Постанова № 17858553, 28.07.2011, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" липня 2011 р. Справа № 5023/2489/11

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Фоміна В. О., суддя Кравець Т.В. , суддя Крестьянінов О.О.

при секретарі Сіренко К.О.,

за участю представників сторін:

позивача ОСОБА_1 (дов.№38-1870 від 28.05.2010р.) ,

відповідача ОСОБА_2 (дов. №254 від 28.10.2009р.),

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства “Промзв`язок”, м. Харків (вх. №2360Х/2-6)

на рішення господарського суду Харківської області від 23.05.2011 року у справі №5023/2489/11,

за позовом Комунального підприємства “Харківські теплові мережі”, м.Харків,

до Відкритого акціонерного товариства “Промзв`язок”, м.Харків,

про стягнення 36292,51грн., за тимчасовим договором про постачання теплової енергії №13565 від 01.09.2005 року -

ВСТАНОВИЛА:

Позивач звернувся до господарського суду з позовною заявою, в який просив суд стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Промзв'язок" на свою користь заборгованість, яка виникла у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за тимчасовим договором №13565 про постачання теплової енергії, укладеним між сторонами 01.09.2005 року. Відповідно вимог позовної заяви, заявлена до стягнення сума заборгованості становить 36292,51 грн., що склалася за період з грудня 2010 р. по лютий 2011 р. Свої позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що відповідач не виконав взяті на себе зобов'язання, передбачені договором щодо внесення платежів за теплову енергію у повному обсязі. Судові витрати просив суд покласти на відповідача.

Рішенням господарського суду Харківської області від 23.05.2011р. у справі №5023/2489/11 (суддя Сальникова Г.І.) позов задоволено. Стягнуто з Відкритого акціонерного товариства “Промзв`язок” на користь комунального підприємства “Харківські теплові мережі”36292,51 грн. заборгованості, 362,93 грн. державного мита, 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Відповідач, ВАТ “Промзв`язок”, з рішенням місцевого господарського суду від 23.05.2011р. не погодився та звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 23.05.2011р. у справі №5023/2489/11, відповідно до якого задоволено позов КП “Харківські теплові мережі” до ВАТ “Промзв`язок” про стягнення заборгованості у розмірі 36292,51 грн. та відповідних судових витрат, та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити. При цьому апелянт посилається на те, що оскаржуване рішення винесено при неповному зясуванні обставин, що мають значення для справи, а також при недоведеності обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими та невідповідності висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду обставинам справи.

У судовому засіданні 19.07.2011р., враховуючи необхідність надання сторонами додаткових доказів, було оголошено перерву до 26.07. 2011 р. до 09:30 год.

У судовому засіданні 26.07.2011р. представник апелянта підтримав апеляційну скаргу. Апелянт обґрунтовує свої вимоги тим, що судом першої інстанції не прийнято до уваги, що договір №13565 про постачання теплової енергії від 01.09.2005 року припиняє свою дію у випадку закінчення строку, на який від укладався. І пролонгація цього договору відбувалася автоматично, виходячи із змісту домовленості сторін про таке переукладання договору на новий термін. Як стверджує апелянт, договір був пролонгований на кожний наступний рік, аж доки відповідач не скористався своїм правом на те, аби відмовитися він пролонгації договору на наступний черговий опалювальний сезон 2010-2011 року. Керуючись положеннями вказаного договору, з огляду на відсутність потреби у послугах позивача та неможливості сплати у подальшому вказаних послуг, листом №183 від 02 вересня 2010 року відповідач повідомив позивача про відсутність наміру отримувати послуги теплопостачання у опалювальному сезоні 2010-2011 року та відповідно продовжувати дію означеного договору.

Позивач проти апеляційної скарги заперечував. Вважає її незаконною та необґрунтованою. У запереченні на апеляційну скаргу зазначає, що посилання відповідача на лист №183 від 02.09.2010 року, як підставу припинення дії договору за умовами пункту 10.2 договору про постачання теплової енергії № 13565, вважає безпідставними, оскільки відповідач зазначеним листом просив розірвати дію договору з 01.10.2010 року та відключити систему опалення від мереж КП «Харківські теплові мережі». Також зазначає, що КП «Харківські теплові мережі»своїм листом вих. № 36/ТД-4107 від 09.09.2010 року у відповідь надало відповідачу роз'яснення щодо неможливості відключення системи опалення в окремо взятому приміщенні багатоповерхового будинку, у звязку з чим не надав згоди на розірвання договору № 13565 від 01.09.2005 року.

25.07.2011р. позивачем були надані уточненні заперечення на апеляційну скаргу ВАТ «Промзв`язок», із зазначенням про розрахунок суми заборгованості за спірний період, розрахунок спожитої теплової енергії на опалення за договором №13565 про постачання теплової енергії від 01.09.2005 року.

У судовому засіданні 26.07.2011р. представник позивача підтримав заперечення на апеляційну скаргу. Просив рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі та відзиві на неї доводи сторін, заслухавши у судовому засіданні пояснення представників позивача та відповідача, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, колегія суддів встановила наступне.

01.09.2005 року між Комунальним підприємством «Харківські теплові мережі»(Енергопостачальна організація) та Відкритим акціонерним товариством «Промзв`язок»був укладений тимчасовий договір № 13565 про постачання теплової енергії. (а.с.24-а.с.26).

Відповідно до п.п.1.1. зазначеного договору енергопостачальна організація (позивач) бере на себе зобов'язання постачати споживачеві (відповідач) теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах, а споживач зобов'язується оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором (а.с.24).

Згідно з п.п. 6.3., 6.4. договору, споживач за 3 дні до початку розрахункового періоду самостійно, ініціативним дорученням сплачує теплопостачальній організації вартість, зазначеної в додатку 1 до договору кількість теплової енергії, з урахуванням залишкової суми розрахунків на початок розрахункового періоду. Якщо споживач розраховується за показниками приладів обліку: - при перевищенні фактичного використання теплової енергії понад заявлену та сплачену до початку розрахункового періоду, це перевищення окремо оплачується споживачем не пізніше 25-го числа поточного місяця; - у випадку, коли фактичне використання теплової енергії нижче від заявленого та сплаченого до початку розрахункового періоду, залишок (сальдо) розрахунків визначається за фактичними показниками приладів обліку (а.с.25).

Пунктом 10.1 договору передбачений строк його дії, а саме, договір набирає чинності з дня його підписання та діє до 31 грудня 2005 р.

Згідно з п.10.4 договору договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін (а.с.26).

Як встановлено судом першої інстанції, позивач свої зобов'язання виконав в повному обсязі, на підставі вищезазначеного договору у період з грудня 2010 по січень 2011 року здійснив відпуск теплової енергії відповідачу та направив на його адресу рахунки на оплату спожитої теплової енергії за вищевказаний період, що підтверджується матеріалами справи. Факт користування тепловою енергією в спірний період у приміщенні відповідача за адресою: м. Харків, вул. Котлова, 67/3, підтверджується актами про включення теплової енергії у приміщення відповідача (а.с.12).

Проте відповідач в порушення норм чинного цивільного та господарського законодавства України та умов спірного договору, не оплатив спожиту теплову енергію, у зв'язку з чим, у відповідача перед позивачем виникла заборгованість за період з грудня 2010 по січень 2011 року в розмірі 36292,51 грн.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України.

Названі норми передбачають, що господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Апелянт в обґрунтування своїх вимог посилається на лист №183 від 02 вересня 2010 року, яким відповідач, у зв'язку з відсутністю потреби у послугах позивача та неможливістю сплати у подальшому послуги позивача, повідомив позивача про відсутність наміру отримувати послуги з теплопостачання у опалювальний сезон 2010-2011 року та, відповідно, продовжувати дію спірного договору.

Колегія суддів вважає такі доводи апелянта необґрунтованими та безпідставними, виходячи з наступного.

Згідно зі ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст.651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як вбачається з матеріалів справи, договір купівлі-продажу теплової енергії, на підставі якого КП «Харківські теплові мережі»постачає теплову енергію споживачам (юридичним особам та фізичним особам - суб'єктам підприємницької діяльності), розроблений на підставі типового договору, затвердженого сумісним наказом Міністерства енергетики України та Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 28.10.1999р. № 307/262, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30.11.1999 р. за № 825/4118. У зв'язку зі скасуванням Міністерством юстиції України на підставі висновку від 07.11.2002р. № 7/20 рішення про державну реєстрацію Правил користування тепловою енергією, затверджених наказом від 28.11.1999р. № 307/262, Міністерство житлово-комунального господарства України рекомендувало усім теплопостачальним підприємствам до введення нового типового договору укладати тимчасові договори купівлі-продажу теплової енергії на підставі попереднього типового договору.

Пунктом 10.2 договору передбачено, що договір припиняє свою дію у випадках: закінчення строку, на який він був укладений; взаємної згоди сторін про його припинення; прийняття рішення господарським судом; ліквідації сторін, а відповідно до п. 10.4. договору, він вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін.

Крім того, судова колегія зазначає, що в додатку №3 від 01.09.2005р. до договору №13565 від 01.09.2005 р. визначено умови припинення подачі теплової енергії, зокрема, п.1.1. додатку №3 передбачено, що енергопостачальна організація припиняє постачання теплової енергії споживачу в разі письмового звернення споживача про припинення теплопостачання при наявності технічної можливості відключення приміщення, а також за умови, що не постраждають інтереси інших споживачів.

Матеріали справи не містять доказів надання згоди позивача на припинення договору в узгоджений між сторонами термін.

Крім того, судом першої інстанції встановлено, що відповідач, Відкрите акціонерне товариство "Промзв`язок", займає нежитлові приміщення в будинку за адресою: м. Харків, вул. Котлова, б. 67/3, загальною площею 1078,3 кв.м згідно договору купівлі-продажу від 22.11.2004 року нежитлових приміщень.

Відповідно до Закону України «Про теплопостачання»теплова енергія є товарною продукцією, призначеною для купівлі-продажу. Відповідно пункту 3 Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 р. № 1198, споживач теплової енергії - фізична особа, що є власником будівлі або суб'єктом підприємницької діяльності, або юридична особа, яка використовує теплову енергію відповідно до договору.

Як зазначає позивач, система опалення відповідача єдина з системою опалення будинку, окремого теплового вводу в приміщенні відповідача немає. Цей факт підтверджується актом про включення опалення, де зазначено, що опалення приміщень централізоване. Підключення та відключення споживачів, що мають єдину з житловими будинками систему опалення, здійснюється одночасно з підключенням та відключенням внутрішньої системи опалення та гарячого водопостачання житлових будинків в цілому. Опалення є системою, яка гідравлічно та теплотехнічно обєднує усі приміщення в житловому будинку. У звязку з тим, що приміщення відповідача не обладнані окремим тепловим вводом, КП «Харківські теплові мережі»не мало технічної можливості провести окреме відключення приміщень відповідача від джерела теплової енергії, оскільки це спричинило б порушення теплового балансу усього житлового будинку в цілому та порушення прав та інтересів мешканців цього будинку. Як стверджує позивач, можливості відключення окремих приміщень в житловому будинку немає.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 530 Цивільного кодексу України, Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як в суді першої, так і в суді апеляційної інстанцій, відповідно до статті 525 ЦК України, а також ст.526, ст.530 ЦК України доказів розірвання вищезазначеного договору у судовому порядку відповідачем не надано.

Судова колегія вважає за необхідне зазначити, що відповідач на свій розсуд припинив оплачувати вартість опалення, яке отримав у спірний період, що відповідно до чинного законодавства та умов договору є недопустимим.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно зі статтею 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо стягнення з відповідача 36292,51 грн. основного боргу.

Доводи апелянта, зазначені в апеляційній скарзі, не знайшли свого документального підтвердження матеріалами справи.

Враховуючи вищезазначене, рішення господарського суду Харківської області від 23.05.2011р. по справі №5023/2489/11 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Керуючись статтями 91, 99, 101, 102, п. 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Промзв`язок» залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 23 травня 2011 року по справі №5023/2489/11 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України в двадцятиденний термін.

Головуючий суддя Фоміна В. О.

Суддя Кравець Т.В.

Суддя Крестьянінов О.О.

Повний текст постанови складений та підписаний 28.07.2011р.