Рішення № 17862870, 15.08.2011, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 317

РІШЕННЯ

Іменем України

15.08.2011Справа №5002-28/2634-2011 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Нікерсон-Цваан Україна» (01103, м. Київ, вул. Професора Підвисоцького, 6-В (літера А) н/п 3,4,5).

До відповідача Фермерського господарства «Чагай» (96213, Роздольненський район, с. Ботанічне, вул. Воровського, буд. 35).

Про стягнення 382730,08 грн.

Суддя С.О. Лукачов

представники:

Від позивача ОСОБА_1., представник, довіреність від 05.07.2011 р.

Від відповідача ОСОБА_2. представник, довіреність від 06.07.2011р.

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «Нікерсон-Цваан Україна» звернулось до господарського суду АР Крим з позовною заявою до Фермерського господарства «Чагай» про стягнення заборгованості за договором поставки № РО 04/06-1 від 06.04.2009 р. у розмірі 382730,08 грн., яка складається з суми основного боргу у розмірі 309043,16 грн., суми збитків від знецінення коштів внаслідок інфляції у розмірі 57482,02 грн. та суми 3% річних у розмірі 16205,70 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач не виконав у повному обсязі свої договірні зобовязання щодо сплати за отриманий товар за договором поставки № РО04/06-1.

15 липня 2011 р. від Фермерського господарства «Чагай» надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечує проти нарахування 3% річних та збитків від знецінення коштів внаслідок інфляції.

Розгляд справи відкладався відповідно до ст. 77 ГПК України.

Після вияснення всіх обставин справи та перевірення доказів, суд видалявся для прийняття рішення по даній справі до нарадчої кімнати.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, суд

ВСТАНОВИВ:

06 квітня 2009р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Нікерсон-Цваан Україна» (продавець) та Фермерським господарством «Чагай» (покупець) укладено договір поставки № РО 04/06-1 (а. с. 15-16).

Відповідно до частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Як встановлено пунктом 1.1 договору, у терміни і на умовах, визначених даним договором, постачальник (позивач) зобовязується передати покупцю (відповідачу) насіння овочів (далі товар), а покупець зобовязується прийняти й оплатити товар, найменування, ціна та кількість якого узгоджується сторонами згідно з умовами договору.

Відповідно до п. 6.1 договору, на підставі даних останнього прас-листа покупець у письмовому вигляді та формі, яка наведена у додатку № 1 подає продавцю замовлення на поставку йому товару з зазначенням бажаного асортименту, кількості та терміну поставки. Дане замовлення може бути передано по факсу та приймається до уваги, якщо воно підписане належним чином уповноваженою особою і підпис скріплений печаткою.

В матеріалах справи наявні замовлення на поставку товару № 1 від 06.04.2009р. та № 2 від 26.05.2009р. (а. с. 17), відповідно до яких відповідач підтвердив свій намір прийняти від позивача товар за цінами, визначеними в прайс-листі продавця від 01.12.2008р.

Відповідно до п. 6.2 договору, у випадку прийнятих умов щодо терміну поставки та при наявності необхідного товару, відповідно до замовлення, продавець оформлює рахунок-фактуру з посиланням на номер та дату замовлення на поставку товару та направляє покупцю.

На виконання умов договору позивач виставив відповідачу наступні рахунки-фактури:

№ 08/04/7 від 08 квітня 2009р. на загальну суму 27864,00 грн., який дійсний до сплати до 08.04.2009р. (а. с. 20);

№ 26/05 від 26 травня 2009р. на загальну суму 86320,00 грн., який дійсний до сплати до 28.05.2009р. (а. с. 19);

№ 28/05/28 від 28 травня 2009р. на загальну суму 237723,16 грн., який дійсний до сплати до 01.06.2009р. (а. с. 18).

У відповідності до умов вищевказаного договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 351907,16 грн., а саме:

- згідно видаткової накладної № 08/04/8 від 08.04.2009р. (а. с. 21) на суму 27864,00 грн.;

- згідно видаткової накладної № 26/05/1 від 26.05.2009р. (а. с. 22) на суму 86320,00 грн.;

- згідно видаткової накладної № 28/05/36 від 28.05.2009р. (а. с. 23) на суму 237 723,16 грн., яка отримана представником відповідача головою господарства Чагай Миколою Хвасуновичем, на підставі довіреності № 01 від 28.05.2009р. (а. с. 24).

Факт отримання відповідачем товару на загальну суму 351907,16 грн. підтверджується підписами уповноважених осіб відповідача у графі «отримав» вищевказаних видаткових накладних та відповідною печаткою господарства.

Пунктом 4.2. договору встановлено, що оплата за товар здійснюється шляхом попередньої оплати в розмірі 10% від вартості замовлення та проводиться в гривнях на розрахунковий рахунок продавця, який вказаний в договорі.

Відповідно до додатків до договору № 1 та № 2 «Замовлення на поставку товару», відповідач повинен був сплатити вартість отриманого товару не пізніше ніж до 01.09.2009р.

Відповідно до п. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).

Відповідач, в порушення договірних зобовязань, лише частково сплатив за отриманий товар, а саме 09.04.2009р. у розмірі 27864,00 грн., а 22.07.2009р. 15000,00 грн., про що свідчать виписки з рахунку позивача (а. с. 25, 26).

Таким чином, за відповідачем склалася заборгованість за отриманий товар в розмірі 309043,16 грн.

Крім того, відповідач підтвердив вказаний розмір заборгованості за договором поставки № РО 04/06-1 від 06.04.2009р. у гарантійному листі від 27.03.2010р. (а. с. 27), в якому зазначив, що заборгованість буде повністю погашена до 01.09.2010р.

Як зазначає відповідач, позивач не надав доказів передачі товару за договором поставки № РО 04/06-1, оскільки у видаткових накладних зазначений інший договір. Проте, суд не приймає вказану позицію відповідача у звязку з наступним.

Судом встановлено, що в вищезазначених видаткових накладних дійсно мається посилання на договір № ДГ-РО 04/06-2 від 06.04.2009р., проте, як пояснив позивач, в даному випадку має місце технічна помилка, а за період з 06.04.2009р. до даного часу між сторонами не було укладено інших договорів, крім договору поставки № РО 04/06-1 від 06.04.2009р.

Також судом встановлено,що мається посилання на договір № РО 04/0-1, як на документ з якого виникли спірні правовідносини, у довіреності відповідача № 01 від 28.05.2009р., у гарантійному листі відповідача від 27.03.2010р. та у призначеннях платежів, що вбачається з виписок з поточного рахунку позивача.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обовязковим для виконання сторонами.

З огляду на наведені норми Цивільного кодексу України, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 309043,16 грн. підлягають задоволенню.

Позивач також просить суд стягнути з відповідача збитки від знецінення коштів внаслідок інфляції у розмірі 57482,02 грн. та 3% річних у розмірі 16205,70 грн.

Відповідно до частини 1 статті 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У відповідності зі ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 8.2 договору, у випадку несплати у строк платежів за даним договором, сторона, що прострочила своє грошове зобов'язання повинна сплатити іншій стороні проценти у розмірі 0,5% від суми простроченого платежу за кожний день прострочення у відповідності до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України.

Судом встановлено, що відповідно до п. 8.2 договору сума процентів річних за період з 01.09.2009р. по 01.06.2011р. повинна була б складати 987 389,19 грн., проте позивач зменшив розмір річних до 3 процентів, що склало 16 205,07 грн.

Враховуючи встановлення судом факту прострочення з боку відповідача по оплаті за отриманий товар, суд визнає вимоги позивача щодо нарахування 3% річних та індексу інфляції обґрунтованими.

За такими обставинами матеріалами справи підтверджується та підлягає стягненню з відповідача збитки від знецінення коштів внаслідок інфляції у розмірі 57482,02 грн. та 3% річних у розмірі 16205,70 грн.

Згідно статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона має довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень способом, який встановлений законом для доведення такого роду фактів.

Відповідач не представив суду належних доказів відсутності з його боку заборгованості та контррозрахунок суми позову, у звязку з чим позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсягу.

Витрати позивача по сплаті державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, судом покладаються на відповідача в порядку ст. 49 ГПК України.

Вступна та резолютивна частини рішення оголошені 15.08.2011р.

Рішення оформлено відповідно до ст. 84 ГПК України 18.08.2011р.

Враховуючи викладене та керуючись статями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити.

2.Стягнути з Фермерського господарства «Чагай» (96213, Роздольненський район, с. Ботанічне, вул. Воровського, буд. 35, код ЄДРПО України 36160003) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Нікерсон-Цваан Україна» (01103, м. Київ, вул. Професора Підвисоцького, 6-В (літера А) н/п 3,4,5, код ЄДРПО України 34691463) заборгованість за договором поставки № РО 04/06-1 від 06.04.2009 р. у розмірі 382730,08 грн., державне мито у розмірі 3827,30 грн. та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки КримЛукачов С.О.