Постанова № 17858571, 29.07.2011, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" липня 2011 р. Справа № 5023/3892/11

Колегія суддів у складі: головуючий суддя , суддя Кравець Т.В. , суддя Крестьянінов О.О.

при секретарі Поспєловій С.В.,

за участю представників сторін:

прокурора не з`явився,

1-го позивача не зявився,

2-го позивача ОСОБА_1(дов.№38-4425/395 від 23.11.10р.),,

відповідача не зявився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Аптека № 23” (вх. №2745Х/2-6)

на рішення господарського суду Харківської області від 21.06.11 року у справі

№ 5023/3892/11

за позовом Прокурора Фрунзенського району м. Харкова в інтересах держави в особі:

1.Харківської міської ради, м. Харків

2.Комунального підприємства “Харківські теплові мережі”, м. Харків

до Товариства з обмеженою відповідальністю “Аптека № 23”, м. Харків

про стягнення 18.843,53 грн., -

ВСТАНОВИЛА:

У травні 2011 року Прокурор Фрунзенського району м. Харкова звернувся до господарського суду Харківської області із позовною заявою в інтересах держави в особі Харківської міської ради та КП “Харківські теплові мережі” (а.с. 4-5), в якій просив стягнути з відповідача на користь 2-го позивача суму боргу за неналежне виконання договірних зобовязань щодо оплати теплової енергії в сумі 18ю843,53 грн., а також віднести на відповідача судові витрати.

Рішенням господарського суду Харківської області від 21.06.2011 року у справі № 5023/3892/11 (суддя Ковальчук Л.В.) позов задоволено (а.с. 53-55).

Відповідач, ТОВ “Аптека № 23”, з вказаним рішенням місцевого господарського суду від 21.06.2011 року не погодився та звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати зазначене рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог. При цьому, скаржник вказує, що оскаржуваний судовий акт винесений з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що між КП «Харківські теплові мережі»та ТОВ «Аптека-23»відсутній укладений договір на надання послуг з централізованого опалення. Як зазначає апелянт, саме договором, встановлюються права та обовязки сторін та взаємна відповідальність за невиконання умов договору. Тому, на думку відповідача, позовні вимоги прокуратури Фрунзенського району м. Харкова про стягнення з ТОВ «Аптека-23»заборгованості за послуги теплопостачання не підлягають задоволенню (а.с.64-а.с.65).

У судове засідання 26.07.2011р. представники апелянта, прокурора та першого позивача не зявилися, про причини не з'явлення суд не повідомили, хоча були належним чином повідомлені про час і місце слухання справи ухвалою суду від 08.07.2011 року (а.с.62-а.с.63).

Ухвала суду про прийняття апеляційної скарги до провадження та призначення її до розгляду на 26.07.2011р. була направлена сторонам у справі рекомендованим листом 08.07.2011р., та отримана апелянтом, прокурором та першим позивачем 12.07.2011р., про що свідчать повідомлення про вручення поштового відправлення, які долучено до матеріалів справи.

Прокурор та перший позивач відзиви на апеляційну скаргу не надали.

Представник другого позивача проти апеляційної скарги заперечує. Вважає її незаконною та необґрунтованою.

В обґрунтування своєї позиції по справі другий позивач зазначає, що станом на 01.05.2011р. заборгованість за неналежне виконання договірних зобовязань складає 18843,53 грн., яка утворилася за період з грудня 2010р. по квітень 2011р. Як стверджує другий позивач, факт споживання відповідачем теплової енергії підтверджується актами на включення та відключення теплової енергії у приміщення відповідача. Вищезазначені акти на включення та відключення опалення підписані та скріплені печатками представників КП «Харківські теплові мережі»та повноважним представником балансоутримувача житлового будинку за адресою: пров. Резніковський,б.1.

У судовому засіданні 26.07.2011р. представник другого позивача просить суд рішення господарського суду Харківської області від 21.06.2011р. по справі №5023/3892/11 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі та відзиві на неї доводи апелянта та другого позивача, заслухавши у судовому засіданні пояснення представника другого позивача, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, колегія суддів встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.02.2002 р. між другим позивачем, КП «Харківські теплові мережі», та відповідачем, Товариством з обмеженою відповідальністю «Аптека 23», був укладений договір №2818 про постачання теплової енергії, відповідно до умов якого другий позивач (енергопостачальна організація) зобовязався постачати відповідачеві (споживачеві) теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах, а споживач зобовязується оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором.

Пунктом 6.4. договору №2818 від 01.02.1002р. передбачено, що споживач за три дні до початку розрахункового періоду самостійно, ініціативним дорученням сплачує теплопостачальній організації вартість зазначеної у додатку 1 до договору кількості теплової енергії з урахуванням залишкової суми (сальдо) розрахунків на початок розрахункового періоду. Остаточний розрахунок за спожиту теплову енергію споживач здійснює: до 28-го числа поточного місяця, при розрахунках за показниками приладів обліку; до 18-го числа місяця наступного за розрахунковим при відсутності приладів комерційного обліку (а.с.43-а.с.46).

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обовязковим для виконання сторонами.

Згідно зі статтею 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідно положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ч.1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобовязанні встановлений строку (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 655 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобовязується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобовязується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі статтею 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 16 Цивільного кодексу України, частиною 2 статті 20 Господарського кодексу України, одним із способів захисту права є примусове виконання обовязку в натурі (присудження до виконання обовязку в натурі).

Відповідно до статті 598 Цивільного кодексу України зобовязання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобовязання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до п.10.1 договору встановлений строк його дії до 31.12.2002 року, а пунктом 10.4. передбачені вичерпні умови пролонгації договору №2818 про постачання теплової енергії, а саме: договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про припинення дії договору не буде письмово заявлено однією із сторін (а.с.45).

Матеріали справи не містять доказів звернення відповідача про розірвання договору №2818 про постачання теплової енергії, а з боку другого позивача надання згоди на припинення договору в узгоджений між сторонами термін.

Судова колегія зазначає, що відповідач безпідставно вважає, що між комунальним підприємством «Харківські теплові мережі»та ТОВ «Аптека 23»відсутній укладений договір на надання послуг з централізованого опалення.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як в суді першої, так і в суді апеляційної інстанцій, відповідно до статті 525 ЦК України, а також ст.526, ст.530 ЦК України доказів розірвання вищезазначеного договору у судовому порядку відповідачем не надано.

Відповідно до Закону України «Про теплопостачання»теплова енергія є товарною продукцією, призначеною для купівлі-продажу. Відповідно пункту 3 Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 р. № 1198, споживач теплової енергії - фізична особа, що є власником будівлі або суб'єктом підприємницької діяльності, або юридична особа, яка використовує теплову енергію відповідно до договору.

Як зазначає другий позивач, система опалення відповідача єдина з системою опалення будинку, окремого теплового вводу в приміщенні відповідача немає. Цей факт підтверджується актом про включення опалення, де зазначено, що опалення приміщень централізоване. Підключення та відключення споживачів, що мають єдину з житловими будинками систему опалення, здійснюється одночасно з підключенням та відключенням внутрішньої системи опалення та гарячого водопостачання житлових будинків в цілому. Опалення є системою, яка гідравлічно та теплотехнічно обєднує усі приміщення в житловому будинку. У звязку з тим, що приміщення відповідача не обладнані окремим тепловим вводом, КП «Харківські теплові мережі»не мало технічної можливості провести окреме відключення приміщень відповідача від джерела теплової енергії, оскільки це спричинило б порушення теплового балансу усього житлового будинку в цілому та порушення прав та інтересів мешканців цього будинку. Як стверджує другий позивач, можливості відключення окремих приміщень в житловому будинку немає.

З матеріалів справи вбачається, що позивач свої зобовязання виконав у повному обсязі, на підставі вищезазначеного договору та розпорядження про початок та кінець опалювального сезону 2010-2011р., здійснив постачання теплової енергії відповідачу за адресою: м.Харків, провул.Резніковський,1.

Факт користування тепловою енергією в опалювальний сезон 2010-2011р.р.

підтверджується актами про включення та відключення опалення, підписаними і скріпленими печатками уповноважених представників другого позивача та балансоутримувача житлового будинку за адресою: м.Харків, пров.Резніковський,1 належним чином засвідчена копія якого міститься в матеріалах справи.

Як встановлено судом першої інстанції, відповідач не виконав належним чином взяті на себе зобовязання за договором, не сплатив у визначені договором строки, порядку ті розмірі вартість заявленої та отриманої теплової енергії, внаслідок чого в період з грудня 2010 по квітень 2011 року утворилась заборгованість у сумі 18843,53грн. Доказів на підтвердження оплати боргу за в період з грудня 2010 по квітень 2011 року відповідач до суду не надав.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, апелянт посилається на те, що правовідносини з приводу теплопостачання регулюються Законом України «Про житлово-комунальні послуги»та Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року №630.

Судова колегія вважає, що з доводами апелянта погодитися не можна, оскільки норми Закону України «Про житлово-комунальні послуги»та Правила надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року №630 регулюють відносини по наданню послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води у житловому фонді стосовно житлових приміщень, тому в даному випадку не можуть бути застосовані.

Крім того, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції щодо правомірності звернення прокурора до суду в інтересах держави в особі Харківської міської ради та Комунального підприємства “Харківські теплові мережі”, що повністю узгоджується з рішенням Конституційного Суду України №3-рп/99 від 08.04.99р.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно зі статтею 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо задоволення позовних вимог позивача в частині стягнення 18843,53 грн. заборгованості, що утворилась в період з грудня 2010 по квітень 2011 року.

Доводи апелянта, зазначені в апеляційній скарзі, не знайшли свого документального підтвердження матеріалами справи.

Враховуючи вищезазначене, рішення господарського суду Харківської області від 21 червня 2011р. по справі №5023/3892/11 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Керуючись статтями 91, 99, 101, 102, п. 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Аптека № 23”, залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 21 червня 2011р. по справі №5023/3892/11 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України в двадцятиденний термін.

Головуючий суддя

Суддя Кравець Т.В.

Суддя Крестьянінов О.О.

Повний текст постанови складений та підписаний 29.07.2011р.