Постанова № 17858649, 03.08.2011, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" серпня 2011 р. Справа № 5019/544/11

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючої судді Олексюк Г.Є.

суддів Гудак А.В. суддів Сініцина Л.М. при секретарі судового засідання Михайлюк К.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача Приватне сільськогосподарське підприємство "Долина" на рішення господарського суду Рівненської області від 11.05.11 р.

у справі № 5019\544\11 (суддя Бережнюк В.В. )

позивач Приватне підприємство "Агропром"

відповідач Приватне сільськогосподарське підприємство "Долина"

про стягнення в сумі 33 506 грн. 34 коп.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1 ( довіреність в справі )

відповідача - ОСОБА_2 (довіреність в справі )

Судом розяснено представникам сторін права та обовязки, передбачені ст.ст.20, 22 ГПК України.

Клопотання про технічну фіксацію судового процесу не поступало, заяв про відвід суддів не надходило.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Рівненської області від 11 травня 2011 року у справі № 5019/544/11 (суддя Бережнюк В.В.) задоволено позов приватного підприємства "Агропром" (Хмельницька область, м.Волочиськ) та стягнуто на його користь з Приватного сільськогосподарського підприємства "Долина" ( Рівненська область, Демидівський район, с.Глибока Долина) - 131025,37 гривень - заборгованості по розрахунках за отриманий товар; 33506,34 гривень - 25% штрафу; 1645,32 гривень витрат по сплаті державного мита; 236 гривень витрат по сплаті інформаційно-технічних послуг по забезпеченню судового процесу.

Ухвалюючи рішення суд першої інстанції дійшов висновку, що у строки, визначені Договором №14-04-09 ЛВ від 02.04.2009 року та Додатком до нього №4 від 01.09.09 року відповідачем не виконано зобов»язань по оплаті повної вартості отриманого від позивача товару; заборгованість відповідача перед позивачем за отриманий товар складає 131025,37 гривень, нарахування позивачем відповідачу штрафу у розмірі 25% - 33506,34 гривень не суперечить умовам пункту 7 Додатку №4 від 01.09.2009 року та з огляду на положення ст.193 Господарського кодексу України, ст. 11,509,526,530,611 Цивільного кодексу України суд повністю задовольнив позов та стягнув із відповідача на користь позивача вказану заборгованість та штраф.

Не погодившись із рішенням місцевого господарського суду,приватне сільськогосподарське підприємство "Долина" подало апеляційну скаргу, якою вважає позовні вимоги ПП "Агропром" необґрунтованими та безпідставними. Звертає увагу на те, що при пред»явленні позову позивачем не долучено договору купівлі-продажу №14-04-09 ЛВ від 02 квітня 2009 року, а позовні вимоги обґрунтовано лише з покликанням на додаток №4 до вказаного договору. На думку апелянта, додадок № 4 до договору купівлі-продажу №14-04-09 ЛВ від 02квітня 2009 року не відповідає положенням ст.203 ЦК України, оскільки передбачена п.5 сплата на користь ІШ «Агропром» 2,5% за користування коштами, що нараховуються від суми заборгованості, чинним законодавством не передбачена. Також, апелянт вважає помилковими проведені позивачем розрахунки штрафних санкцій за прострочення оплати товару та зазначає, що позивачем не надано доказів суми основного боргу, що не дає можливості встановити суму зобов'язання.

Просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову приватного підприємства "Агропром".

У письмову відзиві від 20.06.2011 року представник ПП «Агропром» заперечує проти апеляційної скарги та вважає викладені у ній доводи безпідставними та необґрунтованими.

Зазначає, що у зв»язку з тим, що відповідач не провів розрахунків за отриманий товар у строки, що передбачені договором поставки № 14-04-09 ЛР від 02.04.2009 року, сторони 01.09.2009 року уклали додадок № 4 до вказаного договору за умовами якого : погодили розмір заборгованості відповідача перед позивачем за отриманий товар 103096,44 гривень; встановили строк погашення даної заборгованості у термін до 01.09.2010 року; погодили розмір процентів на рівні 2,5%, які зобов»язався сплатити відповідач на користь позивача за кожен місяць користування коштами у період до 01.09.2010 року; погодили розмір штрафу на рівні 25% від суми заборгованості у разі непогашення заборгованості до 01.09.2010 року та встановили остаточну суму заборгованості та процентів 134025,37 гривень, яка підлягає сплаті до 01.09.2010 року. Лише 10.09.2010 року, по спливу строку встановленого пунктом 1 додатку № 4 до договору поставки № 14-04-09 ЛР, відповідачем частково погашено заборгованість у розмірі 3000 гривень. Також вказує, що на час судового розгляду справи договір поставки № 14-04-09 ЛР від 02.04.2009 року та додаток № 4 до даного договору у судовому порядку не визнавалися недійсними, що вказує на обов»язковість їх умов для сторін.

Просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

У судовому засіданні представник приватного сільськогосподарського підприємства "Долина" апеляційну скаргу підтримав з мотивів, що у ній викладені та просив рішення місцевого господарського суду скасувати та постановити нове рішення про відмову у позові.

Представник ПП «Агропром» під час апеляційного перегляду справи проти апеляційної скарги заперечував та вказував на законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення та просив у задоволенні апеляційної скарги відмовити та залишити без змін рішення суду першої інстанції.

У відповідності до статті 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.У процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту з'ясування та доведеність всіх обставин, що мають значення для справи, дослідивши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права при винесенні оскарженого рішення, судова колегія вважає, що апеляційна скарга приватного сільськогосподарського підприємства "Долина" не підлягає задоволенню , виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 02 квітня 2009 року між позивачем та відповідачем було укладено Договір поставки № 14-04-09ЛР та додатки до нього (арк.с.25-30) за умовами розділу 1 якого, в строки, визначені договором, позивач зобов'язується передати у власність відповідача продукцію виробничо-технічного призначення (надалі- товар), а відповідач зобов'язується прийняти товар і оплатити його вартість, сплативши за нього визначену договором грошову суму.

Пунктами п. 2.2, 3.1.2,3.2.1 вказаного договору сторонами погоджено, що покупець проводить оплату вартості товару шляхом перерахування коштів на рахунок Постачальника у банківській установі. Термін та схема оплати кожної партії товару будуть обговорюватись сторонами в кожному конкретному випадку окремо, та відображатись у відповідних специфікаціях-додатках. Позивач зобов'язаний передавати товар відповідачу з дотриманням термінів поставки, вказаних у додатках, та в місцях, визначених в графі "Базис поставки" цих же додатків. Якщо інше не буде визначено в додатку, базис поставки Товару - EXW (Інкотермс - 2000) - склад позивача (Хмельницька обл., м.Волочиськ, вул.Котовського,7) , відповідач в свою чергу зобов'язаний оплатити вартість Товару в терміни, вказані в додатках (специфікаціях) враховуючи при цьому умови п.2.3. Договору.

В подальшому, додатками № 1 від 03.04.2009 року, № 2 від 17.06.2009 року, № 3 від 07.07.2009 року ( а.с. 28,29,30)до договору поставки № 14-04-09ЛР сторонами погоджувалася номенклатура поставки кожної партії товару, його кількість, вартість та порядок і строки оплати.

Також, 01 вересня 2009 року сторонами укладено додаток №4 до договору №14-04-09 ЛВ від 02.04.2009 року (арк.с.7), за умовами пунктів 2, 4 якого, сторони дійшли згоди та вирішили продовжити термін дії основного договору до 01 вересня 2010 року та після проведення усних переговорів, сторони визнали та погодились, що на момент укладання цього додатку заборгованість ПСП "Долина" перед ПП "Агропром" складає 103096, 44 гривень.

Відповідно до пункту 5 додатку № 4 до договору №14-04-09 ЛВ відповідач зобов'язується виплатити утворену ним заборгованість, що вказана в п.4 цього Додатку до 01 вересня 2010 року, а також сплачувати на користь позивача 2,5%, за користування коштами, що нараховуються від суми заборгованості, щомісяця з моменту підписання цього Додатку, до закінчення терміну його дії основного договору.

Пунтом 6 додатку № 4 до договору №14-04-09 ЛВ відповідач, враховуючи вимоги п.4 та п.5 цього додатку зобов'язується сплатити на користь позивача основний борг та відсотки, що разом становить суму 134025,37 гривень до 01 вересня 2011 року .

Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно з пунктом 2 статті 20 Господарського суду України кожний субєкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Порядок захисту прав субєктів господарювання та споживачів визначається Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими законами.

За приписами статей 1 та 2 Господарського процесуального кодексу України, звертаючись з позовами до господарських судів, підприємства, установи, організації реалізують надане їм право захищати в судовому порядку свої порушені або оспорюванні права та охоронювані законом інтереси у спосіб, передбачений, зокрема, статтею 16 Цивільного кодексу України.

Згідно з ч. 1 ст. 179 ГК України господарсько-договірними зобов'язаннями є майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів.

Статтями 174, 193 Господарського кодексу України визначено, що господарські зобовязання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать та повинні виконуватися суб»єктами господарювання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Цивільний кодекс у ч. 1 ст. 509 ЦК України також визначає зобов'язання як правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

У відповідності до ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно п.1 ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Так, в силу ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно п.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Всупереч наведеним нормам та умовам додатку № 4 до договору №14-04-09 ЛВ у строк до 01.09.2010 року відповідач перед позивачем заборгованість у погодженому сторонами розмірі не погасив.

Згідно зі статтею 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Лише 10.09.2010 року, по спливу погодженого сторонами строку для погашення заборгованості, відповідач перерахував на рахунок позивача 3000 гривень (а.с. 32).

Інших доказів виконання умов договору №14-04-09 ЛВ від 02.04.2004 року з додатками № 1,2,3,4 під час розгляду справи та її перегляду у апеляційному порядку відповідачем не надано.

За таких обставин, суд першої інстанції встановивши, що зобовязання відповідачем не виконано в установлений додатком № 4 до договору №14-04-09 ЛВ строк дійшов вірного висновку щодо обґрунтованості вимог в частині стягнення 131025,37 гривень - заборгованості по розрахунках за отриманий товар.

Поряд з тим, в силу ст. 216, ч. 1 ст. 218 ГК України, підставою господарсько-правової відповідальності у вигляді застосування господарських санкцій є вчинене учасником господарських відносин правопорушення у сфері господарювання. Одним з видів господарських санкцій, згідно ч.2 ст.217 ГК України, є штрафні санкції, до яких віднесений штраф (ч.1 ст.230 ГК України).

Відповідно до ч. 4 ст. 231 ЦК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

За умовами п.7 Додатку за недотримання умов п.5 та п.6 цього додатку відповідач погодився нести відповідальність сплачуючи на користь позивача штраф у розмірі 25% від суми заборгованості. Штраф вираховується від суми заборгованості, що складеться після 01 вересня 2010 року.

Колегія суддів погоджується із розрахунками штрафу, здійсненими позивачем та перевіреними судом першої інстанції та вважає правомірним стягнення із відповідача на користь позивача 25% штрафу у розмірі 33506,34 гривень .

Інші доводи апеляційної скарги та пояснення представника відповідача під час апеляційного перегляду справи не спростовують по суті правильного висновку суду, викладеного у рішенні.

В силу ст.ст. 43, 47, 33, 38, 43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, коли кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а суд, оцінивши подані по справі докази за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, повинен прийняти рішення за результатами обговорення усіх цих обставин.

Апеляційний господарський суд вважає, що судом першої інстанції в порядку статті 43 Господарського процесуального кодексу України всебічно, повно і об'єктивно досліджено матеріали справи та вірно застосовані норми процесуального і матеріального права, у зв'язку з чим відсутні правові підстави для задоволення апеляційної скарги приватного сільськогосподарського підприємства "Долина" та скасування чи зміни рішення господарського суду Рівненської області від 11 травня 2011 року у справі № 5019/544/11.

Судові витрати за подачу апеляційної скарги в зв"язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст. 49 ГПК України покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст. 49,99,101,103,105 ГПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Рівненської області від 11 травня 2011 року у справі № 5019/544/11 залишити без змін,а апеляційну скаргу приватного сільськогосподарського підприємства " Долина " без задоволення .

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуюча суддя Олексюк Г.Є.

Суддя Гудак А.В.

Суддя Сініцина Л.М.