Рішення № 17862871, 15.08.2011, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 317

РІШЕННЯ

Іменем України

15.08.2011Справа №5002-28/2982-2011 За позовом Орендного підприємства «Кримтеплокомуненерго» (95026, м. Сімферополь, вул. Гайдара, 3 А) в особі Феодосійської філії Орендного підприємства «Кримтеплокомуненерго» (98112, м. Феодосія, вул. Гарнаєва, 67 А).

До відповідача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1).

Про стягнення 14270,18 грн.

Суддя С.О. Лукачов

представники:

Від позивача Покидько Л.Я. ю/к., довіреність № 20-3/6265 від 30.12.2010р.

Від відповідача не зявився, повідомлений належним чином.

Суть спору: Орендне підприємство «Кримтеплокомуненерго» в особі Феодосійської філії ОП «Кримтеплокомуненерго» звернулось до господарського суду АР Крим з позовною заявою до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення 14270,18 грн., з яких 12497,35 грн. сума заборгованості, 1287,88 грн. збитки від знецінення коштів внаслідок інфляції, 395,50 грн. сума 3% річних, 89,45 грн. сума пені.

Позовні вимоги мотивовані тим, що порушуючи умови договору № 376 від 10.11.2003р. відповідач неналежним чином виконував взяті на себе зобовязання щодо оплати отриманої теплової енергії, в результаті чого за останнім склалась заборгованість у розмірі 12497,35 грн., що і стало підставою для звернення позивача до суду.

26 липня 2011р. відповідач надав відзив на позов, в якому підтвердив претензію позивача про наявність заборгованості по сплаті за отриману теплову енергію та зобовязався погасити заборгованість відповідно до наданого графіку.

Розгляд справи відкладався відповідно до ст. 77 ГПК України.

Після вияснення всіх обставин справи та перевірення доказів, суд видалявся для прийняття рішення по справі до нарадчої кімнати.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ч. 1 ст. 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу та перегріту воду (далі-енергію) споживачеві, який зобовязаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Згідно ч. 2 ст. 275 Господарського кодексу України відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.

10 листопада 2003 року між Орендним підприємством «Кримтеплокомуненерго» в особі Феодосійської філії ОП «Кримтеплокомуненерго» (теплопостачаюча організація) та Фізичною особою-підприємцем Зубковим Володимиром Федоровичем (споживач) укладено договір на постачання теплової енергії № 376 (а. с. 9-11).

Відповідно до розділу 1 договору, за даним договором теплопостачаюча організація бере на себе зобовязання постачати споживачу тепловою енергією у вигляді гарячої води у необхідних обємах, а споживач зобов`язується оплачувати теплову енергію за встановленими тарифами в строки та в порядку, які передбачені даним договором.

Пунктом 5.1 договору обумовлено, що розрахунки за спожиту теплову енергію проводяться виключно в грошовій формі відповідно до встановленим тарифам за розрахунковий період. Розрахунковим періодом є календарний місяць.

Оплата проводиться до 20-го числа наступного за звітним місяцем, відповідно до виставленої платіжної вимоги-доручення (п. 5.2.1 договору).

Відповідно до розділу 6 договору, при встановленні приладу обліку теплової енергії у споживача, кількість відпущеної теплової енергії встановлюється за показниками приладу з врахуванням витрат в теплових мережах відповідно до паспорта та розподіляється між споживачами рівномірно відповідно до зайнятої площі.

Пунктом 6.2 договору встановлено, що теплопостачаюча організація зобовязана: а) відпускати теплову енергію у вигляді гарячої води у відповідності з встановленими діючим договором умовами; б) на опалення приміщень: площа, що опалюється - 119,3 кв.м, навантаження на опалення - 0,0091 Гкал/год, вартість 1 Гкал теплоенергії 514,41 грн.

Споживач зобовязаний: а) сплачувати за відпущену теплову енергію на опалення щомісячно в опалювальний сезон, за умовою передоплати не менш 25%; б) у випадках пошкодження прибору або порушення схеми обліку, взаєморозрахунки за відпущену теплоенергію, проводяться розрахунковим шляхом в порядку, який обумовлено загальною формою договору (п. 6.3 договору).

Відповідно до п. 7.1.2 договору, у випадку ненадходження коштів на розрахунковий рахунок теплопостачаючої організації у зазначені строки нараховується пеня. Пеня нараховується від суми простроченого платежу в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої у період, за який сплачується пеня. Розмір пені може бути змінений відповідно до змін законодавства.

Пунктом 10.1 договору встановлено, що даний договір вступає в силу з 01.11.2003р. та діє до 01.11.2004р. та пролонгується на всі наступні роки, якщо за місяць до закінчення кожного строку його дії, не надійде заява від однією зі сторін про відмову від даного договору або про його перегляд.

Як пояснили представники сторін, на даний час договір є дійсним, у звязку з тим, що його дія була пролонгована на підставі п. 10.1 договору.

Позивач належним чином виконав умови вищезазначеного договору № 376 від 10.11.2003р., проте, відповідач не в повному обсягу сплатив за отриману теплову енергію, у звязку з чим за останнім склалася заборгованість.

Судом встановлено, що 01 жовтня 2010р. між сторонами укладено договір про реструктуризацію заборгованості за спожиту теплову енергію та сплату поточних платежів до договору № 376 від 10.11.2003р. (а. с. 29), відповідно до якого відповідач просив позивача надати розстрочку в погашенні заборгованості за теплову енергію за договором № 376, яка склалася станом на 01.10.2010р. в розмірі 9813,45 грн.

Проте, відповідач не сплатив в повному обсягу суму заборгованості. Як зазначає позивач, в період з 01.06.2008 по 01.05.2011р. за відповідачем склалася заборгованість у розмірі 12497,35 грн. Відповідач зазначив, що визнає вказану суму заборгованості.

Дослідивши обставини справи, оцінивши наявні у справі докази, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог з огляду на наступне.

Суд дійшов висновку, що між сторонами було укладено договір про надання послуг, оскільки за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. (ст. 901, 903 ЦК України).

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення стосовно господарських зобовязань міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Сторони дійшли згоди, що оплата проводиться до 20-го числа наступного за звітним місяцем (п. 5.2.1 договору).

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обовязковим для виконання сторонами.

Проте, відповідач отримав послуги від позивача, але у порушення умов договору свої зобовязання по оплаті вартості наданих послуг належним чином не виконав, не здійснив повну оплату за надані послуги по теплозабезпеченню, у звязку з чим, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позивачем вимог про стягнення з відповідача суми заборгованості у розмірі 12497,35 грн.

Також позивач просить стягнути з відповідача збитки від знецінення коштів внаслідок інфляції у розмірі 1287,88 грн. та суму 3% річних у розмірі 395,50 грн.

Відповідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання їм грошового зобов'язання. Боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за увесь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок суми збитків від знецінення коштів внаслідок інфляції у розмірі 1287,88 грн. та суми 3% річних у розмірі 395,50 грн., суд вважає його вірним, а вимоги про стягнення з відповідача зазначених сум обґрунтованими.

Позивач просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 89,45 грн.

Поняття пені передбачено у ст. 549 ЦК України: пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно зі ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобовязань настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Відповідно до п. 7.1.2 договору, у випадку ненадходження коштів на розрахунковий рахунок теплопостачаючої організації у зазначені строки нараховується пеня. Пеня нараховується від суми простроченого платежу в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої у період, за який сплачується пеня.

За вказаних обставин, з відповідача підлягає стягненню пеня в розмірі 89,45 грн.

Згідно статті 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона має довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень способом, який встановлений законом для доведення такого роду фактів.

Відповідач не представив суду належних доказів відсутності з його боку заборгованості та контррозрахунок суми позову, проте визнав позовні вимоги та зобовязався сплатити суму заборгованості у розмірі 14207,18 грн., у звязку з чим позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсягу.

Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Вступна та резолютивна частини рішення оголошені 15.08.2011р.

Рішення оформлено відповідно до ст. 84 ГПК України 18.08.2011р.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити.

2.Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Орендного підприємства «Кримтеплокомуненерго» (95026, м. Сімферополь, вул. Гайдара, 3 А, код ЄДРПО України 03358593) в особі Феодосійської філії ОП «Кримтеплокомуненерго» (98112, м. Феодосія, вул. Гарнаєва, 67 А) заборгованість в розмірі 12497,35 грн., збитки від знецінення коштів внаслідок інфляції в розмірі 1287,88 грн., 3% річних в розмірі 395,50 грн., пеню в розмірі 89,45 грн., державне мито в розмірі 142,70 грн. та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки КримЛукачов С.О.