена на день його підписання і може змінюватись згідно прейскурантів цін на природний газ НАК «Нафтогаз України»та Постанов НКРЕ».

1 лютого 2009 року між позивачем та відповідачем укладено додаткову угоду №36 до договору про постачання природного газу №13 від 26 грудня 2005 року.

Умовами пункту 1 додаткової угоди №36 сторонами погоджено наступне: «на виконання пункту 2.1 договору, сторони погодили, що постачальник передає покупцю у лютому 2009 року, природний газ загальним обємом 45,000 тис. кубічних метрів.».

Пунктом 2 додаткової угоди №36 пункт 4.1 договору викладено в наступній редакції: «вартість 1000 (однієї тисячі) метрів кубічних газу, який передається у відповідності до умов договору з 1 лютого 2009 року по 28 лютого 2009 року, становить 2020,25 грн., крім цього податок на додану вартість за ставкою 20% в розмірі 404,05 грн., що разом становить суму в розмірі 2424,30 грн., крім того цільова надбавка до тарифу на газ (0%) 0,00 грн., крім того ПДВ 20% - 0,00 грн. Ціна на газ, що вказана в даному договорі, визначена на день його підписання і може змінюватись згідно прейскурантів цін на природний газ НАК «Нафтогаз України» та Постанов НКРЕ».

Пунктом 3 додаткової угоди №36 сторони погодили, що на виконання пункту 4.3 договору покупець зобовязаний оплатити 100 (сто) відсотків вартості газу, який йому передається постачальником, в термін до 10 (десятого) березня 2009 року.

На виконання умов договору позивач поставив відповідачу природний газ, що підтверджується підписаними сторонами та скріпленими їх печатками актами прийому-передачі природного газу (том 1 а.с. 25-30) на загальну суму 1656361,78 грн.

В матеріалах справи наявні копії платіжних доручень (том 1 а.с. 31-49, а.с. 75-81), що підтверджують часткову сплату відповідачем грошових коштів за отриманий газ.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав.

Представник відповідача в усних та письмових поясненнях, викладених у відзиві на позовну заяву, проти позову заперечував. Заперечення ґрунтуються на тому, що ухвалою господарського суду Київської області від 9 лютого 2010 року порушено провадження у справі №Б11/013-10 про банкрутство Закритого акціонерного товариства «Київський мясопереробний завод»та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Відповідно до ч. 4 ст. 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду. Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів: забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства; не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування,податків і зборів (обов'язкових платежів).

Згідно п. 2 ч. 6 ст. 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»дія мораторію не поширюється на задоволення вимог кредиторів, що здійснюється боржником у порядку, встановленому статтею 14 цього Закону, або керуючим санацією згідно з планом санації, затвердженим господарським судом, або ліквідатором у ліквідаційній процедурі в порядку черговості, встановленому статтею 31 цього Закону.

У відповідності до ч. 1 ст. 14 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, протягом тридцяти днів від дня опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують.

Згідно ч. 2 ст. 14 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»вимоги конкурсних кредиторів, що заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, - не розглядаються і вважаються погашеними, про що господарський суд зазначає в ухвалі, якою затверджує реєстр вимог кредиторів. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає.

Оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство Закритого акціонерного товариства «Київський мясопереробний завод»було опубліковано у «Бюлетені державної реєстрації»від 10 березня 2010 року.

З огляду на наведене, відповідач зазначає, що позивач не звернувся до господарського суду Київської області із заявою про визнання його кредитором у справі №Б11/013-10 у визначений законом термін, а тому вимоги, заявлені позивачем у справі №23/080-11, не повинні розглядатись судом та мають бути визнанні погашеними.

Проте, доводи відповідача спростовуються наступним.

Відповідно до п. 5 ст. 11 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»з метою виявлення всіх кредиторів та осіб, які виявили бажання взяти участь у санації боржника суддя у підготовчому засіданні виносить ухвалу, якою зобов'язує заявника подати до офіційних друкованих органів у десятиденний строк за його рахунок оголошення про порушення справи про банкрутство. Газетне оголошення має містити повне найменування боржника, його поштову адресу, банківські реквізити, найменування та адресу господарського суду, номер справи, відомості про розпорядника майна.

З наведеної вище норми вбачається, що оголошення про банкрутство може здійснюватись лише на підставі ухвали суду. Проте, ухвала господарського суду Київської області від 9 лютого 2010 року за №Б11/013-10 не містить жодного пункту щодо зобовязання заявника подати до офіційних друкованих органів оголошення про порушення справи про банкрутство.

Крім того, ст. 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»передбачено, що офіційними друкованими органами є газети «Голос України»або «Урядовий кур'єр».

Аналогічні позиції викладені в пункті 8.3 Рекомендацій Президії Вищого господарського суду України від 4 червня 2004 року за №04-5/1193 «Про деякі питання практики застосування Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»та п. 71 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про банкрутство»від 18 грудня 2009 року за №15.

Отже, оголошення про порушення справи про банкротство Закритого акціонерного товариства «Київський мясопереробний завод», надруковане у «Бюлетені державної реєстрації» від 10 березня 2010 року не створює жодних правових наслідків, оскільки «Бюлетень державної реєстрації»не є офіційним друкованим органом.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Пунктом 8.13 Рекомендацій Президій Вищого господарського суду України від 4 червня 2004 року за №04-5/1193 «Про деякі питання практики застосування Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»та п. 54 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про банкрутство»від 18 грудня 2009 року за №15 передбачено наступне: «Закон і ГПК не містять приписів стосовно заборони прийняття судом позовної заяви до боржника, щодо якого вже порушено справу про банкрутство, а також стосовно вирішення спору за цим позовом по суті. Порушення справи про банкрутство не віднесено статтею 62 ГПК до підстав для відмови судом у прийнятті позовної заяви. Тому суди мають у встановленому ГПК порядку приймати позовні заяви до особи, щодо якої порушено справу про банкрутство і вирішувати спір за цією вимогою по суті за правилами позовного провадження до опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення справи про банкрутство. Після публікації оголошення господарський суд на підставі частини першої статті 79 ГПК ухвалою суду зупиняє позовне провадження і роз'яснює позивачу зміст і наслідки частини другої статті 14 Закону. Якщо позивач не звернувся у місячний строк з дня публікації із заявою про визнання його вимог до боржника у справі про банкрутство, господарський суд поновлює позовне провадження та відмовляє у задоволенні позову на підставі частини другої статті 14 Закону».

Судом оглянуто оригінали документів, залучених до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Згідно приписів статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Станом на день прийняття рішення у справі відповідач не повністю розрахувався за поставлений позивачем природний газ. Зазначений факт відповідачем не спростовано. Розмір заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, тому вимога позивача про стягнення з відповідача 528285,32 грн. заборгованості за отриманий відповідачем природний газ підлягає задоволенню.

У відповідності до п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Розмір інфляційних у сумі 97732,78 грн. та 3% річних у сумі 27268,21 грн. є обґрунтованим, тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Таким чином, позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати відповідно до ст.ст. 44, 49 ГПК України покладаються на відповідача, в частині стягнення 6532,86 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Надмірно сплачене позивачем державне мито в сумі 152,14 грн. підлягає поверненню з Державного бюджету України на підставі п. 1 ст. 8 Декрету Кабінету Міністрів України від 21 січня 1993 року за №7-93 «Про державне мито».

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги задовольнити повністю.

2.Стягнути з Закритого акціонерного товариства «Київський мясопереробний завод»(08132, Київська область, Києво-Святошинський район, м. Вишневе, вул. Промислова, 9, код 05407953) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Промсервіс»(01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, 21-а, кв. 44, код 32826239) 528285 (пятсот двадцять вісім тисяч двісті вісімдесят пять) грн. 32 коп. заборгованості, 27268 (двадцять сім тисяч двісті шістдесят вісім) грн. 21 коп. 3 % річних, 97732 (девяносто сім тисяч сімсот тридцять дві) грн. 78 коп. інфляційних та судові витрати: 6532 (шість тисяч пятсот тридцять дві) грн. 86 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.Видати довідку Товариству з обмеженою відповідальністю «Промсервіс»(01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, 21-а, кв. 44, код 32826239) на повернення з Державного бюджету України 152 (сто пятдесят дві) грн. 14 коп. надмірно сплаченого державного мита

4.Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду Київської області набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.

СуддяД.Г. Заєць Дата підписання рішення 19 серпня 2011 року